Рішення

від 26.06.2022 по справі 910/460/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2022Справа № 910/460/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Київпастранс", м. Київ

про стягнення 14744,16 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення основного боргу в сумі 14076,72 грн, пеню в розмірі 535,76 грн, інфляційні втрати в сумі 38,20 грн та 3% річних в розмірі 93,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №52.21-59 від 06.04.2021 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/460/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 14.01.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що Комунальним підприємством "Київпастранс" частково було погашено згідно платіжного доручення №ПТД00066/1 від 17.01.2022 на суму 4707 грн.

30.05.2022 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій ТОВ «Український папір» повідомило про здійснення часткового погашення заборгованості за договором на суму 4 707,00 грн 17.01.2022, на підтвердження чого додає платіжне доручення № ПТД00066/1.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021 між Комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (постачальник) було укладено договір №52.21-59, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю засоби мийні та засоби для чищення (код 39830000-9 за ДК 021:2015 "Продукція для чищення", а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно п.3.1 договору №52.21-59 від 06.04.2021 сума договору визначається згідно із специфікацією (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 391 900 грн без податку на додану вартість, крім того податок на додану вартість 20% - 78 380, разом ціна договору становить 470 280 грн.

Відповідно до п.4.1 договору №52.21-59 від 06.04.2021 розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

У п.5.1 договору №52.21-59 від 06.04.2021 вказано, що строк поставки товару: протягом строку дії договору.

За порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого товару, за кожен день прострочення оплати (п.7.3 договору №52.21-59 від 06.04.2021).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

У додатку №3 до договору №52.21-59 від 06.04.2021 контрагентами погоджено порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов`язання.

Згідно п.1.1 додатку №3 до договору №52.21-59 від 06.04.2021 датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №52.21-59 від 06.04.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений статті 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №52.21-59 від 06.04.2021 як належну підставу у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що на виконання договору №52.21-59 від 06.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" було поставлено, а Комунальним підприємством "Київпастранс" прийнято товар на суму 19 363,44 грн згідно видаткових накладних №ХІ-02100172 від 23.04.2021 на суму 5286,72 грн, №ХІ-02100556 від 19.08.2021 на суму 4775,40 грн, №ХІ-02100563 від 01.09.2021 на суму 1084,32 грн, №ХІ-02100564 від 01.09.2021 на суму 3227,40 грн, №ХІ-02100567 від 03.09.2021 на суму 1479,60 грн та №ХІ-02100582 від 15.09.2021 на суму 3 510,00 грн.

Відповідачем у відзиві обставини отримання товару згідно перелічених вище видаткових накладних спростовано не було.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом відповідачем лише частково було внесено оплату за отриманий товар, а саме на суму 5 286,72 грн згідно платіжного доручення № ПТД00809/1 від 16.07.2021, внаслідок чого у Комунального підприємства "Київпастранс" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" на суму 14 076,72 грн, що і стало підставою для звернення суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4.1 договору №52.21-59 від 06.04.2021 розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Судом було встановлено, що на виконання договору №52.21-59 від 06.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" було поставлено, а Комунальним підприємством "Київпастранс" прийнято товар на суму 19 363,44 грн згідно видаткових накладних №ХІ-02100172 від 23.04.2021 на суму 5286,72 грн, №ХІ-02100556 від 19.08.2021 на суму 4775,40 грн, №ХІ-02100563 від 01.09.2021 на суму 1084,32 грн, №ХІ-02100564 від 01.09.2021 на суму 3227,40 грн, №ХІ-02100567 від 03.09.2021 на суму 1479,60 грн та №ХІ-02100582 від 15.09.2021 на суму 3510 грн.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено відповідно до перелічених вище накладних, настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи станом на момент звернення до суду з цим позовом відповідачем лише частково було внесено оплату за отриманий товар, а саме на суму 5286,72 грн згідно платіжного доручення №ПТД00809/1 від 16.07.2021, внаслідок чого у Комунального підприємства "Київпастранс" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" на суму 14 076,72 грн.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом враховано, що разом з відзивом на позов відповідачем було надано докази часткової оплати поставленого товару, а саме платіжне доручення №ПТД00066/1 від 17.01.2022 на суму 4707 грн. Також проведення часткової оплати на суму 4 707,00 грн підтверджено позивачем в заяві від 30.05.2022. З приводу вказаних обставин суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З представлених суду документів вбачається, що після відкриття провадження у справі, а саме 17.01.2022 відповідачем було сплачено на рахунок позивача грошові кошти за поставлений згідно договору №52.21-59 від 06.04.2021 товар, а саме на суму 4707 грн.

Отже, з огляду на вказані обставини, враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу, суд дійшов висновку, що провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до Комунального підприємства "Київпастранс" в частині стягнення основного боргу на суму 4707 грн підлягає закриттю.

За таких обставин, виходячи з вище викладеного позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення осиного боргу на суму 9369,72 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 535,76 грн, інфляційних втрат в сумі 38,20 грн та 3% річних в розмірі 93,48 грн. При цьому, суд виходив з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого товару, за кожен день прострочення оплати (п.7.3 договору №52.21-59 від 06.04.2021).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару за договором №52.21-59 від 06.04.2021 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 535,76 грн, інфляційні втрати в сумі 38,20 грн та 3% річних в розмірі 93,48 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку неустойки та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем у позовній заяві заявлено про стягнення з відповідача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи додані Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" до докази, судом враховано наступне.

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи: договір №01/УП/22 від 10.01.2022 про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" та адвокатом Омельченком Олександром Миколайовичем; рахунок - фактуру №01/УП/22 від 10.01.2022 на суму 5000 грн; акт №01/УП/22-01 від 11.01.2022 наданих послуг на суму 5000 грн; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Омельченком Олександром Миколайовичем та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8275/10; ордер від 11.01.2022; платіжні доручення №307591923 від 10.01.2022 на суму 3000 грн та №307591924 від 11.01.2022 на суму 2000 грн.

Разом з відзивом відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3500 грн у зв`язку із тим, що стягнення таких витрат в сумі 5000 грн є завищеним та необґрунтованим.

Розглянувши вказану заяву господарський суд зазначає таке.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 вказаного Закону України видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 по справі № 915/1473/20.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи, зокрема, договір №01/УП/22 від 10.01.2022 про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" та адвокатом Омельченком Олександром Миколайовичем.

Згідно п.1.1 договору №01/УП/22 від 10.01.2022 з метою належного юридичного забезпечення господарської діяльності клієнта, він доручає, а адвокат зобов`язується надати йому наступну правову (правничу) допомогу, зокрема: надати юридичні консультації та роз`яснення, пов`язані зі стягнення в судовому порядку дебіторської заборгованості, наявної у клієнта, з боржника - Комунального підприємства "Київпастранс" у розмірі 14076,72 грн. по договору від 06.04.2021 року №52.21-59, а також щодо можливості нарахування та стягнення з даного боржника інфляційних втрат, 3% річних та неустойки від суми наявної заборгованості; здійснити пошук інформації у відкритих державних реєстрах про місцезнаходження, фінансовий стан, види економічної діяльності, наявність заборгованості перед іншими контрагентами, бюджетами, банківськими установами, наявність судових проваджень, кримінальних проваджень, перелік учасників, кінцевих бенефеціарних власників, наявність відкритих виконавчих проваджень, відкритої процедури банкрутства щодо боржника Комунального підприємства "Київпастранс" та надати клієнту у письмовій формі всю знайдену інформацію; проаналізувати останню судову практику господарських судів в аналогічних справах, в тому числі практику господарського суду, до якого подаватиметься позовна заява; підготувати позовну заяву до господарського суду про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" дебіторської заборгованості, наявної у клієнта, у розмірі 14076,72 грн. по договору №52.21-59 від 06.04.2021, а також здійснити розрахунок на стягнення з даного боржника інфляційних втрат, 3% річних та неустойки від суми наявної заборгованості, в разі, якщо така можливість передбачена чинним законодавством України; представляти інтереси клієнта в господарських судах всіх інстанцій, органах державної влади, органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями та в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях для виконання обов`язків по даному договору.

Клієнт зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати правову допомогу, що надається йому згідно умов цього договору, а також добросовісно виконувати всі інші зобов`язання за договором в обсязі, в строки та терміни, що встановлені цим договором.

У п.2.1 договору вказано, що гонорар (винагорода) адвоката за надання правової допомоги по даному договору становить 5000,00 грн.

Одночасно, позивачем також долучено до матеріалів справи акт №01/УП/22-01 від 11.01.2022 наданих послуг на суму 5000 грн; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Омельченком Олександром Миколайовичем та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно змісту вказаних документів адвокатом було надано клієнту наступні юридичні послуги загальним обсягом затраченого часу 11 (Одинадцять) годин роботи адвоката:

- надав усну юридичну консультацію щодо можливості стягнення в судовому порядку дебіторської заборгованості з Комунального підприємства "Київпастранс" у розмірі 14076,72 грн. по договору від 06.04.2021 року №52.21-59, а також щодо можливості нарахування та стягнення з даного боржника інфляційних втрат, 3% річних та неустойки від суми наявної дебіторської заборгованості, щодо форм господарського судочинства та розміру судового збору, який підлягає сплаті в залежності від обраної форми господарського судочинства - 0,5 год. (півгодини);

- вивчив, проаналізував документи щодо здійснених фінансово- господарських взаємовідносин та проведених операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» та Комунальним підприємством "Київпастранс" по договору від 06.04.2021 року №52.21-59 - 1 (Одна) година;

- проаналізував останню судову практику в аналогічних спорах;

- сформував правову позицію у справі - 0,5 год. (півгодини);

- здійснив пошук інформації у відкритих державних реєстрах про місцезнаходження, фінансовий стан, види економічної діяльності, наявність заборгованості перед іншими контрагентами, бюджетами, банківськими установами, наявність судових проваджень, кримінальних проваджень, перелік учасників, кінцевих бенефеціарних власників, наявність відкритих виконавчих проваджень, відкритої процедури банкрутства щодо боржника - Комунального підприємства "Київпастранс" та передав клієнту у письмовій формі всю знайдену інформацію - 0,5 год. (півгодини);

- здійснив розрахунок пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу. Підготував обґрунтований розрахунок сум, що стягуються - 2,5 (Дві години 30 хвилин);

- підготував позовну заяву до Господарського суду міста Києва про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" заборгованості по договору №52.21-59 від 06.04.2021 року в сумі 14076,72 грн, пені в розмірі 535,76 грн, інфляційних втрат в сумі 38,20 грн та 3% річних в розмірі 93,48 грн - 5 (п`ять) годин.

Суд звертає увагу відповідача, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.12.2021 в справі № 922/3649/20.

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідачем не надало.

З огляду на викладене суд відмовляє Комунальному підприємству "Київпастранс" у зменшенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а тому 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу заявлені позивачем підлягають стягненню з відповідача.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у тому числі, в частині вимог, провадження за якими підлягає закриттю, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/460/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 14 744,16 грн закрити в частині стягнення 4 707,00 грн суми основного боргу.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 9 396,72 грн основного боргу, 535,76 грн пені, 38,20 грн інфляційних втрат та 93,48 три проценти річних задовольнити повністю.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, місто Київ, ВУЛ.КУРЕНІВСЬКА, будинок 2-Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25394112) основний борг в сумі 9 396 (дев`ять тисяч триста дев`яносто шість) грн 72 коп., 535 (п`ятсот тридцять п`ять) грн 76 коп. пені, 38 (тридцять вісім) грн 20 коп. інфляційних втрат та 93 (дев`яносто три) грн 48 коп. три проценти річних, судовий збір 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. та 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 27.06.2022.

Суддя В. В. Князьков