Рішення від 21.06.2022 по справі 910/17613/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2022Справа № 910/17613/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна"

до Інституту агроекології і природокористування НААН України

про зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Бачук Б.Я. за ордером від 06.12.2021 року серії КВ № 467327.

Вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Інституту агроекології і природокористування НААН України (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача на виконання пункту 5.3 Договору про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) від 28.02.2017 року № 07/17 видати довіреність на ім`я позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) від 28.02.2017 року № 07/17.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2021 року відкрито провадження у справі № 910/17613/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.12.2021 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 07.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 07.12.2021 року, не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2021 року підготовче засідання у справі № 910/17613/21 призначено на 28.12.2021 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 28.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Інституту агроекології і природокористування НААН України, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору від 28.02.2017 року № 07/17 відповідач 07.03.2017 року, 20.06.2017 року, 09.08.2018 року, 11.01.2019 року видавав позивачу відповідні довіреності № 175, № 525, № 468 та № 05/2. Відповідно до довіреності від 11.01.2019 року № 05/2 (чинної до 30.06.2019 року) позивач не пізніше ніж за 5 днів до закінчення строку дії цієї довіреності повинен був надати детальний звіт про всі дії, вчинені на її виконання, а також належним чином завірені копії документів, які їх підтверджують. Проте позивач вищенаведених обов`язків перед відповідачем не виконав. Листом від 26.03.2020 року № 134/1 відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" з пропозицією розірвати договір від 28.02.2017 року № 07/17, у зв`язку з тим, що позивачем не розпочато фактичне будівництво на території землекористування Інституту агроекології і природокористування НААН України, хоча вчинення таких дій було заплановано ще у другому кварталі 2019 року, а також не отримано містобудівних умов та обмежень, що надають право на відповідні роботи за наведеним правочином. Враховуючи відхилення позивачем вищевказаної пропозиції відповідача та інших направлених ним пропозицій про розірвання договору, Інститут агроекології і природокористування НААН України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" про розірвання договору від 28.02.2017 року № 07/17 (справа № 910/11610/21).

Крім того, до початку призначеного підготовчого засідання 28.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Інституту агроекології і природокористування НААН України, в якому останній просив суд витребувати у позивача детальний звіт про всі дії, вчинені на виконання довіреності від 11.01.2019 року № 05/2, та належним чином завірені копії документів, що їх підтверджують.

У підготовчому засіданні 28.12.2021 року представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії досудової претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" від 02.06.2021 року № 504 про надання відповідачем довіреності на виконання функцій замовника або відшкодування позивачу збитків у розмірі 9 850 000,00 грн., які останній поніс при реалізації проекту будівництва.

У підготовчому засіданні 28.12.2021 року судом постановлено протокольну ухвалу, якою копію претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" від 02.06.2021 року № 504 долучено до матеріалів справи; встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 10.01.2022 року, встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 24.01.2022 року, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/17613/21 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 01.02.2022 року.

12.01.2022 року на електронну адресу суду надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" на відзив на позовну заяву, в якій останнє вказало на необґрунтованість заперечень відповідача проти позову та належне виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору від 28.02.2017 року № 07/17. Крім того, позивач зазначив, що пропозиція Інституту агроекології і природокористування НААН України про розірвання договору не може бути підставою для ухилення відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов`язань. Більше того, вперше така пропозиція була викладена відповідачем у листі від 26.03.2020 року № 134/1, тобто майже через 9 місяців після спливу строку останньої виданої на ім`я позивача довіреності.

14.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження відправлення на адресу відповідача відповіді на відзив на позовну заяву.

До початку підготовчого засідання 01.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд витребувати у Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію відносно здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" будівельних робіт на території міста Києва.

В обґрунтування означеного клопотання відповідач посилався на необхідність встановлення факту здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" будівельних робіт на території міста Києва.

У підготовчому засіданні 01.02.2022 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Інституту агроекології і природокористування НААН України про витребування у позивача детального звіту про всі дії, вчинені на виконання довіреності від 11.01.2019 року № 05/2, та належним чином завірених копій документів, що їх підтверджують, у зв`язку з відсутністю будь-якого обґрунтування вищенаведеного клопотання та посилань на обставини, які входять до предмета спору та можуть бути підтверджені такими доказами.

Крім того, з огляду на необґрунтованість клопотання відповідача про витребування доказів, яке надійшло до суду 01.02.2022 року, відсутність у ньому конкретно визначених доказів (із зазначенням їх реквізитів), які просить витребувати відповідач, та посилань на обставини, які входять до предмета спору та можуть бути підтверджені такими доказами, а також з огляду на пропуск Інститутом агроекології і природокористування НААН України встановленого статтями 80, 81 Господарського процесуального кодексу України строку на подання клопотання про витребування доказів і недоведеність останнім неможливості подання вищевказаного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача, у підготовчому засіданні 01.02.2022 року клопотання Інституту агроекології і природокористування НААН України про витребування доказів залишено судом без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/17613/21 до судового розгляду по суті на 22.02.2022 року.

21.02.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 21.02.2022 року № 53 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 22.02.2022 року оголошувалася перерва до 22.03.2022 року.

Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 22.03.2022 року, не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2022 року судове засідання у справі № 910/17613/21 призначено на 07.06.2022 року.

У судовому засіданні 07.06.2022 року оголошувалася перерва до 22.06.2022 року.

13.06.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд закрити провадження у справі № 910/17613/21, у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на закінчення строку дії договору від 28.02.2017 року № 07/17, на виконання якого позивач просив суд зобов`язати Інститут агроекології і природокористування НААН України видати довіреність.

У судовому засіданні 22.06.2022 року судом постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів фактичного припинення існування предмета спору в справі (зокрема, доказів видачі спірної довіреності) та доказів того, що на час вирішення такого клопотання між сторонами не залишилося неврегульованих питань. Суд також звертає увагу на те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2022 року проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 22.06.2022 року не забезпечив.

У судовому засіданні 22.06.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2017 року між Інститутом агроекології і природокористування НААН України (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" (Сторона 2) укладено договір про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) № 01/17 (далі - Договір), за умовами якого сторони зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи з метою Будівництва Об`єкта-1 та Об`єкта-2 та введення їх в експлуатацію. Спільна діяльність за цим Договором здійснюється без об`єднання вкладів сторін.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених суб`єктів господарювання.

У розділі 1 Договору сторони передбачили використання наступних термінів:

Будівництво - комплекс робіт та заходів, необхідних для створення Об`єктів, у тому числі (але не виключно) погоджувальні, передпроектні, проектні, будівельно-монтажні та інші роботи;

Забудовник - особа, яка у встановленому порядку отримала право на забудову території (на будівництво об`єкта містобудування), виконує функції замовника будівництва самостійно або передає виконання вказаних функцій іншій особі;

Замовник - юридична особа, яка видає замовлення на проектування та будівництво, готує (у тому числі отримує) вихідні дані для проектування, замовляє розробку та виготовлення проектної документації, погоджує її з відповідними установами та організаціями, затверджує проектну документацію, укладає договір з Генеральним підрядником на виконання будівельно-монтажних робіт, укладає інші договори щодо виконання робіт (надання послуг), пов`язаних з Будівництвом Об`єктів, контролює хід їх виконання, приймає та розраховується за виконані роботи, виконує інші необхідні дії;

Об`єкт-1 - житловий комплекс з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на частині земельної ділянки по вулиці Метрологічна, 12 (Голосіївський район міста Києва), орієнтовною площею 0,95 га, яка (частина ділянки) на плані у додатку № 1 до цього Договору позначена числом "1";

Об`єкт-2 - нежитлова будівля з лабораторними приміщеннями, ремонтними майстернями, допоміжними й іншими приміщеннями, підземним паркінгом (з машиномісцями та гаражними боксами) на частині земельної ділянки по вулиці Метрологічна, 12 (Голосіївський район міста Києва), яка (частина ділянки) на плані у додатку № 1 до цього Договору позначена числом "2".

Відповідно до пункту 3.2 Договору в рамках цього Договору Сторона 1 у встановленому порядку (за сприяння Сторони 2) забезпечує отримання Дозволів на Будівництво Об`єктів (набуває статусу Замовника) та виконує інші зобов`язання, взяті на себе за цим Договором, а Сторона 2 виконує всі інші дії, необхідні для Будівництва Об`єктів та введення їх в експлуатацію, у тому числі несе всі витрати, пов`язані з Будівництвом та введенням Об`єктів в експлуатацію.

За умовами пункту 3.3 Договору статус Замовника Будівництва на земельній ділянці по вулиці Метрологічна, 12, на якій планується розміщення Об`єктів, у встановленому порядку набувається Стороною 1.

В рамках цього Договору обов`язок щодо виконання функцій Забудовника Будівництва Об`єктів та реалізації відповідних повноважень покладається на Сторону 2.

Сторона 1 на підставі цього Договору та виданої Довіреності передає Стороні 2 функції Замовника Будівництва на земельній ділянці по вулиці Метрологічна, 12.

Виконуючи функції Замовника Будівництва Об`єктів та реалізуючи відповідні повноваження, Сторона 2 забезпечує:

- отримання (збір) та підготовку необхідних вихідних даних для проектування, у тому числі (але не виключно) архітектурно-планувальних завдань, технічних умов щодо інженерного забезпечення Об`єктів, завдань на проектування і тому подібне, а також забезпечує отримання необхідної дозвільної документації;

- замовлення розробки проектної документації на Будівництво Об`єктів та укладання відповідного договору (договорів);

- погодження проектної документації з відповідними установами та організаціями, забезпечення позитивних висновків комплексної державної експертизи, затвердження проектної документації у порядку, визначеному чинним законодавством та цим Договором;

- отримання в органах державного архітектурно-будівельного контролю дозволів на виконання будівельних робіт та вирішення всіх питань, пов`язаних з Будівництвом Об`єктів;

- замовлення виконання будівельно-монтажних та інших робіт по Об`єктах та укладення відповідного договору (відповідних договорів);

- забезпечення проведення авторського і технічного нагляду в процесі виконання робіт;

- забезпечення введення Об`єктів в експлуатацію;

- виконання будь-яких інших функцій Замовника Будівництва, прямо не передбачених умовами цього Договору, проте необхідних для Будівництва Об`єктів та введення їх в експлуатацію.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що здійснюючи управління спільною діяльністю й ведучи спільні справи за цим Договором, а також виконуючи функції Замовника Будівництва Об`єктів та реалізовуючи надані щодо вказаних функцій повноваження, Сторона 2 діє виключно на підставі цього Договору без будь-яких додаткових підтверджуючих документів. За рішенням Сторони 2 та на її письмову вимогу, Сторона 1 зобов`язується у триденний строк надати Стороні 2 довіреність (чи інший документ) для додаткового підтвердження повноважень Сторони 2.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 цієї угоди спільна діяльність за цим Договором здійснюється без об`єднання вкладів сторін. Майно (майнові права та інше), створене (набуте та інше) в результаті спільної діяльності за цим Договором, а також доходи, одержані від такої діяльності, не є спільною частковою власністю сторін. Будівництво Об`єктів здійснюватиметься на частинах закріпленої за Стороною 1 земельної ділянки по вулиці Метрологічна, 12 (Голосіївський район міста Києва). Здійснення Будівництва на частинах зазначеної земельної ділянки не змінює її правового статусу - земельна ділянка (та її частини) залишається у користуванні Сторони 1.

Питання щодо правового статусу майна (майнових прав та ін.), пов`язаного з цим Договором, регулюються положеннями цього Договору (пункт 5.3 Договору).

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що строки виконання будівельно-монтажних робіт по будь-якому з Об`єктів визначаються (плануються) Стороною 2 після затвердження проектної документації (стадія "Проект") на будівництво відповідного Об`єкта з врахуванням діючих нормативних документів. В будь-якому випадку, загальний строк виконання будівельно-монтажних робіт по кожному з Об`єктів не повинен перевищувати трьох років.

Згідно з пунктом 12.2 Договору останній набуває чинності з дати підписання його примірників повноважними представниками сторін і діє протягом п`яти років з дати його укладання.

Сторона 2 не відповідає за зобов`язаннями Сторони 1, що виникли у зв`язку з виконанням даного Договору (пункт 13.4 Договору).

З матеріалів справи також вбачається, що 26.12.2017 року між сторонами укладено Додаток № 1 до Договору, за умовами якого якщо протягом дії Договору виявиться неможливим будування на умовах, визначених цим Договором, з наступних підстав: втрата Стороною 1 прав користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво; анулювання дозвільних документів на будівництво з вини Сторони 1; у разі розірвання Договору з ініціативи Сторони 1 в судовому порядку без порушення умов Договору Стороною 2, - Сторона 1 зобов`язана у повному обсязі відшкодувати Стороні 2 всі понесені останньою документально підтверджені витрати за упущену вигоду та компенсувати морально надану шкоду в повному обсязі Стороні 2.

19.09.2017 року між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким Інститут агроекології і природокористування НААН України передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" прийняло для будівництва згідно з Договором земельну ділянку (далі - Ділянка) по вулиці Метрологічній, 12, загальною площею 0,95 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" вказувало на те, що протягом дії Договору відповідач на виконання покладених на нього обов`язків (які кореспондуються з відповідними правами позивача) неодноразово видавав на ім`я позивача довіреності на виконання останнім функцій Замовника Будівництва, зокрема, від 07.03.2017 року № 175, від 20.06.2017 року № 525, від 09.08.2018 року № 468, від 11.01.2019 року № 05/2. Проте, зважаючи на закінчення строку дії останньої з виданих відповідачем довіреностей 30.06.2019 року та подальше ухилення Інституту агроекології і природокористування НААН України від надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" довіреностей на виконання функцій Замовника Будівництва, позивач з вини Інституту, починаючи з 01.07.2019 року, був позбавлений можливості виконувати взяті на себе за Договором обов`язки, вчиняти дії, направлені на забезпечення Будівництва Об`єктів та сприяти відповідачу у вирішенні пов`язаних із Договором питань.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання Інституту агроекології і природокористування НААН України на виконання пункту 5.3 Договору про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) від 28.02.2017 року № 07/17 видати довіреність на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

За змістом частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" посилалося на те, що на підставі наказу НААН України від 20.04.2017 року № 71 відповідач отримав право оперативного управління громадським будинком Інституту, що знаходиться на Ділянці та складається з адміністративно-лабораторного корпусу з підсобними приміщеннями загальною площею 8 196,9 м2 та гаражних боксів загальною площею 1 006,6 м2. Головне управління Держгеокадастру в м. Києві 19.06.2017 року здійснило державну реєстрацію Ділянки, а саме: земельної ділянки площею 1,9335 га (кадастровий номер: 8000000000:79:475:0010), що знаходиться на вулиці Метрологічній, 12 у Голосіївському районі міста Києва, із цільовим призначенням - 03.11 - Для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд, будівництва нежитлової будівлі з лабораторними приміщеннями, ремонтними майстернями, підземним паркінгом та/або гаражними боксами, будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом. 19.09.2017 року відповідач на підставі рішення Києво-Святошинської районної ради отримав право постійного користування вищенаведеною земельною ділянкою.

Проте, незважаючи на підписаний між сторонами акт (приймання-передачі земельної ділянки), відповідач не передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" усі документи на Ділянку, що, у свою чергу, позбавило позивача можливості подати належно оформлений пакет документів для отримання містобудівних умов та обмежень.

Позивач вказував, що на виконання умов Договору Інститут агроекології і природокористування НААН України був зобов`язаний вжити заходи, направлені на зміну цільового призначення Ділянки на 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, а також підготувати документи на Ділянку, включаючи акт на землю.

Крім того, Інститут агроекології і природокористування НААН України повинен був вжити заходи по виключенню з Єдиного реєстру об`єктів державної власності будівлю - гараж-майстерню, звернувшись до Фонду державного майна України. Однак, відповідних дій Інститутом вчинено не було, а відтак позивач не отримав законного права на знесення нерухомого майна, що належить державі, та позбавився можливості отримати відповідний дозвіл на будівництво і розпочати таке будівництво за Договором.

Позивач також наголошував, що протягом дії Договору відповідач на виконання покладених на нього обов`язків неодноразово видавав на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" довіреності на виконання останнім функцій Замовника Будівництва, зокрема, від 07.03.2017 року № 175, від 20.06.2017 року № 525, від 09.08.2018 року № 468, від 11.01.2019 року № 05/2. Однак, строк дії останньої з виданих відповідачем довіреностей (від 11.01.2019 року № 05/2) закінчився 30.06.2019 року, що позбавило позивача можливості з 01.07.2019 року виконувати функції Замовника Будівництва.

Враховуючи наведене, протягом 2021 року позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами виконати передбачені Договором обов`язки Сторони 1, у тому числі видати позивачу довіреність щодо виконання функцій Замовника. Проте наведені звернення були залишені Інститутом агроекології і природокористування НААН України без задоволення, що стало підставою для подання даного позову про зобов`язання відповідача виконати в натурі обов`язок з видачі на ім`я позивача відповідної довіреності.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен, зокрема, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 року в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що обґрунтування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" зводяться до порушення відповідачем обов`язків за Договором, зокрема, щодо передачі позивачу всіх документів на Ділянку (для оформлення останнім пакету документів для отримання містобудівних умов та обмежень), вжиття заходів, направлених на зміну цільового призначення Ділянки на 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, та підготовку документів на Ділянку, у тому числі акта на землю, а також заходів по виключенню з Єдиного реєстру об`єктів державної власності будівлі - гаража-майстерні (для забезпечення можливості знесення цього об`єкту позивачем).

Разом із тим, підпунктами 7.1.1, 7.1.3, 7.1.5 та 7.1.6 пункту 7.1 Договору на Сторону 1 (відповідача у справі) покладено наступні обов`язки, зокрема:

- отримати (за сприяння Сторони 2) Дозволи на будівництво Об`єктів та за актом, що підписується обома сторонами, передати вказані документи Стороні 2 (для виконання Стороною 2 своїх зобов`язань за Договором, при виконанні яких необхідні вказані документи) (підпункт 7.1.1);

- у встановленому порядку оформити дозвільні документи, які необхідні для знесення закріплених за Стороною 1 будівель (споруд і т.п.), що потрапляють під плями забудови та підлягають знесенню у зв`язку з Будівництвом Об`єктів (підпункт 7.1.3);

- протягом семи робочих днів з дати затвердження проектної документації на будівництво Об`єкта-1 та Об`єкта-2 (стадії "Проект") за актом передати ту частину земельної ділянки по вулиці Метрологічна, 12, на якій розміщуватиметься Об`єкт-1 та Об`єкт-2, для подальшої її передачі Генеральному підряднику для організації будівельного майданчика, визначеному Стороною 2 (підпункти 7.1.5, 7.1.6).

Крім того, підпунктом 7.1.13 пункту 7.1 Договору на Сторону 1 покладено обов`язок не допускати (зі свого боку чи з боку залежних (підпорядкованих і т.п.) від Сторони 1 осіб) дій (бездіяльності), які позбавляють Сторону 2 можливості (обмежують можливості Сторони 2) виконувати функції Замовника Будівництва Об`єктів, виконувати інші зобов`язання та реалізовувати права, передбачені цим Договором, у тому числі не допускати дій (бездіяльності), які позбавляють Сторону 2 можливості (обмежують можливості Сторони 2) отримати у власність нерухоме майно у складі Об`єктів в обсязі та в порядку, що визначені цим Договором, виступати на боці Сторони 2 та вживати відповідних законних заходів у випадку подібних дій (бездіяльності) з боку будь-яких третіх осіб.

З наведених положень укладеного між сторонами Договору вбачається, що виконання вищезазначених обов`язків (порушеннями яких обґрунтований позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна") покладено саме на відповідача, а виконання таких обов`язків (у тому числі передання Стороні 2 частини земельної ділянки по вулиці Метрологічна, 12, на якій розміщуватимуться Об`єкти (для подальшої її передачі Генеральному підряднику для організації будівельного майданчика) та дозволів на будівництво Об`єктів за актом, що підписується обома сторонами) фактично не може бути виконано без участі Інституту агроекології і природокористування НААН України.

Проте у пред`явленому позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" не заявило жодних позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виконати покладені на нього Договором прямі обов`язки та вчинити конкретні дії, від виконання яких, за твердженням позивача, ухиляється Інститут агроекології і природокористування НААН України. Натомість вимоги позивача у цій справі зводяться до зобов`язання відповідача видати на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" довіреність для надання позивачу можливості виконати вищенаведені обов`язки Інституту самостійно, що у даному випадку не є ефективним способом захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна", адже задоволення означеної позовної вимоги жодним чином не призведе до відновлення порушених, на думку позивача, його прав.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною та достатньою підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14.08.2018 року в справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 року в справі № 920/301/18, від 25.06.2019 року в справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 року в справі № 902/377/19, від 04.12.2019 року в справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 року в справі № 910/6091/19, від 15.02.2022 року в справі № 924/250/19 та інших.

Суд також звертає увагу на те, що у прохальній частині позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" просило зобов`язати відповідача на виконання пункту 5.3 Договору про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) від 28.02.2017 року № 07/17 видати довіреність на ім`я позивача. Однак, пунктом 5.3 цього Договору передбачено, що питання щодо правового статусу майна (майнових прав та ін.), пов`язаного з цим Договором, регулюються положеннями цього Договору. Отже, наведеним пунктом Договору не регулюються відносини сторін, безпосередньо пов`язані з предметом спору в даній справі.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що судове рішення не може бути умовним, у зв`язку з чим, у рішенні за позовами про вчинення певних дій повинно бути вказано не тільки особу, яка повинна вчинити певні дії, а й зазначено перелік конкретних дій та порядок їх вчинення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Тобто, фактична можливість виконання судового рішення про задоволення вимог щодо видачі на ім`я позивача довіреності зводиться до обов`язку суду зазначити в резолютивній частині рішення чітку ідентифікацію умов відповідної довіреності (конкретних прав та повноважень позивача за довіреністю, її строку тощо).

При цьому, реалізуючи відповідні обов`язки, суд, в силу неухильного дотримання визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України засад здійснення господарського судочинства, позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог та самостійно викладати конкретно-визначені умови документа, який зобов`язаний видати відповідач на ім`я позивача.

Однак, у даному випадку заявлена позивачем вимога зводиться виключно до встановлення обов`язку відповідача видати довіреність на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна", проте не містить конкретно-визначеного переліку прав та кола повноважень позивача за таким документом, строку дії довіреності тощо. Такі обов`язкові умови довіреності відсутні й в укладеному між сторонами Договорі.

Судом враховано посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" у мотивувальній частині позовної заяви на обов`язок відповідача видати спірну довіреність, за змістом аналогічну раніше виданим довіреностям.

Так, у матеріалах справи наявні копії виданих відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Сател Україна" довіреностей від 07.03.2017 року № 175, від 20.06.2017 року № 525, від 09.08.2018 року № 468 та від 11.01.2019 року № 05/2. Проте суд звертає увагу позивача, що зміст вищевказаних довіреностей не є тотожним, оскільки останні відрізняються строком та іншими умовами (у тому числі щодо надання детального звіту про всі вчинені позивачем на виконання довіреності дії, про що вказано лише в довіреності від 11.01.2019 року № 05/2).

Одночасно з цим, судове рішення не може бути абстрактним чи альтернативним, тобто, таким, яке унеможливлює досягнення мети судового рішення в розумінні положень статті 1291 Конституції України - обов`язковості до виконання.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про зобов`язання Інституту агроекології і природокористування НААН України на виконання пункту 5.3 Договору видати довіреність на ім`я позивача в редакції, викладеній у позові, навіть з урахуванням потенційної наявності фактичних правових підстав для цього, носить умовний та абстрактний характер, що унеможливлює практичне виконання судового рішення про задоволення такої вимоги, адже не містить чіткої конкретизації умов відповідної довіреності, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи обрання позивачем неналежного способу захисту свого права, а також беручи до уваги інші встановлені фактичні обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна".

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сател Україна".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29.06.2022 року.

Суддя В.С. Ломака