Рішення

від 26.06.2022 по справі 910/831/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2022Справа № 910/831/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОВКОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНИ" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренттех" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 20)

про стягнення 1 400 000, 00 грн.

за участю представників

від позивача: Узунова А.М.

від відповідача: не з`явились

У судовому засіданні 27.06.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шовковий шлях України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренттех" про стягнення 1 400 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору оренди залізничного рухомого складу №181121-ТЕ від 18.11.2021 та сплаченій позивачем згідно рахунку №19 від 19.11.2021 попередній оплаті за перший місяць оренди у розмірі 1 200 000,00 грн, відповідач не виконав запит щодо заадресування вагонів, що є підставою для повернення останнім авансового платежу у розмірі 1 200 000,00 грн та сплати збитків у розмірі 200 000,00 грн внаслідок неможливості включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шовковий шлях України" було залишено без руху.

02.02.2022 до загального відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/831/22 та вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні 02.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Судове засідання 02.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

За таких обставин, ухвалою суду від 03.05.2022 призначено наступне судове засідання у справі №910/831/22 на 08.06.2022.

У судовому засіданні 08.06.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 22.06.2022.

У судовому засіданні 22.06.2022 суд на місці ухвалив оголосити перерву до 27.06.2022.

24.06.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на правову допомогу.

У судове засідання 27.06.2022 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

18 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шовковий шлях України" (надалі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренттех" (надалі - орендодавець, відповідач) був укладений договір №181121-ТЕ оренди залізничного рухомого складу (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця (далі - РС), придатний до перевезення в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовлений для перевезення вантажу вказаного у листі-заявці орендаря (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 4.1. договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу.

Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно до п. 1.1. і п. 4.4. цього Договору.

Розмір орендної плати PC в листопаді 2021 року складає 1 375,02 грн. (одна тисяча триста сімдесят п`ять гривень 02 копійок) у т. ч. ПДВ 20% - 229,17 грн. за одну одиницю PC на добу; Розмір орендної плати може бути змінений за ініціативою будь-якої із Сторін, але не частіше ніж один раз на місяць. Зміна розміру орендної плати оформлюється шляхом підписання Сторонами відповідної додаткової угоди, проект якої надсилається ініціюючою Стороною іншій Стороні (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем у вигляді попередньої 100% оплати за перший місяць оренди протягом 5-ти банківських днів на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

Орендна плата за подальші місяці здійснюється в розмірі 100% попередньої оплати до 7-го числа поточного місяця оренди.

Згідно з п. 3.1.1 договору орендодавець передає орендарю рухомий склад придатний до перевезень в технічному і комерційному стані та очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився.

Відповідно до п. 2.1. договору передача рухомого складу в оренду відбувається в місцях, визначених угодою сторін цього договору і оформлюється актом приймання-передачі, який підписується на станції прийому-передачі яка знаходиться на території України, або на станціях прикордонного переходу у випадках першого навантаження за межами митної території України. При затримці РС більш, ніж на 2 доби на станції, яка знаходиться на шляху прямування вагонів до станції прийому-передачі, вказаної орендарем, акт приймання-передачі оформляється через добу після прибуття РС на таку станцію.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.

Листом № 14/11-21 від 18.11.2021 року позивач просив відповідача згідно договору оренди заадресувати 100 вагонів, двома партіями по 50 одиниць, на TОB «ТД «Кіровоградграніт» із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

19 листопада 2021 року на адресу позивача надійшов рахунок відповідача на оплату № 19 від 19 листопада 2021 року за оренду рухомого складу ПВ (січень 2022 року) у сумі 1 200 000, 00 грн.

Цією ж датою позивачем було сплачено на рахунок відповідача попередню оплату за перший місяць оренди у розмірі 1 200 000,00 грн, з ПДВ у розмірі 200 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №1480 від 19.11.2021 року.

Листом № 14/12-01 від 14 грудня 2021 року позивач просив відповідача повернути авансовий платіж в сумі 1 200 000,00 грн, внаслідок невиконання запиту щодо заадресування вагонів.

За доводами позивача, непередання відповідачем в оренду залізничного рухомого складу, нескладення та відсутність реєстрації податкової накладної у установлені законом терміни в Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавило позивача права користуватись залізничним рухомим складом та спричинило збитки у розмірі попередньої оплати у розмірі 1 200 000,00 грн та у розмірі 200 000,00 грн, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ШОВКОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНИ" було позбавлено права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором оренди.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

З долученого до матеріалів справи листа № 14/11-21 від 18.11.2021 року вбачається, що позивач просив відповідача згідно договору оренди заадресувати 100 вагонів, двома партіями по 50 одиниць, на TОB «ТД «Кіровоградграніт» із зазначенням всіх необхідних реквізитів, зокрема, станції призначення, отримувача (залізничний код отримувача, ідентифікаційний код), адреси отримувача, кількості вагонів.

Згідно з ст.765 ЦК України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

У статті 766 ЦК України зазначено, що якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).

Як встановлено судом, на підставі виставленого згідно договору №181121-ТЕ від 18.11.2021 рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренттех" № 19 від 19.11.2021, позивачем було здійснено попередню оплату за оренду рухомого складу у кількості 100 вагонів на загальну суму 1 200 000,00 грн, в тому числі ПДВ 200 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1480 від 19.11.2021 року.

В силу положень ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок невиконання запиту щодо заадресування вагонів, позивач листом № 14/12-01 від 14 грудня 2021 року вимагав від відповідача повернути авансовий платіж в сумі 1 200 000,00 грн, що був сплачений згідно платіжного доручення №1480 від 19.11.2021 року.

Даний лист був направлений на адресу відповідача 31.01.2022, про що свідчить опис вкладення №03022118299546, фіскальний чек та поштова накладна від 31.01.2022, проте, станом на момент розгляду справи залишений без відповіді та задоволення.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 статті 530 ЦК України).

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів розмірі 1 200 000,00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, зокрема, здійснену позивачем попередню оплату за договором №181121-ТЕ від 18.11.2021 у розмірі 1 200 000,00 грн та не виконання відповідачем свого обов`язку щодо заадресування вагонів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 200 000,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 200 000,00 грн за неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з ч 1 п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зважаючи на вище викладене, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Аналіз наведеної норми свідчить, що за покупцем - одержувачем товарів/послуг право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість зберігається протягом 365 календарних днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

З матеріалів справи вбачається, що строк у 365 календарних днів, передбачений вищевказаною нормою для можливості включення суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди, не є вичерпаним, що свідчить про передчасність доводів позивача про втрату ним права на податковий кредит.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт направлення позивачем на адресу відповідача вимог про надання податкових накладних, складених за результатами спірних господарських операцій і зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не може зарахувати до податкового кредиту за ПДВ.

Отже, позивачем не доведено суду належними та допустимими в розумінні приписів ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами факту заподіяння йому прямих збитків (матеріальних витрат) в сумі 200 000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17, так як правовідносини у справі на яку посилається позивач та у даній справі не є подібними, оскільки різняться за змістом спірних правовідносин, що визначається відмінними обставинами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОВКОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНИ" на суму 1 200 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір (угоду) №08/10-21/2 про надання правової допомоги від 08.10.2021, укладену між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Боссом Груп», Акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 20.06.2022 на суму 15 000,00 грн та платіжне доручення №1676 від 13.01.2022 про сплату вищевказаної суми на користь Адвокатського об`єднання «Боссом Груп».

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду даної справи позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема на відповідача у розмірі 12 857,14 грн.

Натомість, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано суду жодного доказу в підтвердження неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для відмови в покладенні таких на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренттех" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 20, ідентифікаційний код 43248201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОВКОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНИ" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, ідентифікаційний код 41289870) грошові кошти у розмірі 1 200 000 грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 857 грн 14 коп. та судовий збір у розмірі 18 000 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.06.2022

Суддя Л. Г. Пукшин