Рішення

від 15.06.2022 по справі 910/17027/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2022Справа № 910/17027/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Лайф"

до Акціонерного товариства "Державна продовольча зернова корпорація України"

про стягнення 5562460,62 грн.

за участі представників:

від позивача: Продан І.О., адвокат,

від відповідача: Перевозник П.М., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-Лайф" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Державна продовольча зернова корпорація України" про стягнення 5562460,62 грн. заборгованості за поставлений товар, а саме: за договором поставки від 08.09.2021 № ПОЛ0020-С, від 08.09.2021 ДУ № 001ПЗ у розмірі 72541,01 грн., за договором поставки від 31.08.2021 № ЧРК0055-С, від 02.09.2021 ДУ № 003П2 у розмірі 166223,86 грн., за договором поставки від 02.09.2021 № ЧРК0059-С, від 02.09.2021 ДУ № 001ПФ у розмірі 421606,05 грн., за договором поставки від 02.09.2021 № ЧРК0060-С, від 02.09.2021 ДУ № 001ПЗ у розмірі 762599,74 грн., за договором поставки від 02.09.2021 № ЧРК0060-С, від 02.09.2021 ДУ № 002ЯЗ у розмірі 216000,02 грн., за договором поставки від 02.09.2021 № ЧРК0060-С, від 06.09.2021 ДУ № 004ЯЗ у розмірі 102600,01 грн., за договором поставки від 02.09.2021 № ЧРК0061-С, від 08.09.2021 ДУ № 003П2 у розмірі 68707,93 грн., за договором поставки від 02.09.2021 № ЧРК0061-С, від 02.09.2021 ДУ № 001ПЗ у розмірі 615834,23 грн., за договором поставки від 02.09.2021 № ЧРК0061-С, від 02.09.2021 ДУ № 002ПЗ у розмірі 342791,84 грн., за договором поставки від 02.09.2021 № ЧРК0062-С, від 02.09.2021 ДУ № 001ПЗ у розмірі 1853279,19 грн., за договором поставки від 03.09.2021 № ЧРК0065-С, від 07.09.2021 ДУ № 002ПЗ у розмірі 742256,02 грн., за договором поставки від 03.09.2021 № ЧРК0066-С, від 03.09.2021 ДУ № 001ПЗ у розмірі 198020,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Лайф" про забезпечення позову.

Протокольною ухвалою суду від 09.12.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про роз`єднання позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Таким чином, якщо у справі вимоги можуть бути об`єднані в одній позовній заяві і таке об`єднання не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, то вказане є доцільним.

Подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.

Ураховуючи те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача виникають з аналогічних підстав - договорів поставки, умови яких є ідентичними один до одного, а також пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Лайф" про поновлення процесуального строку. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Лайф" про долучення доказів до матеріалів справи № 910/17027/21 залишено без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти настання строку оплату товару з огляду на ненадання позивачем всіх необхідних документів разом із поставленим товаром. Крім того, відповідач наголосив на розірванні договорів поставок за одностороннім правочином відповідача. Також відповідач зауважив, що внаслідок проведення податкової перевірки щодо оформленого відповідачем податкового кредиту на поставлений позивачем товар, встановлено порушення вимог податкового законодавства.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що конклюдентні дії відповідача з оплати 85 % вартості товару свідчать про отримання останнім всіх необхідних документів із товаром. При цьому, позивачем зареєстровано податкові накладні на спірну поставку товару.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено наступні договори поставки зерна українського походження врожаю 2021 року з додатковими угодами до них: № ПОЛ0020-С від 08.09.2021; № ЧРК0055-С від 31.08.2021; № ЧРК0059-С від 02.09.2021, № ЧРК0060-С від 02.09.2021, № ЧРК0061-С від 02.09.2021, № ЧРК0062-С від 02.09.2021, № ЧР0065-С від 03.09.2021, № ЧРК0066-С від 03.09.2021.

Відповідно до пункту 1.1 зазначених договорів постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити зерно українського походження врожаю 2021 року. Культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з пунктом 1.3 договорів постачальник, що є виробником сільськогосподарської продукції гарантує, що товар є власно виробленим постачальником на земельних ділянках, які перебувають у його власності або в користуванні (оренді, суборенді), права постачальника на які зареєстровані у відповідності до норм земельного кодексу України та податкового кодексу України, нікому перед цим не відчужувались і покупець є першою особою, яка придбала цей товар. Якщо постачальник не є виробником сільськогосподарської продукції, то він гарантує, що товар був безпосередньо придбаний у сільськогосподарських товаровиробників (у розумінні п.14.1.235 ст.14 Податкового кодексу України) і покупець є першою особою, яка придбала цей товар.

Згідно з пунктом 4.4 договорів поставка товару підтверджується та супроводжується наступними документами: а) видатковою накладною, що оформлена на підставі довіреності покупця на отримання товарно- матеріальних цінностей; б) рахунком постачальника із зазначенням точної кількості та ціни товару та номера і дати додаткової угоди до договору згідно якої здійснюється доставка товару; в) посвідченням якості, виданих зерновим складом, що здійснює зберігання товару, г) складським документом (складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво), ґ) актом приймання-передачі товару, підписаним уповноваженими представниками обох сторін і зерновим складом; д) карантинним сертифікатом (за вимогою покупця); е) ветеринарним свідоцтвом Ф2 (за вимогою покупця).

Пунктом 5.1. договорів встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у рахунку постачальника.

Відповідно до пункту 5.2. договорів покупець здійснює оплату вартості товару в наступному порядку: підпунктом 5.2.1. передбачено, що 85% протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від постачальника документів зазначених у цьому підпункті; підпунктом 5.2.2. встановлено, що 15 % залишку вартості сплачуються протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем отримання покупцем наступних документів: а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді; оригіналів документів, зазначених у пунктах а, ґ, д, е, пункту 4.4 договору.

Згідно з пунктом 5.6. договорів підставою для розрахунків є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: - іменування та ідентифікаційний код постачальника, назва і номер документу і форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або первісному виразі), посади і ПІБ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий оригінальний (не факсимільний підпис) чи електронний підпис та інші дані, д: дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, завірені печаткою підприємства.

Пунктом 5.7. договорів поставок передбачено, що у випадку порушення вище визначених вимог покупець має право відстрочити оплату на строк, відповідний строк надання постачальником правильно оформлених документів, при цьому покупець не буде нести відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків.

Відповідно пункту 5.11. договорів, якщо за результатами внутрішньої перевірки департаментом безпеки та охорони AT «ДПЗКУ» будуть встановлені порушення постачальником вимог законодавства України (в т.ч. податкового законодавства), покупець має право розірвати договір поставки в односторонньому порядку , повідомивши про це постачальника будь-яким зручним способом. Постачальник за цим пунктом не має права на стягнення штрафних санкцій з покупця.

Пунктом 6.8. договорів перебачено, що у разі, якщо після поставки та передачі у власність товару з`ясується, що гарантії надані постачальником в пункті 1.3. договорів поставок є некоректними чи неправдивими, покупець має право і домовитись від цього договору в односторонньому порядку.

Із матеріалів справи слідує, що внаслідок часткової оплати відповідачем поставленого позивачем товару за договорами № ПОЛ0020-С від 08.09.2021; № ЧРК0055-С від 31.08.2021; № ЧРК0059-С від 02.09.2021, № ЧРК0060-С від 02.09.2021, № ЧРК0061-С від 02.09.2021, № ЧРК0062-С від 02.09.2021, № ЧР0065-С від 03.09.2021, № ЧРК0066-С від 03.09.2021 за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 5562460,62 грн., а саме: за договором поставки №ПОЛ0020-С від 08.09.2021, ДУ № 001П3 від 08.09.2021 у сумі 72541,01 грн.; по договору поставки №ЧРК0055-С від 31.08.2021, ДУ №003П2 від 02.09.2021 у сумі 166 223,86 грн.; по договору поставки №ЧРК0059-С від 02.09.2021, ДУ №001ПФ від 02.09.2021 у сумі 421606,05 грн.; по договору поставки №ЧРК0060-С від 02.09.2021, ДУ №001143 від 02.09.2021 у сумі 762 599,74 грн.; по договору поставки №ЧРК0060-С від 02.09.2021, ДУ №002413 від 02.09.2021 у сумі 216 000,02 грн.; по договору поставки №ЧРК0060-С від 02.09.2021 року, ДУ №004ЯЗ від 06.09.2021 у сумі 102600,01 грн.; по договору поставки № ЧРК0061-С від 02.09.2021, ДУ № 003П2 від 08.09.2021 у сумі 68707,93 грн.; по договору поставки № ЧРК0061-С від 02.09.2021, ДУ №001П3 від 02.09.2021 у сумі 615 834,23 грн.; по договору поставки № ЧРК0061-С від 02.09.2021, ДУ №002П3 від 02.09.2021 у сумі 342 791,84 грн.; по договору поставки № ЧРК0062-С від 02.09.2021, ДУ №001П3 від 02.09.2021 у сумі 1 853 279,19 грн.; по договору поставки № ЧРК0065-С від 03.09.2021, ДУ №002П3 від 07.09.2021 у сумі 742 256,02 грн.; по договору поставки № ЧРК0066-С від 03.09.2021, ДУ №001П3 від 03.09.2021 у сумі 198 020,72 грн.

До матеріалів справи позивачем також надано зареєстровані податкові накладні з квитанціями про реєстрацію щодо поставленого товару за спірними договорами.

Водночас, Департаментом безпеки AT «ДПЗКУ» за наслідками проведення внутрішньої перевірки контрагента позивача встановлено, що останній здійснив постачання зерна відповідачу від ТОВ «Практіторг» (код ЄДРПОУ 44248071), яке не є сільськогосподарським товаровиробником, чим порушено викладені в пункті 1.3. договорів поставок гарантії.

У зв`язку з цим, відповідач зазначив, що звертався до позивача з листом від 10.11.2021 № 130-2-19/4308 про надання до 17.11.2021 належним чином оформлених документів до договорів поставок на підтвердження гарантій, наданих у пунктах 1.3 договорів поставок, у разі відсутності документів, вважати договори поставок розірваними в односторонньому порядку.

Спір у справі виник щодо залишку заборгованості в сумі 5562460,62 грн., що становить 15 % вартості поставленого товару за договорами № ПОЛ0020-С від 08.09.2021; № ЧРК0055-С від 31.08.2021; № ЧРК0059-С від 02.09.2021, № ЧРК0060-С від 02.09.2021, № ЧРК0061-С від 02.09.2021, № ЧРК0062-С від 02.09.2021, № ЧР0065-С від 03.09.2021, № ЧРК0066-С від 03.09.2021.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відсутність претензій покупця та факт часткової оплати за товар, не спростовують встановленого Договором обов`язку постачальника передати відповідні товаросупровідні документи на товар та довести факт такої передачі. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №914/4372/15, від 10.04.2018 у справі №916/804/17.

Відповідно до пункту 5.2. договорів 15 % залишку вартості сплачуються протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем отримання покупцем наступних документів: а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді; оригіналів документів, зазначених у пунктах а, ґ, д, е, пункту 4.4 договору.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем усупереч пункту 4.4 договорів не надано посвідченням якості, виданих зерновим складом, що здійснює зберігання товару, за договорами № ЧРК0055-С, № ЧРК0061-С, №ЧРК0062-С, №ЧРК0066-С, №ПОЛ0020-С.

Крім того, згідно з пунктом 1.3 договорів поставки, якщо постачальник не є виробником сільськогосподарської продукції, то він гарантує, що товар був безпосередньо придбаний у сільськогосподарських товаровиробників (у розумінні п.14.1.235 ст.14 Податкового кодексу України) і покупець є першою особою, яка придбала цей товар.

Натомість, із сукупності наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити, що позивачем був придбаний товар безпосередньо у сільськогосподарських товаровиробників (у розумінні п.14.1.235 ст.14 Податкового кодексу України) і відповідач є першою особою, яка придбала цей товар.

Судом враховано, що позивачем долучено до матеріалів справи зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на спірну поставку товару.

Однак, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

У той же час, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку AT «ДПЗКУ» щодо законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року, за результатами якої складено акт від 17.12.2021 №1417/31-00-04-02-01/37243279 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) щодо питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн, по декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків».

Згідно з актом перевірки встановлено, що факт поставки товарів для AT «ДПЗКУ», що здійснював придбання сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року (Пшениця 2,3,4-го класу» та «Ячмінь 3-го класу») в ТОВ «ТЕРРА-ЛАЙФ» у вересні 2021 року, не можливо підтвердити, у зв`язку із відсутню реального (законного) джерело походження ідентифікованого товару, а відтак неможливий його рух за ланцюгами, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій.

Первинні документи, що стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та Інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Таким чином, проведеною перевіркою встановлено здійснення AT «ДПЗКУ» діяльності, пов`язаної з отриманням податкової вигоди від ТОВ «ТЕРРА-ЛАЙФ» у результаті здійснення нереальних господарських операцій з придбання сільськогосподарських товарів та встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Кодексу, що призвело до завищення податкового кредиту та від`ємного значення по декларації за вересень 2021 року на загальну суму ПДВ 8 908 579,44 грн, в тому числі, що призвело до: завищення суми від`ємного значення за серпень-вересень 2021 року, заявленої до відшкодування з бюджету на суму ПДВ 4 354 537,26 грн.; завищення суми від`ємного значення за вересень 2021 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі ПДВ 4 554 042,18 грн, яка підлягає зменшенню.

З огляду на те, що позивачем не надано належним чином оформлених документів до договорів поставок на підтвердження гарантій, наданих у пунктах 1.3 договорів поставок, відповідач звертався до позивача з відповідним листом від 10.11.2021 № 130-2-19/4308, в якому також зауважив на розірванні договорів поставок у разі невиконання позивачем умов договорів.

Частиною 3 статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 6.8. договорів перебачено, що у разі, якщо після поставки та передачі у власність товару з`ясується, що гарантії надані постачальником в пункті 1.3. договорів поставок є некоректними чи неправдивими, покупець має право і домовитись від цього договору в односторонньому порядку.

Судом враховано, що відповідачем даний лист оформлений вже після відкриття провадження у справі та доказів його надіслання засобами поштового зв`язку матеріали справи не містять.

Разом із цим, позивачем під час розгляду справи також не спростовано не надання належним чином оформлених документів до договорів поставок на підтвердження гарантій, наданих у пунктах 1.3 договорів поставок.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За встановленими судом обставинами в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено виконання належним чином пунктів 1.3, 5.2 договорів поставок та настання у відповідача обов`язку з оплати залишку вартості товару.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Лайф" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 28.06.2022 року.

Суддя К.В. Полякова