Рішення

від 28.06.2022 по справі 910/1944/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2022Справа № 910/1944/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Сігма Пейнтс Україна"

до Приватного підприємства "Промтек-Інжиніринг"

про стягнення 46 402,73 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Сігма Пейнтс Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Промтек-Інжиніринг" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 46 402,73 грн., з яких: 38 000, 00 грн. - основний борг, 2 995,23 грн. - 3 % річних, 5 407,40 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами 12.02.2018 року договору поставки № 02/18 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим, за Приватним підприємством "Промтек-Інжиніринг" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат. Крім того, Приватне підприємство "Сігма Пейнтс Україна" просило суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 16 699,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

20.04.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства "Сігма Пейнтс Україна" від 13.04.2022 року про усунення недоліків, у якій позивач просив суд, зокрема, поновити йому строк на подання вказаної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2022 року в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Сігма Пейнтс Україна" про поновлення строку для подання заяви про усунення недоліків відмовлено, продовжено позивачу строк для подання означеної заяви до 14.04.2022 року; відкрито провадження у справі № 910/1944/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.06.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 13.06.2022 року про відшкодування витрат на правову допомогу, в якому Приватне підприємство "Сігма Пейнтс Україна" просило суд стягнути на його користь з Приватного підприємства "Промтек-Інжиніринг" 16 699,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 224,00 грн. фактичних витрат. До наведеного клопотання позивачем долучено ряд доказів на підтвердження розміру наведених витрат.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 21.04.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/1944/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16, відповідно до поштового повідомлення з трек-номером 0105492113758, згідно з яким відповідач ухвалу суду отримав 09.05.2022 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 року між Приватним підприємством "Сігма Пейнтс Україна" (постачальник) та Приватним підприємством "Промтек-Інжиніринг" (покупець) було укладено договір поставки № 02/18 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу товар, а останній, у свою чергу, - належним чином прийняти цей товар і сплатити його вартість на умовах Договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками означених суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 Договору під терміном "товар" слід розуміти лакофарбові матеріали, асортимент, ціна і кількість яких вказані в Додатках (Специфікаціях) до цього Договору і є невід`ємною його частиною.

Ціна Договору вказується в Додатках (Специфікаціях) до цього Договору і розраховується як сума всіх Додатків (пункт 2.1 Договору).

Умовами пунктів 3.1, 3.2 цієї угоди встановлено, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобов`язується сплатити загальну вартість товару згідно з відповідним Додатком (Специфікацією) протягом 45 робочих днів з моменту поставки товару.

Відповідно до пункту 5.5 Договору право власності на товар, що поставляється, і ризик його випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця в момент підписання обома сторонами видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що, зокрема, у Специфікації від 12.02.2018 року № 2 сторони погодили поставку позивачем на користь відповідача лакофарбових матеріалів на загальну суму 920 665,62 грн.

На виконання умов Договору позивач згідно з підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печатками видатковою накладною від 14.03.2018 року № 78 (із зазначенням умови продажу: рахунок № 78 від 02.11.2017 року) поставив відповідачу товар, асортимент, ціна і кількість якого повністю відповідає умовам Специфікації № 2 до Договору, на загальну суму 920 665,62 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

У той же час судом встановлено, що Приватне підприємство "Промтек-Інжиніринг" вартість наведеної продукції оплатило лише частково, перерахувавши позивачу згідно з платіжними дорученнями від 20.06.2018 року № 112 на суму 162 000,00 грн. та від 23.08.2018 року № 150 на суму 720 665,62 грн. (з відповідним посиланням у призначенні цих платежів на рахунок № 78 від 02.11.2017 року, вказаний у спірній видатковій накладній від 14.03.2018 року № 78) грошові кошти в загальному розмірі 882 665,62 грн. та заборгувавши таким чином Приватному підприємству "Сігма Пейнтс Україна" 38 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором поставки від 12.02.2018 року № 02/18, яка складає 38 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного підприємства "Сігма Пейнтс Україна" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому за Договором товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2 995,23 грн., нарахованих у період з 18.05.2018 року по 18.05.2021 року на суму основного боргу в розмірі 38 000,00 грн., а також 5 407,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму боргу в період з червня 2018 року по грудень 2020 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 5 407,40 грн. та 3 % річних у розмірі 2 995,23 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та не перевищує розрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або доказів належного виконання ним своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого товару.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 14.03.2018 року № 78, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Щодо вимог позивача про стягнення з Приватного підприємства "Промтек-Інжиніринг" 16 699,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 224,00 грн. фактичних витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, очікуваний розмір витрат Приватного підприємства "Сігма Пейнтс Україна" на правову допомогу в даній справі склав 16 699,00 грн.

Разом із тим, у клопотанні від 13.06.2022 року позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 16 699,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 224,00 грн. фактичних витрат.

На підтвердження вищевказаних витрат Приватне підприємство "Сігма Пейнтс Україна" надало суду копію укладеного між ним та Адвокатським бюро "Лариси Чекмарьової" договору про надання правової допомоги від 04.11.2021 року № 36, копію додаткової угоди від 04.11.2021 року № 1-С до цього правочину, детальний опис наданих послуг адвокатом, копії виставлених позивачу Адвокатським бюро "Лариси Чекмарьової" рахунків на оплату від 07.06.2022 рок № 6-С на суму 16 699,00 грн. та від 07.06.2022 року № 2-С на суму 224,00 грн., копії актів приймання-передачі наданої правової допомоги від 07.06.2022 року № 6-С на суму 16 699,00 грн. та від 07.06.2022 року № 2-С на суму 224,00 грн., копії платіжних доручень про оплату позивачем вищевказаних послуг від 08.06.2022 року № 57 на суму 16 699,00 грн. та від 08.06.2022 року № 59 на суму 224,00 грн., а також копії відповідних описів вкладення, поштових накладних та фіскальних чеків, що підтверджують факт надання позивачу послуг поштового зв`язку та їх вартість.

Крім того, до позовної заяви позивачем долучено виданий Адвокатським бюро "Лариси Чекмарьової" ордер від 07.02.2022 року серії ВН № 1121631 на представництво адвокатом Чекмарьовою Ларисою Юріївною інтересів Приватного підприємства "Сігма Пейнтс Україна" в суді.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як було зазначено вище, позивачем було подано, зокрема, копію підписаного між ним (Клієнт) та Адвокатським бюро "Лариси Чекмарьової" (Бюро) договору про надання правової допомоги від 04.11.2021 року № 36 (далі - Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

За умовами пункту 2.3 Договору безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим Договором здійснює адвокат Чекмарьова Лариса Юріївна, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003941 від 18.09.2019 року.

Відповідно до пункту 8.3 Договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати Клієнтом Бюро гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (ми) угодою (ми) до цього Договору або усно.

Згідно з пунктами 2, 5 додаткової угоди від 04.11.2021 року № 1-С до Договору вартість послуг за надану правову допомогу Клієнту зазначається Бюро у рахунку на оплату гонорару за фактично виконану роботу. Передбачувані витрати Бюро у зв`язку із наданням правової допомоги відповідно до умов цього Договору (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення та інші) сплачуються Клієнтом Бюро понад узгоджену суму гонорару.

У той же час ні умовами Договору, ні положеннями додаткової угоди від 04.11.2021 року № 1-С до нього, прямо та конкретно не визначено фіксованого розміру гонорару або ставки та порядку розрахунку погодинної оплати вартості послуг Бюро з представництва інтересів Приватного підприємства "Сігма Пейнтс Україна" під час розгляду спору в справі № 910/1944/22.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Таким чином, відсутність у Договорі та додатковій угоді від 04.11.2021 року № 1-С до нього конкретного розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), не дає як суду, так і іншій стороні спору (відповідачу), можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару (зокрема, в сумі 16 699,00 грн.).

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.

Суд також звертає увагу на положення пунктів 7.1, 7.2 додаткової угоди від 04.11.2021 року № 1-С до Договору, якими передбачено, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Бюро надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Проте всупереч наведеним положенням в акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 07.06.2022 року № 6-С на суму 16 699,00 грн. не було чітко зазначено зміст наданої позивачу правової допомоги, а вказано лише загальну фразу про надання йому послуг, передбачених Договором.

Суд звертає увагу на те, що зміст наданих позивачу адвокатом послуг був зазначений лише у наданому Приватним підприємством "Сігма Пейнтс Україна" детальному описі наданих послуг адвокатом, де вказано перелік та вартість відповідних послуг: виїзні усні консультації (1 000,00 грн.); письмова консультація, яка обґрунтована на нормах чинного законодавства (1 000,00 грн.); правовий аналіз справи (2 699,00 грн.); підготовка позовної заяви та підготовка відповідних додатків (4 000,00 грн.); збір доказів (1 000,00 грн.); пошук судової практики (2 000,00 грн.); підготовка заяви про усунення недоліків та підготовка відповідних додатків (2 000,00 грн.); підготовка письмових пояснень та підготовка відповідних додатків (2 000,00 грн.); підготовка клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу та підготовка відповідних додатків (1 000,00 грн.).

Проте, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про розподіл судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в частині здійснення адвокатом виїзних усних консультацій, письмової консультації, яка обґрунтована на нормах чинного законодавства; правового аналізу справи та підготовки письмових пояснень та підготовки відповідних додатків, оскільки такі послуги належним чином позивачем не підтверджені, а їх вартість не доведена. Крім того, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги (покладення їх на відповідача) в частині послуг, пов`язаних зі збором доказів та пошуком судової практики з огляду на те, що наведені послуги фактично дублюють та охоплюються підготовкою позовної заяви та підготовкою відповідних додатків до неї і не можуть бути віднесені до окремого виду адвокатських послуг.

Суд також зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування (що стосується, зокрема, витрат позивача, пов`язаних з підготовкою заяви про усунення недоліків з відповідними додатками та підготовки клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу з додатками), суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі судом, крім встановлення факту відсутності у тексті Договору та додаткової угоди від 04.11.2021 року № 1-С до нього умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються Бюро, також враховано вищенаведені приписи.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, ціни позову, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, яка розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, беручи до уваги відсутність у тексті Договору, додаткової угоди від 04.11.2021 року № 1-С до нього чи інших документах умов (пунктів) щодо порядку та механізму обчислення чи конкретної ціни послуг, що надаються Бюро в цій справі, з огляду на те, що заявлений Приватним підприємством "Сігма Пейнтс Україна" до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також розумності, співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат та використовуючи у даному випадку свої дискреційні повноваження, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн., що відповідає вартості підготовки позовної заяви та відповідних додатків до неї, що вказана у детальному описі.

Разом із тим, оскільки витрати позивача у розмірі 224,00 грн., пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (фактичні витрати Бюро при виконанні Договору, зумовлені відправкою поштової кореспонденції), підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх покладення на Приватне підприємство "Промтек-Інжиніринг".

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промтек-Інжиніринг" (01021, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16; код ЄДРПОУ 14165733) на користь Приватного підприємства "Сігма Пейнтс Україна" (65014, місто Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 24, квартира 3; код ЄДРПОУ 34381313) 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5 407 (п`ять тисяч чотириста сім) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2 995 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 23 коп. 3 % річних, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29.06.2022 року.

Суддя В.С. Ломака