Рішення

від 20.06.2022 по справі 914/586/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2022 Справа № 914/586/22

За позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів,

до відповідача: Мостиського виробничого кооперативу «Мрія», м.Мостиська,

про: відшкодування збитків.

Суддя І.Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: Вовчак Р.Я. представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області Державною екологічною інспекцією у Львівській області подано позов до Мостиського виробничого кооперативу «Мрія» про відшкодування збитків.

Ухвалою суду від 29.03.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.05.2022. Ухвалою суду від 14.06.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 21.06.2022.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 21.06.2022 представник позивача не з`явився. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Державною екологічною інспекцією у Львівській області з 16.03.2021 по 22.03.2021 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Мостиським виробничим кооперативом «Мрія», про що складено акт перевірки № 176/04/240 від 22.03.2021 року. Інспекцією було здійснено відбір проб ґрунтів (Акт відбору проб грунтів № 33 від18.03.2021) та проведено аналіз цих проб (Протокол вимірювання показників складу та властивостей грунтів № (101-102)/21 від 29.03.2021 року). Інспекція виявила перевищення концентрації забруднюючих речовин відносно контрольної проби; встановила, що МВК «Мрія» здійснено засмічення земельної ділянки з кадастровим номером 4622410100:05:004:0026, площею 50 кв.м. (об`ємом відходів 10 куб. м.) та забрудення земельної ділянки площею 70 кв.м. в межах м. Мостиська Мостиського району. У зв`язку із встановленням порушення ст. 164, 167 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», Інспекцією було видано припис та проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі порушенням вимог природоохоронного законодавства на суму 113479,80 грн, яку і просить стягнути з відповідача.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·2481,00 грн сплачений судовий збір;

Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2022 з`явився, у відзиві на позов (вх.№10158/22 від 16.05.2022) просив у задоволенні позову відмовити повністю. Підтримав подану заяву (вх.№1755/22 від 14.06.2022) про розстрочення виконання рішення суду на один рік щомісячними платежами до повного його виконання.

Позивач надавав пояснення (вх.№12563/22 від 14.06.2022) на аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов.

Обставини справи.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області з 16.03.2021 по 22.03.2021 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Мостиського виробничого кооперативу «Мрія», про що складено акт перевірки № 176/04/240 від 22.03.2021 року.

Інспекцією було здійснено відбір проб ґрунтів (Акт відбору проб грунтів № 33 від 18.03.2021 року та проведено аналіз цих проб (Протокол вимірювання показників складу та властивостей грунтів № (101-102)/21 від 29.03.2021 року). Інспекція виявила перевищення концентрації забруднюючих речовин відносно контрольної проби.

Позивач встановив, що МВК «Мрія» здійснено засмічення земельної ділянки з кадастровим номером 4622410100:05:004:0026, площею 50 кв.м. (об`ємом відходів 10 куб. м.) та забрудення земельної ділянки площею 70 кв.м. в межах м. Мостиська Мостиського району.

У зв`язку із встановленням порушення ст. 164, 167 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», Інспекцією було видано припис №121-04 від 22.03.2021 та проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з розрахунками, проведеними позивачем за Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997 року, розмір заподіяних державі збитків становить:

- 9 687,30 грн - внаслідок забруднення земельної ділянки площею 70 кв.м.;

- 103 792,50 грн - внаслідок засмічення земельної ділянки площею 50 кв. м.

Позивач скеровував відповідачу претензію №77 від 05.05.2021, №78 від 06.05.2021 про сплату збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.

24.05.2021 позивачем складено Протокол №017147 про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення №782-02 на голову кооперативу МВК «Мрія» Лещишина Р.І. на суму 850,00 грн. Сума штрафу добровільно сплачена ОСОБА_1 , що підтверджується дублікатом квитанції від 10.06.2021 на суму 850,00 грн, що знаходиться в матеріалах справи.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до п. в ч.І ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що юридичні особи несуть цивільну відповідальність відповідно до законодавства за засмічення сільськогосподарських угідь та інших земель побутовими та іншими відходами.

Шкода, заподіяна юридичними особами внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі (ст. 56 Закону України «Про охорону земель»).

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні відходів підлягає компенсації в повному обсязі (ч.2 ст. 68 , ч.І ст.69 «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Псування земель - забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, засмічення побутовими та іншими відходами (абз.14 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Забруднення грунтів - накопичення в грунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості (абз.12 ч.2 ст. 1 Закону України «Про охорону земель»).

Частиною 2 ст. 46 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що підприємства, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

При цьому, ч.3 ст. 46 Закону України «Про охорону земель» забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Статтею 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для утилізації відходів, їх знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Отже, забруднення навколишнього природного середовища, прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров`я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність. Подібні за змістом висновки щодо відшкодування шкоди та складу господарського правопорушення у природоохоронній сфері викладені у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі №922/3507/16.

Під час вирішення відповідних спорів суд надає оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої засміченням та забрудненням земельної ділянки, встановлює чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02.02.2021 року у справі № 908/125/18).

За змістом частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Відповідно до положень природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від №171 27.10.1997 року затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

Під час вирішення відповідних спорів суд надає оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої засміченням та забрудненням земельної ділянки, встановлює чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально.

Викидання сміття у місцях, спеціально не пристосованих для цієї мети, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, у ст. 42 ЗУ "Про відходи" зазначено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків. Однозначно, що викидання сміття у невстановленому для цього місці призводить до забруднення довкілля.

У випадку ж, якщо несанкціоноване розміщення відходів призвело до забруднення землі, то особа, винна у вчиненні таких дій підлягає адміністративній відповідальності за ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП). Ця норма закону зазначає, що псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення виробничими та іншими відходами тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 грн. до 1360 грн.) і на посадових осіб, громадян суб`єктів підприємницької діяльності від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.).

Здійснення державного нагляду (контролю) щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, регулюється Законом України №877-V від 05.04.2007 року "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі Закону України №877-V), постановою КМУ №275від 19.04.2017 року, якою затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України.

Абзацами 2 і 3 статті 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

У частинах 6, 7 статті 7 вказаного Закону визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

За змістом зазначених норм слідує, що за результатом проведення перевірки орган державного нагляду (контролю) у разі виявлення правопорушення відносно суб`єкта господарювання та наявності підстав для вжиття заходів реагування на підставі акту складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення виявлених порушень.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону №877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Тобто, відповідно до вимог вищевказаних норм Закону, посадова особа повинна пред`явити і надати копію цього посвідчення (направлення) керівнику суб`єкта господарювання - юридичній особі. Разом з цим, Закон не містить обов`язкової вимоги вручення такого посвідчення (направлення) керівнику суб`єкта господарювання під підпис.

Таким чином, з приписів цього Закону вбачається, що суб`єкт господарювання повинен бути ознайомлений з посвідченням (направленням). Непред`явлення посвідчення (направлення) на перевірку, надає суб`єкту господарювання можливість захищати своїх права шляхом не допуску посадових осіб для здійснення цієї перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що жодних заперечень стосовно проведення планової перевірки відповідачем не було заявлено.

Акт перевірки та акт обстеження засмічення, а також дії по проведенню перевірки, у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, не породжують правових наслідків для суб`єкта господарювання, оскільки акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання актів та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 826/4278/14 та від 20.02.2018 року по справі № 803/1130/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.12.2018 року по справі № 810/6689/14.

У пунктах 3, 4 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року №171, визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Отже, розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 3.4, 4.1 Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування. Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Згідно з п. 4.6 Методики розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою (1): Р Ш = А * ГОЗ * П Д * КЗ * К Н * КЕГ, де

РШ - розмір шкоди від забруднення земель, грн.;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн./кв.м.;

ПД - площа забрудненої земельної ділянки, м2;

КЗ - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об`ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування;

КН - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення якого визначається за додатком 1;

КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Частиною 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Крім того, згідно ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, солонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно з приписами ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Пунктом "е" ч.1 ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановлено, що економічними заходами забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Проаналізувавши вищевказані положення у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що факт засмічення земельної ділянки виробничими відходами є самостійною підставою для відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, у тому числі пов`язаної з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, передбачені статтею 1166 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною є будь-яка поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав або інтересів іншої особи, внаслідок якої завдано шкоду, б) наявність шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових або немайнових благ, що охороняються законом, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутності вини у заподіянні шкоди.

Також відповідачем не оскаржувались дії позивача по складанню акту обстеження, акту відбору проб грунтів, протоколу вимірювань показників складу та властивостей грунтів не заперечувався факт наявності відходів.

Станом день розгляду даної справи перерахування відповідачем шкоди у розмірі 113479,80 грн матеріали справи не містять.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що позовна заява Державної екологічної інспекції у Львівської області є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду (вх.№1755/22 від 14.06.2022), суд вважає за можливе задовольнити її частково з таких міркувань.

Частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання судового рішення повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання судового рішення повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Приймаючи рішення про розстрочку виконання рішення, суд повинен оцінити, а заявник, відповідно, довести належними доказами, гарантовану можливість виконання рішення у запропоновані ним строки.

Відповідач запропонував розстрочити суму збитків на один рік щомісячними платежами до повного його виконання.

Оцінивши аргументи відповідача, суд зазначає, що надання розстрочення виконання судового рішення забезпечить боржнику можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів частками із певним інтервалом у часі.

Разом з тим суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов`язань, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.

При цьому суд враховує, що відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем. Більш того, інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу при збереженні сталої роботи підприємства, зважаючи на можливість оплатити наявний борг з майбутніх доходів від господарської діяльності. Так, дії відповідача спрямовані на виконання рішення суду, але з розстроченням сплати боргу. Господарський суд враховує, що інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано в повному обсязі, однак ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до неможливості його виконання взагалі, оскільки існує ризик припинення або призупинення діяльності відповідача.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом З урахуванням наведеного суд враховує, що відповідачем не в достатній мірі доведена винятковість обставин для надання розстрочки виконання судового рішення у цій справі саме на дванадцять місяців, тому виконання рішення суду у справі №914/586/22 розстрочується на 6 місяців рівними частинами по 18913,30 грн щомісяця.

В частині надання розстрочки виконання рішення суду від 21.06.2022 про стягнення судового збору в розмірі 2481,00 грн, суд не вбачає підстав для задоволення заяви, оскільки судовий збір відноситься до судових витрат понесених позивачем при подачі позову до господарського суду.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Мостиського виробничого кооперативу «Мрія» (адреса: 81300, Львівська обл, м.Мостиська, вул.Промислова, 37, код ЄДРПОУ 22365191) на спеціальний рахунок ГУК Львів/Мостиська тг/24062100, Р/р-UA 138999980333139331000013807, ЄДРПОУ-38008294, Банк Казначейство України (ел.адм.подат.) 113479,80 грн збитків, 2481,00грн судового збору

3.Заяву Мостиського виробничого кооперативу «Мрія» (адреса: 81300, Львівська обл, м.Мостиська, вул.Промислова, 37, код ЄДРПОУ 22365191) про розстрочення виконання рішення суду від 21.06.2022 у справі №914/586/22 задовольнити частково.

4.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 у справі № 914/586/22 про стягнення з Мостиського виробничого кооперативу «Мрія» (адреса: 81300, Львівська обл, м.Мостиська, вул.Промислова, 37, код ЄДРПОУ 22365191) на спеціальний рахунок ГУК Львів/Мостиська тг/24062100, Р/р-UA 138999980333139331000013807, ЄДРПОУ-38008294, Банк Казначейство України (ел.адм.подат.) 113479,80 грн збитків строком на 6 місяці, починаючи з липня 2022 року шляхом сплати рівними частинами по 18913,30 грн щомісяця, а саме: липень 2022 року -18913,30 грн; серпень 2022 року - 18913,30 грн; вересень 2022 року - 18913,30 грн; жовтень 2022 року - 18913,30 грн, листопад 2022 року - 18913,30 грн, грудень 2022 року - 18913,30 грн.

5.У задоволенні в іншій частині заяви відмовити.

6.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

8.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2022.

Суддя Козак І.Б.