Рішення

від 28.06.2022 по справі 914/706/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2022 Справа № 914/706/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт - Пак, м. Львів

про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 10 910, 13 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт - Пак про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 10 910,13 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.04.2022 р. позовну заяву Державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт - Пак про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 10 910,13 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме, 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.04.2022 р. представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 18.04.2022 р. про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 8701/22.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 29.04.2022 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.06.2022 р.

Розгляд справи по суті відкладено на 29.06.2022 р. з підстав, викладених в ухвалі суду від 01.06.2022 р.

29.06.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

29.06.2022 р. позивачем подано на електронну адресу суду клопотання за вх. № 13777/22, в якому позивач зазначає про те, що відповідачем заборгованість у даній справі не погашена, просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позовні вимоги задоволити.

29.06.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 29.04.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 29.06.2022 р. не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 29.04.2022 р. про відкриття провадження у справі скеровувалась відповідачу судом за адресою: 79056, м. Львів, вул. Старознесенська, 67, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, ухвала суду від 29.04.2022 р. про відкриття провадження у справі та ухвала суду від 01.06.2022 р., якою розгляд справи відкладено на 29.06.2022 р. направлялись також на електронну адресу відповідача.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/706/22.

В судовому засіданні 29.06.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що Між Державним підприємством «Західний експертно-технічний центр Держпраці» (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пласт-Пак» (надалі - Відповідач), було укладено договір про надання послуг №264-12 від 24 січня 2020 року, згідно з умовами якого, Позивач зобов`язувався за завданням Відповідача в порядку на умовах, визначених Договором, надати послуги з Видачі висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань ОП та ПБ під час експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, а Відповідач - оплатити їх у розмірі та на умовах, вказаних у Договорі. Як зазначає позивач, Листом вих.№11603/11908 від 10.07.2020 р. Відповідач попросив провести аудит системи управління охороною праці та видати відповідний висновок аудиту згідно договору №264-12 від 24.01.2020 р.

Додатковою угодою від 10 липня 2020 року були внесені відповідні зміни до предмету договору №264-12, згідно з якими, Позивач зобов`язувався за завданням Відповідача в порядку на умовах, визначених Договором, надати послуги з Видачі висновку аудиту щодо додержання вимог законодавства з питань ОП та ПБ під час експлуатації обладнання підвищеної небезпеки.

23.07.2020 року Сторони підписали Акт здачі-приймання надання послуг по договору №264- 12, загальна сума якого становила 15 585, 90 грн.

Як вказує позивач, Відповідачем була виконана часткова оплата наданої послуги в розмірі 4 675,77 грн. Оплати решти суми Відповідачем здійснено не було. Станом на дату подання позову, заборгованість Відповідача за договором № 264-12 від 24 січня 2020 року становить 10 910,13 грн. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 910,13 грн. основної заборгованості та судові витрати покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 29.04.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Ухвала суду від 29.04.2022 р. про відкриття провадження у справі скеровувалась відповідачу судом за адресою: 79056, м. Львів, вул. Старознесенська, 67, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, ухвала суду від 29.04.2022 р. про відкриття провадження у справі та ухвала суду від 01.06.2022 р., якою розгляд справи відкладено на 29.06.2022 р. направлялись на електронну адресу відповідача.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством «Західний експертно-технічний центр Держпраці» (за договором орган з інспектування, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пласт-Пак» ( за договором замовник, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг №264-12 від 24 січня 2020 року, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався за завданням відповідача в порядку на умовах, визначених Договором, надати послуги з видачі висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань ОП та ПБ під час експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, а відповідач зобов`язався оплатити їх у розмірі та на умовах, вказаних у Договорі.

Листом за вих.№11603/11908 від 10.07.2020 р. відповідач звернувся до позивача та просив провести аудит системи управління охорони праці та видати відповідний висновок аудиту згідно договору №264-12 від 24.01.2020 р.

Додатковою угодою від 10 липня 2020 року були внесені відповідні зміни до Розділу 1 Договору - предмет договору №264-12, згідно з якими позивач зобов`язувався за завданням відповідача в порядку на умовах, визначених Договором, надати послуги з видачі висновку аудиту щодо додержання вимог законодавства з питань ОП та ПБ під час експлуатації обладнання підвищеної небезпеки.

У п.3.3.1 Договору сторони передбачили, що відповідач зобов`язаний приймати від позивача надані послуги (виконані роботи), якщо надані послуги відповідають умовам договору і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені Договором.

Відповідно до п.2.5 Договору, підписання Акту здачі-приймання наданих послуг представником відповідача є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

23.07.2020 року сторони підписали Акт здачі-приймання надання послуг по договору №264- 12, загальна сума якого становила 15 585, 90 грн. Вказаний акт здачі-приймання надання послуг від 23.07.2020 р. долучений позивачем до матеріалів справи, підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Таким чином, відповідач прийняв роботу без зауважень і претензій, що підтверджується підписаним та засвідченим печатками юридичних осіб Актом здачі-приймання від 23.07.2020 р. Відповідно до п.3.2.2. Договору, Позивач має право отримувати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором. Відповідачем була виконана часткова оплата наданої послуги в розмірі 4 675,77 грн., що підтверджується банківською випискою, яка долучена до матеріалів справи. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за договором № 264-12 від 24 січня 2020 року становить 10 910,13 грн., яка неоплачена відповідачем, що і слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір № 264-12 про надання послуг від 24.01.2020 року, який за своїми ознаками є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором № 264-12 про надання послуг від 24.01.2020 р. підтверджується наявним в матеріалах справи актом від 23.07.2020 р. здачі-приймання надання послуг на суму 15 585, 90 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Як встановлено судом, відповідач частково розрахувався за надані послуги в розмірі 4 675,77 грн., що підтверджується банківською випискою, яка долучена до матеріалів справи.

Відтак, непогашена основна заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним вище Договором становить 10 910,13 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 10 910,13 грн. не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 264-12 від 24.01.2020 року у розмірі 10 910,13 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 910,13 грн. основної заборгованості, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №481 від 12.04.2022 р.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн., відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт - Пак (79056, м. Львів, вул. Старознесенська, 67; код ЄДРПОУ № 30650622) на користь позивача: Державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 233 А; код ЄДРПОУ № 20774790) 10 910,13 грн. основної заборгованості та 2 481,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 29.06.2022 р.

Суддя Долінська О.З.