Рішення

від 30.05.2022 по справі 183/6553/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6553/19

№ 2/183/258/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького», Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності,-

в с т а н о в и в :

16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 жовтня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Спіренковою Н.В. за реєстровим № 835 йому належить 1/2 частини земельної ділянки площею 3,960 га, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 3,960 га, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 30 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Спіренковою Н.В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 7399147 від 30 жовтня 2013 року, номер запису про право власності: 3146831, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 11893230 від 30 жовтня 2013 року.

Зазначену земельну ділянку позивач ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 095571, виданого 13 серпня 1999 року Миколаївської сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 109988.

Інша 1/2 частина вказаної земельної ділянки належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 лютого 2015 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим № 128.

Право власності відповідач ОСОБА_2 на 1/2 частини земельної ділянки площею 3,960 га., кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 лютого 2015 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19319987 від 13 лютого 2015 року, номер запису про право власності: 8718652, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 183891549 від 07 жовтня 2019 року.

Таким чином, зазначена земельна ділянка належить позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності.

ОСОБА_1 вказує на те, що він мав намір скористатися своїм правом на виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, шляхом укладання договору та нотаріального його посвідчення, але відповідач ОСОБА_2 відмовив йому в укладенні такого договору.

В той же час, позивачу стало відомо, що між відповідачем ОСОБА_2 і третьою особою АТ КБ «ПриватБанк» виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договору, у зв`язку з чим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року у справі № 183/2595/16 з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 листопада 2009 року на загальну суму 20 015,56 грн.

Зазначене рішення суду стало підставою для відкриття Новомосковським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відносно відповідача ОСОБА_2 виконавчого провадження № 52725686 та постановою державного виконавця Харченко Т.В. відносно останнього було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 .

Підставою внесення запису про державну реєстрацію обтяжень є рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40963048 від 07 травня 2018 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 183891549 від 07 жовтня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 наголошує на тому, що за спірною земельною ділянкою жодних обтяжень не зареєстровано, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 183891670 від 07 жовтня 2019 року.

Враховуючи наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна обтяжень відносно всього нерухомого майна відповідача ОСОБА_2 та відмовою останнього в укладенні договору про виділ частки із майна в натурі, позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості скористуватися своїм правом згідно приспів ст. 364 ЦПК України та виділити свою частку із майна в натурі, що є у спільній частковій власності останніх.

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_1 , посилаючись на приписи ст. 364 ЦК України, просив суд:

- виділити в натурі частку у розмірі 1/2 із земельної ділянки, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що є у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

20 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити вчиняти певні дії відносно спірної земельної ділянки, а саме реєструвати право постійного користування та право оренди (суборенди).

Ухвалою суду від 22 травня 2020 року позивачу ОСОБА_1 в задоволенні даної заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького», з тих підстав, що між позивачем ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма ім. Горького» наявні орендні відносини щодо спірної земельної ділянки площею 3,960 га, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070.

Ухвалою суду від 12 червня 2020 року у справи призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої судом були поставленні наступні питання: чи є технічна можливість розділити земельну ділянку площею 3,960 га, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області відповідно до часток співвласників (по 1/2 частці); визначити можливі варіанти розподілу даної земельної ділянки відповідно до часток співвласників (по 1/2 частці). Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.

Ухвалою суду від 04 березня 2021 року провадження у справі було поновлено у зв`язку з проведенням судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 31 травня 2022 року до участі у справі в якості правонаступника третьої особи залучено Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Таким чином, судом розглядались позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького», Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те,що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Представники третіх осіб - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького», Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), кожен окремо, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем та його представникомписьмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 жовтня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Спіренковою Н.В. за реєстровим № 835 позивачу ОСОБА_1 належить 1/2 частини земельної ділянки площею 3,960 га, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Право власності позивача на 1/2 частини земельної ділянки площею 3,960 га, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 30 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Спіренковою Н.В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 7399147 від 30 жовтня 2013 року, номер запису про право власності: 3146831, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 11893230 від 30 жовтня 2013 року.

Зазначену земельну ділянку позивач ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 095571, виданого 13 серпня 1999 року Миколаївської сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 109988.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 лютого 2015 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим № 128 належить 1/2 частини земельної ділянки площею 3,960 га, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Право власності відповідача на 1/2 частини земельної ділянки площею 3,960 га, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 лютого 2015 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19319987 від 13 лютого 2015 року, номер запису про право власності: 8718652, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 183891549 від 07 жовтня 2019 року.

Отже, спірна земельна ділянка належить позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності.

У позові ОСОБА_1 вказує на те, що він мав намір скористатися своїм правом на виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, шляхом укладання договору та нотаріального його посвідчення, але відповідач ОСОБА_2 йому відмовив в укладенні такого договору.

Зокрема встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року у справі № 183/2595/16 з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 листопада 2009 року на загальну суму 20 015,56 грн.

Зазначене рішення суду стало підставою для відкриття Новомосковським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відносно відповідача ОСОБА_2 виконавчого провадження № 52725686 та постановою державного виконавця Харченко Т.В. відносно останнього було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 . Підставою внесення запису про державну реєстрацію обтяжень є рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40963048 від 07 травня 2018 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 183891549 від 07 жовтня 2019 року.

Встановлено, що за спірною земельною ділянкою жодних обтяжень не зареєстровано, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 183891670 від 07 жовтня 2019 року.

Крім того суд зазначає, що в матеріалах справи міститься Договір оренди земельної ділянки № 2/М від 11 березня 2008 року, укладений між спадкодавцем ОСОБА_3 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького», згідно з яким спірна земельна ділянка площею 3,960 га передана в оренду ТОВ «Агрофірма ім. Горького». Договір оренди землі зареєстрований 02 грудня 2009 року, про що в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04-09-126-05394.

Встановлено, що 11 червня 2018 року між співвласниками спірної земельної ділянки, тобто позивачем ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького» укладено додаткову угоду № б/н про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі № 2/М від 11 березня 2008 року. Відомості про реєстрацію даної Додаткової угоди відсутні.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо виділення частку із майна в натурі, що є у спільній частковій власності.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

В силу положень ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватись і розпоряджатись належним їм у певних частках майном, що складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

Згідно ч. 1-4 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормою ст. 364 ЦК України.

У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).

Приписами ст. 89 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

У позові позивач ОСОБА_1 просить виділити йому в натурі належну йому 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2691-20 від 09 лютого 2021 року, відповідно до вимог нормативних актів та «Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з розподілу та порядку користування нерухомим майном» розділити відповідно до часток співвласників по 1/2 частині земельну ділянку площею 3,960 га, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського призначення, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області можливо. Враховуючи місцезнаходження земельної ділянки та існуючу можливість доступу та під`їзду, на розгляд суду пропонується два варіанти поділу даної земельної ділянки відповідно до ідеальних часток співвласників по 1/2 частині.

Так, запропоновані у висновку судової земельно-технічної експертизи № 2691-20 від 09 лютого 2021 року два варіанти поділу спірної земельної ділянки, а саме:

-по Варіанту № 1 (Додаток № 2):

В користування 1-му власнику 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського призначення, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області виділяється земельна ділянка № НОМЕР_1 (на плані визначена жовтим кольором, Додаток № 2) загальною площею 1,98 га зі сторонами: 31,90 м, 620,90 м, 31,91 м, 620,73 м.

В користування 2-му власнику 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського призначення, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області виділяється земельна ділянка № НОМЕР_2 (на плані визначена зеленим кольором, Додаток № 2) загальною площею 1,98 га зі сторонами: 31,90 м, 620,90 м, 31,90 м, 621,13 м.

-по Варіанту № 2 (Додаток № 3):

В користування 1-му власнику 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського призначення, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області виділяється земельна ділянка № НОМЕР_1 (на плані визначена жовтим кольором, Додаток № 3) загальною площею 1,98 га зі сторонами: 63,78 м, 310,67 м, 63,78 м, 310,26 м.

В користування 2-му власнику 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського призначення, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області виділяється земельна ділянка № НОМЕР_2 (на плані визначена зеленим кольором, Додаток № 3) загальною площею 1,98 га зі сторонами: 63,78 м, 310,44 м, 63,78 м, 310,44 м.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 обрано Варіант № 1 запропонованого експертом розподілу спірної земельної ділянки, а саме - Ділянка № 1 загальною площею 1,98 га, зі сторонами: 31,90 м, 620,90 м, 31,91 м, 620,73 м, що на плані зафарбована жовтим кольором (Додаток № 2).

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення поділу земельної ділянки, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (оскільки такий поділ технічно можливий) та виділити в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині належної їм зазначеної земельної ділянки, які відповідають розміру їхньої частки у спільній частковій власності, згідно із запропонованим експертом у Додатку № 2 Варіантом № 1 Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2691-20 від 09 лютого 2021 року.

При цьому, суд враховує, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі такої частки власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Як зазначалося вище , згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьоїстатті 133ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 поніс витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи № 2691-20 від 09 лютого 2021 року в розмірі 4 707,07 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 561 від 01 липня 2020 року та актом № 2691-20 здачі приймання висновку експерта № 2691-20 від 09 лютого 2021 року.

У відповідності до приписів п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати в розмірі 4 707,07 грн., пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., а тому зазначена сума повинна бути відшкодована відповідачем на користь позивача.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького», Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, - задовольнити.

Виділити в натурі ОСОБА_1 належну йому 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, а саме Ділянку № 1 загальною площею 1,98 га, зі сторонами: 31,90 м, 620,90 м, 31,91 м, 620,73 м, що на плані зафарбована жовтим кольором (Додаток № 2) відповідно до Варіанту № 1 Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2691-20 від 09 лютого 2021 року.

Виділити в натурі ОСОБА_2 належну йому 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, а саме Ділянку № 2 загальною площею 1,98 га, зі сторонами: 31,90 м, 620,90 м, 31,90 м, 621,13 м, що на плані зафарбована зеленим кольором (Додаток № 2) відповідно до Варіанту № 1 Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2691-20 від 09 лютого 2021 року.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1223284000:02:023:0070, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 судові витратиу розмірі5475,47грн. (п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять грн. 47 коп.)., які складаються з: витрат по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. та витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 4 707,07 грн.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул.Грушевського, 1д;

- третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Горького», код ЄДРПОУ 30094098, місцезнаходження за адресою: 01030, м. Київ, провул. Георгіївський, буд. 2, кімн. 12;

- третя особа: Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 34893684, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 7.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядкубезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду.Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Якщо всудовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 31 травня 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький