Рішення

від 28.06.2022 по справі 464/7923/21

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/7923/21

пр.№ 2/464/453/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2022 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

cекретар судового засідання Дзьобан Н.С.

справа № 464/7923/21

учасники справи:

позивач Львівська міська рада

відповідачі: ОСОБА_1

Приватне підприємство «ВІКТОРІЯ-МІЗ»

вимоги: визнання права власності на самочинне будівництво

представники учасників справи:

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_1 адвокат Марченко Р.В.

Обставини справи

Позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить визнати право власності Львівської міської територіальної громади на самочинно збудоване нежитлове приміщення будівлю площею 177,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 1874466246101 у порядку ст.376 ЦК України.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Одночасно клопотання позивача про витребування доказів реєстраційної справи повернуто заявнику без розгляду на підставі ч.4ст.183 ЦПК України, адже таке всупереч ч.2ст.84 ЦПК Українине містило зазначення обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

За положеннями ст.ст.126, 127, 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідачем ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження із установленням 15-денного строку на подання відзиву отримано 24 січня 2022 року, а відзив до суду подано 05 травня 2022 року.

Заявляючи клопотання про поновлення строку на подання відзиву, представником відповідача не наведено жодних поважних причин, які б унеможливлювали реалізувати відповідачем право на подання відзиву у встановлений строк. Укладення відповідачем договору про надання правової допомоги у травні 2022 року з адвокатом не впливає на перебіг процесуального строку.

Наведене є підставою для залишення відзиву без розгляду, що викладено в ухвалі суду від 05 травня 2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, та занесеною до протоколу судового засідання.

Відповідачем ПП «ВІКТОРІЯ-МІЗ» подано заяву про розгляд справи без участі його представника, просить у задовллені позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, а представник відповідача проти такого заперечив з підстав неможливості визнання права власності на майно, яке відповідачем придбано у відповідності до вимог закону.

Мотиви та висновки суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 листопада 2021 року за № 282281874 відповідачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля під літерою Г-1 площею 177,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 1874466246101. Актуальність даних підтверджується інфомаційними довідками від 23 червня 2022 року за № 303378750 та № 303381066.

Таке право власності ним набуто на підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Думою Г.М. (зареєстровано в реєстрі за № 11607) та договору дарування від 24 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Думою Г.М. (зареєстровано в реєстрі за № 11692) від дарувальника ОСОБА_3 по Ѕ частки.

Як убачається із довідки Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 24 квітня 2020 року, земельна ділянка по АДРЕСА_1 відповідно до державної статистичної звітності відноситься до земель м.Львова, які не надані у власність або користування.

Позивач, ураховуючи положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 25 грудня 2015 року (чинний на час виникнення спірних правовідносин), стверджує про незаконність у липні 2019 року первинної державної реєстрації права власності спірної нерухомості за ПП «ВІКТОРІЯ-МІЗ» та заявляє вимоги про визнання права власності на таке майно з обґрунтуванням положеннями ст.376 ЦПК України. Стверджує, що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на самочинне будівництво, а відповідачем ПП «ВІКТОРІЯ-МІЗ» - здійснено таке будівництво.

Виходячи із приписів ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням - ч.3 ст.375 ЦК України.

За ч.4 ст.263ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 623/3999/18 сформульовано висновок про те, що правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі ч.5 ст.376 ЦК України є не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам. Подібні висновки викладено у Постановах Верховного Суду від 18лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 495/657/18.

Уважаючи спірне нежитлове приміщення самочинним будівництвом, державна реєстрація якого у липні 2019 року було незаконною на підставі технічного паспорта Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 31 липня 2018 року та акта приймання-передачі майна від 04 липня 2019 року щодо внесення такого майна ОСОБА_4 до статутного капіталу «ВІКТОРІЯ-МІЗ» (посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Думою Г.М., зареєстровано в реєстрі за № 5547, 5548), позивачем жодним чином не обґрунтовано та відповідними доказами не підтверджено відповідність об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

За наведених обставин підтвердити чи спростувати наявність або відсутність порушення будівельних норм та правил, їх істотність у суду не виявляється можливим. Можливість безпечної та надійної експлуатації приміщення є вирішальною, однак докази такої відсутні. За обставинами справи сам факт державної реєстрації права власності не легітимізує будівництво як безпечне, визнання права власності за позивачем не можна вважати адекватним способом захисту порушеного права.

З клопотанням про витребування таких доказів у передбачених законом випадках позивач до суду не звертався.При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Підсумовуючи все наведене вище, позивачем не наведено фактичних даних та переконливо не доведено, що є його процесуальним обов`язком, наявності правових підстав для визнання права власності на нежитлове приміщення, що є об`єктом самочинного будівництва. Принцип змагальності саме на позивача покладає тягар доказування та доведення тих обставин, на які посилається на підтвердження вимог.

Доводи позивача не підтверджені об`єктивними доказами, зводяться до власного суб`єктивного тлумачення обставин справи, небезпідставними є аргументи представника відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог.

Суд погоджується із твердженнями позивача, заснованими на судові практиці про те, що реєстрація права власності на самочинне будівництво не змінює правовий режим будівництва як самочинного та відсутності підстав для визнання недійсними правочинів щодо такого майна, які є нікчемними в силу закону, однак такі за встановлених конкретних обставин не впливають на таке вирішення спору.

Оцінюючи аргументи сторін та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у позові.

У матеріалах справи відсутні відомості, що б спростовували даний висновок суду, який узгоджується із такими засадами цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Судові витрати

У зв`язку із відмовою в позові судові витрати до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову.

Судові витрати позивача залишити по понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України).

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач Львівська міська рада, код за ЄДРПОУ 04055896, м.Львів, пл.Ринок, 1;

відповідачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

Приватне підприємство «ВІКТОРІЯ-МІЗ», код за ЄДРПОУ 36462509, м.Львів, пр.Червоної Калини,41/13.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 червня 2022 року.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО