Ухвала

від 24.05.2022 по справі 760/32841/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 24 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року,

за участі: представника власника майна ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , а саме:

- земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:029:0007) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/3 частки житлового приміщення, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , а саме квартира, загальна площа (кв.м): 69.1, житлова площа (кв.м): 41.1 Адреса: АДРЕСА_2 ;

- група приміщень № 1 та АДРЕСА_3 , що складають приміщення підвалу, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ;

- нежитловий будинок з складськими та адміністративними приміщеннями загальною площею 1480.7 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:029:0007).

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскількивказане майно належить ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Представник вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі не конкретизовано форму накладення арешту на нерухоме майно, позбавлення права відчуження чи розпорядження та/або користування майном, що може свідчити, що судом позбавлено права як відчуження, так і розпоряджання та/або користування майном.

Представник зауважує, що необхідною умовою накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, є факт перебування відповідного майна на праві власності у тієї особи, щодо якої можливо буде застосовано конфіскацію майна, як виду покарання.

Однак, три із чотирьох об`єктів нерухомого майна, щодо яких накладено арешт, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не перебувають у власності ОСОБА_6 .

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:029:0007 за адресою: АДРЕСА_1 в особі Київської міської ради, а ОСОБА_6 є тільки орендарем вищевказаної земельної ділянки, згідно укладеного договору оренди.

В свою чергу, 100% на праві приватної власності: квартири, загальною площею (кв.м): 69.1, житлова площа (кв.м): 41.1 адреса: АДРЕСА_2 та групи приміщень № 1 та АДРЕСА_3 , що складають приміщення підвалу, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , належать ОСОБА_9 .

Крім того, представник звертає увагу на те, що у даному кримінальному провадженні відсутні, будь-які докази та обставини, які б могли свідчити, що місцем вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину є Солом`янський район міста Києва, що відповідно виключає повноваження здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження слідчими Солом`янського управління поліції та відповідно здійснення процесуального керівництва прокурорами Солом`янської окружної прокуратури міста Києва.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання завчасно проінформовано Солом`янську окружну прокуратуру міста Києва, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання прокурора дотримався вищевказаних вимог закону, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що Солом`янським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань01 червня 2021 року під № 42021102090000074, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

21 жовтня 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру в зловживанні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб; в зловживанні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; в зловживанні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України. При цьому, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як убачається з матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, зазначені у клопотанні прокурора обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень.

Крім того, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Посилання представника на порушення територіальної підслідності під час здійснення досудового розслідування є надуманими, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

З матеріалів судового провадження убачається, що Солом`янським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань01 червня 2021 року під № 42021102090000074.

В ході досудового розслідування встановлено, що договори поставки форменого одягу між КП «Муніципальна Охорона» та ТОВ «Торнадо» від 28 травня 2020 року укладались за фактичною адресою місця знаходження КП «Муніципальна Охорона» а саме: м. Київ, просп. Перемоги, 38А, тобто на території, яка знаходиться під юрисдикцією Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві, у зв`язку з чим 23 грудня 2021 року прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 прийнято рішення про визначення територіальної підслідності даного кримінального провадження за Слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві.

Колегія суддів зауважує, що перевіряє законність ухвали слідчого судді на час її постановлення. Так, слідчому судді в додаток до клопотання про арешт майна було надано документи, які підтверджують право власності на майно, згідно яких майно, яке необхідно було арештувати належало ОСОБА_6 , окрім земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:029:0007) за адресою: АДРЕСА_1 орендарем якої є ОСОБА_6 (а.п. 21-27). Таким чином, слідчий суддя враховуючи наявні у провадженні матеріали прийшов до висновку про наявність підстав для арешту майна. Що стосується згаданої земельної ділянки, то колегія суддів вважає, що в даному випадку це не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки майно є комунальною власністю Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, і не порушує право ОСОБА_6 мирно володітисвоїммайном, і не позбавляє права власника майна на оскарження арешту цього майна у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, на переконання колегії судді при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею дотримано вимоги ст.ст. 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наявність ризиків та доведено обставини, передбачені ст.ст. 132, 170 КПК України, а тому доводи автора апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурораСолом`янської окружноїпрокуратури міста Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , а саме: земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:029:0007) за адресою АДРЕСА_1 ; 1/3 частки житлового приміщення, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , а саме: квартира, загальна площа (кв.м): 69.1, житлова площа (кв.м): 41.1 адреса: АДРЕСА_2 ; група приміщень № 1 та № 2 в літері "А", що складають приміщення підвалу, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ; нежитловий будинок з складськими та адміністративними приміщеннями загальною площею 1480.7 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:029:0007), залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 760/32841/21 Справа №11-сс/824/1520/2022 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1