Ухвала

від 31.05.2022 по справі 757/40883/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 31 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме: земельні ділянки, кадастрові номери 3220881300:04:001:1149, 3220881300:04:001:4349, 3220881300:04:001:0508, 3220881300:04:001:4107, 3220881300:04:001:0358; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_6 .

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна, оскільки майно належить підозрюваній, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Щодо строку апеляційного оскарження, то автор апеляційної скарги зазначає, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна та її представника, а копію постановленого рішення остання отримала 19 листопада 2021 року.

Від представника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , надійшли доповнення до зазначеної апеляційної скарги.

Представники вважають ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Представник ОСОБА_9 зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_6 . Зауважує, що це вже третє клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на згадане майно, у задоволенні двох попередніх відмовлено ухвалами Київського апеляційного суду.

Вважає, що як у клопотанні про арешт майна та доданих до нього матеріалах, так і в ухвалі слідчого судді відсутні дані або посилання на них, які б вказували на доведеність існування обґрунтованої підозри, наявність потреб досудового розслідування та наявність будь-якого завдання, яке може бути виконано в результаті арешту майна громадянки України ОСОБА_6 , що прямо забороняє слідчому судді застосувати захід забезпечення, про який просив прокурор.

Звертає увагу на те, що слідчий звернувся з клопотання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Водночас, органом досудового розслідування не доведено, що майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Щодо конфіскації майна як виду покарання, то представник зазначає, що ОСОБА_6 пред`явлено необґрунтовану підозру. Крім того, згідно положень ст. 209 КК України, особа не може притягуватися за вчинення виключно ст. 209 КК України, а за ст. 190 КК України жодній особі у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру. Звертає увагу і на те, що матеріали кримінального № 42019020000000134 11 серпня 2021 року виділені в окреме провадження № 12021000000001050, і наразі у рамках останнього не має жодного цивільного позивача та/або потерпілого.

З урахуванням наведеного вважає, що відсутні підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_6 .

Крім того, представник стверджує, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем усього арештованого майна. Так, остання з 2017 року здійснює підприємницьку діяльність на території України, зареєстрована як фізична особа-підприємець. Протягом 2018-2020 років сукупний дохід ОСОБА_6 від підприємницької діяльності склав 22 568 263,10 грн., за які набуто у власність об`єкти нерухомого майна, а саме земельні ділянки кадастрові номери 3220881300:04:001:1149, 3220881300:04:001:4349, 3220881300:04:001:4107, 3220881300:04:001:0358) та садовий будинок.

Що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:04:001:0508, квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 та житлового будиноку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , то вказані об`єкти нерухомості набуті у власність/користування ОСОБА_6 ще задовго до подій, які розслідуються у кримінальному провадженні № 42019020000000134 та створення БО БФ «Зимородок».

На переконання представника слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, страти, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі нерухомого майна ОСОБА_6 на користь третіх осіб; не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що позбавлення ОСОБА_6 можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, як захід забезпечення кримінального провадження, в якому відсутні будь-які докази вчинення кримінального правопорушення, є грубим порушенням її права власності.

Учасники провадження у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання завчасно проінформовані, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за їх відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дотримався вищевказаних вимог закону, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань30 липня 2019 року під № 42019020000000134, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

21 липня 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні в складі організованої групи легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, а саме здійснення фінансових операцій з майном (грошовими коштами) щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом та вчиненні особами, які знали, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України. Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як убачається з матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, зазначені у клопотанні слідчого обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні згаданого кримінального правопорушення.

Крім того, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у яких їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Твердження захисника про відсутність підстав для накладення арешту на вищевказане майно, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції двічі було відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_6 , не свідчать про незаконність ухвали слідчого судді та не є підставами для її скасування, враховуючи при цьому, те, що у попередніх випадках арешт накладався на майно з іншою метою, зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів та цивільного позову. Що стосується мети забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то як зазначив суд апеляційної інстанції на момент звернення з клопотанням ОСОБА_6 не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, на переконання колегії судді при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею дотримано вимоги ст.ст. 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведено обставини, передбачені ст.ст. 132, 170 КПК України, а тому доводи автора апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими. При цьому, колегія суддів враховує і те, що згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на нерухоме майно, яке належать ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 757/40883/21-к Справа №11-сс/824/488/2022 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1