Постанова

від 29.06.2022 по справі 916/2123/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2123/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

(склад суду змінено згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 у зв`язку зі звільненням судді Головея В.М.),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕЛЬ-КО"

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021, проголошене о 16:25 суддею Волковим Р.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 13.12.2021,

у справі № 916/2123/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу"

до скаржника

про стягнення 200 295,05 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія (далі ТОВ «НВК) "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства (далі ПП) "ЕЛЬ-КО", в якому просило суд стягнути з останнього 200 295,05 грн., з яких: 99 979,73 грн. основного боргу, 44 160,33 грн. пені, 19 916,01 грн. інфляційних втрат, 16 203,04 грн. 3% річних та 20 035,94 грн. штрафу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1312 від 13.12.2018 та укладених до нього специфікацій, зокрема в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 позов задоволено частково та стягнуто з ПП "ЕЛЬ-КО" на користь ТОВ «НВК "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" 99 979,73 грн. основного боргу, 25 173,85 грн. пені, 18 320,96 грн. інфляційних втрат, 16 039,28 грн. 3% річних, 20 035,94 грн. штрафу, 2 693,25 грн. витрат зі сплати судового збору, 17 480,31 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевим господарським судом встановлено що відповідач повністю розрахувався за специфікаціями №1, №2, №3, №4 та №5, водночас за специфікаціями №1, №3, №4 та №5 розрахунок за поставлений товар відбувся з порушенням строку, при цьому в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 99 979,73грн. за специфікацією №6, у зв`язку з чим суд визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відповідного боргу, а також правомірним нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, водночас, під час перевірки здійсненого позивачем розрахунку розміру пені та інфляційних суд виявив арифметичні та методологічні помилки, відтак здійснив власний розрахунок та відмовив у стягненні з відповідача частини пені у сумі 18 986,48 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 595,05грн.

Щодо клопотання відповідача про відмову у задоволенні позову в частині стягнення штрафу, пені, 3% річних та суми інфляційного збільшення у заявленому позивачем розмірі, то суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем на надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів винятковості обставин, які б зумовлювали зменшення розміру заявлених позивачем штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прияв до уваги, що:

- позивач не надав доказів того, що порушення зобов`язання відповідачем завдало збитків іншим учасникам господарських відносин;

- розмір заявлених позивачем штрафних санкцій ставить відповідача у важке фінансове становище й фактично призводить до банкрутства і неможливості сплатити суму основного боргу та штрафних санкцій;

- прострочка виконання грошового зобов`язання виникла у березні 2020 при поставленні товару за специфікацією №5 та 6 і була обумовлена двома об`єктивними факторами, що знаходились поза волею та можливостями відповідача, а саме різким зростанням, а потім падінням цін на вугілля, у зв`язку з різким коливанням курсу гривня-долар; а також заходами з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-2019, які фактично паралізували можливість населення закупати вугілля для побутових потреб з березня по вересень 2020 року;

- позивач жодного разу не звертався до відповідача з претензією, листом або іншим зверненням щодо сплати індексу інфляції, пені, 3% річних та штрафу за договором.

- наявна усна домовленість між позивачем та відповідачем про сплату заборгованості за вугілля в міру реалізації населенню без застосування санкцій, оскільки постачання товару за специфікаціями № 5 та № 6 у кількості 3 вагонів зроблено без письмових заявок відповідача (покупця за договором, п.4.2 договору).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує її доводи, зазначає, що погашення заборгованості відбулось з порушенням строків, встановлених умовами договору, про що правомірно зазначено судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв`язку судом першої інстанції правомірно задоволено позов частково і підстав для його зміни або скасування не має.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №1312, за яким постачальник (позивач) зобов`язався поставити вугільну продукцію, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити поставлений товар. Найменування, номенклатура, асортимент, якість, кількість, ціна і умови оплати, терміни і умови поставки товару визначаються сторонами у специфікаціях, які після їх підписання сторонами є невід`ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється кількість товару, відвантаженого протягом однієї залізничної доби та/або перевезеного по одному маршруту за одним товаросупровідним документом (п. п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору).

Згідно із п. п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 договору фактична ціна поставленого товару є договірною і визначається виходячи з ціни, яка узгоджена сторонами в специфікаціях до цього договору, з урахуванням цінових поправок (знижок, надбавок), зазначених у специфікаціях, якщо такі мають місце. Загальна сума договору складається з вартості всього товару (партій товару), що поставляється відповідно до специфікацій до даного договору. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При наявності заборгованості покупця перед постачальником за поставлений товар всі грошові кошти, що надходять на розрахунковий рахунок постачальника від покупця, зараховуються в рахунок погашення заборгованості покупця незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні.

Якість і кількість товару має відповідати вимогам, встановленим до нього в специфікаціях до договору. Загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання визначаються в специфікаціях до цього договору. При поставці товару допускається відхилення від погодженого в специфікаціях до цього договору кількості (обсягу) в межах +/- 10% (п. п. 3.1., 3.2., 3.3. договору).

Згідно з п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору кожна партія товару поставляється покупцю на умовах і в терміни, зазначені у відповідній специфікації до даного договору. Товар поставляється залізничним транспортом на підставі письмової заявки покупця, яка направляється постачальнику за допомогою факсу або електронної пошти не пізніше, ніж за 5 робочих днів до дати поставки. Момент (дата) поставки визначається в специфікаціях до цього договору відповідно до умов поставки товару.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що за порушення зобов`язань за цим договором вони несуть відповідальність у порядку, передбаченому договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

На підставі п. 9.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

03.01.2020 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до п. 10 договору «Реквізити сторін».

Між позивачем та відповідачем в рамках правовідносин, що виникли на підставі договору, було підписано 6 (шість) специфікацій.

Згідно специфікації №1 від 13.12.2018 до договору сума поставки складає 402 500,28 грн. з ПДВ +/-10%, в залежності від кількості поставленого вугілля. Строк поставки січень-лютий 2019 року. Умови оплати за даною специфікацією: 50% передоплата за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника від вартості партії товару згідно виставленого рахунку-фактури, інші 50% - по факту прибуття товару на станцію призначення.

На виконання договірних зобов`язань в рамках даної специфікації позивач 03.02.2019 здійснив поставку 69,35 тонн вугілля марки АМ (13-25), що підтверджується видатковою накладною №24 від 03.02.2019 на суму 398 762,77 грн., а також Актом приймання-передачі від 03.02.2019.

Згідно специфікації №2 від 04.09.2019 до договору сума поставки складає 387 600,00 грн. з ПДВ +/-10%, в залежності від кількості поставленого вугілля. Строк поставки жовтень 2019 року. Умови оплати за даною специфікацією: на протязі 10 календарних днів з моменту постачання товару на станцію призначення.

За даною специфікацією позивач 11.10.2019 поставив відповідачу 68 тонн вугілля марки АО (25-50), що підтверджується видатковою накладною №143 від 11.10.2019 на суму 387 600,00 грн. та Актом приймання-передачі №143 від 11.10.2019р.

Згідно специфікації №3 від 01.11.2019 до договору сума поставки складає 387 600,00 грн з ПДВ +/-10%, в залежності від кількості поставленого вугілля. Строк поставки листопад 2019 року. Умови оплати за даною специфікацією: на протязі 10 календарних днів з моменту постачання товару на станцію призначення.

В рамках даної специфікації позивачем 11.11.2019 здійснено поставку відповідачу 68 тонн вугілля марки АО (25-50) згідно з видатковою накладною №157 від 11.11.2019 на суму 387 600,00 грн., що також підтверджується й Актом приймання-передачі від 11.11.2019.

Згідно специфікації №4 від 11.11.2019 до договору сума поставки складає 357 000,00 грн. з ПДВ +/-10%, в залежності від кількості поставленого вугілля, строк поставки листопад 2019 року. Умови оплати за даною специфікацією: на протязі 10 календарних днів з моменту постачання товару на станцію призначення.

За даною специфікацією позивач 21.11.2019 поставив відповідачу 68,65 тонн вугілля марки АМ (13-25), що підтверджується видатковою накладною №168 від 21.11.2019 на суму 350 115,00 грн. та Актом приймання-передачі від 21.11.2019.

Згідно специфікації №5 від 09.01.2020 до договору сума поставки складає 772 339,73 грн з ПДВ +/-10%, в залежності від кількості поставленого вугілля. Строк поставки січень-лютий 2020 року. Умови оплати за даною специфікацією: 30% передплата, 70% - на протязі 10 календарних днів з дати постачання товару.

Виконуючи умови вказаної специфікації, позивач, в межах встановленого специфікацією строку, двома партіями (27.01.2020 та 02.02.2020) поставив відповідачу вугілля марки АМ (13-25) на загальну суму 765 379,73 грн., що підтверджується видатковими накладними №16 від 27.01.2020 на суму 370 980,00 грн та №23 від 02.02.2020 на суму 394 399,73 грн, а також актами приймання-передачі №16 від 27.01.2020 та №23 від 02.02.2020.

Згідно специфікації №6 від 21.02.2020 до договору сума поставки складає 387 600,00 грн з ПДВ +/-10%, в залежності від кількості поставленого вугілля. Строк поставки лютий-березень 2020 року. Умови оплати за даною специфікацією: на протязі 14 календарних днів з моменту постачання товару на станцію призначення.

За даною специфікацією позивач 02.03.2020 здійснив поставку відповідачу 68 тонн вугілля марки АМ (13-25) на суму 387 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №59 від 02.03.2020 та Актом приймання-передачі від 02.03.2020.

В матеріалах справи наявні виставлені відповідачу рахунки на оплату вугілля, а саме:

- №144 від 13.12.2018 на суму 402 500,28 грн.

- №154 від 02.10.2019 на суму 387 600,00 грн.;

- №172 від 29.10.2019 на суму 387 600,00 грн.;

- №171 від 29.10.2019 на суму 387 600,00 грн.;

- №185 від 11.11.2019 на суму 387 600,00 грн.;

- №190 від 13.11.2019 на суму 350 115,00 грн.;

- №4 від 17.01.2020 на суму 772 399,73 грн.;

- №88 від 02.03.2020 на суму 387 600,00 грн.

На виконання договірних зобов`язань відповідач здійснював перерахування позивачу грошових коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 62-99): №43 від 21.12.2018 на суму 100 000,00 грн.; №44 від 27.12.2018 на суму 60 000,00 грн.; №3 від 18.01.2019 на суму 30 000,00 грн.; №5 від 06.02.2019 на суму 170 000,00 грн.; №6 від 08.02.2019 на суму 38 762,77 грн.; №40 від 03.10.2019 на суму 20 000,00 грн.; №41 від 07.10.2019 на суму 140 000,00 грн.; №43 від 17.10.2019 на суму 227 600,00 грн.; №49 від 04.11.2019 на суму 15 000,00 грн.; №51 від 07.11.2019 на суму 25 000,00 грн.; №53 від 08.11.2019 на суму 45 000,00 грн.; №58 від 13.11.2019 на суму 150 000,00 грн.; №59 від 22.11.2019 на суму 70 000,00 грн.; №61 від 26.11.2019 на суму 100 000,00 грн.; №65 від 13.12.2019 на суму 160 000,00 грн.; №69 від 23.12.2019 на суму 42 600,00 грн.; №70 від 24.12.2019 на суму 40 000,00 грн.; №72 від 10.01.2020 на суму 20 000,00 грн.; №76 від 23.01.2020 на суму 70 115,00 грн.; №77 від 23.01.2020 на суму 30 000,00 грн.; №79 від 04.02.2020 на суму 100 000,00 грн.; №80 від 14.02.2020 на суму 170 000,00 грн.; №86 від 25.02.2020 на суму 50 000,00 грн.; №87 від 50 000,00 грн.; №88 від 04.03.2020 на суму 50 000,00 грн.; №90 від 05.03.2020 на суму 100 000,00 грн.; №91 від 12.03.2020 на суму 80 000,00 грн.; №98 від 31.03.2020 на суму 35 000,00 грн.; №187 від 30.11.2020 на суму 20 000,00 грн.; №190 від 10.12.2020 на суму 223 000,00 грн.; №208 від 26.01.2021 на суму 15 000,00 грн.; №218 від 12.02.2021 на суму 20 000,00 грн.; №225 від 01.03.2021 на суму 10 000,00 грн.; №235 від 18.03.2021 на суму 20 000,00 грн.; №245 від 31.03.2021 на суму 25 000,00 грн.; №250 від 13.04.2021 на суму 20 000,00 грн.; №256 від 27.04.2021 на суму 20 000,00 грн.; №268 від 17.06.2021 на суму 15 000,00 грн.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст.526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи відповідач повністю розрахувався за специфікаціями №1, №2, №3, №4 та №5, разом з тим за специфікаціями №1, №3, №4 та №5 розрахунок за поставлений товар відбувся з пропуском встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 99 979,73 грн. за специфікацією №6, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 99 979,73 грн..

Крім того, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно із частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2 Договору при простроченні оплати поставленого товару покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пеню в розмірі одинарної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від суми невиконаного в строк зобов`язання за кожен календарний день прострочення платежу, а також сплатити постачальнику 3 % річних від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами за весь період прострочення оплати поставленого товару.

Тобто, у даному випадку застереження про нарахування за весь період прострочення оплати поставленого товару стосується лише 3% річних від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами.

Отже сторони не передбачили більший строк нарахування штрафних санкцій, ніж шість місяців.

Відповідно до пункту 6.3 Договору додатково в разі прострочення оплати поставленої партії товару більш ніж на 60 календарних днів покупець на письмову вимогу постачальника сплачує останньому штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Колегія суддів перевірила розрахунок 3 % річних за прострочення оплати за укладеним між сторонами договором та специфікаціями та встановила, що розрахунок наведений позивачем є арифметично вірним та відповідає вимогам законодавства та умовам договору, тому розмір 3 % річних, які підлягають стягненню з відповідача складають суму в розмірі 16 039,28грн. грн. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що штраф 10 % за прострочення оплати за договором більш ніж на 60 календарних днів складає 20 035,94 грн.

Крім того, на думку судової колегії, місцевим господарським судом правомірно виявлено помилки у здійсненому позивачем розрахунку пені та враховано положення п. 6 ст. 232 ГПУ України і здійснено власний вірний розрахунок пені та встановлено, що сума пені яка підлягає стягненню з відповідача становить 25 173,85 грн., а також вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 18 320,96 грн.

Апелянтом не наведено жодних заперечень щодо правильності розрахунку пені та інфляційних втрат, здійсненого судом першої інстанції.

При цьому доводи скаржника про те, що прострочка виконання грошового зобов`язання обумовлена різким зростанням, а потім падінням цін на вугілля, в зв`язку з різким коливанням курсу гривня-долар, не приймається колегією суддів до уваги, адже господарська діяльність здійснюється на власний ризик, а тому відповідач мав враховувати можливі ризики у вигляді зміни ринкової ціни на вугілля. Окрім того, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено можливості звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у зв`язку зі зміною вартості вугілля чи коливання курсу гривня-долар.

Посилання відповідача на встановлені постановами КМУ від 11 березня 2020 № 211, від 16 березня 2020 № 215 карантинні заходи, якими була заборонена з 17 березня 2020 року робота суб`єктів господарювання, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки за зазначеними специфікаціями відповідач мав здійснити оплату в повному обсязі до 16.03.2020, тому прострочення виконання зобов`язання не було пов`язано з карантинними обмеженнями, оскільки строк виконання такого зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару для відповідача фактично закінчився раніше.

Твердження відповідача про наявність усної домовленості між позивачем та відповідачем про сплату заборгованості за вугілля в міру реалізації населенню без застосування санкцій, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідач належних доказів існування такої усної домовленості не надав, а позивач наявність такої усної домовленості не підтвердив.

Колегія суддів також зазначає, що відсутність письмових претензій з боку позивача до відповідача жодним чином не свідчить про відсутність у діях відповідача порушень виконання зобов`язань та підстав для нарахування штрафних санкцій.

Пункт 6.3 укладеного між сторонами договору не містить визначення конкретної форми письмової вимоги постачальника товару до іншої сторони щодо сплати суми штрафу, тому на думку колегії суддів такою вимогою можна вважати подану позовну заяву до господарського суду щодо стягнення суми штрафу за прострочення оплати за товар понад 60 днів.

Інші доводи апелянта також не спростовують встановлених вище обставин.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування вказаного судового рішення, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі №916/2123/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕЛЬ-КО" без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 30.06.2022 о 10.00.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.