Рішення

від 29.06.2022 по справі 904/44/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022м. ДніпроСправа № 904/44/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від прокуратури: Ємельянов В.А.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради (смт. Петриківка, Дніпропетровська область) та особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровські області (м.Дніпро)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" (м.Дніпро)

та до відповідача-2: Фермерського господарства "Золоте зерно ЮО" (м. Полтава)

про скасування державної реєстрації прав оренди та суборенди, зобов`язання повернути земельну ділянку площею 137,9662 га

Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради (далі - позивач-1) та в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровські області (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" (далі - відповідач-1) та до Фермерського господарства "Золоте зерно ЮО" (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд", на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. №56853663 від 01.03.2021 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 40770499);

- скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району, проведену за Фермерським господарством "Золоте зерно ЮО", на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 57250969 від 24.03.2021 з одночасним припиненням речових прав Фермерського господарства "Золоте зерно ЮО" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 41135921);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" та Фермерське господарство "Золоте зерно ЮО" повернути Петриківській об`єднаній територіальній громаді в особі Петриківської селищної ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- земельна ділянка площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №61-ОТГ від 10.02.2021 передана Петриківській селищній раді Дніпровського району у комунальну власність, проте, станом на 27.05.2021 право комунальної власності Петриківської селищної ради на вказану земельну ділянку площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проведено;

- відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.61-9459/2-21 від 01.12.2021 жодних дозвільних документів на користь ТОВ "Агросельхозпромпрайд", у тому числі дозвіл на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташовується на території Петриківської селищної ради Дніпровського району, не приймались, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась;

- згідно із інформацією Петриківської селищної ради № 18-1875/0/2-21 від 11.11.2021 в селищній раді відсутня будь-яка інформація стосовно передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельної ділянки, площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, в оренду ТОВ "Агросельхозпромпрайд" та її подальшої передачі в суборенду ФГ "Золоте зерно ЮО";

- вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 01/28-01/2ІДО від 28.01.2021, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі виконувача обов`язків начальника відділу у Петриківському районі та у м. Кам`янське Поляковою А.В., діючої на підставі довіреності № 13-1-0.25-006/11-19 від 25.01.2021 та ТОВ "Агросельхозпромпрайд" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування;

- за спростовання факту автентичності та достовірності укладання Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області договору оренди земельної ділянки, який на теперішній час позбавлений можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, державна реєстрація права оренди та суборенди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району є протиправною та такою, що підлягає скасуванню із одночасним припиненням речових прав оренди та суборенди за ТОВ"Агросельхозпромпрайд" та ФГ "Золоте зерно ЮО".

Також, в обґрунтування представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, останній вказує на те, що невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Петриківською селищною радою заходи, спрямовані на захист порушених Інтересів держави, не здійснені, претензійно-позовна робота, спрямована на скасування незаконного користування земельними ділянками не проведена. Аналогічно не вжито жодних заходів Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Звернення заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку. Отже, заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 03.02.2022.

Підготовче засідання, призначене на 03.02.2022, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному з 01.02.2022 по 07.02.2022 включно.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведенню підготовчого засідання, ухвалою суду від 08.02.2022 підготовче засідання було призначено на 28.02.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.

Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судові засідання, призначені в період з 24.02.2022 до 25.03.2022, не відбулися.

Воєнний стан неодноразово було продовжено, шляхом затвердження Верховною Радою України відповідних Указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови суду № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розпорядження № 30 від 24.02.2022 визнано таким, що втратило чинність з 28.03.2022 та в цей же день на сайті суду було розміщено відповідне оголошення.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

Судом відзначено, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 04.05.2022 ситуація в області є контрольованою Збройними силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 04.05.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне продовжити розгляд даної справи та призначити наступне підготовче засідання, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов`язковою та роз`яснення можливості подання заяв по суті справи, додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв`язку, зокрема, електронними.

Так, ухвалою суду від 04.05.2022 судове засідання було призначено в межах розумного строку на 02.06.2022; явку у судове засідання представників сторін було визнано необов`язковою.

Вказана ухвала суду була надіслана всім учасникам справи у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, а саме: на офіційну (відому суду) електронну адресу, а у разі відсутності в матеріалах справи відомостей щодо такої адреси - засобами поштового зв`язку.

Додатково сторін було повідомлено про призначене судове засідання за всіма відомими суду засобами зв`язку з ними, зокрема, шляхом розміщення на сайті судової влади України оголошення про виклик особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" та Фермерського господарства "Золоте зерно ЮО"(а.с.107-108).

Від позивача-1 надійшла заява (вх. суду № 16216/22 від 02.06.2022), в якій він просив суд провести підготовче засідання без участі його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У підготовче засідання 02.06.2022 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідачів-1,2 у вказане засідання не з`явилися, причин нез`явлення позивач-2 та відповідачі-1,2 суду не повідомили; судом враховано наявність клопотання позивача-1 про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

Судом було відзначено, що всі учасники даної справи були належним чином повідомлені про день, час та місце підготовчого засідання 02.06.2022.

Судом також відзначено, що ухвалою суду від 11.01.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду від 11.01.2022 відповідачами-1,2, приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачами відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком, станом на 02.06.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачів не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, права відповідачів, як учасників справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд вважав, що відповідачі не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважав можливим провести підготовче засідання без участі їх представників.

У підготовчому засіданні 02.06.2022 прокурором було повідомлено про те, що ним подані всі заяви про суті справи, тому прокурор просив суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Враховуючи, що провадження у даній справі відкрито 11.01.2022, суд прийшов до висновку, що за існуючих обставин судом було надано достатньо часу у підготовчому провадженні для підготовки до судового засідання та подання заяв по суті справи, а також доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У підготовчому засіданні 02.06.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, а також усне клопотання прокурора про закриття підготовчого провадження, ухвалою суду від 02.06.2022 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2022; явку у судове засідання було визнано необов`язковою.

Від позивача-1 надійшла заява (вх. суду № 17962/22 від 14.06.2022), в якій він просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника та зазначає, що позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

У судове засідання 30.06.2022 з`явився прокурор; представники позивачів-1,2 та відповідачів-1,2 у вказане засідання не з`явилися, причин нез`явлення позивач-2 та відповідачі-1,2 суду не повідомили.

Суд відзначає, що всі учасники даної справи були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання 28.06.2022, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 42 вказаного Положення засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 02.06.2022 була доставлена до електронної скриньки позивача-2 - dnipropetrovsk_gu@dazru.gov.ua - 02.06.2022 (а.с.124).

При цьому, згідно з частиною 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

З приводу повідомлення відповідачів-1,2 суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

На підтвердження адреси відповідачів-1,2 судом долучено до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.73-74) і саме на вказані у витягах адреси була направлена кореспонденція господарського суду для відповідачів-1,2.

У зв`язку з неповерненням до суду рекомендованих повідомлень про отримання відповідачами-1,2 ухвали суду від 02.06.2022, судом здійснено відстеження вказаних відправлень за допомогою офіційного сайту АТ "Укрпошта", згідно з відомостями якого поштове відправлення на адресу відповідача-1, в якому містилася ухвала суду від 02.06.2022, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.128-130).

Слід візначити, що попередні ухвали суду, надіслані на юридичну адресу відповідача-1 були повернуті за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.77-81, 94-96, 109-111).

Вказане свідчить, що неотримання відповідачем-1 поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням носить систематичний характер.

Крім того, поштове відправлення на адресу відповідача-2, в якому містилася ухвала суду від 02.06.2022, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.128-131).

При цьому, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідачі-1,2 є належним чином повідомленими про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 02.06.2022 вважається врученою відповідачу-2 08.06.2022 (а.с.131).

Слід також наголосити на тому, що попередні ухвали суду, надіслані на юридичну адресу відповідача-2 також були повернуті за зворотною адресою з довідкоами АТ "Укрпошта" форми 20 (а.с.83-86, 97-99, 112-114).

Вказане свідчить, що неотримання відповідачем-2 поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням також носить систематичний характер.

Отже, позивачі-1,2 та відповідачі-1,2 були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засіданні 30.06.2022, але не скористалися своїм правом на участь їх представників у вказаному засіданні.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, права відповідачів, як учасників справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивачів на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом також відзначено, що у даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 28.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для скасування державної реєстрації прав оренди та суборенди, та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Статтею 1311 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі статтями 4, 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Окремо слід вказати, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 по справі №915/20/18 дійшов висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а отже й інших органів державної влади.

При цьому, відповідно до пункту. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-IX від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

При цьому, відповідно до абзацу 12 пункту 24 у розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, а абзацом 9 пункту 24 у розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Таким чином, з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позбавлене права на розпорядження вказаною вище земельною ділянкою, а таким правом, відповідно до вищезазначених положень законодавства на відповідній території наділена саме Петриківська селищна об`єднана територіальна громада в особі Петриківської селищної ради.

Крім того, згідно зі статтею117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок із державної власності у комунальну і навпаки здійснюється за рішеннями самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" регламентовано передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Виходячи з наведеного, сільські, селищні, міські ради наділені делегованими повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населених пунктів та є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у області.

Також встановлено, що земельна ділянка площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 61-ОТГ від 10.02.2021 передана Петриківській селищній раді у комунальну власність.

Проте, станом на 27.05.2021 право комунальної власності Петриківської селищної ради на вказану земельну ділянку площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проведено.

Вказана позовна заява стосується питання права, яке має фундаментальне значення в умовах земельної реформи, а зазначена справа становить значний суспільний інтерес, оскільки незаконна реєстрація прав оренди та суборенди позбавляє Український народ (стаття 13 Конституції України) та територіальну громаду правомочностей власника землі із розпорядження землями.

Право користування земельними ділянками повинно набуватися і реалізовуватися виключно відповідно до закону.

Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду із вказаною позовною заявою полягає у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю завдають значної шкоди інтересам держави та територіальній громаді.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у справі суд зазначає таке.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини 1 статі 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У даному випадку порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час державної реєстрації права оренди та суборенди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за юридичними особами, та полягає у фактичному користуванні відповідачами землею без законних підстав, за відсутності волі її власника.

Таким чином, при наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Петриківської селищної ради.

Щодо бездіяльності уповноваженого органу та щодо одержання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" слід зазначити таке.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Петриківською селищною радою заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, не здійснені, претензійно-позовна робота, спрямована на скасування незаконного користування земельними ділянками не проведена.

Аналогічно не вжито жодних заходів Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Дніпропетровською обласною прокуратурою направлявся запит від 27.10.2021 № 15/1-1555вих-21 до Петриківської селищної ради, в якому повідомлялося про встановлені факти.

Згідно із відповіддю сільської ради № 18-1875/0/2-21 від 11.11.2021 у Петриківській селищній раді відсутня будь-яка інформація стосовно передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельної ділянки, площею 137, 9662 га, кадастровий номер1223783800:02:002:1535, в оренду ТОВ "Агросельхозпромпрайд" та її подальшої передачі в суборенду ФГ "Золоте зерно ЮО". Також зазначено про необхідність представництва прокурором їх інтересів в суді.

При цьому, Дніпропетровською обласною прокуратурою направлявся запит від 23.11.2021 № 15/1-1642вих-21 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, в якому повідомлялося про встановлені факти.

Проте, згідно із відповіддю Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області № 10-4-0.61-9459/2-21 від 01.12.2021 жодних дозвільних документів на користь ТОВ "Агросельхозпромпрайд", у тому числі дозвіл на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташовується на території Петриківської селищної ради Дніпровського району, не приймались, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Також Головним управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області повідомлено, що заходи, в тому числі претензійно-позовні, направлені на скасування незаконної державної реєстрації речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребовування земельної ділянки з кадастровим номером 1223783800:02:002:1535, із незаконного володіння та користування не вживались.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Звернення заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (далі за текстом Порядок № 1127).

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі, коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди, яке ним не укладалось.

Частина 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав: 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 17 Законом України "Про оренду землі" встановлено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.61-9459/2-21 від 01.12.2021 жодних дозвільних документів на користь ТОВ "Агросельхозпромпрайд", у тому числі дозвіл на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташовується на території Петриківської селищної ради Дніпровського району, не приймались, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Крім того, згідно із інформацією Петриківської селищної ради № 18-1875/0/2-21 від 11.11.2021 в селищній раді відсутня будь-яка інформація стосовно передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельної ділянки, площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, в оренду ТОВ "Агросельхозпромпрайд" та її подальшої передачі в суборенду ФГ "Золоте зерно ЮО".

Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 01/28-01/21ДО від 28.01.2021, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі виконувача обов`язків начальника відділу у Петриківському районі та у м. Кам`янське Поляковою А.В., діючої на підставі довіреності № 13-1-0.25-006/11-19 від 25.01.2021 та ТОВ "Агросельхозпромпрайд" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Так, пунктами 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, чинна редакція статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі №915/127/18.

Таким чином, оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт автентичності та достовірності укладання Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області договору оренди земельної ділянки, який на теперішній час позбавлений можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, державна реєстрація права оренди та суборенди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району є протиправною та такою, що підлягає скасуванню із одночасним припиненням речових прав оренди та суборенди за ТОВ "Агросельхозпромпрайд" та ФГ "Золоте зерно ЮО".

Крім того, відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина п1 статті 638 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказ про передачу землі сільськогосподарського призначення у користування ТОВ "Агросельхозпромпрайд" не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, довіреність на укладання договору оренди не надавалась, а договір оренди земельної ділянки не укладався, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким, на теперішній час, є Петриківська селищна рада, до землекористувачів ТОВ "Агросельхозпромпрайд" та ФГ "Золоте зерно ЮО" повинні застосовуватися положення щодо усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом зобов`язання відповідачів повернути земельну ділянку Петриківській селищній раді.

Під час розгляду цієї справи, виконуючи передбачене статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів юридичних осіб, держави, суд враховує також необхідність застосування загальних засад цивільного права принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з акcіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів; стягненню з відповідача-1 на користь прокуратури підлягають 3 405 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору; стягненню з відповідача-2 на користь прокуратури підлягають 3 405 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради та в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровські області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" та до Фермерського господарства "Золоте зерно ЮО" про скасування державної реєстрації прав оренди та суборенди, зобов`язання повернути земельну ділянку площею 137,9662 га - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташована на території Петриківської селищної ради (51800, Дніпропетровська область, смт. Петриківка(з), проспект Петра Калнишевського, будинок 69; ідентифікаційний код 04339698), проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" (49108, м. Дніпро, вулиця Янтарна, будинок 71, корпус 1, квартира 301; ідентифікаційний код 42929552), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. №56853663 від 01.03.2021 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" (49108, м. Дніпро, вулиця Янтарна, будинок 71, корпус 1, квартира 301; ідентифікаційний код 42929552) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 40770499).

Скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташована на території Петриківської селищної ради (51800, Дніпропетровська область, смт. Петриківка(з), проспект Петра Калнишевського, будинок 69; ідентифікаційний код 04339698), проведену за Фермерським господарством "Золоте зерно ЮО" (36002, м. Полтава, вулиця Довженка, будинок 2-А; ідентифікаційний код 43634374), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 57250969 від 24.03.2021 з одночасним припиненням речових прав Фермерського господарства "Золоте зерно ЮО" (36002, м. Полтава, вулиця Довженка, будинок 2-А; ідентифікаційний код 43634374) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 41135921).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" (49108, м. Дніпро, вулиця Янтарна, будинок 71, корпус 1, квартира 301; ідентифікаційний код 42929552) та Фермерське господарство "Золоте зерно ЮО" (36002, м. Полтава, вулиця Довженка, будинок 2-А; ідентифікаційний код 43634374) повернути Петриківській об`єднаній територіальній громаді в особі Петриківської селищної ради (51800, Дніпропетровська область, смт. Петриківка(з), проспект Петра Калнишевського, будинок 69; ідентифікаційний код 04339698) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 137,9662 га, кадастровий номер 1223783800:02:002:1535, що розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросельхозпромпрайд" (49108, м. Дніпро, вулиця Янтарна, будинок 71, корпус 1, квартира 301; ідентифікаційний код 42929552) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, ідентифікаційний код 02909938) - 3 405 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Золоте зерно ЮО" (36002, м. Полтава, вулиця Довженка, будинок 2-А; ідентифікаційний код 43634374) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, ідентифікаційний код 02909938) - 3 405 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.06.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко