Рішення

від 23.06.2022 по справі 910/247/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2022Справа № 910/247/22Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» (03148, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ КОСМОСА, будинок 4) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕВОЛЮШН» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 114) стягнення заборгованості у розмірі 123 675 грн. 36 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕВОЛЮШН» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 123 675 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором №МРВ-104524/2020 від 14.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕВОЛЮШН» про стягнення заборгованості у розмірі 123 675 грн. 36 коп. залишено без руху.

24.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 року відкрито провадження у справі №910/247/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2022 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення 04.02.2022 року та 08.02.2022 року уповноваженим особам Сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

14.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕВОЛЮШН» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» (Виконавець) було укладено Договір №МРВ-104524/2020, відповідно до умов якого на умовах та в порядку, передбачених цим Договором, Додатковим» угодами та Додатками до нього, Виконавець на замовлення Замовника надає йому за плату послуги з розміщення Реклами/Спонсорської реклами на різних рекламоносіях (Рекламні Послуги). (а.с.20-23)

Згідно з п.4.1 Договору вартість послуг виконавця узгоджується Сторонами в Додатках до Договору. У випадку, якщо на момент укладення відповідного Додатку вартість послуг є розрахунковою, кінцева вартість послуг за таким Додатком зазначається в акті наданих послуг. Ціна даного договору складається з узгодженої вартості усіх послуг, які будуть надані Виконавцем, за всіма Додатками та Актами до даного Договору.

Замовник зобов`язаний сплатити вартість рекламних послуг за відповідним додатком у термін, визначений у такому додатку. (п.4.3 Договору)

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Замовником зобов`язань, передбачених п.п.3.1.3, 3.1.2, 3.1.3, 4.3 цього Договору, внаслідок чого Виконавець буде позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов`язання за цим Договором, Виконавець не несе відповідальності за можливі збитки Замовника, завдані таким невиконанням ним своїх зобов`язань. При цьому у разі прострочення виконання Замовником зобов`язання, передбаченого пунктом 4.3 цього договору, Виконавець має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Додатковою угодою №1 від 14.09.2020 року до Договору №МРВ-104524/2020 від 14.09.2020 року Сторони погодили, що окрім послуг, визначених п.2.1 договору, Виконавець у період з 14.09.2020 р. по 16.09.2020 р. надаватиме Замовнику такі послуги: Створення інформаційних відеосюжетів у кількості 1 (один) шт. загальним хронометражем до 90 сек. на тему, визначену Замовником та відповідно до вказівок останнього. Детальні умови створення Сторони узгоджують шляхом електронного листування. Виконавець з моменту створення кожного з відеосюжетів зобов`язаний уступити Замовнику усі виключні майнові права інтелектуальної власності на кожен з сюжетів з моменту його створення, без обмеження за часом, способом використання та територією. Сторонами також узгоджено, що Виконавець має право використовувати створені відеосюжети шляхом їх одноразового публічного сповіщення на телеканалі «Україна» у телевізійній передачі «Ранок з Україною».

Вартість послуг за п. 1.1 цієї Додаткової угодою становить 78 000 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 15 600 грн. 00 коп„ а всього разом з ПДВ 20%- 93 600 грн. 00 коп.

Замовник зобов`язаний сплатити вартість послуг, вказаних у п. 1.1 цієї Додаткової угоди, у строк до 30 вересня 2020 р. (а.с.24)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №МРВ-104524/2020 від 14.09.2020 року Позивач надав рекламні послуги, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом надання послуг №869 від 17.09.2020 року на суму в розмірі 93 600 грн. 00 коп. (а.с.25)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕВОЛЮШН» перед Позивачем складає 93 600 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕВОЛЮШН» інфляційні у розмірі 11 231 грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 3 283 грн. 04 коп. та пеню у розмірі 15 560 грн. 68 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №МРВ-104524/2020 від 14.09.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №МРВ-104524/2020 від 14.09.2020 року Позивач надав рекламні послуги, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом надання послуг №869 від 17.09.2020 року на суму в розмірі 93 600 грн. 00 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.25)

Додатковою угодою №1 від 14.09.2020 року до Договору №МРВ-104524/2020 від 14.09.2020 року Сторони погодили, що окрім послуг, визначених п.2.1 договору, Виконавець у період з 14.09.2020 р. по 16.09.2020 р. надаватиме Замовнику такі послуги: Створення інформаційних відеосюжетів у кількості 1 (один) шт. загальним хронометражем до 90 сек. на тему, визначену Замовником та відповідно до вказівок останнього. Детальні умови створення Сторони узгоджують шляхом електронного листування. Виконавець з моменту створення кожного з відеосюжетів зобов`язаний уступити Замовнику усі виключні майнові права інтелектуальної власності на кожен з сюжетів з моменту його створення, без обмеження за часом, способом використання та територією. Сторонами також узгоджено, що Виконавець має право використовувати створені відеосюжети шляхом їх одноразового публічного сповіщення на телеканалі «Україна» у телевізійній передачі «Ранок з Україною».

Вартість послуг за п. 1.1 цієї Додаткової угодою становить 78 000 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 15 600 грн. 00 коп„ а всього разом з ПДВ 20%- 93 600 грн. 00 коп.

Замовник зобов`язаний сплатити вартість послуг, вказаних у п. 1.1 цієї Додаткової угоди, у строк до 30 вересня 2020 р. (а.с.24)

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору №МРВ-104524/2020 від 14.09.2020 року обов`язок Відповідача по оплаті наданих послуг на суму в розмірі 93 600 грн. 00 коп. настав 30.09.2020 року.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕВОЛЮШН» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» за Договором №МРВ-104524/2020 від 14.09.2020 року становить 93 600 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» в розмірі 93 600 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 93 600 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.10.2020 р. по 01.12.2021 р. у розмірі 3 283 грн. 04 коп. та інфляційні у розмірі 11 231 грн. 68 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 01.10.2020 р. по 01.12.2021 р. у розмірі 3 283 грн. 04 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 01.10.2020 р. по 01.12.2021 р. у розмірі 11 231 грн. 68 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.10.2020 р. по 01.12.2021 р. у розмірі 15 560 грн. 64 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Замовником зобов`язань, передбачених п.п.3.1.3, 3.1.2, 3.1.3, 4.3 цього Договору, внаслідок чого Виконавець буде позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов`язання за цим Договором, Виконавець не несе відповідальності за можливі збитки Замовника, завдані таким невиконанням ним своїх зобов`язань. При цьому у разі прострочення виконання Замовником зобов`язання, передбаченого пунктом 4.3 цього договору, Виконавець має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 01.10.2020 р. по 01.12.2021 р. у розмірі 15 560 грн. 64 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині незастосування вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, з Відповідача на користь Повивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 01.10.2020 р. по 01.04.2021 р. у розмірі 5 695 грн. 45 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕВОЛЮШН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 93 600 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 283 грн. 04 коп., інфляційні у розмірі 11 231 грн. 68 коп. та пеня у розмірі 5 695 грн. 45 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕВОЛЮШН» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 114, Ідентифікаційний код юридичної особи 42470126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПАРТНЕРСТВО БАІНГ» (03148, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ КОСМОСА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 38990495) заборгованість у розмірі 93 600 (дев`яносто три тисячі шістсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 283 (три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 04 (чотири) коп., інфляційні у розмірі 11 231 (одинадцять тисяч двісті тридцять одна) грн. 68 (шістдесят вісім) коп., пеню у розмірі 5 695 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн. 45 (сорок п`ять) коп. та судовий збір у розмірі 2 072 (дві тисячі сімдесят дві) грн. 41 (сорок одна) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 червня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин