Рішення

від 29.06.2022 по справі 910/2784/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2022Справа № 910/2784/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Палтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Логістик"

про стягнення 71 139,37 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Палтранс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Логістик" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 71 139,37 грн., з яких: 65 600,00 грн. - основний борг, 3 914,64 грн. - інфляційні втрати, 1 624,73 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами 03.12.2019 року договору надання та організації послуг № 1094 в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бон Логістик" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування і стягнення компенсаційних виплат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано Приватному підприємству "Палтранс" строк для усунення її недоліків.

28.04.2022 року на електронну адресу та 04.05.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 28.04.2022 року № 75 про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2022 року відкрито провадження у справі № 910/2784/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін. Крім того, цією ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 04.05.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/2784/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 710.

Проте, вищевказане відправлення з трек-номером 0105492168013 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було та повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019 року між Приватним підприємством "Палтранс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бон Логістик" (замовник) було укладено договір надання та організації послуг № 1094 (далі - Договір), предметом якого є відносини, що виникають між перевізником і експедитором при здійснення автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника. Згідно з цим Договором експедитор доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання від імені та за рахунок експедитора здійснити пошук та підбір транспортних засобів (з метою організації доставки вантажів), а також перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (надалі ESTR), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються (в країнах транзиту, на територіях яких сторони повинні їх виконувати). На території України сторони керуються Статутом автомобільного транспорту, Цивільним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів" ті іншими чинними нормативно-правовими актами, звичаями ділового обороту.

Умовами пункту 2.2 Договору встановлено, що на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку (або електронною поштою) та є невід`ємною частиною Договору.

Замовлення (заявка) на перевезення заповнюється за формою, встановленою експедитором у 2 (двох) примірниках, з яких перший залишається у експедитора, а другий передається перевізнику. У замовленні (заявці) на перевезення експедитор зазначає: маршрут, дата, адреса і час завантаження та розвантаження; найменування, характер, вага та об`єм вантажу; дані стосовно автомобіля і водія; митне оформлення; особа, уповноважена на відправку та прийом вантажу; терміни доставки вантажу; вартість перевезення; необхідні особові умови (пункт 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору вартість перевезення погоджується сторонами в замовленні (заявці). У цю суму включаються витрати на оплату рахунків третіх осіб, залучених до виконання перевезень, а також винагорода за виконання перевезень з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.1.10 Договору на експедитора покладено обов`язок оплатити послуги перевізника на умовах, зазначених у даному Договорі, та в розмірі, узгодженому в замовленні (заявці) або в додатках про тарифи.

Пунктом 5.2 цієї угоди передбачено, що розрахунок за виконане перевезення здійснюється експедитором протягом 15 банківських днів, якщо інше не зазначено в замовленні (заявці), з моменту надання перевізником оригіналів документів: рахунка-фактури, акту виконаних робіт, оригіналу товарно-транспортної накладної (CMR, ТТН) з зазначенням дати та часу здачі вантажу вантажоодержувачу, підписом уповноваженої особи та печаткою вантажоодержувача.

За умовами пунктів 5.5, 5.6 Договору датою платежу вважається дата списання коштів з рахунка експедитора. Всі розрахунки між сторонами, які виникатимуть в ході виконання умов Договору, проводитимуться в безготівковому порядку, валютою розрахунків є гривня.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. При відсутності до закінчення терміну дії даного Договору пропозицій сторін по розірванню даного Договору, він вважається пролонгованим на один рік (12 місяців).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору уповноваженою особою експедитора були складені у письмовій формі та належним чином оформлені транспортні замовлення (заявки):

- заявка від 16.12.2020 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 00000006573 до Договору (вартість перевезення - 16 000,00 грн.);

- заявка від 21.12.2020 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 00000006680 до Договору (вартість перевезення - 9 300,00 грн.);

- заявка від 28.12.2020 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 00000006869 до Договору (вартість перевезення - 9 300,00 грн.);

- заявка від 04.01.2021 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 00000000042 до Договору (вартість перевезення - 6 500,00 грн.);

- заявка від 11.01.2021 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 00000000147 до Договору (вартість перевезення - 8 000,00 грн.);

- заявка від 11.01.2021 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 00000000152 до Договору (вартість перевезення - 5 500,00 грн.);

- заявка від 25.01.2021 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 00000000469 до Договору (вартість перевезення - 5 500,00 грн.);

- заявка від 01.02.2021 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 00000000622 до Договору (вартість перевезення - 5 500,00 грн.).

Означені заяви були передані перевізнику для їх виконання.

У вищевказаних заявках сторони погодили порядок і строки оплати: 10-15 банківських днів після отримання оригіналів документів. Платіжні дні: ср-пт. Документи необхідно надіслати не пізніше, ніж 10 днів після вивантаження. При затримці надсилання оригіналів документів понад 10 днів - відстрочення оплати на 20-25 днів.

Відповідно до пунктів 6 наведених заявок оплата проводиться після та за умови отримання експедитором-замовником всіх правильно заповнених документів по виконаному перевезенню: разовий договір оренди транспортного засобу або довіреність, копія технічного паспорту, оригінал картки водія, ТТН на кожну точку вигрузки, видаткова накладна, рахунок на оплату, 2 екземпляри акту виконаних робіт, податкова накладна та при наявності у експедитора-замовника підписаного сторонами оригіналу договору з мокрими печатками та підписаного сторонами оригіналу цієї заявки з їх мокрими печатками.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач протягом грудня 2020 року - лютого 2021 року надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Бон Логістик" погоджені між сторонами у Договорі та заявках послуги з перевезення вантажів на загальну суму 65 600,00 грн. Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних видаткових і товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж та підтвердженнями про його доставку, а також маршрутних листів. Факт належного та повного надання відповідачу вищенаведених послуг та фактичне отримання ним оригіналів необхідних документів щодо перевезення підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних між сторонами та скріплених їх печатками актів надання послуг від 19.12.2020 року № 2031 на суму 16 000,00 грн., від 21.12.2020 року № 2042 на суму 9 300,00 грн., від 30.12.2020 року № 2078 на суму 9 300,00 грн., від 06.01.2021 року № 19 на суму 6 500,00 грн., від 12.01.2021 року № 46 на суму 8 000,00 грн., від 13.01.2021 року № 49 на суму 5 500,00 грн., від 27.01.2021 року № 138 на суму 5 500,00 грн. та від 03.02.2021 року № 171 на суму 5 500,00 грн. У кожному з вищенаведених актів надання послуг зазначено про те, що експедитор (відповідач) претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення перевізником умов цієї угоди.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті вартості наданих позивачем послуг не виконав, виставлені Приватним підприємством "Палтранс" рахунки на оплату від 19.12.2020 року № 2031 на суму 16 000,00 грн., від 21.12.2020 року № 2042 на суму 9 300,00 грн., від 30.12.2020 року № 2078 на суму 9 300,00 грн., від 06.01.2021 року № 19 на суму 6 500,00 грн., від 12.01.2021 року № 46 на суму 8 000,00 грн., від 13.01.2021 року № 49 на суму 5 500,00 грн., від 27.01.2021 року № 138 на суму 5 500,00 грн. та від 03.02.2021 року № 171 на суму 5 500,00 грн. не оплатив, заборгувавши таким чином останньому 65 600,00 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором, яка складає 65 600,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного підприємства "Палтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Логістик" про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 624,73 грн., нарахованих на відповідні суми боргу по кожному спірному акту надання послуг окремо у період з 20.01.2021 року по 02.12.2021 року, а також 3 914,64 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми боргу протягом наведеного періоду згідно з наданим Приватним підприємством "Палтранс" розрахунком.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 3 914,64 грн. та 3 % річних у розмірі 1 624,73 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та не перевищує розрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Логістик" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 710; код ЄДРПОУ 40836058) на користь Приватного підприємства "Палтранс" (33009, Рівненська область, місто Рівне, провулок Робітничий, будинок 1; код ЄДРПОУ 34580863) 65 600 (шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 624 (одну тисячу шістсот двадцять чотири) грн. 73 коп. 3 % річних, 3 914 (три тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн. 64 коп. інфляційних втрат, а також 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30.06.2022 року.

Суддя В.С. Ломака