Рішення

від 29.06.2022 по справі 910/19898/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2022Справа № 910/19898/21

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА

ФІРМА "БРАНД МАЙСТЕР" вул. Котельникова 31, м. Київ, 03115

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДПОСТАЧ"

вул. Промислова буд.4, м. Київ 13, 01013

про стягнення 153 386,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "БРАНД МАЙСТЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДПОСТАЧ", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки від 25.05.2021 у розмірі 148078,48 грн. - сума основної заборгованості, 1 332,70 грн. - інфляційних втрат, 596,37 грн. - 3% річних, 3 379,42 грн. - пені, що разом, за розрахунком позивача, складає 153 386,97 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/19898/21 від 09.12.2021 позовну заяву залишено без руху.

14.12.2021 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19898/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №0105491708529 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/19898/21 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «БРАНД МАЙСТЕР», код ЄДРПОУ: 30784208 (далі-Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДПОСТАЧ", код ЄДРПОУ: 43565620 (далі-Відповідач), було укладено усний договір поставки від « 25» травня 2021 року (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов Договору, - Покупець (Позивач) зобов`язується здійснити попередню оплату товару в обсязі 100% від загальної вартості товару на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату, а Постачальник (Відповідач) зобов`язується поставити оплачений товар.

Відповідач склав та направив Позивачеві Рахунок на оплату № 991 від « 25» травня 2021 року на поставку товару на загальну суму 148 078,48 грн. в т.ч. ПДВ - 24 679,75 грн.

На виконання умов усного Договору та норм законодавства, після отримання рахунку на оплату Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача 100% вартості Товару, у сумі 148 078,48 грн. в т.ч. ПДВ - 24 679,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12845 від « 28» травня 2021 року та випискою з банку по рахунку Позивача з 28.05.2021 по 28.05.2021.

За твердженням позивача, за умовами вищевказаного усного договору, поставка попередньо оплаченого ТОВ «НВФ «БРАНД МАЙСТЕР» товару мала бути здійснена ТОВ «ЄВРОБУДПОСТАЧ» до 08 червня 2021 року, включно, за адресою: Україна, Київська область, Макарівський (Бучанський) район, село Березівка, вулиця Польова, будинок 1-В. Для цього, за вимогою Відповідача, було надано запит на оформлення товару №31521-001 із зазначеною адресою доставки товару та наданий оригінал довіреності № 136 від 31.05.2021 на водія - особу, яка мала отримати товар від Відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що сторони в рахунку на оплату № 991 від « 25» травня 2021 року визначили істотні умови, а саме: визначено предмет договору, кількість та визначена ціна - загальна сума 148 078,48 грн. в т.ч. ПДВ - 24 679,75 грн.

За таких обставин Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 76/21 від 15 червня 2021 року, у зв`язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов`язань та з метою чіткого формулювання зобов`язання по строкам поставки товару Відповідачем.

В даній претензії Позивач вимагав у Відповідача здійснити поставку 100 (сто) % товару, за який було здійснено оплату визначеного в рахунку на оплату № 991 від « 25» травня 2021 року, за адресою: Україна, Київська область, Макарівський (Бучанський) район, село Березівка, вулиця Польова, будинок 1-В до 18 червня 2021 включно, або здійснити 100 (сто) % повернення грошових коштів на поточний банківський рахунок ТОВ «НВФ «БРАНД МАЙСТЕР» в розмірі 148 078 гривень 48 копійок (в тому числі ПДВ: 24 679 гривень 75 копійок) попередньо сплачених за поставку Товару.

Вказана вище претензія та лист вих. № 77/21 від 17.06.2021 р. з проханням повернути сплачені кошти згідно рахунку № 991 від « 25» травня 2021 із зазначенням банківських реквізитів Позивача були направлені Відповідачу в електронному вигляді на електронні пошти: evrobudpostach@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, csic.holding@gmail.com, в оригінальному вигляді сервісом "Нова Пошта" відповідно до експрес- накладної від 17.06.2021 № 59000698786058 - одержувач: ТОВ «ЄВРОБУДПОСТАЧ» телефон одержувача+380993314816, та експрес-накладної від 17.06.2021 № 59000698787076 - одержувач - приватна особа ОСОБА_1 (директор і єдиний засновник ТОЙ «ЄВРОБУДПОСТАЧ»), адреса доставки: АДРЕСА_1 (адреса місця реєстрації директора/засновника Відповідача), телефон одержувача НОМЕР_1 , що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Претензія з листом відправлені ТОВ "НоваТюш-та" експрес-накладними від 17.06.2021 № 7 59000698786058 та від 17.06.2021 № 59000698787076 відслідковуються на офіційному сайті / "Нова пошта", що підтверджує реальність надіслання документів.

Крім того, згідно даних офіційного сайту ТОВ "Нова пошта" відправлення за експрес- накладною № 59000698786058 отримано 23.06.2021, а відправлення за експрес-накладною № 59000698787076 отримано 24.06.202Іроку (докази додаються).

Вимога вих. № 139/21 від 10 вересня 2021 року Відповідачу не вручена 23.09.2021 року, що підтверджується необхідними документами, відповідно датою з якої починається перебіг нарахування штрафних санкцій є 24.09.2021 року.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов Договору та заявки позивач здійснив оплату товару на загальну суму 148 078,48 грн.

Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив у повному обсязі поставку оплаченого Товару. У зв`язку з чим, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 148 078,48грн.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з поставки оплаченого товару чи повернення сплачених коштів у розмірі 148 078,48 грн. відповідачем не виконано. Вказане відповідачем не заперечується.

Доказів поставки оплаченого товару чи повернення сплачених коштів у сумі 148 078,48 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 148 078,48 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 596,37 грн.- 3 % річних та 1 332,70 грн. інфляційного збільшення боргу.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено невірно.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 584,20 грн. (148078.48*3/100/365*48), нарахованих за період 24.09.2021 - 11.11.2021, з огляду на що позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 596,37 грн. підлягає частковому задоволенню.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у встановлений законом строк, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в розмірі 1 332,70 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 3379,42 грн. за період 24.09.2021 - 11.11.2021 суд зазначає наступне.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 ГК України).

За частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

За пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Частиною 4 статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги факт укладення між сторонами договору поставки в спрощений спосіб без погодження розміру пені, відсутність спеціального законодавчого акту щодо регулювання відповідальності в даних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав стягнення з відповідача на пені в розмірі 3379,42 грн, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 2 300,80 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Позивач надав до суду у якості доказів понесення 22 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу надав наступні документи: Договір про надання юридичних послуг №11/07-2019 від « 11» липня 2019 року, Додаткова угода № 4 від 01 червня 2021 року до Договору, копія рахунку на оплату юридичних послуг № 73 від 02.06.2021 року, копія рахунку на оплату юридичних послуг № 122 від 07.10.2021 року, копія платіжного доручення про оплату юридичних послуг № 12894 від 02.06.2021 року, копія платіжного доручення про оплату юридичних послуг № 13765 від 19.10.2021 року, копія Акту здачі - прийняття наданих послуг № 66 від 30.06.2021 року, копія Акту здачі - прийняття наданих послуг № 108 від 29.10.2021 року.

Позивач сплатив Адвокатському об`єднанню за надання правової допомоги щодо стягнення з Відповідача зазначених вище грошових коштів у сумі 22 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22000,00 грн, стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 249,93 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДПОСТАЧ" (вул. Промислова буд.4, м. Київ 13, 01013; ідентифікаційний код 43565620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "БРАНД МАЙСТЕР" (вул. Котельникова 31, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код: 30784208) 148 078 грн. 48 коп. - основного боргу, 584 грн. 20 коп. - 3% річних, 1 332 грн. 70 коп. - інфляційного збільшення боргу, 15 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу та 2 249 грн 93 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов