Рішення

від 29.06.2022 по справі 910/1929/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2022Справа № 910/1929/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вова-Хорека"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс"

про стягнення 101 797,02 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вова-Хорека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 101 797,02 грн, а саме: 83 096,79 грн - основний борг, 14 750,51 грн - проценти за користування грошовими коштами, 3 949,72 грн - інфляційні втрати.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не здійснив повну оплату товару, поставленого за договором поставки № 359 від 01.09.2020, у встановлений порядок та строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

Копія вищенаведеної ухвали була вручена представнику позивача 23.02.2022.

23.02.2022 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відправлена позивачем 22.02.2022.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 27.04.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 92125306.

25.05.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку подання відзиву по справі №910/1929/22, в якому просив суд продовжити строк на подання відзиву на позов щонайменше до 10 червня 2022 року. В обґрунтування клопотання зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням воєнного стану в Україні, більшість працівників ТОВ «Парадіс Сервіс», а також найманий юрист відповідача змушені були виїхати в евакуацію та до цього часу не повернулися. Директор відповідача не є фаховим юристом та не має змоги підготувати юридично грамотний відзив на позовну заяву. При цьому, відповідач стверджує, що не згоден з позовом та заперечує факт здійснення позивачем поставок на вказану в позові суму та наявності заборгованості.

Суд зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження вищезазначеного в поданому клопотанні відповідачем не надано.

Так, пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 у справі №910/1929/22 було встановлено строк для подання відповідачем відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження.

Ухвала від 14.04.2022 (поштове відправлення №01054 92125306) була отримана товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс"- 27.04.2022, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення.

Відтак, товариство з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс"- було вправі подати відзив на позов до 12.05.2022 включно, однак відповідачем відзив не було подано, а отже ним пропущено встановлений строк.

Частиною 1 статті 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Проте клопотання про подовження строку для подачі відзиву подано після закінчення строку для подачі відзиву.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про подовження строку подання відзиву.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.09.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вова-Хорека» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Парадіс-Сервіс» (покупець) укладено договір поставки №359.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник приймає на себе зобов`язання передавати у власність покупця продукти харчування (надалі - товар), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар за ціною, в асортименті і в кількості, що вказані у видатковій накладній, яка підписується сторонами на кожну партію товару та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.2 договору найменування (асортимент), кількість, строки та умови поставки товару зазначаються у видатковій накладній або в специфікації або в рахунку-фактурі або в будь-якому іншому документі, який підписується сторонами на кожну партію товару та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з абз. 2 п.3.4 договору належним чином оформлена й підписана уповноваженими представниками обох сторін видаткова накладна підтверджує приймання товару в кількості та якості, зазначеним в товаросупровідних документах, а також факт узгодження сторонами всіх суттєвих умов поставки відповідної партії товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладання, а щодо взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх своїх зобов`язань, передбачених договором та невиконаних на момент припинення дії договору, в тому числі відповідальності за невиконання таких зобов`язань (п.7.1 договору ).

Відповідно до п.6.1 договору ціни на товар, що поставляються, вказуються в національній валюті України - гривні, включають ПДВ, а також вартість упаковки, тари, пакування товару, вартість маркування. Вартість доставки товару постачальником на адресу, вказану у замовленні, зазначена на сайті постачальника за посиланням https://vova.ua/payment-delivery/ .

Ціна договору складається з суми вартості партій товару, поставленого постачальником протягом строку дії цього договору і визначається шляхом додавання вартості товару, вказаного у видаткових накладних, що були підписані уповноваженими представниками сторін протягом строку дії договору (п.6.2 договору).

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 125 831,52 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №19042 від 06.07.2021 року на суму 8 438,77 грн.,

- №21321 від 13.07.2021 року на суму 9 913,50 грн.,

- №23588 від 20.07.2021 року на суму 1 381,13 грн.,

- №24789 від 23.07.2021 року на суму 240,00 грн.,

- №24825 від 23.07.2021 року на суму 22 141,15 грн.,

- №25790 від 27.07.2021 року на суму 34 381,06 грн.,

- №25829 від 27.07.2021 року на суму 4 380,00 грн.,

- №25864 від 27.07.2021 року на суму 13 178,33 грн.,

- №27176 від 30.07.2021 року на суму 3 569,20 грн.,

- №30675 від 10.08.2021 року на суму 17 610,10 грн.,

- №32983 від 17.08.2021 року на суму 10 598,28 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.3 договору покупець здійснює оплату постачальнику шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника з умовою відстрочки платежу, яка становить 7 календарних днів з дня підписання сторонами видаткової накладної на товар.

За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України та п.6.3 договору, останнім днем оплати по поставленому товару по видатковій накладній:

- №19042 від 06.07.2021 року на суму 8 438,77 грн. є 13.07.2021, а першим днем прострочення - 14.07.2021 року;

- №21321 від 13.07.2021 року на суму 9 913,50 грн. є 20.07.2021, а першим днем прострочення - 21.07.2021 року;

- №23588 від 20.07.2021 року на суму 1 381,13 грн. є 27.07.2021, а першим днем прострочення - 28.07.2021 року;

- №24789 від 23.07.2021 року на суму 240,00 грн. та №24825 від 23.07.2021 року на суму 22 141,15 грн. є 30.07.2021, а першим днем прострочення - 31.07.2021 року;

- №25790 від 27.07.2021 року на суму 34 381,06 грн., №25829 від 27.07.2021 року на суму 4 380,00 грн., №25864 від 27.07.2021 року на суму 13 178,33 грн. є 03.08.2021, а першим днем прострочення - 04.08.2021 року;

- №27176 від 30.07.2021 року на суму 3 569,20 грн. є 06.08.2021, а першим днем прострочення - 07.08.2021 року;

- №30675 від 10.08.2021 року на суму 17 610,10 грн. є 17.08.2021, а першим днем прострочення - 18.08.2021 року;

- №32983 від 17.08.2021 року на суму 10 598,28 грн. є 24.08.2021, а першим днем прострочення - 25.08.2021 року.

Як зазначено позивачем та вбачається з банківських виписок, відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 42 374,74 грн., а саме:

- 14.07.2021 в розмірі 8 438,89 грн. (платіжне доручення №2871 від 14.07.2021),

- 23.07.2021 в розмірі 9 913,38 грн. (платіжне доручення №2978 від 23.07.2021),

- 29.07.2021 в розмірі 24 382,47 грн. (платіжне доручення №3029 від 29.07.2021).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 83 096,79 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 24% річних в розмірі 14 750,51 грн. нараховані станом на 01.02.2022 та інфляційні збитки в розмірі 3 949,72 грн. нараховані по грудень 2021 включно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.2 п.8.2 договору у разі прострочення оплати товару покупцем більше ніж на 5 (п`ять) днів, постачальник має право вимагати сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24% річних.

Щодо нарахування 24% річних суд зазначає наступне.

Так, при нарахуванні річних позивачем не вірно визначено перший день прострочення, не враховано здійснення відповідачем часткової оплати та не взято до уваги те, що нарахування вищезазначених відсотків відбувається у разі прострочення оплати товару покупцем більше ніж на 5 (п`ять) днів.

Отже, суд зазначає, що нарахування 24% річних не здійснюється по наступним видатковим накладним, а саме:

- №19042 від 06.07.2021 року на суму 8 438,77 грн., оскільки першим днем прострочення є 14.07.2021 року, а відповідно до банківської виписки відповідачем здійснено оплату 14.07.2021 в розмірі 8 438,89 грн. (переплата 0,12 грн.),

- №21321 від 13.07.2021 року на суму 9 913,50 грн., оскільки першим днем прострочення є 21.07.2021 року, а відповідно до банківської виписки відповідачем здійснено оплату 23.07.2021 в розмірі 8 438,38 грн. + 0,12 грн. (переплата по банківській виписці за 14.07.2021). Отже, відсутнє прострочення понад 5 днів.

- №23588 від 20.07.2021 року на суму 1 381,13 грн., оскільки першим днем прострочення є 28.07.2021 року, а відповідно до банківської виписки відповідачем здійснено оплату 29.07.2021 в розмірі 24 382,47 грн. (переплата 23 001,34 грн.). Отже, відсутнє прострочення понад 5 днів.

- №24789 від 23.07.2021 року на суму 240,00 грн. та №24825 від 23.07.2021 року на суму 22 141,15 грн., оскільки першим днем прострочення є 31.07.2021 року, а відповідно до банківської виписки відповідачем здійснено оплату 29.07.2021 в розмірі 24 382,47 грн. (з якої враховано 22 381,15 грн. та переплата залишилася в розмірі 620,19 грн.).

Щодо видаткової накладної №25790 від 27.07.2021 року на суму 34 381,06 грн., першим днем прострочення якої є 04.08.2021 року, то враховуючи часткову оплату в розмірі 620,19 грн. (згідно банківської виписки від 29.07.2021 в розмірі 24 382,47 грн.), то нарахування 24% по ній здійснення на суму в розмірі 33 760,87 грн.

Також, судом враховано, що позивачем не здійснювалось нарахування відсотків річних по видатковій накладній №32983 від 17.08.2021 року на суму 10 598,28 грн.

Розрахунок 24% річних:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 04/08/2021 до 01/02/2022 51 319,20 x 24 % x 182 : 365 : 1001826 141,43 грн.з 07/08/2021 до 01/02/2022 3 569,20 x 24 % x 179 : 365 : 100179420,09 грн.з 18/08/2021 до 01/02/2022 17 610,10 x 24 % x 168 : 365 : 1001681 945,31 грн.За перерахунком суду загальний розмір 24% річних становить 8 506,83 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 24% річних в розмірі 6 243,68 грн. відмовити.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу04/08/2021 - 31/12/202151 319,201.033381621 713,12 грн.07/08/2021 - 31/12/20213 569,201.03338162 119,15 грн.18/08/2021 до 31/12/202117 610,101.03545253624,32 грн.За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 2 456,59 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 1 493,13 грн. відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того в позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати по сплаті професійної правничої допомоги.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 01.01.2022, який укладений з адвокатським бюро «Людмили Мірошниченко», додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 01.01.2022, акт надання послуг до договору про надання правової допомоги від 01.01.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №1925 на ім`я Мірошниченко Людмили Ванівни

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги п. 8 ст. 129 цього Кодексу, яким передбачено право учасника справи подати докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд вважає вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу передчасним.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129,ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс" (04086, м. Київ, вулиця Теліги Олени, будинок 41, ідентифікаційний код 33694992) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вова-Хорека" (03026, м. Київ, вулиця Столичне шосе, 100, ідентифікаційний код 43393523) основний борг в розмірі 83 096 (вісімдесят три тисячі дев`яносто шість) грн. 79 коп., 24% річних в розмірі 8 506 (вісім тисяч п`ятсот шість) грн. 83 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 456 (дві тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн. 59 коп. та судовий збір в розмірі 2 292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) грн. 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий