Рішення

від 29.06.2022 по справі 911/157/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/157/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, м. Київ, вул. Солом`янська, 1)

до Державного підприємства Шовкорадгоспу Баришівський (07545, Київська обл., Баришівський р-н, с. Шовкове)

про стягнення 121535,15 грн. збитків,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі Державна екологічна інспекція, позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства Шовкорадгоспу Баришівський (далі ДП Шовкорадгосп Баришівський, відповідач) про стягнення 121535,15 грн. збитків.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу у період з 02.05.2019 р. по 15.05.2019 р. було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством Шовкорадгоспом Баришівський, за результатами якого було виявлено, зокрема, порушення вимог ст. 19, ч. 4 ст. 48 Лісового кодексу України, що відображено в акті перевірки № 03-05/59 від 15.05.2019 р., у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачеві до сплати 121535,15 грн. збитків, заподіяних незаконною вирубкою дерев.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Державною екологічною інспекцією Столичного округу позовною заявою до Державного підприємства Шовкорадгоспу Баришівський про стягнення 121535,15 грн. збитків, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2022 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Отримання зазначеної ухвали позивачем і відповідачем підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103281061996 і № 0103281061830 відповідно.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, згідно повноважень, наданих ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині ведення лісового господарства, у період з 02.05.2019 р. по 15.05.2019 р. Державною екологічною інспекцією Столичного округу було здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством Шовкорадгоспом Баришівський.

Плановий захід державного нагляду (контролю) здійснено на підставі наказу Державної екологічної інспекції Столичного округу про проведення планової перевірки Державного підприємства Шовкорадгоспу Баришівський від 26.04.2019 р. № 752-П та направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державного підприємства Шовкорадгоспу Баришівський від 26.04.2019 р. № 3/5/000772. У проведенні заходу державного нагляду (контролю) брав участь директор ДП Шовкорадгоспу Баришівський Ярмак М.М.

Під час перевірки було встановлено, що основними видами економічної діяльності ДП Шовкорадгоспу Баришівський є: вирощування інших однорічних і дворічних культур (КВЕД 01.19 - Основний); лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві (КВЕД 02.10).

Також перевіркою встановлено, що протягом 2018 року підприємством проводились санітарно-оздоровчі заходи, а саме - санітарні рубки вибіркові, на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарних та лісопатологічних обстежень. До перевірки були надані матеріали відводу дерев до рубки та спеціальні дозволи - лісорубні квитки. У 2019 році лісорубні квитки не виписувались, рубки лісу не проводились.

За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП Шовкорадгоспом Баришівський було складено акт перевірки № 03-05/59 від 15.05.2019 р., в якому зафіксовані наступні порушення підприємством вимог природоохоронного законодавства: 1) ст. 19 Лісового кодексу України - порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, а саме - не забезпечено охорону лісу, в результаті чого у лісових масивах, у кварталі 3 виділі 2 було допущено незаконну рубку 31 одного дерева породи сосна (сухостійні діаметрами (см): 25, 34,16, 27, 37, 29, 35, 33, 38, 37.5, 38,19, 40, 38, 19, 41, 36, 42, 55, 39, 51, 25, 31, 37, 47, 46, 46 см та сироростучі діаметрами: 48, 37, 28, 23 см); 2) ч. 4 ст. 48 Лісового кодексу України - не затверджені матеріали лісовпорядкування; 3) пункт 10 Санітарних правил в лісах України; Регламент, затверджений наказом № 91 - не надано інформацію відповідно до вимог розпорядження Кабінету Міністрів України № 208 «Про обмін інформацією про проведення рубок деревини у лісах» до Мінприроди згідно з регламентом, затвердженим наказом № 91.

Копія зазначеного акта наявна в матеріалах справи, і з неї вбачається, що директор ДП Шовкорадгоспу Баришівський Ярмак М.М. від підписання акта перевірки та отримання другого екземпляру відповідного акта відмовився, про що зроблено відповідну відмітку в акті.

Поряд з цим, 11.05.2019 р. Державною екологічної інспекцією було складено протокол № 000717 про адміністративне правопорушення, на підставі якого було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000708 на директора ДП Шовкорадгоспу Баришівський Ярмака Максима Миколайовича за порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, а саме - допущення незаконної вирубки дерев у кварталі 3 виділі 2 ДП Шовкорадгоспу Баришівський, оскільки не було забезпечено охорону лісових насаджень.

Як слідує з матеріалів справи, у графі протоколу № 000717 «Пояснення порушника та його зауваження до змісту протоколу чи відмови від його підписання» директор відповідача зазначив, що фінансовий стан підприємства та штат працівників (2 чоловіки) не дозволяє здійснювати заходи з охорони лісових насаджень згідно правил.

Як вбачається з позову, такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників, затверджені постановою Кабінету міністрів України № 665 від 23.07.2008 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої лісу». Відповідно до зазначеної постанови, розмір шкоди внаслідок незаконної рубки (без дозвільних документів) 31 дерева породи сосна у кварталі 3 виділі 2 (відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП Шовкорадгоспу Баришівський) складає 121535,15 грн. (копію розрахунку розміру шкоди долучено до матеріалів справи).

Позивач зазначає, що ним було направлено відповідачу претензією № 49/2019 від 28.05.2019 р. про відшкодування шкоди, завданої лісу внаслідок незаконної рубки дерев, яка складає 121535,15 грн., в якій ДП Шовкорадгоспу Баришівський було запропоновано на добровільних засадах сплатити 121535,15 грн. за заподіяну шкоду.

У зв`язку з несплатою зазначеної суми відповідачем Державна екологічна інспекція і звернулась до суду з даним позовом.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку відшкодувати збитки, розмір яких визначений позивачем за результатами вищевказаної перевірки, якою встановлені порушення щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі - лісів, в результаті незаконної вирубки дерев без дозвільних документів.

Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами статті 20-2 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення в межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Як визначено п.п. а, г, е, й ч. 1 ст. 20-2 Закону, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; пред`явлення претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, вона виступає позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» та наказу Державної екологічної інспекції України від 01.10.2018 р. за № 187 «Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Столичного округу», датою початку здійснення повноважень Державною екологічною інспекцією Столичного округу визначено 01.10.2018 р.

Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується, діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу (далі - Положення), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 57 від 02.02.2021 р.

При цьому, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, який затверджено наказом Державної екологічної інспекції України № 2021 від 01.06.2021 р., повноваження інспекції поширюються на територію м. Києва та Київської області.

Таким чином, позивач є органом, який має право звертатись до суду з даним позовом.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статей 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63, п. 5 статті 64 ЛК України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За частинами 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 ЛК України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. № 761, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи розчищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку, лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Поряд з цим, стаття 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 2 статті 68 цього Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Слід відзначити також, що відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення екологічного законодавства, здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів, правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності, екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», як за порушення екологічно-правових зобов`язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Як зазначалося вище, згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

При цьому, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі - у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Оскільки відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим було заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, наведене є підставою для стягнення суми завданої шкоди з ДП Шовкорадгоспу Баришівський.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінюючи подані до матеріалів даної справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Факт незаконної вирубки дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки Державної екологічної інспекції актом, який є чинним станом на час вирішення спору.

Оскільки при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Проте, відповідач доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення - незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території, до справи не подав.

Водночас, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 р. у справі № 909/1111/16, від 24.02.2021 р. у справі № 906/366/20.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки № 03-05/59 від 15.05.2019 р. є чинним, дії Державної екологічної інспекції у Столичного округу щодо проведення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства вчинені в межах компетенції даного органу, з урахуванням вимог чинного законодавства та відповідачем у судовому порядку не оскаржувались.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також з матеріалів справи слідує, що станом на час прийняття рішення відповідач за завдану шкоду коштів не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували факт несплати чи розмір заявленої до стягнення шкоди.

При цьому суд відзначає, що такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої лісу».

Згідно зазначеного вище Порядку, індексація Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 року за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу в поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків. У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація Такс не проводиться.

Так, відповідно до зазначеної постанови, розмір шкоди внаслідок незаконної рубки (без дозвільних документів) 31 дерева породи сосна у кварталі 3 виділі 2 (відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП Шовкорадгоспу Баришівський) складає 121535,15 грн.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру заподіяної шкоди, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок виконано у відповідності до постанови № 665, виходячи з базового значення Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, і він є арифметично вірним.

Отже, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що в даному випадку факт порушення законодавства підтверджено актом, складеним за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Окрім того, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 р. у справі № 908/1092/18, від 12.11.2019 р. у справі № 914/2436/18.

Також судом враховано, що заперечень стосовно розміру заподіяної шкоди чи контррозрахунку розміру шкоди відповідачем до справи не подано.

Таким чином, враховуючи, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 р. № 665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених п. 1 ч. 2 ст. 67-1 цього Кодексу) є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

У відповідності з п. 4 ч. 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства Шовкорадгоспу Баришівський (07545, Київська обл., Баришівський р-н, с. Шовкове, код 00699862) збитки у розмірі 121535 (сто двадцять одна тисяча п`ятсот тридцять п`ять) грн. 15 коп., перерахувавши 50% вказаної суми - 60767 (шістдесят тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 58 коп. на розподільчий рахунок Баришівської об`єднаної територіальної громади, Код класифікації доходів бюджету - 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності»; 20% вказаної суми - 24307 (двадцять чотири тисячі триста сім) грн. 03 коп. до обласного бюджету - на розподільчий рахунок Київської обласної ради, Код класифікації доходів бюджету - 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» та 30% вказаної суми - 36460 (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят) грн. 55 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України, Код класифікації доходів бюджету - 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

3.Стягнути з Державного підприємства Шовкорадгоспу Баришівський (07545, Київська обл., Баришівський р-н, с. Шовкове, код 00699862) на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, м. Київ, вул. Солом`янська, 1, код 42163667) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 30.06.2022 р.

Суддя В.М. Бабкіна