Рішення

від 21.06.2022 по справі 911/3585/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3585/21

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/3585/21

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся», с. Радчиці Овруцього району Житомирської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Фарм Кепітал», с. Шпилі Іванківського району Київської області

простягнення 106 841,17 грн.

представники:

від позивача: Бутко Д.Г., ордер серії АІ № 1211176 від 01.02.2022;

від відповідача:не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Фарм Кепітал» (надалі-відповідач) про стягнення 106 841,17 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору суборенди землі № 1 від 02.01.2019, в частині своєчасної сплати відповідачем суборендних платежів за земельні ділянки.

Ухвалою суду від 13.12.2021 відкрито провадження у справі № 911/3585/21, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 12.01.2022.

Ухвалою суду від 12.01.2022 підготовче засідання у справі № 911/3585/21 було відкладено на 02.02.2022.

Ухвалою суду від 02.02.2022 закрито підготовче провадження у справі № 911/3585/21, справу призначено до розгляду по суті на 23.02.2022.

Ухвалою суду від 23.02.2022 розгляд справи по суті був відкладений на 16.03.2022.

Водночас Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 р., враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р., розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», було зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України, судове засідання, призначене на 16.03.2022 не відбулося.

Ухвалою суду від 27.04.2022 було повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 16.03.2022 у справі № 911/3585/21 не відбулось; призначено розгляд справи № 911/3585/21 по суті на 01.06.2022.

Ухвалою суду від 01.06.2022 розгляд справи по суті був відкладений на 22.06.2022.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи конвертами, разом з ухвалами суду, що повернулись на адресу суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Таким чином, оскільки судом були надіслані ухвали суду на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, отже останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» (позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Фарм Кепітал» (відповідач, суборендар) був укладений Договір суборенди землі № 1.

За умовами п. 1.1 договору орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (згідно з Додатком № 1 до договору) для введення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельні ділянки, знаходяться у користуванні орендаря у відповідності до договорів оренди землі згідно з Додатком № 1 цього договору (перелік власників земельних ділянок (орендодавців) із зазначенням розміру земельної ділянки, кадастрового номеру, номеру ділянки) (п. 1.2 договору).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.6 договору визначено, що в суборенду передаються 45 земельних паїв (49 земельних ділянок) загальною площею 50,5415 га, у тому числі сіножаті 50,5415 га, які розташовані на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області, за межами населених пунктів. Нормативна грошова оцінка 1 паю сіножаті становить 12 102,00 грн., станом на 2019 рік.

Передача земельних ділянок суборендарю здійснюється у строк 3 робочих днів, після підписання цього договору за актом приймання-передачі (п. 6.3 договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 договору визначено, що суборендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в сумі 53 675,50 грн., сума єдиного податку - 5 096,61 грн., та ПДВ в сумі 11 754,42 грн., що загалом складає 70 526,53 грн., за кожен річний період суборенди згідно цього договору. Суборенда плата вноситься чотирма рівними частинами від загальної суми річної суборендної плати, починаючи з липня по жовтень місяць відповідного року, до 15 числа поточного місяця, в якому має проводитися оплата, за відповідний розрахунковий рік суборенди.

Умовами п. 3.1 договору визначено, що договір укладено з моменту його підписання і діє до 01.01.2021.

Між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 1 до Договору суборенди землі № 1 від 02.01.2019, за якими між сторонами погоджені кадастрові номери земельних ділянок, вид угідь та розмір земельних ділянок, які передаються в суборенду.

02.01.2019 між позивачем та відповідачем підписаний Акт прийому-передачі об`єкта суборенди (земельних ділянок) за Договором суборенди землі № 1 від 02.01.2019, за яки між сторонами погоджено, що орендар передає земельні ділянки згідно з Додатком № 1 до Договору суборенди землі № 1 від 02.01.2019, загальною площею 50,5415 га, розташовані на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області, а суборендар приймає зазначені земельні ділянки в суборенду.

Таким чином, позивач належним чином виконав взяті на себе за умовами Договору суборенди землі № 1 від 02.01.2019 зобов`язання, надавши відповідачу в суборенду земельні ділянки, згідно із переліком, загальною площею 50,5415 га, розташовані на території Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області.

Однак, як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за умовами Договору суборенди землі № 1 від 02.01.2019 зобов`язання із своєчасної сплати суборенддних платежів, залишивши не сплаченими платежі за 2020 рік в сумі 70 526,53 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із вимогою № 1779 від 25.11.2021 щодо здійснення оплати заборгованості з суборендних платежів. Однак, вимоги позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної сплати суборендних платежів Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» змушене було звернутись до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Фарм Кепітал» заборгованості та нарахованих неналежним виконанням інфляційних втрат та пені.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку здійснити оплату суборендних платежів за земельні ділянки, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правовідносини, що виникли між сторонами в даному випадку, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Суд акцентує увагу на тому, що в даному випадку між сторонами виникли договірні відносини із суборенди земельних ділянок, визначений вище договір суборенди недійсним судом не визнавався, у встановленому законом порядку сторонами змінений чи розірваний не був.

За приписами ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем в суборенду земельних ділянок є підставою виникнення у сторони зобов`язання з оплати суборендних платежів відповідно до умов договору суборенди землі, а також чинного законодавства.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.3 договору сторони визначили, що суборендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в сумі 53 675,50 грн., сума єдиного податку - 5 096,61 грн., та ПДВ в сумі 11 754,42 грн., що загалом складає 70 526,53 грн., за кожен річний період суборенди згідно цього договору. Суборенда плата вноситься чотирма рівними частинами від загальної суми річної суборендної плати, починаючи з липня по жовтень місяць відповідного року, до 15 числа поточного місяця, в якому має проводитись оплата, за відповідний розрахунковий рік суборенди.

Таким чином, враховуючи укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Фарм Кепітал» Договору суборенди землі № 1 від 02.01.2019, надання позивачем та отримання відповідачем в суборенду земельних ділянок та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про обґрунтованість пред`явлених до ТОВ «Юкрейн Фарм Кепітал» позовних вимог належними та допустимими доказами та наявність правових підстав на звернення до суду з позовом про стягнення з боржника існуючого боргу.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Фарм Кепітал про стягнення 70 526,53 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної сплати орендних платежів, позивач з посиланням на п. 4.6 договору просить суд стягнути з відповідача 28 633,77 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості, за період з 16.10.2020 по 25.11.2021.

Умовами п. 4.6 договору визначено, що у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % від неплаченої суми за кожний день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 4 320,06 грн.

Разом з цим, позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати суборендних платежів, просить суд стягнути з відповідача 7 680,87 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права, враховуючи, що розрахунок інфляційних втрат наявний в матеріалах справи є арифметично вірним, вимога позивача визнається судом та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Фарм Кепітал» (07260, Київська область, Іванківський район, с. Шпилі, вул. Миру, 64, код ЄДРПОУ 42305389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» (11101, Житомирська область, Овруцький район, с. Радчиці, вул. Шевченка, 39, код ЄДРПОУ 41102844) 70 526 (сімдесят тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 53 коп. заборгованості, 7 680 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 87 коп. інфляційних нарахувань, 4 320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. 00 коп. пені та 1 753 (одну тисячу сімсот п`ятдесят три) грн. 42 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 30.06.2022.

Суддя О.О. Христенко