Рішення

від 28.06.2022 по справі 914/737/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2022 Справа № 914/737/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Локсір, м. Стрий Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БН-Груп, м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 43 260,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Локсір звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БН-Груп про стягнення заборгованості в розмірі 43 260,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 20.04.2022 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 11.05.2022 р.

11.05.2022 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про поновлення строку для подання доказів і долучено до матеріалів справи копію відповіді ТзОВ БН-Груп на претензію від 31.03.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 11.05.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 08.06.2022 р.

08.06.2022 р. відповідачем подано на адресу суду зустрічну позовну заяву вх. № 1279 з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Локсір 8 158,80 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 09.06.2022 р., зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БН-Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Локсір про стягнення заборгованості в розмірі 8 158,80 грн. (вх. № 1279 від 08.06.2022 р.) повернуто заявнику з підстав, викладених у даній ухвалі.

В судовому засіданні 08.06.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 29.06.2022 р.

29.06.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

29.06.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 20.04.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 29.06.2022 р. не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 20.04.2022 р. про відкриття провадження у справі скеровувалась відповідачу судом за адресою: 79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 139/75, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414519434, ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.04.2022 р. про відкриття провадження у справі, відповідачем отримано 17.05.2022 р.

Крім того, представники сторін були присутні у судовому засіданні 08.06.2022 р., в якому, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 29.06.2022 р., про що їм повідомлено під розписку (докази містяться в матеріалах справи).

Суд зазначає, що сторони повідомлялися завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, позивач і відповідач повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/737/22.

В судовому засіданні 29.06.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 03 грудня 2021 року між ТОВ «ЛОКСІР» та ТОВ "БН-ГРУП" укладено договір №03- 12/05-08 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування, який регулює взаємини Сторін при виконанні Перевізником ТОВ «ЛОКСІР» доручень Експедитора ТОВ "БН-ГРУП" по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги (п.1.1 Договору). На виконання умов укладеного договору, оформлено заявку на перевезення №03-12/05-08 від 03.12.2021 року, виконання якої, як зазначає позивач, через затримку Експедитором ТОВ "БН-ГРУП" належної організації завантаження (збільшення кількості товару) і оформлення документів (супровідних сертифікатів) зумовило зміну (коригування) умови перевезення, яке оформлено\уточнено заявкою №06-12/05-08 від 08.12.2021 року в частині дати завантаження, збільшення ваги товару та ціни. Умови щодо самого Товару, маршруту і транспорту залишились без змін.

Як зазначає позивач, ТОВ «ЛОКСІР» вказану заявку виконало належним чином, що підтверджується CMR- накладною від 07.12.2021 р. з відміткою про отримання товару відповідачем, декларацією форми МД-2 - 07.12.2021 р. Відповідно до п.4.1 Договору, Експедитор оплачує рахунки Перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлено в заявці. В заявці обумовлено строк оплати 10 днів з моменту отримання відповідних документів. Позивач вказує на те, що свій обов`язок щодо оплати послуг Відповідач, як Замовник, не виконав, в той час як послуги з перевезення вантажу надано, внаслідок чого виникла заборгованість. Реквізити відповідних рахунків для оплати були вказані як у Актах наданих послуг так і у договорі, додатково в порядку досудового врегулювання спору були надані разом із претензією. Також у позовній заяві, позивач зазначає про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить: сума оплати судового збору та витрат на правову допомогу орієнтовно в сумі 10 000,00 грн., які будуть заявлені позивачем окремою заявою.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 43 260,00 грн. заборгованості, судові витрати покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

29.06.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 20.04.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Ухвала суду від 20.04.2022 р. про відкриття провадження у справі скеровувалась відповідачу судом за адресою: 79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 139/75, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414519434, ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.04.2022 р. про відкриття провадження у справі, відповідачем отримано 17.05.2022 р.

Крім того, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 08.06.2022 р., в якому, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 29.06.2022 р.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

03 грудня 2021 року між ТОВ «ЛОКСІР» (перевізник за договором, позивач у справі) та ТОВ "БН-ГРУП" (експедитор за договором, відповідач у справі) укладено договір № 03- 12/05-08 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування, який регулює взаємини Сторін при виконанні Перевізником ТОВ «ЛОКСІР» доручень Експедитора ТОВ "БН-ГРУП" по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги (п.1.1 Договору).

На виконання умов укладеного договору, оформлено заявку на перевезення №03-12/05-08 від 03.12.2021 року, а також уточнену заявку №06-12/05-08 від 08.12.2021 року в частині дати завантаження, збільшення ваги товару та ціни.

Умови щодо самого Товару, маршруту і транспорту залишились без змін.

ТОВ «ЛОКСІР» вказану заявку виконало належним чином, що підтверджується CMR- накладною від 07.12.2021 р. з відміткою про отримання товару відповідачем, декларацією форми МД-2 від 07.12.2021 р., які долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п.4.1 Договору Експедитор оплачує рахунки Перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлено в заявці.

В заявці, яка оформлена транспортним замовленням № 06-12/05-08 від 08.12.2021 р., обумовлено строк оплати 10 днів з моменту отримання після отримання оригіналів CMR, рахунку, акту виконаних робіт, оригіналу договору - 2 екземпляри - за одне авто стандарт.

Відповідачем не здійснено оплати за надані йому послуги з перевезення вантажів.

Пунктом 7.1 договору № 03- 12/05-08 від 03.12.2021 р. передбачено, що термін дії цього договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами і діє до 6 травня 2022 року, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Статтею 50 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до п. 1.2 договору № 03- 12/05-08 від 03.12.2021 р., вартість транспортних послуг вказується в заявці. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються, виходячи з поточної ситуації на ринку автоперевезень.

На підтвердження укладення договору перевезення, складені наступні документи: заявка на перевезення №03-12/05-08 від 03.12.2021 року, заявка на перевезення №06-12/05-08 від 08.12.2021 року, CMR- накладна від 07.12.2021 р. з відміткою про отримання товару відповідачем, декларація форми МД-2 -07.12.2021 р., акт наданих послуг на суму 43 018,78 грн.

Таким чином, транспортні послуги надані позивачем на загальну суму 43 018,78 грн. Відповідач зобов`язань за укладеним договором № 03- 12/05-08 від 03.12.2021 р. не виконав, розрахунок за надані транспортні послуги не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 16.02.2022 р. У відповідь на вказану претензію, відповідач направив позивачу відповідь на претензію від 31.03.2022 р., в якій зазначає про стягнення з перевізника на користь експедитора за невиконання транспортного замовлення штрафу в розмірі 260 Євро.

Частинами 1, 2, 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р., вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Пунктом 14.4. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, визначено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних. Відтак, згідно із вимогами п. 14.4. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, рахунок виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату № 243 від 14.12.2021 р. на суму 43 018,78 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач надав транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 43 018,78 грн. Відповідач не здійснив оплати за надані послуги. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 43 018,78 грн.

Доказів погашення основної заборгованості сторонами на день ухвалення рішення у справі не подано.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 43 260,00 грн. за надані транспортні послуги.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що позивач надав транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 43 018,78 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 43 018,78 грн. В решті позову суд відмовляє.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 43 018,78 грн. основної заборгованості за надані транспортні послуги, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі. У задоволенні решти основної суми позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №556 від 05.04.2022 р.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 467,17 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі. Решта сума судового збору залишається за позивачем у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БН-Груп (79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 139/75; код ЄДРПОУ №38287265) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Локсір (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Сидора, 4; код ЄДРПОУ №42478768) 43 018,78 грн. основної заборгованості та 2 467,17 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 30.06.2022 р.

Суддя Долінська О.З.