Рішення

від 29.06.2022 по справі 554/7937/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 30.06.2022 Справа № 554/7937/21

Провадження № 2/554/1334/2022

Рішення

іменем України

30.06.2022 року місто Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Тімошенко Н.В., розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановила:

16 серпня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до відповідача, Полтавського фахового кооперативного коледжу, про стягненнязаборгованості постягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні,відповідно до якого прохала суд стягнути з відповідача на свою користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку у загальному розмірі 187207, 76 грн. за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що з 03.09.2012 року по 31.08.2018 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Полтавським фаховим кооперативним коледжем. 31.08.2018 року ОСОБА_1 звільнилася з коледжу відповідно до ч. 1 ст. 39 КЗпП України за власним бажанням.

31.08.2018 року, у день звільнення, відповідач не виплатив ОСОБА_1 належну їй матеріальну допомогу на оздоровлення, що було встановлено рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2021 року.

12.07.2021 року відповідач виконав вищевказане рішення суду та сплатив ОСОБА_1 заборгованість з матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, але не виплатив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач вважає, що відповідач допустив порушення вимог ст. 116 КЗпП України, тому у нього існує заборгованість з виплати ОСОБА_1 заробітної плати у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку в загальному розмірі 187207,76 грн.

18.08.2021 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Савченко Л.І. відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді по вагітності та пологах дану справу передано для розгляду судді Тімошенко Н.В.

05.10.2021 року ухвалою судді Тімошенко Н.В. дану справу прийнято до провадження та призначеного розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

24.11.2021 року від представника відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву в якому останній заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що ОСОБА_1 невірно розрахувала середньоденний заробіток, а тому такий розрахунок не є належним доказом.

Крім цього, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 , не перебувала в трудових відносинах з Полтавським фаховим кооперативним коледжем з вересня 2018 року, що впливає на достовірність даних вказаних позивачем у своєму розрахунку.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 щодо правомірності та обґрунтованості стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідає нормам чинного законодавства з огляду на вказані вище факти та обставини.

26.11.2021 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та вказав, що всі твердження відповідача, щодо недостовірності розрахунку середньоденного заробітку не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріли справи, суддя дійшла висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 03.09.2012 р. по 31.08.2018 р. ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Полтавським кооперативним технікумом (після перейменуванняПолтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки), що підтверджується довідкою Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки від 21.09.2018 р. №445 та записами трудової книжки позивачки.

31.08.2018 р. позивачку звільнено з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки відповідно до ч. 1статті 39 Кодексу законів про працю Україниза власним бажанням за заявою ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням працедавцем законодавства про працю, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного заробітку, що підтверджується наказом про звільнення від 30.08.2018 р. № 76-К.

У день звільнення, 31.08.2018 року, позивачка працювала, однак відповідач письмово не повідомив працівника про нараховані суми, належні при звільненні. Факт даного порушення підтверджується результатами інспекційного відвідування Управління Держпраці у вигляді Припису про усунення виявлених порушень від 27.09.2018 р. № ПЛ2042/783/АВ/П, складеного за результатами такого відвідування.

Відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2021 року вбачається, що з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по матеріальній допомозі на оздоровлення при надані щорічних відпусток за 2012/2013 навчальний рік у розмірі 1806,24 грн., а також стягнуто компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 3124,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2021 року відповідач виконав рішення суду від 18.05.2021 року, але перерахувавши ОСОБА_1 суму невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, відповідач не виплатив останній суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно дост.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно дост.117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сумм власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1ст.117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїст.117 КЗпП України, а сааме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Остаточний розрахунок із позивачем проведено лише 12.07.2021 року, що підтверджується з довідки за картковим рахунком клієнта за період з 10.07.2021 по 13.07.2021 року( а.с.48).

Отже, сторонами не оспорюється, що 12.07.2021 року відповідачем здійснено сплату ОСОБА_1 заборгованості по матеріальній допомозі на оздоровлення, яка мала бути виплачена їй при наданні щорічних відпусток, з якої вирахувана сума передбачених законодавством податків та зборів фізичних осіб.

Судом встановлено, що до суду звернулася звільнена підприємством ОСОБА_1 з позовом про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку в сумі 187207,76 грн., право на яку передбачене ч.1ст.117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост.27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Суд, вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Так, відповідно до ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до ст.2 абзац 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до ст.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до вищевказаних положень суд визначає розмір середньої заробітної плати позивача за період затримки розрахунку з червня 2018 року по липень 2018 року.

Середня місячна заробітна плата ОСОБА_1 за червень липень 2018 року становить 16138,61 грн., що підтверджується копією розрахунково- платіжною відомістю працівника за підписом головного бухгалтера Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки Решетник О.В.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 806,93 грн.( 16138,61 грн.:20 днів (фактична кількість відпрацьованих робочих днів).

Як вбачається з матеріалів позову, у період часу з 31.08.2018 року по 05.08.2020 року включно відповідач раніше сплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до судових рішень.

Проте, відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, починаючи з 05.08.2020 (день, наступний за днем оплаченого відповідачем середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні) до повного розрахунку 11.07.2021, пройшло 232 робочих днів.

Таким чином, умовою настання відповідальності, передбаченоюст.117 КЗпП Україниє невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11.11.2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31.05.2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц відійшла від правового висновку Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27.04.2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, щодо чинників від яких залежить право суду зменшити розмір середнього заробітку.

Зокрема вказала, що застосовуючи право на зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, суду необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При цьому зазначила, що право на зменшення у суду є незалежно від обсягу задоволених вимог працівника.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що причиною неповного розрахунку з позивачем при звільнені став, у тому числі, спір щодо розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2012/2013 навчальний рік та компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати. Тривалість вирішення даного спору залежала від дій обох сторін. Результатом вирішення спору стало судове рішення, яким вимоги позивача було задоволено частково. Відповідач є закладом освіти.

Визначаючи розмір середнього заробітку за стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні, суд бере до уваги вказаний вище висновок Великої Палати.

Отже, суд приходить до висновку, що визначений розмір позивачем про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 187207 грн 76 коп є непропорційним та несправедливим щодо відповідача, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Крім того, за таких обставин, стягнення відшкодування у визначеному судом першої інстанції розмірі, втратить свій компенсаційний характер.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 18720 грн. 78 коп., що складає 10 % від загальної суми боргу.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню на користь позивача підлягає зменшенню до вказаного розміру.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що при поданні позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1872,01 грн., з відповідача потрібно стягнути на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 10% від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, тобто у розмірі 187 грн 20 коп.

Керуючисьст. 117 КЗпП, ст. ст.264,265 ЦПК України, -

ухвалила:

Позов ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути Полтавськогокооперативного коледжуПолтавської облспоживспілкина користь ОСОБА_1 - 18720 грн 78 коп. середнього заробіткуза час затримки розрахунку за період з дня звільнення по день фактичного розрухунку за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб.

Стягнути Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки на користь держави судовий збір в сумі 187 грн 20 коп.

Судовий збір у розмірі 1684 грн 81 коп. віднести на рахунок держави.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки, ЄДРПОУ 01788094, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В.Тімошенко