Рішення

від 12.06.2022 по справі 761/24360/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24360/21

Провадження № 2/761/1345/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яницькій О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український бізнес хаб» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати; середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

В липні 2021р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «Український бізнес хаб», в якому просила суд:

- стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 30117,45 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку зі звільненим працівником по день подання даного позову.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона працювала у відповідача з 02 жовтня 2019р. по 31 березня 2021р. на посаді редактора літературного відділу у редакції газети «Бізнес».

31 березня 2021р. в останній робочий день, відповідачем, як роботодавцем не було проведено з нею, як з працівником, який звільняється остаточного розрахунку, при цьому роботодавцем була нарахована і не виплачена заробітна плата за жовтень - грудень 2020р., березень 2021р.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо позивачка вимушена була звернутись до суд з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У встановленому законом порядку, учасники справи були оповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, проте стороною відповідача відзив на позов не подавався.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах, з 02 жовтня 2019р. по 31 березня 2021р. працювала на посаді редактора літературного відділу у редакції газети «Бізнес» та була звільнена з рооти на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

З наданих до суду, стороною позивача, в якості письмових доказів довідки з Пенсійного фонду України від 25 червня 2021р., за формами ОК-5, ОК-7, відповідачем, як роботодавцем була нарахована позивачка заробітна плата: за жовтень 2020р. - 12422,36 грн.; за листопад 2020р - 12422,36 грн.; за грудень 2020р. - 5000,0 грн.; за березень 2021р. - 272,73 грн., але не була сплачена.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 83 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

За змістом ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, в день звільнення позивачки відповідач не провів з нею розрахунок по заробітній платі, а відтак, враховуючи положення ст. 13 ЦПК України, оскільки позивачкою були заявлені вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 24002,81 грн., то з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню вказана сума, з врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, в порушення ст. 129 Конституції України, ст. ст. 76-81 ЦПК України, стороною відповідача не було надано суду жодного належного і допустимого доказу, на спростування вимог позивачки щодо наявної суми заборгованості по заробітній платі у зазначений вище період часу.

Судом встановлено, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачкою при звільненні не було проведено відповідачем і сума заборгованості становить 30117,45 грн. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах №6-76цс14 від 02 липня 2014р., №6-837цс15 від 23 грудня 2015р., визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою ст. 117 цього Кодексу.

В постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020р. у справі № 212/5797/15-ц зроблено висновок, що Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Відповідно до ч 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11 листопада 2015р. у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017р. у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16). Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Водночас, будь-яких доказів, які б спростовували вину відповідача, на якого покладено обов`язок своєчасності здійснення розрахунків з працівником, до справи не долучено.

Так, період затримки виплати сум, належних позивачці при звільненні, згідно заявлених вимог, з 31 березня 2021р. по 01 липня 2021р. (день подання позову до суду), складає 63 робочі дні, та становить 39590,46 грн. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів, при цьому середньоденна заробітна плата позивачки складала 628,42 грн. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999р. № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто, застосування принципу співмірності при визначення розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України в справі № 6-54цс11 від 12 січня 2012р., № 6-113цс16 від 27 квітня 2016р., № 6-259цс17 від 13 березня 2017р.

При цьому, 26 червня 2019р. Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016р. у справі за провадженням №6-113цс16 та прийшла до висновку, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Тому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.

На думку Великої Палати Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Оцінюючи належність. допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону і підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищенаведених правових позицій, а саме з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 30117,45 грн. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів; обрахований судом середній заробіток за весь час затримки розрахунку зі звільненим працівником по день подання даного позову у розмірі 39590,46 грн. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,0 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 43 Конституції України; ст. ст. 21, 47, 83, 115, 116, 117, 232, 233, 235 КЗпП України; Постановами Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», з змінами та доповненнями, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999р. № 13, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український бізнес хаб» (код ЄДРПОУ: 41475792, місцезнаходження: м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати; середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український бізнес хаб» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 30117 /тридцять тисяч сто сімнадцять/ грн. 45 коп. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів; середній заробіток за весь час затримки розрахунку зі звільненим працівником у розмірі 39590 /тридцять дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто/ грн. 46 коп. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів; судовий збір у розмірі 908,0 /дев`ятсот вісім/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: