Рішення

від 29.06.2022 по справі 120/2476/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 червня 2022 р. Справа № 120/2476/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Літинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Літинської селищної ради (далі відповідач або Рада ), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 12 сесії 8 скликання Літинської селищної ради від 24.11.2021 року № 3016 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Літинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2021 року та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,9999 га, яка розташована на території Літинської селищної територіальної громади.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.11.2021 позивач звернувся до Літинської селищної ради із клопотанням про надання відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,9999 га, яка розташована на території Літинської селищної територіальної громади.

За результатами розгляду клопотання, відповідач прийняв рішення № 3016 від 24.11.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,9999 га у зв`язку з недотриманням вимог ст. 118 Земельного кодексу України стосовно надання до заяви погодження на вилученя земельної ділянки.

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.03.2022 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

22.04.2022 року позивач вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконав.

Ухвалою суду від 25.04.2022 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача завірені належним чином копії: копію клопотання позивача із відповідними додатками до нього, які подавались до відповідача з клопотанням; Регламенту Літинської селищної ради; протоколу засідання 12 сесії 8 скликання Літинської селищної ради 24.11.2021 року з результатами поіменного голосування (у повному обсязі, з підписом посадової особи, яка виготувала протокол); оскаржуваного рішення № 3016 від 24.11.2021 року та документів, які бралися до уваги при прийнятті цього рішення.

12.05.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Літинська селищна рада не мала права надавати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку, зазначену на викопіюванні, оскільки право на цю земельну ділянку належить ОСОБА_2 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії PH № 997696 від 06.12.2002 року.

Так, відповідно до Розпорядження Літинської РДА Вінницької області № 306 від 23.09.2004 року, погоджено затвердити технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) в натурі та протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Соснівської сільської ради; передати у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам в розмірах і по угіддях згідно додатку № 1; спадкоємцям померлих громадян видати державні акти на право власності на земельні ділянки після оформлення спадщини.

До вказаного Розпорядження додано Список померлих власників сертифікатів спадкоємцям яких будуть видані державні акти на право власності на землю після нотаріального оформлення спадщини в межах Соснівської сільської ради, де під номером 38 зазначена ОСОБА_2 .

Пізніше, Вінницьким Науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) на території Соснівської сільської ради Літинського району Вінницької області.

Відтак, згідно із викопіюванням із плану існуючого використання земель, що виготовлялися при оновленні планово-картографічного матеріалу для проходження процедури паювання, земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, належить ОСОБА_2 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай).

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

01.06.2022 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

03.11.2021 позивач звернувся до Літинської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,9999 га, яка розташована на території Літинської селищної територіальної громади.

До вказаної заяви надав графічні матеріали з бажаним місцем; копію паспорта, ідентифікаційного номера та копію посвідчення УБД.

Рішенням 12 сесії 8 скликання Літинської селищної ради № 3016 від 24.11.2021 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9999 га, яка розташована за межами смт. Літин Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, суміжна земельна ділянка кадастровий номер 0522486400:03:000:0268 з метою передачі її безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з недотриманням вимог ст.118 Земельного кодексу України стосовно надання до заяви погодження на вилучення земельної ділянки.

При прийнятті вказаного рішення, Рада вказала, що зазначена ділянка (земельна частка пай) вже виділена іншому громадянину. До заяви не додана згода громадянина, якому виділялась ділянка на вилучення та керувалася ст. ст. 12. 116, 118, 122, Земельного Кодексу України, пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі житлової та громадської забудови.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стало посилання у оскаржуваному рішенні на те, що зазначена ділянка (земельна частка пай) вже виділена іншому громадянину. До заяви не додана згода громадянина, якому виділялась ділянка на вилучення.

Разом з тим у відзиві відповідач посилається на те, що згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії PH № 997696 від 06.12.2002 року право на цю земельну ділянку належить ОСОБА_2 .

Також, відповідач вказав, що відповідно до Розпорядження Літинської РДА Вінницької області № 306 від 23.09.2004 року, погоджено затвердити технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) в натурі та протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Соснівської сільської ради; передати у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам в розмірах і по угіддях згідно додатку № 1; спадкоємцям померлих громадян видати державні акти на право власності на земельні ділянки після оформлення спадщини.

До вказаного Розпорядження додано Список померлих власників сертифікатів спадкоємцям яких будуть видані державні акти на право власності на землю після нотаріального оформлення спадщини в межах Соснівської сільської ради, де під номером 38 зазначена ОСОБА_2 .

Саме цю земельну ділянку ідентифіковано відповідачем як ту, з приводу якої звернувся позивач з клопотанням.

Позивач також не заперечує того, що відповідачем вірно ідентифіковано земельну ділянку.

Зазначене також підтверджується графічними матеріалами доданими до клопотання позивачем та графічними матеріалами, доданими до відзиву радою (бажана ділянка № 884 ).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулюються Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899 (далі - Закон № 899). Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.

Статтею 2 Закону № 899 передбачено, що право на земельну частку (пай) посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай), свідоцтвами про право на спадщину, договорами купівлі-продажу, дарування, міни, а також рішенням суду про визнання такого права.

Пунктом 17 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі статтею 3 Закону № 899 підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 Закону № 899 передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до частини 2, 3 статті 13 Закону № 899 невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до ч.4-7 ст.13 Закону №899 у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Згідно зі статтею 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділенні в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Враховуючи наведені норми Закону №899, а також Перехідних положень ЗК України, суд приходить до висновку, що законами встановлено обмеження щодо передання земельних часток паїв у власність іншим громадянам, крім власників невитребуваних земельних часток (паїв) або їх спадкоємців. Таким громадянам встановлено строки для можливості реалізації їх права до 2025 року, і навіть у випадку їх відмови від прав та переходу такої земельної ділянки у комунальну власність, встановлено заборону передачі її у приватну власність протягом семи років (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що відповідачем не наданно доказів на підтвердження виділення даної земельної ділянки іншій особі та наведені відповідачем обставини не є перешкодою для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у наданні відповідного дозволу на підставі ст.118 ЗК.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведено, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору згідно положень статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

2) відповідач: Літинська селищна рад (код ЄДРПОУ 04325963, вул. Соборна, 32, смт. Літин, Вінницька область, 22300)

Повне судове рішення складено 30.06.2022.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна