Рішення

від 29.06.2022 по справі 120/93/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 червня 2022 р. Справа № 120/93/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі служби у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернувся в суд з адміністративним позовом до управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що під час проведення вивчення стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Водночас, на думку прокурора, неналежне виконання Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради делегованих йому державою функцій суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій.

Ухвалою від 10.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію даної ухвали з примірником позовної заяви направлено на поштову адресу відповідача, які останнім отримано 24.01.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду та міститься в матеріалах справи.

Втім, лише 17.03.2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він заперечує щодо заявленого позову та в його задоволенні просить відмовити. При цьому, даний відзив зданий на відділення поштового зв`язку 16.03.2022 року, що підтверджується відповідним штампелем на конверті.

Розглянувши даний відзив на позовну заяву суд звертає увагу на те, що такий поданий представником відповідача з порушенням строку, визначеного у ч. 5 ст. 162 КАС України та встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження від 11.01.2021 року. При цьому, жодних клопотань щодо поновлення пропущеного строку на подання відзиву заявником не подано, як і не вказано на поважність причин пропуску такого строку. Отже, за таких обставин суд не приймає до уваги відзив представника відповідача та вирішує справу за наявними матеріалами.

18.03.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, яка не береться судом до уваги за аналогічних підстав.

Треті особи правом надання відзиву та письмових пояснень не скористалися, що з урахуванням вимог ст.ст. 159, 162 КАС України також є підставою для вирішення даної справи за наявними матеріалами справи та в межах заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено що відповідно інформації служби у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району від 01.10.2021 року № 01-23/389, у 2021 навчальному році загальноосвітні навчальні заклади Липовецької міської ради закінчили 3 випускники із числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а саме: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчила Липовецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Липовецької міської ради; - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчила опорний заклад "Липовецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Липовецької міської ради; - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закінчила навчальний заклад "Росошанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області".

Згідно листа служби у справах дітей Липовецької міської ради від 06.12.2021 року за 01-23/504, діти-сироти та діти, позбавленні батьківського піклування, продовжили своє навчання шляхом вступу до професійно-технічних та вищих навчальних закладів, а саме: - ОСОБА_1 вступила до Вінницького національного аграрного університету; - ОСОБА_2 вступила до Державного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти №1 м. Вінниця"; - ОСОБА_3 вступила до Вищого професійного училища № 11 м. Вінниця.

Згідно листа управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради від 12.10.2021 року № 604, встановлено, що одноразова грошова допомога дітям сиротам та дітям позбавленим батьківського піклування-випускникам 9-11 класів загальноосвітніх закладів громади не виплачувалася.

Відповідно до листа управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради від 03.12.2021 року № 718 установлено, що у 2021 році закладами загальної середньої освіти одноразова грошова допомога ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виплачувалася, оскільки до управління не надано пакет документів, згідно Порядку надання одноразової грошової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування після досягнення 18-річного віку, затвердженого Поситановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2005 року № 823.

Відтак, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати випускникам одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у сумі 14370 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією № 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. У відповідності до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду (ст. 3 Конвенції).

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

З преамбули Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що гуртуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

При цьому, статтею 2 вищевказаного Закону визначено, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері і його завданням є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про охорону дитинства" система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає, зокрема, проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства, встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 53 Конституції України та статтею 19 вищевказаного Закону передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава. Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави (ст. 24 та ст. 25 Закону України "Про охорону дитинства").

Законом, який визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства, є Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (преамбула Закону).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (надалі - Закон), статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування; особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були піднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування; державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Відповідно до ст. 4 Закону заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою, та встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не може бути нижчою за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Згідно із частиною 7 статті 8 Закону випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, частина 7 статті 8 Закону встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії, зокрема на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 року у справі №493/407/16-а, від 26.05.2020 року у справі № 303/5848/16-а, від 05.06.2019 року у справі № 159/1684/16-а, від 03.10.2019 року у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 року у справі № 303/5848/16-а, від 04.11.2020 року у справі № 303/5842/16-а, від 28.01.2021 року у справі № 164/1907/16-а, від 28.01.2021 року у справі № 169/521/16-а та інших.

Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум". Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства (ст. 8 Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім`ях опікунів, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Статтею 25 Закону передбачено, що порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 року № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Постанова).

Відповідно до підпункту 1 пункту 13 Постанови, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.

Тобто, порядок виплати одноразової грошової допомоги випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, визначений Законом, не узгоджується з порядком виплати такої одноразової грошової допомоги згідно із Постановою.

Водночас, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" № 2342-IV прийнятий 13.01.2005 року та набрав чинності 02.02.2005 року.

Натомість постанова Кабінету Міністрів України № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 05.04.1994 року.

Згідно із ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови прийняті до набрання чинності Законом та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону, згідно із яким одноразова грошова допомога підлягає виплаті випускникам вказаної категорії саме у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 року у справі № 493/407/16-а та від 03.10.2019 року у справі № 303/5849/16-а, від 26.05.2020 року у справі № 303/5848/16-а, від 28.01.2021 року у справі № 164/1907/16-а.

Отже, обов`язок щодо виплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантований ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку за рахунок навчального закладу або відповідної установи, покладено на відповідача.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем допущено бездіяльність в частині ненарахування та невиплати випускникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Докази іншого відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.

Надаючи оцінку листу управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради від 03.12.2021 року № 71, яким повідомлено, що у 2021 році закладами загальної середньої освіти одноразова грошова допомога ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виплачувалася, оскільки до управління не надано пакет документів, згідно Порядку надання одноразової грошової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування після досягнення 18-річного віку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2005 року № 823, суд зазначає, що обов`язок відповідача щодо захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є безумовним та не залежить від наявності звернень про не виплату грошової допомоги.

Так, у відповідності до пункту 4 вищезазначеного порядку, виплата одноразової допомоги здійснюється у готівковій (грошовій) формі районними (міськими) відділами (управліннями, департаментами) освіти на підставі заяви та паспорта отримувача цієї допомоги

При цьому, відповідач не був позбавлений права витребувати необхідні документи для виконання покладених на нього обов`язків.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області щодо ненарахування та невиплати випускникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

При цьому суд не знаходить підстав для зазначення у резолютивній частині рішення суми одноразової грошової допомоги, оскільки рішення суду носить зобов`язальний характер, а визначення точної суми до виплати відноситься до завдань відповідача, що виникатимуть на виконання покладеного судом обов`язку.

В силу приписів ч. 2 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, сплачений прокуратурою судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Зобов`язати управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області (код ЄДРПОУ: 02909909, адреса: вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800) в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 43988509, адреса: вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницька область, 22500);

Відповідач: Управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 44118396, адреса: вул. Василя Липківського, 30, м. Липовець, Вінницька область, 22500);

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 АДРЕСА_3 ).

Суддя Чернюк Алла Юріївна