Рішення

від 28.06.2022 по справі 520/26642/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 червня 2022 року № 520/26642/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМЖ Логістик" (вул. Трінклера, буд. 9, кв. 22, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 43686396) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати постанови Слобожанського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно- господарських штрафів від 23.11.2021 №302578 та №302579;

-стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМЖ Логістик» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.11.2021 №302578 та №302579 Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач надав до суду відповідь на відзив в якій просив задовольнити позов у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що начальником Слобожанського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки винесено відносно позивача дві постанови про застосування адміністративно- господарських штрафів:

-постанова від 23.11.2021 №302578, якою на підставі абз. З ч. 1 ст. 60 Закону "Про автомобільний транспорт" накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн.;

-постанова від 23.11.2021 №302579, якою па підставі абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону "Про автомобільний транспорт" накладено стягнення у вигляді штрафу 8 500 грн.

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком №1567, співробітниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 12.10.2021, на підставі направлення №015039 проводилась рейдова перевірка на автодорозі с. Наталине, вул. Димитрова, 95, Харківської області.

12.10.2021 о 23:40 год. були зупинені транспортні засоби марки МАN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом REDOS державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та «ВЕЛМАШ-Україна», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 зі спеціалізованим причіпом KRONE державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до наданих документів було встановлено, що вказані транспортні засоби належать ТОВ «ТМЖ Логістік», яке і є автомобільним перевізником.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач здійснював перевезення сипучого подільного вантажу - насіння соняшника.

За результатами габаритно-вагового контролю, згідно талону зважування від 12.10.2021 на вагах №2053, зважуванням вищевказаних транспортних засобів встановлено, що на транспортному засобі МАN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом REDOS державний реєстраційний номер НОМЕР_2 при зважуванні зафіксовано перевищення вагових обмежень на здвоєну вісь у 19.69 т., при нормативно допустимих 18 т., а на транспортному засобі «ВЕЛМАШ-Україна», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 зі спеціалізованим причіпом KRONE державний реєстраційний номер НОМЕР_4 - фактична маса 45,130т, при нормативно допустимих 44т., тобто встановлені порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху України.

Після цього, працівники Укртрапсбезпеки попросили надати протоколи перевірки та адаптації тахографів транспортних засобів і роздруківки обліку робочого часу. Водій транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_3 пред`явив зворотній бік аркуша, призначеного для роздруківки даних тахографу, про режим роботи та відпочинку водія за 12.10.2021 та водій транспортному засобу д.н.з. НОМЕР_5 пред`явив роздруківку обліку робочого часу.

На запитання працівника Укртрансбезпеки, чому відсутня роздруківка обліку робочого часу по транспортному засобу д.н.з. НОМЕР_3 , водій повідомив, що у цьому транспортному засобі тахограф несправний, а тому відповідно інструкції передбачено ведення від руки даних про режим роботи та відпочинку водія на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних даного тахографу.

У відповідь працівники Укртрапсбезпеки повідомили, що введення даних про режим роботи та відпочинку водія у ручному режимі є порушенням.

23.11.2021 о 11:21 год, листоноша вручила відповідальному працівнику підприємства поштовий конверт зі штрих кодом 6102256288728, у якому містилося запрошення на розглядсправи про автомобільний транспорт на 23.11.2021 з 09:00 до 12:00 год. на засідання, на яке позивач фізично не міг прибути через несвоєчасне сповіщення про дату розгляду справи.

Через декілька днів, позивачу надійшов поштовий конверт, в якому містились оскаржувані постанови про застосування адміністративно - господарських штрафів від 23.11.2021 №302578 та №302579.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними постановами, звернувся до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України від 08.09.2005 № 2862-ІV "Про автомобільні дороги", Законом України від 30.06.1993 № 3553-ХІ1 "Про дорожній рух", Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 ( назва Постанови в редакції станом на момент спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України від 01.04.2001 року №2344-111 Про автомобільний транспорт, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до п. З Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Статтею 35 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно- правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною четвертою статті 48 Закону України від 01.04.2001 №2344-111 Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з пунктом 3,4 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

В даному випадку слід враховувати і властивості вантажу, який перевозив автомобіль позивача, а саме перевезення насіння соняшника, що є подільним вантажем та може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху.

Суд зазначає, що проведення зважування у русі, шляхом осьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

Єдиною методикою виконання вимірювань по осьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології, свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.201.), у справі № 826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі № 821/597/17 (постанова від 12.06.2018).;

З Пункту 19 Порядку № 879 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 671 виключено вимогу щодо необхідності наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи.

Так, вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку № 879, який на час розгляду справи є чинним.

Отже, виключення пункту 19 Порядку № 879 вищезазначеної норми, свідчить лише про те, що Кабінетом Міністрів України усунуто вимогу про використання двох різних методик, затверджених різними центральними органами виконавчої влади, а не про те, що ним прийнято рішення про відсутність необхідності у застосуванні будь-яких методик при здійсненні габаритно-вагового контролю.

Оскільки законодавством не встановлено альтернативних вимог щодо можливості проведення вимірювання (зважування) без застосування такої методики або відповідно до будь-яких інших методик, то враховуючу положення ст. 19 Конституції України щодо обов`язку органу державної влади та його посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, такі заперечення представника відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, згідно зі ч. 4 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306, маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинніперевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Так, згідно з пунктом 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, зависотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Таким чином, правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Таким чином, враховуючи, що на законодавчому рівні не передбаченаможливість отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

У такому випадку до перевізника має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до пункту 51-1 Порядку № 879 оскільки позивачем перевозився саме подільний вантаж, оскільки насіння соняшника можна розподілити на частини будь-якої ваги та перевозити їх окремими транспортними засобами.

Стосовно не дотримання вимог щодо облаштування пересувного пункту вагового контролю, суд зазначає наступне.

Порядок та вимоги до пункту габаритно-вагового контролю передбачені Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 №879 (Порядок №879) та Вимогами до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, затверджених наказом Наказ Міністерства інфраструктури 28.07.2016 №255 (Вимоги №255).

Відповідно до ч.9 п.2 Порядку №879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом національної поліції.

Згідно з ч.7 п.2 Порядку №879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Відповідно до ч.9 п.2 Порядку №879 пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і знижувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Відповідно до п.1 р.1 Вимог №255 габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг І- ІV категорій.

Згідно з п.З р. 1 Вимог №255 «Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом <3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Роботу пересувного пункту забезпечує персонал з трьох працівників (начальник пункту, оператор та водій).

Відповідно до ч.8 п.5 р. 1 Вимог №255 «Пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням: свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п.8 р. 1 Вимог №255 Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Згідно з п.6 р. 1 Вимог №255 Пересувний пункт повинен мати засоби організації дорожнього руху, які встановлюються відповідно до тимчасової схеми організації дорожнього руху, узгодженої з відповідними підрозділами Національної поліції України та Державним агентством автомобільних доріг України, а саме: І) панно «Пересувний пункт вагового та габаритного контролю» на жовтому тлі; 2) знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 90 км/год» на жовтому фоні з табличкою 7.5.1 «Вид транспортного засобу»; 3) знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год» на жовтому фоні з табличкою 7.5.1 «Вид транспортного засобу»; 4) знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год» на жовтому фоні з табличкою 7.5.1 «Вид транспортного засобу»; 5) знак 3.41 «Контроль»; 6) знак 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості»; 7) знак 3.32 «Кінець зони обмеження максимальної швидкості»; 8) два знаки 3.25 «Обгін заборонено»; 9) два знаки 3.26 «Кінець заборони обгону»; 10) знак 3.30 «Кінець обмеження максимальної швидкості»; 11) оранжеві конуси з горизонтальними світловідбивними смугами білого кольору; 12) інші технічні засоби організації дорожнього руху (в разі необхідності).

Крім цього, відповідно до п. З Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 №879 Габаритно - ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п. 15 Порядку №879 Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Тобто законом передбачено, що пересувний габаритно-ваговий пункт це спеціально облаштоване місце, розташоване на спеціально обладнаних ділянках доріг І-ІV категорій, яке позначається на відстані 50 і 100 метрів до пересувного пункту спеціальними дорожніми знаками, зважувальне обладнання розміщується виключно на твердому покритті на рівній поверхні без деформації. Крім цього, на місці вагового контролю обов`язково повинні бути присутні працівники поліції для виконання відповідних обов`язків.

Отже, місце, на якомупроводилося зважування не було облаштовано у відповідності до встановлених вимог для пункту пересувного контролю та без присутності працівників поліції, участь яких є обов`язковою.

Щодо твердження відповідача про заборону руху транспортного засобу при несправному тахографі, суд зазначає наступне.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Отже, водій який здійснював ведення від руки даних про режим роботи та відпочинку водія на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних даного тахографу, виконова всі дії передбачені положеннями п. 3.3 Інструкції № 385.

Щодо з`ясування та дослідження судом решти доводів та аргументів, якими позивач доводить протиправність оскаржуваного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи, зокрема, позивача), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративно судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМЖ Логістик" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Слобожанського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно- господарських штрафів від 23.11.2021 №302578 та №302579.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМЖ Логістик» (вул. Трінклера, буд. 9, кв. 22, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 43686396) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845)понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 270,00 грн.(дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 червня 2022 року.

Суддя Кухар М.Д.