Ухвала

від 22.06.2022 по справі 757/15443/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м.Києві, матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотанняпрокурора третього відділу організації процесуального керівництва підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, що ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_8 , а саме:

- земельнуділянку за кадастровим № : 3221886000:03:165:6741, загальною площею -0,0323 га;

- земельну ділянку за кадастровим № : 3221886000:03:165:6687 загальною площею 0, 0045 га;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельнуділянку за кадастровим №3221886000:03:165:6831, загальною площею - 0,1 га;

- земельнуділянку за кадастровим № : 3221886000:03:165:6829, загальною площею - 0,1 га;

- земельну ділянку за кадастровим № : 3221487003:04:002:0037, загальною площею - 0,3999 га;

- земельнуділянку за кадастровим № : 3221886001:03:278:6101, загальною площею - 0,153 га;

- 86/100 об?єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною власникам, іншим особам, державним та приватним органам, установам, підприємствам та організаціям чи їх представникам відчужувати та розпоряджатися вказаним майном будь-яким чином, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з виділом, поділом, відчуженням, реєстрацією та перереєстрацію прав власності, вчинення будь-яких інших правочинів із майном.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотанняпрокурора про накладення арештуна майно з метою забезпечення збереження речових доказів, вказавши при цьому, що незастосування даного заходу може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_7 ,який діє інтересах власника майна ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарженняухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року та скасувати ухвалу слідчого судді.

Щодо строку апеляційного оскарження представник зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна слідчим суддею здійснювався без виклику представників в порушення вимог ст. 173 КПК України судом, копію ухвали не було відправлено власнику майна та його представнику, а фактично представник отримав копію оскаржуваної ухвали 22 червня 2021 року, відтак перебіг строків на апеляційне оскарження розпочався 23 червня 2021 року та останній день для звернення з апеляційною скаргою припадає на 27 червня 2021 року, який є вихідним днем, як і наступний день 28 червня 2021 року, що є Державним святом, у зв`язку з чим останнім днем для подання апеляційної скарги є 29 червня 2021 року.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги представник зазначає, що серед майна, на яке слідчим суддею за клопотанням прокурора накладено арешт, є набуте 02 квітня 2014 року. Тобто набуття права власності на ці об`єкти відбулося задовго до виникнення спірних відносин та вказане майно жодним чином не може бути речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Як зазначає апелянт, нерухоме майно, на яке накладено арешт не має жодного відношення до кримінального провадження. Походження коштів на придбання нерухомого майна підтверджується відповідними документами.

Представник також зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодного доказу та розумних підстав вважати, що арештоване майно має відношення до кримінального провадження, окрім того що власник цього майна є дружиною особи, відносно кого написано заяву про кримінальне правопорушення, та вина якого на теперішній час не підтверджена жодним доказом і обґрунтована підозра відносно якого на даний час відсутня.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, щопредставником власників майна не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року, з огляду на положення абзацу 2 ч. 3ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Офісом Генерального прокуратура України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за № 12020000000001232 від 17 грудня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 1 ст. 388 КК України.

Об`єкти нерухомого майна, які на праві власності належать ОСОБА_9 а саме: земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6741, загальною площею - 0,0323 га, земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6687 загальною площею - 0, 0045 га, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6831, загальною площею - 0,1 га, земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6829, загальною площею - 0,1 га, земельна ділянка за кадастровим № 3221487003:04:002:0037, загальною площею - 0,3999 га, земельна ділянка за кадастровим № 3221886001:03:278:6101, загальною площею - 0,153 га, 86/100 об?єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.

19 березня 2021 року прокурор третього відділу організації процесуального керівництва підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, що ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_8 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на зазначене майно, із забороною власникам, іншим особам, державним та приватним органам, установам, підприємствам та організаціям чи їх представникам відчужувати та розпоряджатися вказаним майном будь-яким чином, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з виділом, поділом, відчуженням, реєстрацією та перереєстрацію прав власності, вчинення будь-яких інших правочинів із майном.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання, внесене у межах кримінального провадження № 12020000000001232, про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання, та дійшов висновку, що, з метою збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на вказане майно.

Отже, під час розгляду клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, у даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є збереження речових доказів. Крім того, як встановила колегія суддів, вищезазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовим доказом відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_10 від 10 лютого 2021 року (том 1 а.с. 88-90).

Однак, постанова про визнання речовими доказами не містить жодного обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України вказане майно визнано речовими доказами. На думку колегії суддів, вказана постанова є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказані об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_8 є предметом незаконних дій.

За наведеного, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у клопотанні прокурора, оскільки ним не надано доказів, що майно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що, у розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття обґрунтованого рішення.

У свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

На підставі зазначених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду клопотання, апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню,з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотанняпрокурораяк такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності наявності правових підстав для накладення арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватимесправедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.98, 170-173,307,309, 376,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року, якою задоволено клопотанняпрокурора третього відділу організації процесуального керівництва підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, що ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_8 , згідно переліку вказаного в ухвалі, із забороною власникам, іншим особам, державним та приватним органам, установам, підприємствам та організаціям чи їх представникам відчужувати та розпоряджатися вказаним майном будь-яким чином, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з виділом, поділом, відчуженням, реєстрацією та перереєстрацію прав власності, вчинення будь-яких інших правочинів із майном скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора третього відділу організації процесуального керівництва підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, що ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_8 , а саме:

- земельнуділянку за кадастровим № : 3221886000:03:165:6741, загальною площею - 0,0323 га;

- земельну ділянку за кадастровим № : 3221886000:03:165:6687 загальною площею 0, 0045 га;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельнуділянку за кадастровим №3221886000:03:165:6831, загальною площею - 0,1 га;

- земельнуділянку за кадастровим № : 3221886000:03:165:6829, загальною площею - 0,1 га;

- земельну ділянку за кадастровим № : 3221487003:04:002:0037, загальною площею - 0,3999 га;

- земельнуділянку за кадастровим № : 3221886001:03:278:6101, загальною площею - 0,153 га;

- 86/100 об?єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною власникам, іншим особам, державним та приватним органам, установам, підприємствам та організаціям чи їх представникам відчужувати та розпоряджатися вказаним майном будь-яким чином, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з виділом, поділом, відчуженням, реєстрацією та перереєстрацію прав власності, вчинення будь-яких інших правочинів із майном відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/829/2022

Єдиний унікальний номер справи 757/15443/21

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_11 .

Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1