Ухвала

від 28.06.2022 по справі 320/10821/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 червня 2022 року

м. Київ

справа №320/10821/20

адміністративне провадження №К/990/14964/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів -Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі №320/10821/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України, в якому просило суд: - визнати протиправними та скасувати наступні рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області: рішення № 1969771/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 01 жовтня 2019 року; рішення № 1969773/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 01 жовтня 2019 року; рішення № 1969770/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 02 жовтня 2019 року; рішення № 1969767/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 10 від 04 жовтня 2019 року; рішення № 1969764/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 11 від 10 жовтня 2019 року; рішення №1974053/42791889 від 28 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 12 від 10 жовтня 2019 року; рішення №1969772/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 02 жовтня 2019 року; рішення №1969774/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 5 від 03.10.2019; рішення №1969768/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 6 від 04 жовтня 2019 року; рішення №1969765/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 7 від 04 жовтня 2019 року; рішення №1969769/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 8 від 04 жовтня 2019 року; рішення № 1969766/42791889 від 25 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 9 від 04 жовтня 2019 року; рішення № 1974054/42791889 від 28 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 13 від 10 жовтня 2019 року; рішення № 1974055/42791889 від 28 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 14 від 15 жовтня 2019 року; рішення №1974052/42791889 від 28 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 15 від 21 жовтня 2019 року; рішення № 1985798/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 16 від 21 жовтня 2019 року; рішення №1985803/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 17 від 21 жовтня 2019 року; рішення № 1985795/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 18 від 21 жовтня 2019 року; рішення №1985796/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 19 від 24 жовтня 2019 року; рішення № 1985802/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 20 від 25 жовтня 2019 року; рішення №1985794/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 21 від 25 жовтня 2019 року; рішення № 1985801/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 22 від 25 жовтня 2019 року; рішення №1985800/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 23 від 28 жовтня 2019 року; рішення № 1985797/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 24 від 29 жовтня 2019 року; рішення №1985799/42791889 від 30 вересня 2020 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 25 від 31 жовтня 2019 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 1 від 01 жовтня 2019 року; № 2 від 01 жовтня 2019 року; № 3 від 02 жовтня 2019 року; № 4 від 02 жовтня 2019 року; № 5 від 03 жовтня 2019 року; № 6 від 04 жовтня 2019 року; № 7 від 04 жовтня 2019 року; № 8 від 04 жовтня 2019 року; № 9 від 04 жовтня 2019 року; № 10 від 04 жовтня 2019 року; № 11 від 10 жовтня 2019 року; № 12 від 10 жовтня 2019 року; № 13 від 10 жовтня 2019 року; № 14 від 15 жовтня 2019 року; № 15 від 21 жовтня 2019 року; № 16 від 21 жовтня 2019 року; № 17 від 21 жовтня 2019 року; № 18 від 21 жовтня 2019 року; № 19 від 24 жовтня 2019 року; № 20 від 25 жовтня 2019 року; № 21 від 25 жовтня 2019 року; № 22 від 25 жовтня 2019 року; № 23 від 28 жовтня 2019 року; № 24 від 29 жовтня 2019 року; № 25 від 31 жовтня 2019 року; датою їх фактичного отримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом необґрунтовано зупинено реєстрацію податкових накладних позивача, без чіткого зазначення конкретного критерію ризиковості платника податку, чіткого визначення документів згідно вичерпного переліку, яку слід було надати до перевірки, та які були б достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних. Також, в обґрунтування позову позивачем зазначено про безпідставність висновків відповідача щодо ненадання позивачем письмових пояснень на підтвердження інформації, вказаної в податкових накладних, оскільки позивачем подавались відповідні пояснення з підтверджуючими документами, яких було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію виписаних позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати ДПС України надати в 30-денний строк з дня набрання законної сили рішення суду звіт про його виконання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.

Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі позивач жодних обґрунтувань не наводить.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.

Таким чином, оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності і передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, виняткові обставини для їх касаційного оскарження відсутні. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі №320/10821/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко