Ухвала

від 29.06.2022 по справі 813/2884/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 червня 2022 року

Київ

справа №813/2884/15

адміністративне провадження №К/990/10682/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

під час розгляду в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справи №813/2884/15 за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Українсько-польське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» (далі - ТОВ «Інвар», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, яка в ході судового розгляду була замінена на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2015 року №0000252202, №0000262202.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Верховний Суд постановою від 12 лютого 2021 року касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій не проаналізували зміст наданих позивачем первинних документів, не дослідили і не проаналізували кожну господарську операцію в розрізі кожного контрагента окремо тощо, не надали правової оцінки протоколу допиту директора ТОВ «Укр Сервіс Груп» ОСОБА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суди дійшли висновку, що надані платником податків до перевірки та до суду копії первинних документів відповідають вимогам, що висуваються до їх оформлення Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та в повній мірі підтверджують факт придбання ТОВ «Інвар» товарів у ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» та ТОВ «Укр Сервіс Груп». Щодо протоколу допиту директора ТОВ «Укр Сервіс Груп» ОСОБА_1 , отриманого у межах кримінального провадження №42015000000001259 від 23 червня 2015 року, суди зазначили, що протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визнаний доказом лише у разі його відображення під час розгляду кримінального провадження у суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень посадових осіб суб`єкта господарювання у межах такої кримінальної справи не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків усіх господарських операцій. У підтвердження своєї позиції суди послались на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 березня 2018 року (справа №816/809/17). За наслідками дослідження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року по кримінальному провадженню №42015000000001259 від 23 червня 2015 року суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не був притягнутий до кримінальної відповідальності як керівник ТОВ «Укр Сервіс Груп» та не допитувався судом як свідок у межах цього кримінального провадження. При цьому суди зазначили про неможливість викликати ОСОБА_1 у судове засідання для допиту, якого неодноразово викликали у судові засідання, але на вимогу суду свідок не прибув.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову в позові.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Обґрунтовуючи касаційну скаргу ГУ ДПС, серед іншого, вказувало на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2019 року (справа №813/270/16). У цьому рішенні суд касаційної інстанції послався на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 05 березня 2012 року, відповідно до якої податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні і діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належним чином оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд ухвалою від 25 травня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Серед іншого, вказує на відсутність підстав для врахування протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження як допустимого доказу. Натомість, зі змісту вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі №760/1502/17 слідує, що судом безпосередньо не досліджувався такий доказ як показання свідка ОСОБА_1 . При цьому у постанові від 27 березня 2018 року (справа №816/809/17) Верховний Суд вказував, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

Спірним питанням у цій справі, в межах якого відкрито касаційне провадження, є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права під час надання правової оцінки доводам контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Укр Сервіс Груп», керівник якого ОСОБА_1 у межах кримінального провадження №42015000000001259 від 23 червня 2015 року заперечив свою участь у створенні і діяльності вказаного підприємства. При цьому вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі №760/1502/17 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України.

Під час касаційного розгляду встановлено, що ухвалою від 28 квітня 2021 року Верховний Суд справу № 160/3364/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, предметом розгляду якої є подібні правовідносини, передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою для передачі справи №160/3364/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду стало те, що колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у справах №810/5645/14 (постанова від 22 вересня 2015 року, провадження №21-887а15), №826/3477/13-а (постанова від 3 листопада 2015 року, провадження №21-4471а15, №826/15034/14 (постанова від 1 грудня 2015 року, провадження №21-3788а15), відповідно до яких статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а також, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо посадових осіб контрагентів не було винесено вироків, не може спростовувати достовірність їхніх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.

Таку необхідність колегія суддів мотивувала, зокрема тим, що факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, якщо іншими наданими доказами рух товару і зміни в активах/зобов`язаннях платника податків підтверджуються. Як наслідок, існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Норми матеріального права не можуть пов`язувати визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво.

Матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб контрагентів не є належними та допустимими доказами безтоварності операцій, якщо таким матеріалам не дана правова оцінка компетентним судом, що знаходить своє вираження, наприклад, у формі вироку у відповідному кримінальному провадженні.

Зазначені обставини у своїй сукупності зводять нанівець значення для платника податків обраного Верховним Судом України способу захисту порушених прав і обумовлюють необхідність в обранні інших способів судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 червня 2021 року прийняла до розгляду справу № 160/3364/19 і призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів також враховує, що в ухвалі від 28 квітня 2021 року Верховний Суд вказав про необхідність відступу від висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 22 вересня 2015 року (справа №810/5645/14), яка містить посилання на постанову Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11). У постанові від 15 жовтня 2019 року (справа №813/270/16), про неврахування висновків якої стверджує скаржник, Верховний Суд, при мотивуванні своєї позиції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, серед іншого, навів посилання також і на постанову Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі, зокрема, у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

З огляду на викладене, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/3364/19.

Керуючись статтями 236, 355 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі №813/2884/15 за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 160/3364/19.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко