Рішення

від 07.06.2022 по справі 692/1068/20

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 692/1068/20

номер провадження 2/695/129/22

08 червня 2022 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Варданян Л.А.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 , Драбівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право власності на земельну ділянку загальною площею 2.1367га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Драбівської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7120655100:02:002:1360 та виділити за ними в натурі по 1/2 частки у вказаній земельній ділянці.

Свої вимоги, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому, згідно з сертифікатом на земельну частку (пай) за №234770 серія ЧР, земельну ділянку загальною площею 3.35га, що знаходиться на території Драбівської селищної ради.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 отримали державний акт серії ЧР №114992 від 09.08.2004р. на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120655100:02:002:0659, загальною площею 3.2050га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, по 1/3 частки у спільній власності.

У подальшому відповідач ОСОБА_3 виділив як окремий об`єкт 1/3 частину спільної земельної ділянки, яка належить йому на праві спільної власності, площею 1.0683 га, а тому, у зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:02:002:0659, загальною площею 3.2050га, були сформовані дві земельні ділянки, а саме земельна ділянка площею 1.0683 га, з кадастровим номером 7120655100:02:002:1359, яка належить ОСОБА_3 та земельна ділянка площею 2.1367га, з кадастровим номером 7120655100:02:002:1360, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач ОСОБА_1 виявила намір провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2.1367га, з кадастровим номером 7120655100:02:002:1360, а тому звернулась до державного реєстратора виконавчого комітету Драбівської селищної ради Драбівського району з відповідною заявою. Однак рішенням державного реєстратора за №54284796 від 28.09.2020р. було зупинено розгляд її заяви, оскільки для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності та має наслідком припинення права спільної власності для усіх осіб або одного із співвласників необхідно договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду.

Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають можливості отримати свідоцтво про право власності на вказану частину земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:02:002:1360, оскільки відсутня державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку.

Оскільки іншим шляхом оформити свої права позивачі можливості не мають, тому вони змушені звернутися до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 31 ЦПК України дана позовна заява передана для розгляду до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.11.2020р. відкрито провадження по справі та ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.11.2021р. замінено відповідача по справі на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 , Драбівську селищну раду.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, але скерували до суду заяви, в яких просили розглядати справу без їх участі, позов підтримали та наполягали на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак направив до суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи в його відсутність.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказувало, що державний акт на земельну ділянку №114992 серії ЧР від 09.08.2004р. є документом, що посвідчує право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку, тому вимога позивачів щодо визнання за ними права власності на іншу земельну ділянку є неумісною. Окрім того відповідач вказував, що він не є суб`єктом здійснення реєстраційних дій, а тому вимога позивачів щодо здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку 7120655100:02:002:1360 з подальшим виділом в натурі за позивачами по 1/2 частки вказаної земельної ділянки не може бути звернена до Головного управління. За таких підстав Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є неналежним відповідачем.

02.06.2022р. представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області направив до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Представник Драбівської селищної ради в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, жодних клопотань до суду не направив, відзив на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи, а також суть позовних вимог був повідомлений належним чином.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не скористався своїми правами щодо вказаних позовних вимог, хоча мав таку можливість, тому розгляд справи здійснюється за відсутності відповідача.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Із копії сертифікату на земельну частку (пай) серії ЧР №0234770 вбачається, що ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного с/г підприємства ім.. Суворова, розміром 3.35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17.10.1997 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Драбів.

Відповідно до копії спадкової справи, що заведена державним нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори 19.12.2007р. видано свідоцтва про право на спадщину за законом, що зареєстровані в реєстрі за №4182, №4184, №4186, та відповідно до яких дочка ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 є спадкоємцями по 1/3 частині майна свого батька ОСОБА_4 за кожним, яке складається з майнового паю члена колективного с/г підприємства пайового фонду КСП ім.. Суворова, що належало померлому на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_2 , виданого 17.05.2003р. Драбівською селищною радою.

Згідно загальних норм, закріплених у ст. 1216 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Так згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому в тому числі земельну частку (пай), а спадкоємцями померлого, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

З метою отримання у власність відповідних часток земельної ділянки, що належало ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись з відповідною заявою до Драбівської районної державної адміністрації і отримали Державний акт серії ЧР №114992 від 09.08.2004 року на право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,2050 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, по 1/3 частки у спільній власності, що знаходиться в адміністративних межах Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2013 року земельна ділянка загальною площею 3,205 га була зареєстрована за кадастровим номером 7120655100:02:002:0659, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 реалізували свої спадкові права та отримали по 1/3 частки земельної ділянки, площею 3,205 га за кадастровим номером 7120655100:02:002:0659.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.01.2020р. за №88 в результаті поділу земельної ділянки загальною площею 3.2050га, кадастровий номер 7120655100:02:002:0659 були сформовані дві земельні ділянки: а саме земельна ділянка, площею 1.0683 га для ведення товарного сільського виробництва, кадастровий номер 7120655100:02:002:1359 та земельна ділянка, площею 2.1367 га - для ведення товарного сільського виробництва, кадастровий номер 7120655100:02:002:1360.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.09.2015р., № НОМЕР_3 ОСОБА_3 зареєстрував право власності на земельну ділянку, площею 1.0683га з кадастровим номером 7120655100:02:002:1359 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області.

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 2.1367га, кадастровий номер 7120655100:02:002:1360 вбачається, що вказана земельна ділянка є сформованою та зареєстрована відділом Держземагенства у Драбівському районі.

Відповідно до змісту рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №54284796 від 28.09.2020р. розгляд заяви про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120655100:02:002:1360 зупинено, в зв`язку з відсутністю на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, договору про поділ спільного майна, або договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідного рішення суду.

Таким чином судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7120655100:02:002:1360 була утворена в наслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7120655100:02:002:0659, яка була отримана ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок реалізації ними своїх спадкових прав.

ОСОБА_3 скористався своїми правами та виділив в натурі свою частку із вказаного спадкового майна в розмірі 1/3 частки, тобто виділив земельну ділянку, площею 1.0683га з кадастровим номером 7120655100:02:002:1359 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Внаслідок вказаного утворилась нова земельна ділянка площею 2.1367га, кадастровий номер 7120655100:02:002:1360, проте позивачі, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть реалізувати свої спадкові права та зареєструвати своє право власності на вказану новосформовану земельну ділянку через фактичну відсутність відповідного правовстановлюючого документа на неї.

Разом із тим суд приходить до переконання, що вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивачів їх спадкових прав чи підставою вважати, що останні не набули відповідних прав на вказане майно.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні..

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельнихділянок здійснюється… шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок… Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно дост..88ЗК Україниволодіння,користування тарозпорядження земельноюділянкою,що перебуваєу спільнійчастковій власності,здійснюються зазгодою всіхспіввласників згідноз договором,а уразі недосягненнязгоди -у судовомупорядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно ст.. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 ст. 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» встановлюється, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування фунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 15).

Статтею 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою осіб, визначених ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

Порядок та перелік документів, які є необхідними для державної реєстрації земельної ділянки в державному кадастровому реєстрі визначається ч. 4 та 5 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

Частиною 9 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» встановлюється, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Згідно ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок.

Частина 1 ст. 25 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: кадастровий номер; площа; місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); склад угідь; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; дата державної реєстрації земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; дані про бонітування грунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки (ч. 2 ст. 25). Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі (ч. 3 ст. 25). Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки (ч. 4 ст. 25). До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї (ч. 5 ст. 25). Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру (ч. 6 ст. 25).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок (ч. 2 ст. 27).

Згідно п. 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127 (в редакції станом на дату винесення рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень) (далі Порядок) для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: 1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду…

Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.

У подальшому п. 56 вказаного вище порядку був виключений, однак п. 54 зазначеного Порядку передбачає, що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, утворене у результаті поділу іншого нерухомого майна чи виділу в натурі частки з іншого нерухомого майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, що здійснює виділ у натурі частки, також подається договір про поділ спільного майна чи відповідно договір про виділ у натурі частки із спільного майна або рішення суду.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що оскільки земельної ділянки, яку успадкували позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 з кадастровим номером 7120655100:02:002:0659, загальною площею 3.2050га, не існує, поземельна книга на земельну ділянку закрита і державна реєстрація її скасована в наслідок поділу земельної ділянки на земельні ділянки площею 1.0683 га для ведення товарного сільського виробництва, кадастровий номер 7120655100:02:002:1359 та площею 2.1367 га - для ведення товарного сільського виробництва, кадастровий номер 7120655100:02:002:1360, тобто внаслідок виділення одному із співвласників спадкової земельної ділянки в натурі та реєстрації за ним відповідного права власності на неї, а також у зв`язку з присвоєнням у Державному земельному кадастрі новоствореній земельній ділянці нових кадастрових номерів та відсутності відповідних документів такого поділу, позивачі позбавлені можливості завершити процес оформлення своїх законних прав на новостворену земельну ділянку і єдиним способом захисту їх права є звернення до суду з даним позовом.

При цьому суд керується положеннями Конституції України та нормами ст.. 321 ЦК України.

Відповідно до ст.. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права ( частина 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно ст.. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав…

Частиною 2 ст. 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Таким чином суд вважає за необхідне у вказаній частині позову задовольнити та визнати за позивачами право власності на земельну ділянку площею 2.1367 га - для ведення товарного сільського виробництва, кадастровий номер 7120655100:02:002:1360, у рівних частках, оскільки відсутні будь-які докази на спростування законності заявлених позивачами у цій частині позовних вимог.

Щодо доводів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, які вказані у відзиві на позовну заяву про залучення його як відповідача по справі, суд зауважує, що позивачі не ставлять вимоги перед судом про зобов`язання здійснення державної реєстрації права власності на вказану у позовній заяві земельну ділянку, а просять визнати їх право власності на неї, що є підставою у подальшому для проведення відповідної реєстрації такого права за позивачами у встановленому законом порядку спеціально уповноваженими на те органами.

За таких підстав, та враховуючи вище наведене, суд приходить до переконання, що наведені відповідачем у відзиві доводи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Що стосується позовних вимог про виділ в натурі по 1/2 частці вказаної земельної ділянки, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України визначено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Статтею 87 ЗК України передбачено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Стаття 367 ЦК України - загальна норма, що регулює поділ майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті, договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналогічні принципи закріплені і в нормах земельного законодавства.

Відповідно до статті 88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Тобто, у будь-якому випадку співвласники мають право розділити земельну ділянку в натурі у відповідності до належних їм часток (спільна часткова власність), а у разі неможливості поділу, учасник який забажає виділити свою частку, має право вимагати компенсацію.

Таким чином, майно яке перебуває у спільній частковій власності може бути розділене виключно договором, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і тільки у випадку неможливості такого поділу особа може звернутися до суду за захистом своїх прав.

Вище викладене свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном, зокрема, вирішення питання між співвласниками щодо виділення земельної ділянки в натурі, припинення права спільної часткової власності, такий порядок може встановити суд.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або не визнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Дискреція суду не є абсолютною, тому суд за своїми повноваженнями не може підмінити собою повноваження органів реєстраційних служб чи нотаріату і не може приймати рішення з метою сприяння сторонам у економії їх витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 29.08.2020р. у справі за №286/3653/18 вказав, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

При цьому, як зазначено вище, для виділення в натурі земельної ділянки остання має бути належно сформована, та зареєстрована, а згідно ч. 5 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За положеннями ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Разом із тим, на підтвердження своїх вимог, позивачами не надано суду ані технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (можливі варіанти), ані висновків відповідних експертиз щодо можливості поділу спірної земельної ділянки чи доказів про неможливість надання таких доказів. Отже, суд позбавлений можливості провести такий поділ без технічної документації, яка містить інформацію щодо варіантів поділу, встановлення межових знаків та інших документів, необхідних для такого виділення земельних ділянок в натурі.

Крім того, між сторонами відсутній спір щодо виділення позивачам в натурі по 1/2 частки вказаної вище земельної ділянки, за таких підстав у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись вищевикладеним, ст.ст. 133. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 , Драбівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іден. код НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2.1367га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Драбівської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7120655100:02:002:1360.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2.1367га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Драбівської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7120655100:02:002:1360.

У задоволені решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. Ю. Степченко