Постанова

від 15.06.2022 по справі 918/906/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року Справа № 918/906/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Демидюк О.О. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Цвіркун О.О.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури: Марщівська О.П.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: Берекета О.Б. (керівник),

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 25.02.2021 (суддя Пашкевич І.О., повний текст складено 05.03.2021) та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2021 (суддя Пашкевич І.О., повний текст складено 02.04.2021) у справі № 918/906/19

за позовом заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради

до:1) Виконавчого комітету Вараської міської ради

2) Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик"

про визнання частин договору про пайову участь недійсними та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Вараської міської ради (далі Рада) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача 1: Виконавчого комітету Вараської міської ради та до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик" про визнання частин договору про пайову участь недійсними та стягнення недоотриманого розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму 1 644 190 грн.

В обгрунтування позову вказує, що означений правочин суперечить ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", так як для відповідача 2 безпідставно зменшено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму проведеного благоустрою поза межами виділеної земельної ділянки та, відповідно, спеціальним фондом бюджету міста Вараш недоотримано дохід в загальній сумі 1 644 190,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.02.2021 у справі № 918/906/19 позов задоволено. Визнано недійсним пункт 2.4.1 Договору № 07-2016 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ від 15.12.2016 в частині загальної суми коштів пайової участі 150344 грн 00 коп, визначеної з урахуванням її зменшення на суму 1644190 грн 00 коп. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик" до бюджету Вараської міської територіальної громади недоотриманий розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста в сумі 1644190 (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі сто дев`яносто) грн 00 коп.

Додатковим рішенням від 02.04.2021 у справі № 918/906/19 повернуто прокуратурі Рівненської області з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6645 грн 97 коп., сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Рівненської області згідно платіжного доручення № 2260 від 20.12.2019 на суму платежу 26584,00 грн. Стягнуто з Виконавчого комітету Вараської міської ради на користь прокуратури Рівненської області судовий збір в сумі 6645,97 грн. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик" на користь прокуратури Рівненської області судовий збір в сумі 13291,93 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, Обслуговуючий кооператив "ЖБК Енергетик" подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення від 25.02.2021 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, а також повністю скасувати додаткове рішення від 02.04.2021 року.

Аргументуючи доводи апеляційних скарг відмічає, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права під час вирішення питання про наявність у прокурора законних підстав для звернення до суду. Звертає увагу на неправильний (неефективний) спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач просить визнати недійсним пункт договору в якому зафіксована лише кінцева сума, при цьому не оскаржуючи розрахунок її величини, який є додатком до договору. Також вважає, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог. Зокрема, прокурор просить стягнути з кооперативу недоотриманий розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста в сумі 1644190,00 грн, не вказуючи на чию користь чи куди такі кошти мають бути стягнуті. Заяв про уточнення позовних вимог в підготовчому засіданні подано не було. Відповідно судом незаконно стягнуто зазначену суму коштів до бюджету Вараської міської територіальної громади. Вказує і на помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури, оскільки стверджуючи про віднесення парковок №№ 14 та 19 до об`єктів благоустрою не спростовано того факту, що вони одночасно не можуть належати до об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури. Зауважує, що такий факт може бути встановлено експертним шляхом, однак внаслідок об`єктивних перешкод призначена у справі експертиза не була проведена і суд першої інстанції повторно її не призначив. За таких обставин просить призначити відповідну експертизу під час апеляційного розгляду.

У скарзі на додаткове рішення відмічає, що у випадку скасування основного рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в позові має бути скасоване і додаткове рішення, як похідне від нього.

Позивач - Вараська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Зазначає, що прокурором підставно заявлено позов з дотриманням всіх норм законодавства. При цьому обраний спосіб захисту інтересів ради у спірних прововідносинах є правильним, доречним та обгрунтованим. Скаржником не доведено віднесення спірних парковок до об`єктів інженерної інфраструктури, а тому безпідставним є зменшення розміру пайової участі. Твердження скаржника про вихід за межі заявлених позовних вимог вважає помилковим, оскільки кошти від пайової участі перераховуються до відповідного місцевого бюджету. Просить в задоволенні скарги відмовити.

Відповідач 1 - Виконавчий комітет Вараської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції останнім подано клопотання про визнання позовних вимог. За таких обставин вважає рішення суд законним і обгрунтованим.

Прокурор у поданому відзиві також заперечує доводи скаржника та просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами першого апеляційного розгляду, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 апеляційну скаргу ОК "ЖБК "Енергетик" задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2021 у даній справі скасовано, а позов залишено без розгляду.

Постанова мотивована тим, що прокурором не було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", як і не підтверджено підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, як компетентний орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався, чи не мав наміру звернутися до суду із даним позовом.

Постановою Верховного Суду від 23.09.2021 касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задоволено. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 918/906/19 скасовано. Справу № 918/906/19 направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Верховним Судом було зазначено, що висновок суду апеляційної інстанції про непідтвердження прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, що мало наслідком залишення позову без розгляду, є передчасним та зробленим без належної оцінки обставин справи, а також зазначених прокурором підстав представництва.

В подальшому, 23.12.2021 в процесі апеляційного перегляду судом було призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлене питання: - чи належать парковки № 14 та № 19, розташовані поблизу будинку за адресою: Рівненська область, м. Вараш, м-н Вараш, 43/1 до об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури? Якщо ні, то до яких об`єктів будівництва належать вказані майданчики для паркування (парковки)?

Проведення судової експертизи доручено Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Витрати по проведенню судової експертизи покладено на Обслуговуючий кооператив "ЖБК Енергетик". Матеріали справи надіслано в експертну установу та апеляційне провадження у справі зупинено.

25.03.2022 до суду апеляційної інстанції надійшов лист Рівненського відділення Львівського НДІ судових експертиз від 22.03.2022 № 425/17/вих.-22 про залишення без виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 та повернення матеріалів справи № 918/906/19 у зв`язку з несплатою вартості проведення експертизи у встановлений термін по надісланому на поштову адресу платника рахунку № 22-9203 на суму 10 296,60 грн.

Провадження у справі було поновлено та продовжено.

Апелянт в наданих суду поясненнях від 27.04.2022 повідомив про причини нездійснення оплати за проведення експертизи та питання про необхідність повторного призначення експертизи залишив на розсуд суду.

Судовою колегією враховано, що за клопотаннями скаржника проведення судової експертизи не відбулось як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції через несплату вартості її проведення. З огляду на це та приймаючи до уваги пасивну позицію скаржника у вирішенні заявленого ним клопотання, суд вважає недоцільним повторне призначення судової експертизи.

Зважаючи що апеляційне провадження у даній справі (з урахуванням зупинення, зміни складу суду, введення воєнного стану тощо) проведено поза межами строків, визначених ст. 273 ГПК України, суд керувався положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, згідно яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За умовами ст.. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2021 та додаткове рішення від 02.04.2021 у справі № 918/906/19 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Вараської міської ради до Виконавчого комітету Вараської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик" з вимогою про визнання частин договору про пайову участь недійсними та стягнення недоотриманого розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму 1 644 190 грн. Недійсність частини договору №07-2016 від 15.12.2016 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кузнецовська, укладеного між відповідачами, Прокурор обґрунтовує з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, зокрема, з тих підстав, що означений правочин суперечить ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", так як для відповідача 2 безпідставно зменшено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму проведеного благоустрою поза межами виділеної земельної ділянки та, відповідно, спеціальним фондом бюджету міста Вараш недоотримано дохід в загальній сумі 1 644 190,00 грн.

Враховуючи усталену судову практику пов`язану з розглядом справ за зверненням прокурорів, норми чинного законодавства України дають прокурору право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, у чому саме полягає таке порушення.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Прояв порушення інтересів держави визначається прокурором самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у раціональному, ефективному та результативному використанні бюджетних коштів. Витрачання бюджетних коштів безумовно являє публічний інтерес, оскільки можливість запровадження і реалізації програм розвитку та належного функціонування всіх інституцій в свою чергу, надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед її народом.

Так, Прокурор зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у сфері реалізації компетенції органів державної влади, але й спрямовані на забезпечення гарантій місцевого самоврядування та ефективного функціонування його інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад, зокрема у економічній і соціальній сферах, фінансування яких відбувається за рахунок коштів міського бюджету.

Частиною 3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Вараш надходять на рахунки виконавчого комітету Вараської міської ради, які в подальшому перераховуються до міського бюджету.

Вараська міська рада є органом, на який покладено повноваження у сфері пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вараш. Кошти у вигляді пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вараш є доходами міського бюджету міста Вараш, який на основі принципу єдності поєднаний з державним бюджетом України та бере участь у міжбюджетних відносинах, а отже ненадходження коштів до міського бюджету створює загрозу порушення державному бюджету та балансу міжбюджетних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 142 Конституції України, держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

В свою чергу Вараська міська рада Рівненської області не використала протягом розумного строку надані їй чинним законодавством повноваження щодо відновлення своїх порушених прав.

Про порушення щодо залучення коштів до місцевого бюджету стало відомо з Акту ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Вараської міської ради (виконавчого комітету Кузнецовської міської ради) за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року (Акт №13-17-08-06/22).

До моменту пред`явлення даного позову Рада не вчиняла дій щодо визнання частин договору про пайову участь недійсними та стягнення коштів.

Таким чином, органом місцевого самоврядування неналежним чином здійснюється захист інтересів територіальної громади міста Вараш щодо наповнення місцевого бюджету, кошти від яких перераховуються до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста. При цьому, несплата коштів пайової участі порушує економічні інтереси держави через ненадходження вказаних коштів до відповідного бюджету.

Зокрема, Вараським ВП ГУНП в Рівненській області розслідується кримінальне провадження № 12018180200000354 від 28.03.2018 за фактом розтрати посадовими особами Вараської міської ради на користь третіх осіб бюджетних коштів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

В межах трирічного строку позовної давності Рада не пред`явила відповідного позову про захист порушеного права.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

"Неналежність" здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18).

З огляду на вказане, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Прокурор правомірно звернувся до суду з метою захисту інтересів держави в особі Ради шляхом подання даної позовної заяви.

Як зазначив Прокурор у позовній заяві та, що стверджується матеріалами справи, Місцевою прокуратурою опрацьовано Акт ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Вараської міської ради (виконавчого комітету Кузнецовської міської ради) за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року №13-17-08-06/22 від 16.06.2017 за результатами ревізії, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області (том І, а.с. 13-20).

В ході вищезазначеної ревізії виявлено ряд порушень з боку Виконавчого комітету щодо залучення та розрахунку коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Вараш Рівненської області (до 03.06.2016 року - м. Кузнецовськ).

Згідно зі ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до п. 1 абз. 2 ч. 9 ст. 40 Закону істотною умовою договору є розмір пайової участі, а згідно абз. 7 цієї статті невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до зазначеного Закону. Тобто, Законом на органи місцевого самоврядування покладено обов`язок встановлювати порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до норм вказаного Закону.

Рішенням Кузнецовської міської ради від 28.04.2016 №247 "Про внесення змін до рішення Кузнецовської міської ради від 01.03.2013 №752 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ" (том І, а.с. 84-104), до вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування внесено зміни, зокрема, крім іншого, Додаток 1 до рішення, яким затверджено Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ (далі - Положення), яке регламентує організаційні та економічні відносини, пов`язані з порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кузнецовськ у зв`язку з будівництвом будь-яких об`єктів на території міста, викладено в новій редакції.

Згідно п. 5.7 Положення вимога щодо зобов`язання замовника звернутись для заключення Договору зазначається в містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки.

Згідно п. п. 2.3., 5.1. Положення договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно п.1.3. Положення замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) у місті Кузнецовськ (Вараш) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Із зазначеного вбачається, що на замовника будівництва покладається обов`язок звернення до органу місцевого самоврядування щодо укладання договору про пайову участь.

Згідно з ч.1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

На виконання норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ 15.12.2016 між Виконавчим комітетом (одержувач) та Кооперативом (Замовник будівництва) було укладено договір №07-2016 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кузнецовська (далі - Договір, том І, а.с. 21-24), відповідно до умов якого Замовник будівництва зобов`язався внести на відповідний рахунок Одержувача кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ, відповідно до розрахунку, який є невід`ємною частиною даного Договору та встановлених строків (графіку): 1) 150 344 грн. 00 коп. (сто п`ятдесят тисяч триста сорок чотири гривні 00 копійок) до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Згідно розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ від 15.12.2016, що є додатком до Договору, останній проведено для юридичної особи - Кооперативу, на об`єкт будівництва - будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який розташований за адресою: мікрорайон Вараш, 43/1, м. Кузнецовськ (Вараш), Рівненська область (далі Об`єкт).

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд, 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Згідно п. 3.4. Положення величина пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ визначається у договорі, укладеному з Кузнецовською міською радою, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданникових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Декларацію про готовність Об`єкта до експлуатації зареєстровано в Управлінні Державної архітектурно - будівельної інспекції у Рівненській області 24.02.2017 №РВ143170551145 (том І, а.с. 48-51).

Відповідно до п. 3.1. Положення розмір пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста встановлюється для об`єктів будівництва:

- виробничого призначення промислових підприємств - 10%;

- призначення яких є фінансові і страхові компанії, нотаріальні контори, агентства нерухомості та інші адміністративні приміщення - 10%;

- призначення яких є кафе, ресторани та інші об`єкти торгівлі - 10%;

- призначення яких є готелі, мотелі, перукарні, ательє, лазні, сауни, хімчистки - 10%;

- призначення яких є індивідуальні житлові будинки більше 300 кв.м. загальної площі - 2 %;

- багатоповерхові житлові будинки - 2 % ;

- будівлі АЗС всіх типів -10 %;

- індивідуальні гаражі - 0.5%;

- що не ввійшли до зазначеного переліку - 5%.

Згідно п.3.3. Порядку Розмір пайової участі визначається за формулою: ПУ = (ЗКВБ - Вз - Вбм - Вім) х 10 % (або інша кількість відсотків), у якій: ПУ- пайова участь; ЗКВБ - загальна кошторисна вартість будівництва; Вз - витрати, пов`язані з придбанням та виділенням земельної ділянки; Вбм - витрати, пов`язані із звільненням будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, що включають також вартість придбання знесеного майна; Вім - витрати на влаштування внутрішньо - та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій; 10 % (або інша кількість відсотків) - відсоток від вартості будівництва, визначений згідно з пунктом 3.1 Положення.

З розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста на Об`єкт (далі - Розрахунок) вбачається наступне.

Розмір пайової участі вираховувався за формулою, визначеною у п. 3.3 Порядку, та встановлено, що розмір пайової участі Об`єкта будівництва для Відповідача 2 становить: 1 794 534,00 грн. (755 923,00 грн - житлові приміщення та 1 038 611,00 грн нежитлові приміщення).

Проте, як вбачається з Розрахунку, розмір пайової участі зменшено на вартість "об`єкту інженерної інфраструктури за актами виконаних робіт поза межами земельної ділянки", яка складає 1 644 190,00 грн.

До матеріалів справи додано акти приймання виконаних будівельних робіт на Об`єкті за січень-листопад 2016 року за підписом замовника - Кооперативу, на загальну суму 1 644 189,60 грн, що включали будівництво Парковки №14 та Парковки №19 (том І, а.с. 25-33).

Отже, саме на вартість будівництва Парковки №14 та Парковки №19 на Об`єкті зменшено розмір пайової участі Кооперативу у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Кузнецовськ (Вараш), оскільки у Розрахунку зазначено, що такі об`єкти є "об`єктами інженерної інфраструктури".

В результаті, згідно розрахунку: 1 794 534,00 грн. - 1 644 190,00 грн., розмір пайової участі Кооперативу, зазначений у Договорі становить 150 344,00 грн.

Частиною 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено імперативну норму щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами.

Згідно з п. 1 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до ч. 8 ст. 1 вказаного Закону містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

З огляду на вказане, судом першої інстанції констатовано, що матеріалами справи не підтверджується, а відповідачами не надано доказів, що будівництво об`єктів - Парковка №14 та Парковка №19 поза межами земельної ділянки Об`єкта будівництва було необхідним за технічними умовами, а також що такі об`єкти належать до об`єктів інженерної інфраструктури, наслідком чого могло б бути зменшення згідно Закону розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості таких об`єктів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за січень-листопад 2016 року, вартість виконаних робіт на Парковку № 14 складає 941 616,00 грн. з ПДВ, на Парковку №19 - 702 573,60 грн. з ПДВ.

Разом з тим, згідно п.1.2. Розділу І ДБН Б.2.2.-5:2011 "Благоустрій територій", затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 28.10.2011 №259 та від 30.03.2012 №139, "майданчики для паркування" належать до об`єктів благоустрою населених пунктів, а не до об`єктів інженерної інфраструктури.

Відповідно до п.5.6.13 ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", майданчики для паркування транспортних засобів повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів потрібно здійснювати відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів".

Відповідно п.7 та п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів, розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до листа Ради №36/5-432 вих-18 від 25.04.2018 адресованого Прокурору Вараського відділу, кошти пайової участі за Договором в сумі 150 344,00 грн надійшли від Кооперативу на рахунок Виконавчого комітету та були направлені до місцевого бюджету (том І, а.с. 56).

При цьому місцевим судом враховано висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №8208 від 30.06.2020 з матеріалів кримінального провадження №12019180000000092, що витребовувались господарським судом у Рівненської обласної прокуратури (том ІІ, а.с. 148-158). Об`єктами дослідження експертизи були Парковка №14 та Парковка №19, що розташовані поблизу житлового будинку, що знаходиться за адресою: м-н Вараш, 43/1, м. Вараш, Рівненська область, на вартість яких згідно Договору було зменшено розмір пайової участі Кооперативу у розвитку інфраструктури міста Вараш.

На дослідження експертові надавались документи, частина яких є доказами і у даній справі, а саме: Договір; копія розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста на об`єкт; копії актів приймання виконаних будівельних робіт за січень-листопад 2016 року по об`єкту. Крім того, експертом досліджувалась схема по об`єкту "Будівництво 2-ої черги житлового будинку вбудовано-прибудованими приміщеннями у м-ні Вараш м. Кузнецовськ із зазначенням відомостей: загальні дані. План розпланування елементів благоустрою, план організації рельєфу та план благоустрою території.

На вирішення експертизи поставлені наступні питання:

1. Чи відповідають виконані будівельні парковки №19, що розташована поблизу житлового будинку, що знаходиться за м-н Вараш, 43/1, м. Вараш, Рівненська область вимогам ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 28.10.2011 №259 та від 30.03,2012 №139? Якщо не відповідають то в чому полягають невідповідності?

2. Чи відповідають виконані будівельні роботи з будівництва парковки №14, що розташована поблизу житлового будинку, що знаходиться за м-н Вараш, 43/1, м. Вараш, Рівненська область вимогам ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 28.10.2011 №259 та від 30.03.2012 №139? Якщо не відповідають то в чому полягають невідповідності?

В результаті проведеного експертного дослідження судовим експертом зроблені наступні висновки:

1. Виконані будівельні роботи з будівництва парковки №19 розташованої поблизу житлового будинку, що знаходиться за адресою м-н Вараш, 43/1, м. Вараш, Рівненська область відповідають вимогам ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 28.10.2011 №259 та від 30.03.2012 №139, а саме п.п. 1.2 відповідно якого майданчики для паркування відносяться до об`єктів благоустрою та 4.5 в частині відповідності виконаних будівельних робіт роботам, що відносяться до елементів благоустрою, а саме: покриття площ, доріг, проїздів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок, зелені насадження загального та обмеженого користування;

2. Виконані будівельні роботи з будівництва парковки №14 розташованої поблизу житлового будинку, що знаходиться за адресою м-н Вараш, 43/1, м. Вараш, Рівненська область відповідають вимогам ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 28.10.2011 №259 та від 30.03.2012 №139, а саме п.п. 1.2 відповідно якого майданчики для паркування відносяться до об`єктів благоустрою та 4.5 в частині відповідності виконаних будівельних робіт роботам, що відносяться до елементів благоустрою, а саме: покриття площ, доріг, проїздів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок, зелені насадження загального та обмеженого користування.

Окрім того, відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, від 24.02.2017 РВ143170551145 в переліку інженерного обладнання Об`єкта зазначаються лише холодне та гаряче водопостачання, водовідведення, ліфт, сміттєпровід, опалення, централізоване, пічне. Парковки у складі інженерного обладнання відсутні.

Документи які підтверджують належність Парковки №14 та Парковки №19 до інженерних мереж чи об`єктів інженерної інфраструктури Об`єкту відсутні.

Твердження апелянта про те, що спірні парковки є лінійними об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури згідно п. 3.9 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" судом до уваги не приймається.

У вказаному пункті конкретизовано та зазначено, що до лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відносяться наземні, надземні або підземні лінійні об`єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів (автомобільні і залізні дороги, естакади, транспортні розв`язки, шляхопроводи, мости, криті переходи і т. д.), переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії і т.д. (трубопроводи газу, нафти, мазуту, дизпалива, мережі водопроводу і каналізації, в т.ч. зливової, повітряні та кабельні лінії електропередач всіх напруг, зв`язку та сигналізації різного призначення, телекомунікаційні мережі).

Відповідно до додатку Е, Л вищевказаних ДБН, будівництво лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури є окремим об`єктом будівництва та здійснюється, окрім іншого, на підставі окремо затвердженого робочого проекту.

Додані скаржником до додаткових пояснень від 14.05.2022 документи (витяги з робочого проекту "Організація дорожного руху до РП: будівництво 1-ї черги житлового будинку № 42 з вбудовано-прибудованими приміщеннями у м-ні Вараш м. Кузнецовськ", схема забудови земельної ділянки № 002/2004-ГП2, схема забудови земельної ділянки № 210/2004-ГП) суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки скаржником відповідно до ст. 269 ГПК України не було доведено факту неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Твердження скаржника про можливість віднесення спірних парковок до як до об`єктів благоустрою так і до об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури суд вважає не підтвердженим жодними належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, місцевим судом підставно не прийнято до уваги посилання скаржника на Роз`яснення з питань застосування законодавства у сфері державної допомоги Антимонопольного комітету України від 28 лютого 2018 року № 2-рр/дд, відповідно до якого до інфраструктури об`єкта транспорту належать об`єкти дорожнього сервісу, архітектурне облаштування, будівлі та споруди, що забезпечують її функціонування, зокрема, майданчики для стоянки транспортних засобів, відпочинку, видові, для складування дорожньо-будівельних та інших матеріалів, не розглядаються судом, оскільки Розрахунком зменшено пайову участь Кооперативу з посиланням на приналежність спірних об`єктів саме до "об`єктів інженерної інфраструктури", а матеріалами справи підтверджується належність останніх до "об`єктів благоустрою". Належність Парковки №14 та Парковки №19 до інфраструктури об`єкта транспорту матеріалами справи не підтверджена.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, місцевий господарський суд правомірно та обгрунтовано дійшов висновку, що Парковка №14 та Парковка №19, які розташовані поблизу житлового будинку, який знаходиться за адресою: м-н Вараш, 43/1, м. Вараш, Рівненська область, не відносяться до об`єктів інженерної інфраструктури, а є елементами благоустрою.

Відтак Виконавчий комітет та Кооператив, укладаючи Договір в основу ціни якого покладено Розрахунок, безпідставно застосували ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що призвело до зменшення розміру пайової участі Кооперативу у розвитку інфраструктури міста Вараш на суму 1 644 190,00 грн, та відповідно до не повного наповнення міського бюджету Вараської міської територіальної громади.

Отже, розмір пайової участі Кооперативу в п. 2.4.1 Договору повинен бути зазначений в сумі 1 794 534,00 грн.

Разом з тим, Рада листом №36/5-833-вих-18 від 07.08.2018 повідомила Сарненську місцеву прокуратуру, що об`єкти Парковка №14 та Парковка №19 в комунальну власність м. Вараш Кооперативом не передавались (том І, а.с. 57). Вказане свідчить про порушення вимог ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, для Кооперативу безпідставно зменшено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму проведеного благоустрою поза межами виділеної земельної ділянки, що суперечить ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та, відповідно, бюджетом Вараської міської територіальної громади недоотримано доходів в загальній сумі 1 644 190,00 грн.

Доказів протилежного сторонами суду не надано.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на норми ЦК України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Положення про порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ в новій редакції, затверджений рішенням Кузнецовської міської ради від 28.04.2016 року №247, суд першої інстанції вірно констатував, що вбачаються підстави для визнання Договору №07-2016 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кузнецовська від 15.12.2016 укладеного між Виконавчим комітетом та Кооперативом недійсним в частині зменшення розміру пайової участі на вартість об`єкту інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки на суму 1 644 190,00 грн на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Твердження апелянта про неможливість визнання недійсним пункту договору в якому зафіксована лише кінцева сума, при цьому не оскаржуючи розрахунок її величини, який є додатком до договору, судом до уваги не приймається. Позовна вимога в даному випадку сформульована наступним чином: "визнати недійсним пункт 2.4.1 договору...в частині загальної суми коштів пайової участі 150344 грн., визначеної з урахуванням її зменшення на суму 1644190 гривень". Тобто, під недійсністю в даному випадку розуміється саме неправомірне зменшення суми коштів, що відповідно до наслідків недійсності (повернення в попередній стан) передбачає визначення суми коштів до її зменшення.

Отже, позов про визнання недійсним пункту 2.4.1. Договору № 07-2016 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ від 15.12.2016 в частині загальної суми коштів пайової участі 150 344 грн 00 коп., визначеної з урахуванням її зменшення на суму 1 644 190 грн 00 коп. підлягає задоволенню. Відповідно підлягає задоволенню похідна вимога про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик" недоотриманого розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста у сумі 1 644 190,00 коп.

З характеру спірних правовідносин та норм законодавства вбачається, що означена сума повинна бути стягнута до відповідного міського бюджету - тобто бюджету Вараської міської територіальної громади, що не є виходом за межі позовних вимог. Отже доводи скаржника в цій частині також не приймаються до уваги.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2021 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Приймаючи додаткове рішення від 02.04.2021 суд першої інстанції врахував, що при поданні позовної заяви до Господарського суду Рівненської області прокурором було сплачено судовий збір в розмірі 26 584,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2260 від 20.12.2019.

В поданій до суду позовній заяві прокурором об`єднано як вимоги майнового так і немайнового характеру. Таким чином, при зверненні з даним позовом до суду прокурором мало бути сплачено судовий збір у розмірі 26 583, 85 грн. (24 662, 85 грн - за позовну вимогу майнового характеру та 1 921 грн - немайнового характеру).

Згідно з ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову повністю на відповідачів 1 та 2 покладається судовий збір сплачений прокурором порівну - по 13 291,93 грн на кожного (26 583,85 грн :2).

Однак, як встановлено рішенням суду від 25.02.2021 у даній справі, представник відповідача 1 в процесі розгляду справи визнав позов прокурора, про що 03.12.2020, до початку розгляду справи по суті, подав відповідну заяву.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення міститься і у частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, враховуючи те, що відповідач 1 визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення прокурору 50 відсотків судового збору, що підлягав стягненню з відповідача 1, сплаченого прокурором при поданні позову, що становить 6 645,97 грн.

Решту суми сплаченого прокурором судового збору, а саме 6 645,97 грн. у відповідності до статті 129 слід стягнути з відповідача 1 на користь прокурора, та у сумі 13 291,93 грн - з відповідача 2 на користь прокурора, оскільки позов задоволено повністю.

Колегією суддів відмічається, що місцевим господарським судом було вірно, у відповідності до норм процесуального закону, здійснено розподіл судових витрат. Зважаючи, що апелянт у поданій скарзі на додаткове рішення не оспорює порядок та суми здійсненого розподілу, а лише просить його скасувати у випадку скасування основного рішення, остання не підлягає задоволення з огляду на залишення судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 25 лютого 2021 року та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 02 квітня 2021 у справі №918/906/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/906/19 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "29" червня 2022 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Крейбух О.Г.