Ухвала

від 30.06.2022 по справі 903/346/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

01 липня 2022 року Справа № 903/346/22 за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут», м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Символ Т.ЛТД», м. Луцьк

про видачу судового наказу

Суддя Кравчук А.М.

встановив: Господарським судом Волинської області видано судовий наказ від 31.05.2022 №903/346/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Т.ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут 8 999 грн. 99 коп. основного боргу, 933 грн. 86 коп. пені, 139 грн. 74 коп. 3% річних, 1 560 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 248 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 11 882 грн. 24 коп. (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 24 коп.).

ТОВ «Символ Т.ЛТД» у заяві від 15.06.2022 просить розстрочити виконання судового наказу від 31.05.2022 строком на один рік шляхом щомісячної сплати в рівних частках протягом року з дня постановлення відповідної ухвали заборгованості в сумі 11 882 грн. 24 коп. по 990 грн. 19 коп. до останнього числа кожного місяця включно.

Заява обґрунтована тим, що пандемія коронавірусу спричинила негативний вплив на сферу господарської діяльності усіх країн світу. Відповідач, який займається виготовленням поліграфічної продукції, не став виключенням. У світі спостерігається тенденція підвищення цін на енергоресурси, що негативно впливає на рентабельність підприємств. Крім того, через війну товариство вимушене було на певний час зупинити свою діяльність. Обіг коштів на підприємстві знизився до критично низького рівня. Чистий збиток товариства у 2022 році склав: у лютому - 17,4 тис.грн., у березні 12,8 тис.грн., у квітні 9,3 тис.грн. Війна призвела до того, що товариство вимушене тимчасово відмовитись від подальшого споживання природного газу. За період з 12.04.2022 по 27.05.2022 товариством здійснювались часткові платежі за природний газ. Посилається на розміщений ТПП України 28.02.2022 загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Боржник зазначає, що незважаючи на те, що при поданні до суду заяви про видачу судового наказу ТОВ «Волиньгаз Збут» провело розрахунок без урахування форс-мажорних обставин, які засвідченні ТПП України, тобто у порушення п. 6.4 договору від 31.12.2020, ТОВ «Символ Т.ЛТД» не подає заяви про скасування судового наказу з підстав наднизької економічної доцільності та щоб не створювати зайвого навантаження на судову систему у теперішній скрутний час, а лише просить суд розстрочити виконання судового наказу.

ТОВ «Волиньгаз Збут» у запереченнях від 20.06.2022 заяву про розстрочку виконання судового наказу заперечує, оскільки відповідачем не наведено вагомих аргументів, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану безпосередньо унеможливлюють виконання судового наказу. ТОВ «Волиньгаз Збут» не є виробником природного газу, не здійснює його видобуток, а змушене здійснювати його закупівлю у централізованого постачальника за ринковими цінами. В умовах воєнного стану можливість товариства здійснювати постачання природного газу прямо впливає на стан обороноздатності Волинської області. Перешкоджання підприємству у здійсненні ліцензованої діяльності призводить до ослаблення можливостей населення, органів влади, військових об`єктів на території Волинської області протидіяти ворогу та захищатися в умовах війни.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи воєнний стан в Україні, вид діяльності боржника з урахуванням балансу майнових інтересів усіх сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та розстрочення виконання рішення суду в частині сплати боржником боргу строком на 6 місяців рівними частинами починаючи з липня 2022 року.

При цьому суд виходив з такого.

Ч. 1. ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Таким чином, суд встановлює необхідність надання розстрочки в залежності від конкретних обставин.

При цьому, суду належить враховувати, що розстрочка виконання судового рішення повинна надаватися боржнику у виняткових випадках. При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення (ст. 115 ГПК України). По суті вищенаведеної норми при розстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.

Виходячи із вищенаведеного, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку повинно бути пов`язане з об`єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне його виконання.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Водночас, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 23.08.2022.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Приписами ч.ч. 1, 2, 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до листа Торгово - промислової палати України (далі -ТПП) від 28.02.2022, вих.№2024/02.0-7.1 визнано військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. За даним листом ТПП засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Суд погоджується з позицією стягувача щодо необхідності доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої зобов`язання. Проте боржник не просить звільнити його від такого виконання на період воєнного стану, а лише розстрочити.

Суд вважає, що введений в Україні внаслідок військової агресії російської федерації воєнний стан, зважаючи на вид діяльності відповідача, є обставиною, яка суттєво ускладнює виконання судового рішення по даній справі.

Судом враховано, що спірна заборгованість боржника виникла на початку війни за лютий-квітень 2022 року. Згідно розрахунку заборгованості, наявного у заяві позивача про видачу судового наказу, станом на січень 2021 року у боржника була наявна переплата в сумі 4 605 грн. 06 коп. За період з квітня по травень 2022 року боржником щомісячно частково сплачувалась заборгованість за спожитий природний газ в кількості 11-ти платежів на загальну суму 11 578 грн. 51 коп., що свідчить про визнання відповідачем заборгованості та намір боржника виконувати свої договірні зобов`язання.

Крім того при поданні заяви про видачу судового наказу (заява подана 30.05.2022 через канцелярію суду) стягувач не врахував, як зазначає боржник, оплату 1 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням від 27.05.2022 №182.

Згідно поданої боржником звітності товариство за період війни стало збитковим, проте ним оплачено 64% основного боргу.

Судом також враховано не значну суму основного боргу, що штрафні санкції у судовому наказі складають 22% та нараховані фактично за період воєнного стану.

На думку суду, сума боргу та період розстрочки не спричинять значного впливу на діяльність стягувача.

Стягувач не обґрунтував, як розстрочка боргу на шість місяців вплине на стан обороноздатності.

Сплачені боржником та не враховані при поданні заяв, в тому числі про видачу судового наказу, суми зараховуються сторонами при виконанні рішення.

Варто зазначити, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

В даному випадку судом враховуються інтереси усіх сторін, адже розстрочення виконання рішення надає відповідачам можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

Добровільне виконання рішення суду зменшить витрати сторін, зокрема на проведення виконавчих дій, які в свою чергу потребують значного часу.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст.ст. 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» від 15.06.2022 про розстрочення виконання судового наказу задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання судового наказу від 31.05.2022 №903/346/22 в частині сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Символ Т.ЛТД» заборгованості в сумі 11 882 грн. 24 коп. на 6 (шість) місяців рівними частинами з дотриманням таких строків та сум оплат:

- до 31.07.2022 в сумі 1 980 грн. 37 коп.;

- до 31.08.2022 в сумі 1 980 грн. 37 коп.;

- до 30.09.2022 в сумі 1 980 грн. 37 коп.;

- до 31.10.2022 в сумі 1 980 грн. 37 коп.;

- до 30.11.2022 в сумі 1 980 грн. 37 коп.;

- до 31.12.2022 в сумі 1 980 грн. 39 коп.;

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 01.07.2022.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук