Рішення

від 19.06.2022 по справі 906/1263/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1263/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод"

про стягнення 966 551,47 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 702431,47 грн. збитків, а також 228638,40 грн. заборгованості за попередньою оплатою за договором поставки № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018, 35481,60 грн. штрафу, нарахованого згідно п.п. 5.1.вищезгаданого договору поставки.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

В послідуючому ухвалою суду від 08.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.05.2022 на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача Кіщак А.А за вх. № 6790 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, 25.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (постачальник/відповідач) укладено договір поставки № МЛЗ-ГТК/002-18 (а.с. 17-22 том 1), відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку, строки та на умовах, визначених у договорі та/або Специфікаціях чи інших додатках до договору, передати у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі та/або Специфікаціях чи інших додатках до договору , прийняти та оплатити її вартість (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 2.1. договору поставки № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018 постачальник зобов`язується поставляти продукцію на умовах, що зазначаються в договорі та/або Специфікаціях до договору. Умови поставки продукції зазначаються у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС (в ред. 2010 р.), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей що впливають із умов цього договору.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що поставки № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018 строк поставки продукції погоджується сторонами в цьому договорі та/або Специфікаціях. У випадку порушення постачальником строку поставки покупець має право встановити інший строк поставки або відмовитись від прийняття відповідної продукції та/або всієї Продукції.

Також п.п. 2.3. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний після виникнення податкових зобов`язань з ПДВ за операціями, які здійснюються при виконанні договірних відносин, скласти податкові накладні в електронному вигляді з дотриманням вимог визначеному законодавством та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, передбаченому ст. 20 Податкового кодексу України.

Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні безготівковій формі, або за погодженням у будь-якій формі, що не заборонена чинним законодавством України, умови та порядок розрахунків вказується у специфікаціях (п.п. 3.2 договору).

Відповідно п. 5.3. договору поставки № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018 у випадку, якщо внаслідок порушення постачальником встановлених діючим законодавством вимог до форми, порядку заповнення та реєстрації в ЄДР податкових накладних покупець втрачає право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, належних до включення, продавець зобов`язаний компенсувати суму втраченого податкового кредиту та сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми господарської операції з урахуванням ПДВ, по якій було допущено порушення. На протязі 3-х днів з моменту направлення відповідного повідомлення покупця.

В межах виконання умов даного договору сторонами підписано наступні документи:

- Специфікація №1 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018;

- Специфікація №2 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 21.02.2018;

- Специфікація №3 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 21.02.2018;

- Специфікація №4 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 13.03.2018;

- Специфікація №5 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.03.2018;

- Специфікація №6 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 21.06.2018;

- Специфікація №7 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 20.06.2018;

- Специфікація №8 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 26.06.2018;

- Специфікація №9 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 05.07.2018;

- Специфікація №10 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 15.07.2018;

- Додаткова угода №11 від 04.08.18 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018;

- Специфікація №11 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 08.08.2018;

- Специфікація №12 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 12.09.2018;

- Специфікація №12/1 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 12.09.2018;

- Специфікація №13 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 24.09.2018;

- Специфікація №14 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 27.09.2018;

- Специфікація №15 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 17.12.2018;

- Специфікація №16 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 20.12.2018;

- Специфікація №17 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 20.12.2018;

- Специфікація №18 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 30.01.2019;

- Специфікація №19 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 08.02.2019;

- Специфікація №20 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 20.02.2019;

- Специфікація №21 до Договору № МЛЗ-ГТК/002-18 від 28.03.2019 (а.с. 23-45 том 1).

На виконання умов договору поставки № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018 відповідачем було надано рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 46-59 том 1) що були оплачені позивачем в загальній сумі на 11 248 334,00 грн., що підтверджують виписки по рахунку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем в свою чергу здійснено поставки на суму 11 019 696,00 грн., що підтверджують підписані сторонами видаткові накладні, акти прийому-передачі та ТТН (копії яких містяться в справі).

ТОВ "Малинський ливарний завод" після виникнення податкових зобов`язань з ПДВ за операціями, які здійснюються при виконанні договірних відносин, склав податкові накладні в електронному вигляді та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 7 082 993,52 грн. (а.с. 186-217 том 1).

Проте відповідачем не складено та не зареєстровано податкових накладних за операціями на загальну суму 4 165 340,88 грн., в т. ч. ПДВ - 694223,47 грн., зокрема за:

- рахунком-фактурою № РФ-18-00020 від 13.03.2018;

- рахунком-фактурою № РФ-18-0043 від 08.08.2018;

- рахунком-фактурою № РФ-18-0034 від 20.06.2018;

- рахунком-фактурою № РФ-18-0048 від 12.09.2018;

- рахунком-фактурою № РФ-18-0053 від 24.09.2018;

- рахунком-фактурою № РФ-18-0055 від 20.12.2018;

- рахунком-фактурою № РФ-18-0009 від 08.02.2018.

У відповідності до п. З Специфікацій № 8-21 до Договору №МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.03.2018 року підписаних сторонами Продавець може виконати поставку на умовах DDP , м. Кривий Ріг, вул. Ангарська, 4, 4Б. При цьому Продавець за виконання доставки виставляє додатковий рахунок на виконання даної послуги.

Відповідач надав Позивачу послуги транспортного перевезення за Договором №МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.03.2018 на загальну суму 49248,00 грн. в т. ч. ПДВ 8208,00 грн.

Але відповідачем не складено та не зареєстровано податкових накладних за зазначеними операціями на загальну суму 49248,00 грн., в т. ч. ПДВ - 8208,00 грн.

З приводу реєстрації податкових накладних та заборгованості по попередній оплаті, в рахунок якої поставлено товар сторони проводили листування, проте до вирішення спору в поза судовому порядку не призвели.

З наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позов.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо вимог про стягнення 702431,47 грн. збитків суд зазначає слідуюче.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеномустаттею 50 цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту198.1 статті 198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевіркиплатника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані зЄдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбаченихпунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно абз. 14-16 п. 201.10 ст. 201 ГІК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно4) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Також господарський суд наголошує на тому, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Таким чином, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №908/1568/18, постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі №917/877/17).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на норми ч. 4ст. 236 ГПК України, суд враховує вищевказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Враховуючи викладене та встановлені обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України незареєстрував податкові накладні за операціями по рахункам-фактурам:

- № РФ-18-00020 від 13.03.2018 на суму оплати 345600,00 грн. (виписка за 19.03.2019);

- № РФ-18-0043 від 08.08.2018 на суму оплати 1175800,00 грн. (виписка за 13.08.2018);

- № РФ-18-0034 від 20.06.2018 та № РФ-18-0043 від 08.08.2018 на суму оплати 183936,00 грн. (виписка за 12.09.2018);

- № РФ-18-0048 від 12.09.2018 на суму оплати 162000,00 грн. (виписка за 13.09.2018);

- № РФ-18-0053 від 24.09.2018 на суму оплати 400000,00 грн. (виписка за 14.11.2018);

- № РФ-18-0055 від 20.12.2018 на суму оплати 27360,00 грн. (виписка за 22.12.2018);

- № РФ-18-0009 від 08.02.2018 на суму оплати 1523404,80 грн. (виписка за 12.12.2019) та 100000,00 грн. (виписка за 26.03.2019);

- № РФ-18-0047 від 101.09.2018 на суму оплати 11700,00 грн. (виписка за 13.09.2018);

- № РФ-19-0007 від 05.02.2019 на суму оплати 12516,00 грн. (виписка за 06.02.2019);

- № РФ-19-0008 від 05.02.2019 на суму оплати 12516,00 грн. (виписка за 06.02.2019);

- № РФ-19-0009 від 05.02.2019 на суму оплати 12516,00 грн. (виписка за 06.02.2019).

у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ 702431,47 грн. до складу податкового кредиту (694223,47 грн. податкового кредиту за поставками товару + 8208,00 грн. податкового кредиту з транспортного перевезення) та, відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Положеннямистатей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення 702431,47 грн. збитків, завданих позивачу в результаті порушення відповідачем обов`язку щодо складення та реєстрації податкової накладної підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення з відповідача 228638,40 грн. заборгованості за попередньою оплатою за договором поставки № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018, 35481,60 грн. штрафу, нарахованого згідно п.п. 5.1. вищезгаданого договору поставки, суд зазначає наступне.

Позивач отримав Рахунок-фактуру № РФ-18-0033 від 20.06.2018 (за Специфікацією №7) (а.с. 50 том 1) до позову та оплатив такий 27.06.2018 в сумі 72640,00 гри (а.с. 74 том 1).

Поставка здійснена відповідачем на суму 72600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №24 від 20.06.2018 року (а.с. 141 том 1).

Отже сума переплати в цьому випадку склала 40,00 грн.

Згідно п. 4 Специфікації №17 від 20.12.2018 року оплати здійснюється в розмірі 100% вартості товару по Специфікації у вигляді авансового платежу на протязі 3 календарних днів з моменту підписання Специфікації та отримання від продавця належним чином оформленого рахунку.

Позивач отримав Рахунок-фактуру № РФ-18-0055 від 20.12.2018 (за Специфікацією №17) (а.с. 20 том 2) на суму 273600,00 грн. та оплатив такий 22.12.2018, що підтверджується випискою по рахунку від 22.12.2018 (а.с. 23 том 2).

Термін, поставки продукції - протягом 10 днів з дати авансового платежу (згідно п. 6 Специфікації №17 від 20.12.2018).

Поставка товару за Рахунком-фактурою № РФ-18-0055 20.12.2018 (за Специфікацією №17) на суму 273600,00 грн. в зазначений строк відповідачем здійснена не була.

Відповідно до п. 4 Специфікації №21 від 28.03.2019 оплати здійснюється спочатку 80% вартості товару у вигляді авансового платежу на протязі 2 календарних днів з моменту підписання Специфікації та отримання від Продавця належним чином оформленого рахунку, 20% вартості Товару - протягом 5 днів з моменту поставки Продукції після проведення контрольного заміру ваги.

Позивач отримав Рахунок-фактуру №РФ-19-0017 від 28.03.2019 (за Додатком №22 Специфікацією №21) (а.с. 59 том 1) на суму 436032,00 грн., відповідно позивачем було проведено оплату на суму 80% - 348825,60 грн. (а.с. 127 том 1).

Поставка товару за Рахунком-фактурою №РФ-19-0017 від 28.03.2019 (за Додатком №22 Специфікацією №21) на суму 436032,00 грн. в зазначений строк Відповідачем здійснена не була.

Позивачем було сплачено попередню оплату в загальній сумі 622425,60 грн. за договором (273600,00 грн. + 348825,60 грн. = 622425,60 грн.), на яку не поставлено товару та не повернуто останню відповідачем.

Разом з тим, при визначенні остаточної суми заборгованості позивачем прийнято до уваги, що відповідачем було здійснено поставки товару на загальну суму 2 267 23,00 грн. за рахунками (а.с. 57-58 том 1, а.с. 23 том 2):

- №РФ-19-0005 від 30.01.2019;

- №РФ-19-0009 від 08.02.2019;

- № РФ-19-0013 від 20.02.2019.

Позивачем же зазначені поставки оплачені загалом в сумі - 1 873 404,80 грн. (а.с. 25 том 2, а.с. 24 том 2, а.с.126 том 1).

На згадані вище поставки складено видаткові накладні №6 від 20.02.2019, № 7 від 13.03.2019, №9 від 28.03.2019 (а.с. 65-74 том 2).

Отже по вказаним рахункам та накладним відповідачем поставлено товару більше суму 393827,20 грн. (2 267 232,00 грн. - 1 873 404.80 грн.), ніж оплачено позивачем.

Тому за загальним підрахунком, позивач вирахував, що сума неповернутої попередньої оплати становить 228638,40 грн. (622425,60 грн. загальної суми неповернутої попередньої оплати + 40,00 грн. переплати по видатковій накладній № 24 від 20.06.2018 - 393827,20 грн. вартості надлишково поставленого товару).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з умов договору, за своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату у розмірі 622425,60,00 грн., що підтверджується відповідним банківськими виписками.

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок поставити його.

Проте відповідач не здійснив поставку товару на суму 622425,60 грн., та не повернув позивачу сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вказану норму, порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред`явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч. 2 ст. 693 ЦК України і є правомірною.

Отже, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума неповернутої попередньої оплати в дійсності становить 622425,60 грн. та крім цього наявна сума переплати 40,00 грн. по накладній №24 від 20.06.2018.

Водночас суд вважає відзначити, що зарахування позивачем в рахунок зменшення суми попередньої оплати 393827,20 грн. вартості надлишково поставленого товару має ознаки зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом частини 1 статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Враховуючи наведене, суд погоджується, що в даному випадку зазначені вимоги відповідають вищепереліченим умовам.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 228638,40 грн. заборгованості по попередній оплаті.

Також згідно з п.п. 5.1 договору поставки №МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018 у випадку недопоставки або прострочення поставки продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 5% від і вартості недопоставленої або не вчасно поставленої продукції.

Раніше судом досліджувалося, що поставка товару за рахунками-фактурами № РФ-18-0055 20.12.2018 (за Специфікацією №17) на суму 273600,00 грн. та №РФ-19-0017 від 28.03.2019 (за Специфікацією №21) (а.с. 59 том 1) на суму 436032,00 грн. в зазначений строк відповідачем здійснена не була.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи що відповідачем не було здійснено поставку продукції на суму 709632,00 грн. (273600,00 грн. + 436032,00 грн.), то штраф, передбачений п.п. 5.1. договору становить 35481,60 грн. (709632,00 грн. * 5%).

Отже зазначена вимога також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (11603, Житомирська область, м. Малин, вул. Огієнко, 55, ід. код 40778426)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" (01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, п. 2, кім. 513, ід. код 32264561) 702431,47 грн. збитків, 228638,40 грн. заборгованості за попередньою оплатою за договором поставки № МЛЗ-ГТК/002-18 від 25.01.2018, 35481,60 грн. штрафу, а також 14498,27 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.06.22

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек.)