Рішення

від 30.06.2022 по справі 907/271/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/271/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/271/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Безпеки та Охорони "Легіон", м. Ужгород до фізичної особи ОСОБА_1 , с.Стрипа про стягнення суми 4 468,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 4 468,00 грн., заборгованості за договорами про надання послуг з охорони №У-1080/П від 01.04.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по договорах в частині своєчасної оплати за надані послуги, чим порушено вимоги ст. 530, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/271/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 19.05.2022 була надіслана відповідачу 19.05.2022 рекомендованим листом, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Україна, 89446, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Стрипа буд.88, та як вбачається з відстеження поштового відправлення отримана ним 25.05.2022 р.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїми правами на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 року між ТОВ «Агентство Безпеки та Охорони «Легіон», (далі Позивач, Виконавець) та ФОП Ваків Вікторією Степанівною, (далі Відповідач, Замовник) укладено договір № У-1080/П про централізовану охорону предметом якого є надання послуг з охорони приміщення пабу, що знаходиться у місті Ужгород, вул. Джамбула, 50 (далі Договір).

Судом встановлено, що на дату подання позовної заяви до суду стан ФОП Ваків Вікторії Степанівни - припинено. Тобто, ОСОБА_1 не перебуває у статусі фізичної особи-підприємця на дату звернення із заявою позовною заявою, оскільки припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням.

За умовами п. 2.1 Договору Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону об`єкти та майно, що знаходиться в цих об`єктах, згідно переліку об`єктів, наведеного в Дислокації (Додаток №1 до Договору). За охорону об`єкта Замовник виплачує Виконавцю грошові кошти, згідно виставлених рахунків.

Сума договору визначається сторонами в Дислокації (п.3.1 Договору).

Відповідно до дислокації-розрахунку до договору № У-1080/П про централізовану охорону від 01.04.2021 року сума місячної оплати за цим договором становить 550,00 (п`ятсот п`ятдесят гривень).

Підтвердженням надання послуги являються Акти виконаних робіт, що підписуються на початку кожного місяця, наступного за відпрацьованим. "Замовник" зобов`язуєтеся до 10-го числа місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги, передбачені п.2.1. цього. договору, підписати наданий "Виконавцем" акт виконаних робіт або надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку ненадання мотивованої відмови або не підписання акту виконаних робіт у терміни, передбачені цим" пунктом, роботи вважаються виконаними якісно, у повному обсязі та своєчасно у відповідності до умов договору (п.3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що оплата за цим ним здійснюється Замовником у гривнях щомісячно до 10-го числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування Замовником коштів на рахунок Виконавця.

Цей договір укладається строком на 12 місяців і діє з 01.04.2021 р. (п. 9.1 Договору).

За доводами позивача Замовник не виконав взяті на себе зобов`язання у частині оплати наданих послуг за договором У-1080/П про централізовану охорону від 01.04.2021 року, як і не виконав свого обов`язку з підписання та повернення наданих актів виконаних робіт.

Позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору ним 17.03.2022 р. надіслано відповідачу претензію, з вимогою про оплату заборгованості в сумі 4 468,00 грн., до якої додано акти здачі прийняття виконаних робіт.

Вказана претензії залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дане підтверджується наступним: сформувавши витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг сформовано за допомогою сервісу Опендатабот), судом встановлено, що на дату подання такої заяви до суду стан ФОП Ваків Вікторії Степанівни - припинено. Тобто, ОСОБА_1 не перебувала у статусі фізичної особи-підприємця на дату звернення із заявою про видачу судового наказу, оскільки припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням.

Постановою КМУ від 04.12.2019 №1137 затверджено положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг. Однак, згідно інформації, розміщеної на єдиному державному вебпорталі електронних послуг (https://usr.minjust.gov.ua/ua/paidextract) на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, доступ до ресурсу тимчасово припинено.

Отримати витяг з ЄДР на даний час можливо, скориставшись одним із діючих сервісів, які мають доступ до API ЄДР: Опендатабот (https://opendatabot.ua/) або YouControl (https://youcontrol.com.ua/) - сервіс, що надає доступ до державних даних з основних публічних реєстрів, актуальну інформацію про компанії, підприємців тощо.

Частиною 8 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

У відповідності до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, п.п. 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VIII, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відтак, з дати набрання чинності ГПК України в указаній вище редакції, а саме, з 15.12.2017, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

01.04.2021 року між ТОВ «Агентство Безпеки та Охорони «Легіон», та ФОП Ваків Вікторією Степанівною, укладено договір № У-1080ГП про централізовану охорону предметом якого є надання послуг з охорони приміщення пабу, що знаходиться у місті Ужгород, вул. Джамбула, 50.

За умовами п. 2.1 Договору Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону об`єкти та майно, що знаходиться в цих об`єктах, згідно переліку об`єктів, наведеного в Дислокації (Додаток №1 до Договору). За охорону об`єкта Замовник виплачує Виконавцю грошові кошти, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підтвердженням надання послуги являються Акти виконаних робіт, що підписуються на початку кожного місяця, наступного за відпрацьованим. "Замовник" зобов`язуєтеся до 10-го числа місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги, передбачені п.2.1. цього. договору, підписати наданий "Виконавцем" акт виконаних робіт або надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку ненадання мотивованої відмови або не підписання акту виконаних робіт у терміни, передбачені цим" пунктом, роботи вважаються виконаними якісно, у повному обсязі та своєчасно у відповідності до умов договору (п.3.3 Договору).

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про неналежність виконання ним своїх зобов`язань з вчасної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що замовник належним чином своїх грошових зобов`язань не виконав, вартість наданих йому послуг охорони у визначений Договорами строк не оплатив.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов`язань з надання послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань, в частині повної оплати за надані послуги, підтверджені матеріалами справи, та строк оплати станом на момент розгляду справи настав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 4 468,00 грн. основного боргу.

За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги Управління поліції охорони в Закарпатській області, м. Ужгород підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Безпеки та Охорони "Легіон" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Дмитра Климпуша, 9, код ЄДРПОУ 35335630) суму 4 468,00 грн (чотири тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 00 коп.) заборгованості, а також суму 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.07.2022

Суддя О.Ф. Ремецькі