Рішення

від 22.06.2022 по справі 910/824/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2022Справа № 910/824/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОХОРОНИ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КИЇВМЕТРОБУД"

про стягнення 291 143,59 грн.,

за участю представників:

від позивача: Нестерак С.В.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОХОРОНИ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АКЦІОНЕРНЕОГО ТОВАРИСТВА "КИЇВМЕТРОБУД" про стягнення заборгованості у розмірі 291 143,59 грн. (яка складається з: 248 082,48 грн. - основного боргу; 43 061,11 грн. - пені) за невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за надані послуги з охорони відповідно до договору про нагляд за об`єктом силами фізичної охорони поліції охорони №253 від 01.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 15.02.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві з документами на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, в якому відповідач також просив продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву.

12.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 вирішено здійснювати розгляд справи №910/824/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 відкладено підготовче засідання на 04.10.2021.

09.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 26.05.2021.

26.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

26.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про відвід представника позивача.

27.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 призначено підготовче засідання на 22.11.2021.

22.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

22.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 відкладено підготовче засідання у даній справі на 20.12.2021.

25.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Управління поліції охорони в Чернівецькій області надійшло клопотання про відкладення розгляду.

15.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Київметробуд" надійшов відзив.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 31.01.2022.

Представники позивача у підготовчому засіданні 31.01.2022 надали пояснення, а також не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 30.03.2022.

Судове засідання, призначене на 30.03.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 розгляд справи призначено на 23.06.2022.

Представник позивача у судовому засідання 23.06.2022 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Представники відповідача у судове засідання 23.06.2022 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направленням на адресу місцезнаходження копії ухвали суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між позивачем (Охорона) та відповідачем (Замовник) було укладено договір про нагляд за об`єктом силами фізичної охорони поліції охорони № 253 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Замовник передає, а Охорона приймає під нагляд об`єкти, перераховані в дислокації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною Договору.

За приписами п.3.2. Договору вартість охоронних послуг по Договору на кожний окремий місяць розраховується на підставі дислокації та розрахунку відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.

Згідно з п. 3.5. оплата послуг Охорони здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів. Платежі по Договору здійснюються замовником не пізніше 05 числа кожного місяця за цей місяць.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів Замовника на банківський рахунок Охорони.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що 01.01.2019 сторони зафіксували виставлення охорони відділення воєнізованої охорони на відповідному об`єкті згідно з Актом про виставлення охорони на об`єкт, який підписано та скріплено печатками обох підприємств. Також сторонами було погоджено та підписано Дислокацію об`єкту, розрахунок на охорону об`єкту, протокол узгодження договірної ціни та здійснення заходів охорони, вимоги до технічного стану об`єкта.

Відповідно до п. 12.1. Договору цей Договір укладається сторонами строком на 1 рік і починає свою дію з 01.01.2019. Продовження строку дії Договору можливе лише шляхом укладення Додаткової угоди.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23.12.2019 сторони уклали додатковий договір № 1, умовами якого погодили продовжити дію Договору з 01.01.2020 по 31.12.2020. Окремо сторонами були підписані нові додатки, які за погодженням набрали чинність з 01.01.2020.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем рахується основна заборгованість в розмірі 248 082,48 грн., яка виникла через несплату Замовником послуг за серпень-вересень 2020 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором охорони.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 978 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення однією із сторін Договору іншої сторони про припинення договору у спірний період, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був чинним у серпні-вересні 2020 року.

Як вбачається із актів прийому-здачі виконаних послуг №СОК-000914 від 31.08.2020 за серпень 2020 року та №СОК-001038 від 15.09.2020 за вересень 2020 року, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги охорони загальною вартістю 248 082,48 грн. з ПДВ.

Вказані акти прийому/здачі виконаних послуг підписані представниками та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень.

В свою чергу, суд вважає безпідставними викладені у відзиві заперечення відповідача, що Договір припинив свою дію 01.01.2020, оскільки надання послуг позивачем у період січень-вересень 2020 року підтверджується складеними сторонами актами, які підписані від імені Акціонерного товариства "Київметробуд" Паріновим В.С. (займав посаду начальника ТЗ-7 ПАТ «Київметробуд») та скріплені печаткою відповідача.

При цьому судом враховано, що саме цією особою підписаний було підписано основний Договір з усіма додатками до нього, так само як і Додатковий договір № 1 від 23.12.2019 з відповідними додатками до вказаного Додаткового договору.

Крім того, позивачем надані книги нарядів у яких наведений список працівників, що були залучені до служби з охорони договірного об`єкта, зокрема у серпні-вересні 2020 року. Також залучений Журнал приймання-здавання поста.

Доводи відповідача про те, що Додатковий договір та акти прийому-здачі виконаних послуг у 2020 році було підписані представником з перевищенням повноважень, що свідчить про недійсність правочину, не приймаються судом в якості підстави для відмови у позові.

Так, правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною 1 ст. 241 ЦКУ: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту ч. 1 ст. 241 ЦКУ випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14.

У свою чергу, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, якими підтверджується факт оплати відповідачем послуг з охорони за січень-липень 2020 року, при цьому кожне платіжне доручення містить реквізити відповідних рахунків, виставлених саме на підставі Договору № 253 від 01.01.2019, що спростовує доводи відповідача про відсутність з його боку активних дій, направлених на схвалення правочину.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про відсутність договірного обов`язку щодо оплати послуг з охорони у серпні-вересні 2020 року спрямовані виключно на ухилення від виконання Акціонерним товариством "Київметробуд" своїх грошових зобов`язань.

Також матеріалами справи підтверджується, що сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на вересень 2020 року, в якому відображені оплати, здійснені відповідачем у спірний період правовідносин, а також зафіксовано суму основного боргу відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 248 082,48 грн.

Суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер або інші уповноважені особи, які підписали складені між сторонами акти звірки, мають такі повноваження в межах здійснення ними бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про те, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму основного боргу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати послуг з охорони у розмірі 248 082,48 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 43 061,11 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг Замовник сплачує Охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В свою чергу, суд зауважує, що пунктом 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Проте, ані у позовній заяві, ані у заяві про усунення недоліків позовної заяви позивачем не було наведений розрахунок пені, який може бути прийнятий судом в якості обґрунтованого, здійсненого у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору, зважаючи на відсутність чіткої та арифметично вірної структури наданого позивачем розрахунку.

Зокрема, безпідставним є обрахунок позивачем штрафних санкцій за несвоєчасну оплату послуг у серпні-вересні 2020 року, початок якого визначений стороною ще з 01.02.2020. Крім того, безпідставним є нарахування позивачем відповідних санкцій без дотримання вимог частини 6 статті 232 ГК України.

При цьому судом враховано, що матеріали справи взагалі не містять достовірних відомостей щодо реального змісту правовідносин між сторонами у період припинення надання послуг позивачем, зокрема у вересні 2020 року.

Відтак, розрахунок пені містить суттєві суперечності як в частині невідповідності структури заборгованості фактичним обставинам, так і в частині початкової та кінцевої дати нарахування відповідної санкції.

З урахуванням викладеного, доданий до позовної заяви розрахунок позовних вимог не може бути прийнятий судом в якості обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, в розумінні приписів пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний розрахунок містить очевидні суперечності як в частині структури заборгованості, так і в частині періодів нарахування відповідних санкцій, що унеможливлює з`ясовування усіх обставини, пов`язаних з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені, необхідних для перевірки його правомірності та задоволення позовних вимог в цій частині.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 248 082,48 грн.

В іншій частині позов не підлягає задоволенню, враховуючи встановлені у даному рішенні обставини.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КИЇВМЕТРОБУД" (Україна, 03035, місто Київ, вул.Сурикова, будинок 3, корпус 8б, поверх 5, ідентифікаційний код 01387432) на користь УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОХОРОНИ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (58001, ЧЕРНІВЕЦЬКА область, місто ЧЕРНІВЦІ, вулиця КАРМЕЛЮКА УСТИМА, будинок 9, ідентифікаційний код 40108976) основну заборгованість у розмірі 248 082,48 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 721,24 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2022.

Суддя І.В. Приходько