Рішення

від 29.06.2022 по справі 910/1997/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2022Справа №910/1997/22

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс"

про стягнення 11 377,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" про стягнення 11 377,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" було прострочено виконання своїх зобов`язань за Договором №09-4/0249-19 від 21.02.2019 з виконання робіт по розробці технічної документації, у зв`язку з чим наявні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, а саме - штрафу у розмірі 2 146,67 грн. та пені у розмірі 9 230,67 грн., нарахованої з 31.03.2021 по 25.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2022 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 16.02.2022) відкрито провадження у справі №910/1997/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 13.04.2022 була надіслана відповідачу 04.05.2022 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 12, кв. 35.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 10.05.2022 у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 06.05.2022 на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 13.04.2022 є 06.05.2022 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення, направленого відповідачу на адресу місцезнаходження).

Крім того, ухвала суду від 13.04.2022 була надіслана відповідачу на адресу, вказану ним у договорі №09-4/0249-19 від 21.02.2019: 01032, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, офіс 207, однак дане поштове відправлення також не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 20.06.2022 за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 15.06.2022 на відповідному конверті.

До того ж, вказана ухвала суду від 13.04.2022 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" на електронну адресу - geometrix.plus@gmail.com, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та була вручена відповідачу 13.04.2022, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (п. 18 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на наведені приписи закону, суд приходить до висновку, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" - geometrix.plus@gmail.com є офіційною електронною адресою відповідача у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається із автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" ухвала суду від 13.04.2022 була доставлена на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" - geometrix.plus@gmail.com 13.04.2022 о 13 год. 48 хв.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 п. 5 ч. 6 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №910/1997/22.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.2022 у справі №910/1997/22 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" повинне було подати відзив на позов у строк до 23.05.2022 включно (згідно приписів ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній день 15-денного строку на подання відзиву припадав на 21.05.2022 - вихідний день - суботу).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи), в той час з квітня 2022 року в м. Києві та Київській області (за місцезнаходженням відповідача та суду) не ведуться активні наземні бойові дії.

При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/1997/22 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов, в тому числі, більш ніж протягом двох місяців після припинення активних наземних бойових дій в м. Києві та Київській області.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

На думку суду, зважаючи на те, що відповідач з 13.04.2022 засобами електронного зв`язку був повідомлений та обізнаний про розгляд справи №910/1997/22 Господарським судом міста Києва та про встановлений 15-денний строк на подання відзиву, то відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" не було позбавлене можливості протягом більш як 70 днів до дати розгляду даного спору по суті проявити розумну зацікавленість щодо стану розгляду відповідної справи, подати відзив на позов чи повідомити суду обставини неможливості прийняти участь у розгляді справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк, в той час як згідно приписів Закону України "Про правовий режим воєнного стану" підстави для відкладення розгляду справи №910/1997/22 чи зупинення провадження у даній справі відсутні.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

21.02.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" (виконавець) укладено договір №09-4/0249-19 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.2 якого виконавець зобов`язався виконати роботи по розробці технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДП "НЕК "Укренерго", яка використовується під ПС 750 кВ "Дніпровська" на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), а замовник зобов`язався прийняти належно виконані роботи і здійснити оплату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.2 Договору загальна вартість робіт (ціна Договору) за цим договором становить 76 666,67 грн.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що після підписання договору протягом 25 банківських днів замовник перераховує на поточний рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від загальної ціни договору, а саме: 38 333,34 грн.

Остаточний розрахунок за виконані роботи в розмірі 38 333,33 грн. здійснюється замовником протягом 25 банківських днів з дати підписання відповідного акту приймання-передачі робіт на підставі виписаного виконавцем рахунку-фактури (п. 2.6 Договору).

Приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом. Виконавець зобов`язаний разом з цим актом надати документацію із землеустрою, розроблену у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України (п. 3.1 Договору).

У пункті 4.1 Договору зазначено, що договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.07.2019.

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що початок робіт - з дати укладення договору, термін виконання робіт - до 01.07.2019 (згідно із погодженим сторонами календарним планом виконання робіт).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт, виконавець сплачує замовнику пеню згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Відповідно п. 5.7 Договору для вимог про стягнення з виконавця штрафних санкцій застосовується строк позовної давності три роки.

За прострочення виконання виконавцем зобов`язань за договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним (п. 5.8 Договору).

Згідно погодженого сторонами Календарного плану виконання робіт (Додаток №2 до Договору) підготовчі роботи, вартістю 23 000,00 грн., мали бути виконані протягом 30 днів з моменту отримання вихідних даних; складення документації із землеустрою та інших матеріалів, вартістю 23 000,00 грн., мало бути виконаним протягом 30 днів після закінчення першого етапу; розгляд, погодження документації із землеустрою, вартістю 30 666,67 грн., мали бути виконані після закінчення 2 етапу протягом 30 днів і до фактичного розгляду органами державної влади.

В подальшому сторонами шляхом укладення Додаткових угод №1 від 29.07.2019, №2 від 27.12.2019, №3 від 17.07.2020, №4 від 08.12.2020 до Договору продовжено дію договору до 30.04.2021 та встановлено новий термін для виконання робіт - до 30.03.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем не виконані роботи за третім етапом Календарного плану виконання робіт, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" штрафу у розмірі 2 146,67 грн. та пені у розмірі 9 230,67 грн., нарахованої з 31.03.2021 по 25.01.2022

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, а тому спірні правовідносини регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 887 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887 Цивільного кодексу України).

За змістом укладеного сторонами Договору та додатків до нього замовником було доручено підряднику розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДП "НЕК "Укренерго", яка використовується під ПС 750 кВ "Дніпровська" на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, та загальна вартість таких робіт складає 76 666,67 грн.

У Календарному плані виконання робіт (Додаток №2 до Договору) сторони поділили роботи на три етапи та визначити вартість і строки виконання кожного із етапів робіт.

Позивач стверджує, а у суду відсутні будь-які обґрунтовані сумніви у таких твердженнях, що відповідачем було виконано роботи за першим та другим етапом робіт загальною вартістю 46 000,00 грн.

Натомість Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" прострочено виконання робіт за третім етапом вартістю 30 666,67 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Третій етап робіт вартістю 30 666,67 грн. є завершальними роботами, які підлягали виконанню відповідачем за Договором.

В свою чергу, у пункті 4.2 Договору (з врахуванням Додаткових угод №1 від 29.07.2019, №2 від 27.12.2019, №3 від 17.07.2020, №4 від 08.12.2020 до Договору) встановлено термін виконання робіт - до 30.03.2021.

Натомість станом на дату розгляду даного спору по суті матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за третім етапом вартістю 30 666,67 грн. (зокрема, відсутній акт приймання-передачі робіт як це передбачено п.п. 2.6, 3.1 Договору).

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" частини робіт за Договором, вартістю 30 666,67 грн.

Як вбачається із положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов`язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання частини своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" не виконано своїх зобов`язань за Договором з виконання робіт за третім етапом, та відповідач є таким, що прострочив виконання такого зобов`язання з 31.03.2021.

Відповідач у встановлений Договором термін свого обов`язку з виконання третього етапу робіт не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно п. 5.3 Договору за порушення строків виконання робіт понад 30 днів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості робіт, строк виконання яких порушений.

Оскільки прострочення відповідача з виконання третього етапу робіт за Договором триває з 31.03.2021, тобто прострочення триває понад 30 днів, то відповідно наявні правові підстави для застосування передбаченого п. 5.3 Договору штрафу.

Отже, здійснивши перерахунок 7% від вартості робіт, строк виконання яких порушений (вартості третього етапу робіт - 30 666,67 грн.), суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу розмірі 2 146,67 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за спірним Договором є правомірною.

Відповідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт, виконавець сплачує замовнику пеню згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожен день прострочення.

За прострочення виконання виконавцем зобов`язань за договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним (п. 5.8 Договору).

З наведених пунктів Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений), порядок нарахування пені (за кожен день прострочення) та строк нарахування пені (рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним), а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено період нарахування штрафних санкцій піврічним терміном, не застосовуються.

Суд відзначає, що виходячи з того, що сторони в умовах Договору передбачили застосування у разі порушення строку виконання робіт (негрошового зобов`язання) пені у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожен день прострочення; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, то до спірних правовідносин положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не застосовуються, оскільки в даному випадку має місце прострочення саме негрошового договірного зобов`язання відповідача.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №910/7841/20, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, - 31.03.2021 та визначеної позивачем дати, до якої підлягає нарахування пеня, - 25.01.2022, суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" пені у розмірі 9 230,67 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, а також приписами статті 546 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом встановлено, що сторони Договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо виконання підрядних робіт, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до виконавця відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов`язань, передбачених розділом 5 Договору, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17 та від 08.08.2018 у справі №908/1843/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

За таких обставин позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" підлягає стягненню штраф у розмірі 2 146,67 грн. та пеня у розмірі 9 230,67 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геометрікс Плюс" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 12, кв. 35; ідентифікаційний код 42704932) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) штраф у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 67 коп., пеню у розмірі 9 230 (дев`ять тисяч двісті тридцять) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 30.06.2022.

Суддя Р.В. Бойко