Рішення

від 21.06.2022 по справі 910/19269/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2022Справа № 910/19269/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ГЕОЦЕМЕНТ"

вул. Васильківська 3, м. Київ, 03040

та 2. ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 3 838 951,73 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ГЕОЦЕМЕНТ" та ОСОБА_1 про стягнення 3 838 951,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 20.08.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

14.12.2021 надійшла відповідь на запит від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.01.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2022 розгляд справи призначено на 02.02.2022.

03.02.2022 відповідачем-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 02.02.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 16.02.2022.

Протокольною ухвалою суду від 16.02.2022 після дослідження доказів, перед судовими дебатами, суд ухвалив відкласти судове засідання на 02.03.2022.

Водночас 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в країні введено воєнний стан.

14.03.2022 прийнято Указ Президента України №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Судове засідання призначене на 02.03.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2022 розгляд справи призначено на 18.05.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2022 розгляд справи по суті відкладено на 08.06.2022.

08.06.2022 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 08.06.2022 розгляд справи по суті відкладено на 22.06.2022.

17.06.2022 позивачем подано заяву про відмову від частини позовних вимог.

У судовому засіданні 22.06.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити. Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 22.06.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04 грудня 2019 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» (надалі - АБ «УКРГАЗБАНК»/Банк/Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Геоцемент» (надалі - ТОВ «Фірма «Геоцемент»/Позичальник/Відповідач 1) був укладений кредитний договір № 1333/2019/КОД-МСБ (надалі - Кредитний договір/Договір).

Згідно з п.1.1 Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитної лінії в сумі 3 100 000,00 гривень 00 копійок, а Позичальник зобов`язується сплачувати комісії та проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит у порядку та на умовах, визначених Договором.

Кредит надано на поповнення обігових коштів на строк з 04 грудня 2019 року по 03 грудня 2020 року.

Згідно з п. 1.4 Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку комісії у розмірі та в порядку, визначеному Тарифами, які наведені в Додатку 2 до цього Договору (надалі - Тарифи) та проценти за користування Кредитом в наступному розмірі:

за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п. 1.3 цього Договору з врахуванням встановленого Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим Договором (строкова заборгованість) базова процентна ставка за користування кредитними коштами (далі Базова процентна ставка) встановлюється в розмірі 18,5% (вісімнадцять цілих п`ять десятих) процентів річних.

за користування кредитними коштами, що не повернуті в строк (прострочена заборгованість).відповідно до п. 1.2 цього Договору, у т.ч. у строки, визначені в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим Договором, та/або відповідно до умов дострокового погашення Кредиту встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, Базова процентна ставка встановлюється, в розмірі, визначеному в п. 1.4.1. Договору, збільшеного на 5,0 (П`ять цілих нуль десятих) процентних пункти.

Згідно п. 2.1 Кредитного договору в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором Банком прийнято:

- в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить Позичальнику;

- поруку ОСОБА_1 (надалі - Поручитель/Відповідач 2) на умовах договору поруки № 1333/2019/КОД-МСБ-П від 04.12.2019 (надалі - Договір поруки), укладеного між Банком, Позичальником та Поручителем.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору, кредитні кошти надаються Банком Позичальнику на підставі письмової анкети-заяви/заяви Позичальника в межах невикористаного залишку Ліміту кредитної лінії згідно з графіком зменшення Ліміту невідновлювальної кредитної лінії, шляхом:

оплати в межах строків, визначених в п. 1.3 цього Договору, розрахункових документів Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в АБ «УКРГАЗБАНК», код Банку 320478;

перерахування з позичкового рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в АБ «УКРГАЗБАНК», на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_4 , відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК», код Банку 320478.

Згідно з п. 3.2. Кредитного договору погашення кредиту Позичальник здійснює на рахунок № НОМЕР_5 в АБ «УКРГАЗБАНК», відповідно до Графіку зменшення Ліміту не відновлювальної кредитної лінії, який наведено в Додатку 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного в п. 1.3 цього Договору, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки, визначеної в пп. 1.4.1 цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Проценти нараховуються банком у валюті Кредиту щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання Кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий Кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по Кредиту, в день дострокового розірвання, цього Договору, а також в день закінчення строку, на який надано Кредит, у відповідності з п. 1.3 цього Договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення Кредиту.

Згідно з п. 3.4 Кредитного договору проценти сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування Кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано Кредит, у відповідності з п. 1,3 цього Договору, в день повного погашення заборгованості по Кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього Договору.

Згідно з додатковим договором №1 від 28.04.2020 змінено строк сплати нарахованих процентів За користування кредитними коштами за періоди: з 01.04.2020 по 30.04.2020 - до 03.12.2020, з 01.05.2020 по 31.05.2020 - до 03.12.2020

Нарахування процентів за користування кредитним коштами, що не повернуті в строки, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по Кредиту, виходячи з процентної ставки, визначеної в пп. 1.4.2 цього Договору Проценти нараховуються Банком у валюті Кредиту щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулося таке погашення (п. 3.7 Кредитного договору). Сторони узгодили, що в разі настання Події припинення, Банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати визначених для такої події у п. 7.5.2, а Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку платежі, визначені в п. 7.5 цього Договору у випадку їх виникнення (п. 3.7 Кредитного договору).

Відповідно до п. 7.5.1 Кредитного договору, у випадку неповернення в строк Кредиту при настанні Події припинення, вся заборгованість Позичальника щодо погашення суми Кредиту вважається простроченою і Позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку проценти від суми простроченої заборгованості щодо погашення суми Кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах та дорівнюють 23,5% річних, розрахованих від суми простроченої заборгованості Позичальника щодо погашення суми Кредиту за весь період прострочення.

Сторони визначили, що днем настання події припинення і днем визнання заборгованості Позичальника щодо погашення суми Кредиту простроченою є, зокрема, закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування, визначеної в п. п.1.3 цього Договору (п.7.5.2.1)

Згідно з п. 3.8 Кредитного договору у випадку, якщо Банком застосовані до Позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Відповідно до пунктів 6.2.2 - 6.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі, в строки, встановлені в п. 1.3 цього Договору, повернути отримані в межах кредитної лінії суми Кредиту, своєчасно та в повному обсязі, на умовах і в порядку, передбаченому цим Договором, сплачувати плату за Кредит, а також суми передбачених цим Договором штрафних санкцій та відшкодувати будь-які документально підтверджені та обґрунтовані витрати Банку згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 7.3 Кредитного договору за порушення визначених в цьому Договорів строків повернення Кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій. Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченої фактичної заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до с. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов`язань припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За твердженням позивача, Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Позичальнику трьома траншами надано кредит в сумі 3 100 000,00 (три мільйона сто тисяч) гривень 00 коп., а саме:

перший транш 06.12.2019 - 1 400 000,00 грн;

другий транш 28.01.2020- 435 000,00 грн.

третій транш 28.01.2020 - 1 265 000,00 грн,

що підтверджується Виписками/особовий рахунок за період з 04/12/2019 по 31/03/2021, копіями меморіального ордеру № TR.13950521.61901.13520 від 06.12.2019, меморіального ордеру №ТR.13950521.26734.13520 від 28.01.2020, меморіального ордеру №ТR.13950521.26743.13520 від 28.01.2020 та Розрахунком заборгованості.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором порушував. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань станом на 31.03.2021 загальна сума заборгованості Позичальника за Кредитним договором складає 3 838 951,73 (три мільйони вісімсот тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна) гривні 73 коп,, з яких: 3 100 000,00 грн - заборгованість по кредиту прострочена; 369 588,06 грн - заборгованість по процентах прострочена; а всього заборгованість за основним боргом 3 469 588,06 грн.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках Генерального кредитного договору та Додаткового договору, позивачем надано відповідачу транши на загальну суму 3 100 000,00 грн. згідно заявок, якими визначено строк кредитування та відсоткові ставки, що відповідачем не заперечується.

Відтак, оскільки відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання в частині повернення кредитних кошті в узгоджені строки, позивачем правомірно направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, документально доведена заборгованість відповідача за Генеральним кредитним договором та Додатковим договором станом складає 3 100 000,00 грн., що відповідачем не заперечується.

Водночас, 17.06.2022 позивачем подано заяву про відмову від частини позовних вимог, оскільки після подачі позову до суду заборгованість була частково погашена.

Як зазначає позивач, в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №3329 від 19.07.2021 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., 03.12.2021 було здійснено реалізацію заставного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1333/2019/КОД-МСБ, а саме: квартири №5, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гаріна Бориса, буд. 51, яка належить ТОВ «ФІРМА «ГЕОЦЕМЕНТ».

12.01.2022р. на рахунок 2909030.980 від приватного виконавця Павлюка Н.В. в рамках вищезазначеного виконавчого провадження № 66301034 надійшли грошові кошти у сумі 1056729,10 грн.

За рахунок грошових коштів отриманих від реалізації заставного майна було погашено заборгованість за простроченими процентами у сумі 369 588,06 грн. та частково погашено заборгованість за простроченим кредитом у сумі 678 941,04 гри., а також відшкодовані витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 8 200,00 грн.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 21 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З урахуванням вищенаведеного, та враховуючи те, що подана заява позивача про відмову від позову підписана уповноваженим представником, та не суперечить нормам чинного законодавства України, тому остання судом приймається, а провадження у справі №910/19269/21 в частині стягнення заборгованості за простроченими процентами у сумі 369 588 грн. 06 коп. та заборгованості за простроченим кредитом у сумі 678 94 грн. 04 коп., на підставі п. 4 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 3.7 Генерального кредитного договору узгоджено, що нарахування процентів за користування кредитним коштами, що не повернуті в строки, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по Кредиту, виходячи з процентної ставки, визначеної в пп. 1.4.2 цього Договору Проценти нараховуються Банком у валюті Кредиту щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулося таке погашення (п. 3.7 Кредитного договору). Сторони узгодили, що в разі настання Події припинення, Банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати визначених для такої події у п. 7.5.2, а Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку платежі, визначені в п. 7.5 цього Договору у випадку їх виникнення.

Відтак, враховуючи умови Генерального кредитного договору та Додаткового договору, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відсотки після направлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання у розмірі, узгоджено сторонами, в зв`язку з чим, оскільки відповідач доказів сплати нарахованих відсотків не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 294 433 грн. 09 коп., нарахованих з 22.11.2020 по 31.03.2021 є обґрунтованою.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Генеральним кредитним договором та Додатковим договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 27 950,82 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5 173,35 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3 Генерального кредитного договору за порушення визначених в даному Генеральному кредитному договорі та Додаткових договорах до даного Генерального кредитного договору строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості, у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення розмірів пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 27 950,82 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5 173,35 грн.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3 % за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 6 987 грн. 70 коп., 3% за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 1291 грн. 30 коп., збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33 527 грн. 41 коп.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає розрахунок арифметично вірним. Таким чином, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 6 987 грн. 70 коп., 3% за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 1291 грн. 30 коп., збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33 527 грн. 41 коп., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідачі суду не надали, жодного заперечення проти позову не навели.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" від позову та закрити провадження у справі №910/19269/21 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення заборгованості за простроченими процентами у сумі 369 588 грн. 06 коп. та заборгованості за простроченим кредитом у сумі 678 94 грн. 04 коп.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3 Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ГЕОЦЕМЕНТ" (вул. Васильківська 3, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код: 19353250) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; ідентифікаційний код: 23697280) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 2 421 058 грн. 96 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 294 433 грн. 09 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 27 950 грн. 82 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 5 173 грн. 35 коп., 3 % за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 6 987 грн. 70 коп., 3% за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 1291 грн. 30 коп., збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33 527,41 грн. та витрати по сплаті судового збору в 57 584 грн. 28 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішеня складено та підписано 01.07.2022

Суддя М.О. Лиськов