Рішення

від 12.04.2022 по справі 200/8936/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/8936/19

Провадження № 2/932/2158/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«13» квітня 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульський В.І.

за участю секретаря: Мудраченко О.О.

розглянувши успрощеному позовномупровадженні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО-РИТМ» про захист прав споживача, про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним, стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

07 серпня 2018 року він уклав попередній договір №0109 купівлі продажу транспортного засобу ТОВ «АВТО-РИТМ», з кінцевим терміном укладання основного договору 31.12.2019 р. Позивачем перераховано 134000 грн. 11 червня 2018 року він звернувся до відповідача із вимогою про повернення коштів в розмірі 135340 грн. Однак в добровільному порядку відповідач кошти не повертає. Спірний договір укладався позивачем з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю. Основний договір між сторонами в обумовлений строк і до цього моменту не укладено з вини відповідача та грошові кошти позивачеві не повернуто, тому позивач вважає, що укладений договір є не виконаним, також є таким, що не відповідає вимогам законодавства України та укладений із порушенням Закону України «Про захист прав споживача», а тому має бути визнаний недійсним та стягнуто з відповідача грошові кошти в розмірі 134000 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії вчинені під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 11 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 для розгляду даної цивільної справи визначено суддю Цитульського В.І.

Ухвалою судді від 16 листопада 2020 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено наступне.

07 серпня2018 року між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Авто-Ритм» (продавець) укладено попередній договір № 0109 купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно п.п.1.1, 1.2 попереднього договору, сторони зобов`язуються у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу на умовах, встановлених у цьому договорі. Транспортний засіб (майно), яке продавець зобов`язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за основним договором, та який являтиметься предметом основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: марка Renault, модель Duster, рік випуску 2014, інші характеристики 1.5d/110л.с./МТ-6,4х4/Дизель/PRIVILEGEБілий/1000 км.

Згідно п.1.5 попереднього договору, сторони зобов`язуються укласти основний договір 07 серпня 2018 року, за умови повного виконання п. 2.1. цього попереднього договору

Відповідно до п.2.1 попереднього договору, в момент його укладення покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 134000,00 грн., а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких коштів.

Крім того, згідно п.1.5 попереднього договору, якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 (п`ятий) день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили "31" грудня 2019 року.

Згідно п.3.4 договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

Позивачем було перераховано суму в розмірі 134000,00 грн. на рахунок ТОВ «Авто-Ритм», що підтверджується квитанцією № 17156221.

11серпня2018 року, позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про повернення йому внесених коштів.

Норми права застосовані судом.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1ст. 635 ЦК Українипопереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3ст. 635 ЦК Українисторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.

Згідно ст.203ЦКУкраїни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.215ЦКУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

В п.20 Постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни від06.11.2009року№9«Просудовупрактику розглядуцивільнихсправпро визнанняправочинівнедійсними» роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Пунктами 4 ч.5 ст.11; ч.ч.1-2, п.3 ч.3 ст.18ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно п.14 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;

Враховуючи положення п.п.2 п.6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів» №5 від 12.04.1996 року, умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Крім того, споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що передбачено п. 4 ч. 1ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За положеннями ч.1 ст.216ЦКУкраїни недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Висновки суду.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем на виконання умов укладеної між ним та ТОВ «Авто-Ритм» угоди було сплачено 134000 грн.

Відповідач не повідомив причини невиконання ним укладеної угоди.

З огляду на викладене, суд вважає, що попередній договір № 0109 купівлі-продажу від 07.08.2018 року, укладений між позивачем та відповідачем, за відсутності майна, яке відповідач зобов`язується відчужити позивачу, ухилення відповідача від укладення основного договору та у зв`язку з несправедливими умовами договору, на що вказано вище, - належить визнати недійсним та стягнути з ТОВ «Авто-Ритм» на користь позивача сплачені ним грошові кошти в сумі 134000 грн.

Згідно з ч.3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3ст.137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові ВП/ВС від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Також, відповідно до висновку до якого дійшла колегія суддів КЦС/ВС у постанові від 23.11.2020 прийнятій за результатами розгляду справи № 638/7748/18 (61-13573св19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на те, що позивачем на підтвердження вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу надано: договір про надання правничої допомоги№7, додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №7 від 31.05.2019, додаток №2 до Договору про надання правничої допомоги №7 від 31.05.2019, квитанція від 06 червня 2019 року в підтвердження оплати позивачем гонорару в розміні 8100 гривень.

Виходячи із складності справи та критерію розумності розміру заявлених витрат, відшкодуванню підлягає сума у розмірі 8100 грн. за рахунок відповідача оскільки саме не виконання ними умов попереднього договору стала передумовою для звернення позивача до суду та відповідно понесення витрат пов`язаних з судовим процесом.

На підставі ст.ст.526, 586, 610, 629, 635, 693, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.12, 49, 81, 89, 141, 175, 258, 259, 263-265, 268, 354, ЦПК України, суд

В ИР ІШ ИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТОВ «АВТО-РИТМ»про захистправ споживача,про визнанняпопереднього договорукупівлі-продажунедійсним,стягнення грошовихкоштів задовольнити.

Визнати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0109 від 07.08.2018 року недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ритм» (код ЄДРПОУ 42308601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені кошти в розмірі 134000 (сто тридцять чотири тисячі) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ритм» (код ЄДРПОУ 42308601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 8100 (вісім тисяч сто) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 13 квітня 2022 року.

Суддя: В.І. Цитульський