Ухвала

від 27.06.2022 по справі 214/6075/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 червня 2022 року

м. Київ

справа № 214/6075/19

провадження № 61-5632 ск22

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона», товариства з обмеженою відповідальністю «Лостонмі» про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсним кредитний договір від 30 жовтня 2018 року, укладений між ним та ТОВ «ФК «Верона», та від 01 листопада 2018 року, укладений між ним та ТОВ «Лостонмі» посилаючись на те, що він не укладав та не підписував вказані договори з відповідачами.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними кредитні договори від 30 жовтня 2018 року № 343080 та від 01 листопада 2018 року № 277112, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Верона», ТОВ «Лостонмі».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорювані кредитні договори укладені у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника.

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд врахував, що, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанцій дійшов висновку, що справа є малозначною відповідно до положень частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (ухвала Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року).

Як слідує з касаційної скарги та змісту оскаржуваного судового рішення предметом позову є визнання недійсними двох кредитних договорів, укладених позивачем на суму 3 000,00 грн кожний, по яким заборгованість складає 19 791,00 грн та 42 822,00 грн.

Підстави вважати, що суд помилково відніс зазначену справу до категорії малозначних, відсутні. Крім того, заявник не мотивує наявність підстави для розгляду касаційної скарги вказаною обставиною.

Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

У касаційній скарзі заявник посилається на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необгрунтованими. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики, не навів прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах та не додав до касаційної скарги доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається.

Крім того, посилання заявника на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у цій справі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара