Ухвала

від 28.06.2022 по справі 204/5775/15

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 204/5775/15

провадження № 61-15127св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради,

третя особа - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до суду

з позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, припинення права власності, визнання права власності та скасування реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від

24 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09 червня 2009 року № 1447 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24 листопада 2008 року

№ 3615 та оформлення прав власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 » з моменту його прийняття в частині абзацу другого пункту 1 щодо оформлення права власності за ТОВ «ІБК XXI століття» на нежитлове приміщення № 113 загальною площею

127,9 кв. м, ґанок літ. а2, з видачею свідоцтва про право власності.

Припинено право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення № 113 загальною площею 127,9 кв. м, ґанок літ. а2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано у ОСОБА_2 нежитлове приміщення № 113 загальною площею 127,9 кв. м, ґанок літ. а2 за адресою:

АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення № 113 загальною площею 127,9 кв. м, ґанок літ. а2 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом набуття та реєстрації права власності на нежитлове приміщення № 113 загальною площею 127,9 кв. м, ґанок літ. а2 за адресою:

АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня

2016 року рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 рокурішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня

2015 року залишено без змін.

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

У грудні 2020 року від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

У грудні 2020 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року.

Заява мотивована тим, що:

касаційна скарга підписана представником відповідача - Шпаковою О. С. На підтвердження її повноважень надано: копію договору про надання правової допомоги від 24 грудня 2019 року № 24/12 та ордер від 13 січня 2020 року серії ДП № 1273/021. Проте вказані документи не підтверджують наявність у представника повноважень на подання касаційної скарги від імені ОСОБА_2 . Аналіз доданої до касаційної скарги копії договору про надання правової допомоги свідчить, що ОСОБА_2 уповноважив представляти його інтереси у Верховному Суді України. Водночас повноважень представляти інтереси відповідача (замовника) адвокатом (виконавцем) у Верховному Суді договір про надання правової допомоги не містить. Крім того, в ордері зазначено, що адвокат надає правову допомогу ОСОБА_2 у «Касаційному цивільному суді, Дніпровському апеляційному суді, Новомосковському міськрайонному суді Дніпропетровської області». На думку представника ОСОБА_1, зазначення «Касаційний цивільний суд» не є належною назвою органу, у якому адвокату надано повноваження представляти інтереси клієнта, адже відповідно до статей 25, 388 ЦПК України судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Таким чином, указаний ордер не можна вважати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги ОСОБА_2 саме у Верховному Суді. На підставі викладеного, згідно з статтею 396 ЦПК України касаційне провадження підлягає закриттю, оскільки після відкриття касаційного провадження встановлено, що касаційну скаргу від імені ОСОБА_2 , підписано представником, який не має права її підписувати;

касаційну скаргу подано з порушенням частини другої статті 392 ЦПК України. Відповідно до змісту касаційної скарги її подано до «Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду України», проте такого суду не існує. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Верховний Суд України (код ЄДРПОУ 00019034) перебуває в стані припинення, а Верховний Суд (код ЄДРПОУ 41721784) зареєстровано, саме цей суд відповідно до статей 25, 388 ЦПК України є судом касаційної інстанції;

ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення у справі, якого не існує. Так, касаційну скаргу подано на постанову Дніпровського апеляційного суду від

15 вересня 2020 року, хоча у цій справі апеляційний суд приймав постанову від

15 липня 2020 року;

аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що доводи представника ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові від 02 жовтня 2019 року у цій справі висновок щодо застосування норм права, про порушення яких зазначає особа, яка подала касаційну скаргу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Доводи заяви про закриття касаційного провадження зводяться до вказівки на неправильне зазначення у договорі про надання правової допомоги, ордері та касаційній скарзі назви суду касаційної інстанції, в якому адвокат Шпакова О. С. здійснює представництво інтересів ОСОБА_2 .

Проте аналіз матеріалів справи та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про відсутність відповідних повноважень на здійснення представництва інтересів ОСОБА_2 адвокатом Шпаковою О. С. Неточності, допущені у договорі про надання правової допомоги, ордері та касаційній скарзі, на які вказує представник ОСОБА_1 , не можуть бути достатньою підставою для закриття касаційного провадження у справі. Водночас питання щодо підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу від імені ОСОБА_2 , вирішене під час з`ясування можливості відкриття касаційного провадження.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею

6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо аргументів про оскарження ОСОБА_2 судового рішення, якого не існує - постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, то такі аргументи є надуманими, оскільки представником особи, яка подала касаційну скаргу, під час виготовлення тексту касаційної скарги допущено описку в частині зазначення дати рішення апеляційного суду, яке оскаржується, - постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року.

Оцінка доводів заяви про закриття касаційного провадження щодо врахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від

02 жовтня 2019 року у цій справі, та вирішення справи відповідно до таких висновків буде надана під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 по суті.

За таких обставин у задоволенні заяви про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року належить відмовити

Керуючись статтями 260, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук