Вирок від 01.07.2022 по справі 164/143/21

Справа № 164/143/21

п/с 1-кп/164/31/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2022 року Смт. Маневичі

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12020035160000002 від 6 липня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

учасники судового провадження:

прокурори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 , його представник ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник ОСОБА_8 ,

представник служби у справах дітей Прилісненської сільської ради Волинської області ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

4 липня 2020 року біля 20 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи на проїзній частині дороги біля господарства ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту із останнім, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний та незаконний характер своїх дій, суспільно небезпечні наслідки свого діяння та свідомо бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_6 від трьох до шести ударів кулаками правої руки в ділянку лівої частини обличчя, внаслідок чого, згідно висновку судово медичної експертизи № 46 від 30 липня 2020 року спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно мозкової травми струсу головного мозку; підшкірної гематоми лівої скронево потиличної ділянки волосистої частини голови; забійної рани лівої надбрівної ділянки обличчя; підшкірного крововиливу лівої пара орбітальної ділянки з множинними дрібними саднами нижньої повіки лівого ока і поодиноко забійною раною її (повіки) основи; внутрішньо шкірного крововиливу ділянки лівої носо губної складки; контузії середнього ступеня лівого очного яблука з розвитком часткового гемофтальму і периферичної дегенерації його сітківки. За ознакою тривалості розладу здоров`я (більше 21 дня) контузія середнього ступеня лівого очного яблука з розвитком часткового гемофтальму і периферичної дегенерації його сітківки належить до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, решта виявлених тілесних ушкоджень належить до категорії легких тілесних ушкоджень та легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (від 6 до 21 дня) розлад здоров`я.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданніобвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та цивільні позови заперечив. Суду дав показання про те, що 4 липня 2020 року він, йдучи до сусіда ОСОБА_10 , що по АДРЕСА_1 , почув як Дубровські, які теж є його сусідами, голосно сварилися, через що зробив ним зауваження. У відповідь ОСОБА_6 почав висловлюватися в його адресу нецензурними словами. Через кілька хвилин потерпілий виїхав мотоциклом зі свого подвір`я на дорогу, де, зупинившись, продовжив його ображати і провокувати, закликав вийти на дорогу. Коли він підійшов до ОСОБА_6 , маючи намір з`ясувати причину такої поведінки, потерпілий зліз з мотоцикла і перший розпочав бійку. Через це, у відповідь, змушений був дати йому ляпаса, а потім, захищаючись, правою рукою вдарив в ліву брову. На шум вибігла дружина потерпілого ОСОБА_11 , якій він сказав: « ОСОБА_12 , не трогай він зробив те, що я хотів». Доповнив, що про наявність інвалідності у ОСОБА_6 йому відомо не було.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 просив ухвалити щодо його підзахисного виправдувальний вирок, а також відмовити у задоволенні позову прокурора та потерпілого. Також подав суду клопотання про визнання висновку експерта № 46 від 30 липня 2020 року щодо ОСОБА_6 , протоколу проведення слідчого експерименту від 23 листопада 2020 року за участі ОСОБА_6 , протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13 , заяви адвоката ОСОБА_14 недопустимими доказами.

Позиція потерпілої сторони.

Потерпілий ОСОБА_6 дав суду показання про те, що він із обвинуваченим є сусідами по АДРЕСА_1 . 4 липня 2020 року біля 20 години 30 хвилин він із дружиною господарювали на подвір`ї і через побутову причину виникла необхідність голосніше говорити. Після цього до них вийшов ОСОБА_3 , почав кричати, щоб вони замовкли, у зв`язку з чим між ними виник конфлікт і обвинувачений вдарив його спочатку долонею в скроню, а потім правим кулаком в ліву сторону обличчя. Від нанесених ОСОБА_3 ударів він падав і втрачав свідомість. Просив суд задовольнити цивільний позов та призначити обвинуваченого сувору міру покарання, взявши до уваги те, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого він отримав моральну шкоду, яка полягає у втраті звичного способу життя, переживаннях, а також значна сума коштів була витрачена на лікування.

Представник потерпілого ОСОБА_14 також просив цивільний позов задовольнити повністю із наведених у ньому підстав і призначити сувору міру покарання обвинуваченому, зокрема, виправні роботи.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Не зважаючи на заперечення своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вина ОСОБА_3 повністю підтверджується показаннями свідків та письмовими доказами, дослідженими судом безпосередньо під час судового розгляду.

Так, свідок ОСОБА_15 , яка є дружиною ОСОБА_6 , дала суду показання про те, що 4 липня 2020 року близько 20 години 30 хвилин вона разом із чоловіком перебувала у себе на подвір`ї і голосно розмовляли з приводу певних побутових моментів. Під час цього сусід ОСОБА_3 , з яким перебувають в неприязних відносинах, вперся в паркан і почав нецензурно висловлюватися в їхню адресу, провокуючи на конфлікт. Через деякий час потерпілий на мотоциклі їхав кропити картоплю, а за ним із подвір`я вибіг дворічний син, через що був змушений зупинитися. Після цього почула крики і вибігла на вулицю, де побачила ОСОБА_6 під парканом без свідомості. Самої бійки вона не бачила. Намагаючись з`ясувати, що трапилося, підійшла до обвинуваченого, але він її відштовхнув. Після нанесення ОСОБА_3 . ОСОБА_6 тілесних ушкоджень чоловіка було госпіталізовано до КП «Маневицька ЦРЛ», а в подальшому ще проходив лікування в КП «Волинська обласна клінічна лікарня». Зазначила, що травмування ОСОБА_3 чоловіка порушило звичний спосіб життя, заподіло певні страждання, а також матеріальні збитки, оскільки було витрачено значні кошти на його лікування.

Неповнолітні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_16 , які допитувалися в присутності представника служби у справах дітей, суду дали показання, що бачили, як їхній сусід ОСОБА_3 декілька разів вдарив батька в область голови та обличчя, після чого в нього текла кров, око було підбите, про що відразу ж розповіли матері. Підтвердили, що після цього ОСОБА_6 тривалий час лікувався.

Свідок ОСОБА_17 , суду дала показання про те, що 4 липня 2020 року після 20 години вона, дізнавшись про бійку, вибігла на вулицю і побачила як під парканом лежить побитий, із закривавленим оком, її зять ОСОБА_6 . Зі слів зятя та дочки знає, що його побив ОСОБА_18 .

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , кожен зокрема, в судовому засіданні підтвердили, що 4 липня 2020 року біля 20 години 30 хвилин вони ремонтували разом із ОСОБА_18 в гаражі мотоцикл. Чули, як сусіди ОСОБА_19 у себе на подвір`ї сварилися. Коли обвинувачений проходив через подвір`я ОСОБА_10 , то зробив сусідам зауваження, щоб ті припинили кричати, на що ОСОБА_6 почав висловлюватися нецензурними словами на адресу обвинуваченого. Трохи пізніше, коли потерпілий виїжджав зі свого подвір`я на дорогу, пригальмувавши, знову почав словесно ображати ОСОБА_18 , підкликаючи до себе для продовження з`ясування відносин. Коли обвинувачений вийшов до потерпілого із подвір`я ОСОБА_20 , ОСОБА_6 відійшов від мотоцикла та почав розмахувати руками, намагаючись кулаками вдарити ОСОБА_18 і один раз поцілив в ліву частину обличчя. У відповідь на це, обвинувачений дав ляпаса по обличчю потерпілого, а потім рукою притримував ОСОБА_6 в ділянці лоба, щоб той не зміг завдавати удари. Однак в подальшому вдарив потерпілого кулаком в область ніби в ліву брову, після чого той присів біля паркану і з його подвір`я з криками вибігли дружина і теща. Підтвердили, що односельчанам відомо про інвалідність ОСОБА_6 , однак це йому не заважає керувати транспортними засобами та виконувати роботу по господарству із фізичним навантаженням.

Свідок ОСОБА_21 суду дала показання про те, що вони є сусідами із сім`єю ОСОБА_19 і 4 липня 2020 року близько 20 години 30 хвилин почула крики, які долинали з їх подвір`я. Декілька хвилин по цьому бачила, як ОСОБА_6 сів на мотоцикл, але ще продовжував щось кричати до ОСОБА_18 , який підійшов до нього і потерпілий вдарив обвинуваченого в ліву сторону обличчя. ОСОБА_18 ніби поклав ОСОБА_6 руку на голову, таким чином намагаючись запобігти ударам, але потім вдарив його рукою спочатку долонею, а потім кулаком в ліве око. Знає, що потерпілий після цього тривалий час перебував на лікуванні.

Показання вказаних свідків є послідовними та узгоджуються між собою.

Також винуватість ОСОБА_18 у інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні та зібраними під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні:

- повідомленням про нещасний випадок невиробничого характеру від 5 липня 2020 року КП «Маневицька ЦРЛ», в якому зазначено, що 5 липня 2020 року о 00 годині до вказаного медичного закладу було доставлено ОСОБА_6 із травмою, яку отримав біля 20 години 30 хвилин 4 липня 2020 року на подвір`ї в с. Серхів і встановлено діагноз: струс головного мозку, забійна рана обличчя зліва. Подією, що призвела до нещасного випадку, стало побиття ОСОБА_3 (а.п.126 т.1);

- протоколами проведення слідчого експерименту від 23 листопада 2020 та від 5 січня 2021 року за участі ОСОБА_13 , з якого встановлено, як під час проведення слідчої дії свідок ОСОБА_13 показав, як 4 липня 2020 року близько 20 години 30 хвилин по вул. Береза в с.Серхів Волинської області ОСОБА_18 наніс ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а також розповів про механізм його нанесення та обставини вчинення кримінального правопорушення (а.п.139 140 т.1);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23 листопада 2020 року за участі ОСОБА_6 , з якого встановлено, як під час проведення вказаної слідчої дії потерпілий показав, як 4 липня 2020 року близько 20 години 30 хвилин по вул. Береза в с.Серхів Волинської області обвинувачений наніс йому удари, а також розповів про механізм, локалізацію їх нанесення та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (а.п.142 144 т.1);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 5 січня 2021 року за участі ОСОБА_10 , з якого встановлено, як під час проведення слідчої дії свідок показав, як 4 липня 2020 року близько 20 години 30 хвилин по АДРЕСА_1 ОСОБА_18 наніс ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а також розповів про механізм його нанесення та обставини вчинення кримінального правопорушення (а.п.139 140 т.1).

Відповідно до висновку судово медичної експертизи № 46 від 30 липня 2020 року у ОСОБА_6 було виявлено слідуючі тілесні ушкодження: контузія середнього ступеня лівого очного яблука з розвитком часткового гемофтальму і периферичної дегенерації його сітківки; внутрішньо шкірний крововилив ділянки лівої носо губної складки. Дані тілесні ушкодження, згідно їх морфологічних особливостей і записів медичної документації, виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету) з обмеженою слідоутворюючою поверхнею, не виключається, що в термін, вказаний в постанові про призначення судово медичної експертизи та потерпілим. За ступенем тяжкості контузія середнього ступеня лівого очного яблука з розвитком часткового гемофтальму і периферичної дегенерації його сітківки за ознакою тривалості розладу здоров`я (більше 21 дня) належить до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; закрита ЧМТ: струс головного мозку та забійні рани лівої надбрівної ділянки обличчя і основи нижньої повіки лівого ока, як кожне окремо, так й увесь їх перелік, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (від 6 до 21 дня) розлад здоров`я; решта тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , як кожне окремо, так й увесь їх перелік, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Приймаючи до уваги характер і особливості анатомічної локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , вважається що для утворення ушкодження було необхідно не менш як 3-6 травматичних контактів з тупими предметами (предметом) та неможливим вважається утворення їх в результаті одноразового падіння потерпілого з висоти власного зросту (а.п. 128 130 т.1).

Допитаний в судовому засіданні судово медичний експерт ОСОБА_22 суду пояснив, що ним була проведена судово медична експертиза ОСОБА_6 в період з 9 липня по 30 липня 2020 року і, на підставі результатів об`єктивного огляду ОСОБА_6 , який був направлений на експертизу постановою слідчого, а також медичної карти стаціонарного хворого, Виписки з медичної карти, було дано відповідний висновок. Вказаних даних, які аналізувалися в сукупності, було достатньо для проведення експертизи. Спочатку потерпілому надавалася медична допомога з приводу ЧМТ, так як допускалося настання тяжких наслідків, а потім, у зв`язку із травмуванням, проводилося лікування в офтальмологічному відділенні. Підтвердив, що обізнаний з вимогами ст. ст. 384, 385 КК України, має повноваження на проведення судово медичної експертизи і що наслідком контузії у ОСОБА_6 є саме травмування, а не хронічні хвороби чи фізичні навантаження.

Таким чином, висновок судово медичної експертизи та показання експерта в судовому засіданні підтверджують обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення та безпідставність клопотання захисника про визнання висновку експерта недопустимим доказом.

Також безпідставним, на думку суду, є клопотання захисника про визнання недопустимими протоколу проведення слідчого експерименту із ілюстративною таблицею від 23 листопада 2020 року за участі потерпілого ОСОБА_6 , протокол проведення слідчого експерименту із ілюстративною таблицею від 23 листопада 2020 року за участі ОСОБА_13 та заяву адвоката ОСОБА_14 від 28 січня 2021 року із додатками з огляду на наступне.

Статтею 85 КПК Українивизначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, згідно з вимогамистатті 94 КПК Українижоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченомустаттею 89 КПК України.

Частиною першоюстатті 87 КПК Українипередбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другоїстатті 87 КПК Українидає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Таких підстав під час розгляду даного кримінального провадження судом не встановлено, а тому всі докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, є належними і допустимими.

Таким чином, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить висновку, що своїми умисними діями, які виразились у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерілого ОСОБА_6 , ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які б пом`якшували покарання, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо особи із інвалідністю.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

При призначенні покарання суд керується положеннями ст. 50, ст. 65 КК України в силу яких суд зобов`язаний призначаючи покарання врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання з тим, щоб особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, як цією особою, так суспільними спостерігачами, які оцінюють співмірність вчиненого діяння та покарання.

При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й має реалізувати принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально вольову владну діяльність суду з вирішення визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При призначенні покарання ОСОБА_18 суд враховує, що обвинувачений вчинив умисний злочин, який, згідно ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є потерпілий внаслідок аварії на ЧАЕС (3 категорії), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Щодо доцільності призначення покарання ОСОБА_3 у вигляді виправних робіт, як вимагала сторона потерпілого в судовому засіданні, суд роз`яснює, що даний вид покарання, за вимогами ч.ч.1, 2 ст. 57 КК України не застосовується до непрацевлаштованих осіб, а тому не може бути призначений обвинуваченому.

Статтею 2 КПК України унормовано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку відповідатиме особі обвинуваченого і завданням кримінального провадження, унормованим ст. 2 КПК України.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Управління фінансів Маневицької РДА, Департаменту фінансів Волинської облдержадміністрації суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Зазначені кошти стягуються на користь бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад.

Відповідно до п.п. 1,2,4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, підлягає стягненню в сумі фактичних витрат з винних осіб, і визначається закладом охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи із кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості витрат на його лікування.

Беручи до уваги довідку КП «Маневицька ЦРЛ» №1435/01-11/2-20, розрахунок вартості одного ліжко дня в КП «Маневицька ЦРЛ» за липень 2020 року, довідку КП «Волинська обласна клінічна лікарня» №01.10/97, суд приходить висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому з ОСОБА_3 слід стягнути 50608 гривень 27 копійок (6565 гривень 95 копійок лікування в КП «Маневицька ЦРЛ» + 44042 гривні 32 копійки лікування в КП «Волинська ОКЛ»), витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої особи (а.п.35 37 т.1).

Також частковому задоволенню підлягає цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року № 4 роз`яснено, що відповідно до ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Вирішуючи питання розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд виходить з того, що очевидним є те, що ОСОБА_6 завдано моральної шкоди вчиненим злочином. У зв`язку з отриманою травмою, зокрема діями обвинуваченого, погіршився стан здоров`я та було допущено порушення нормального способу життя потерпілого. Приймає суд до уваги й те, що потерпілий переніс стрес, для відновлення та покращення стану здоров`я потребувався значний період часу, протягом якого він змушений продовжити лікування.

Суд розглядає цивільний позов у межах заявлених позовних вимог (ч. 5 ст. 128 КПК, ст. 12, ст. 81 ЦПК України). Також суд повинен виходити з принципів розумності та справедливості, характеру злочину, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, вини особи, діями якої завдано моральну шкоду та інших обставин, що мають істотне значення, таких як ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, його матеріальний стан. Такі вимоги передбачені ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відтак з урахуванням викладених норм права та обставин справи, матеріального стану обвинуваченого, суд вважає, що розумним та справедливим відшкодуванням моральної шкоди є стягнення з ОСОБА_18 15000 моральної шкоди.

Разом з тим, з наданих суду доказів долучених до справи оригіналів квитанцій (а.п. 2 т. 2) встановлено, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди обґрунтовані не в повному обсязі, відтак підлягають задоволенню частково на суму 2 108 гривень 88 копійок, зважаючи на виписку з медичної карти ОСОБА_6 , де зазначено медичні препарати, які були призначені лікарем при лікуванні, а також те, що лікування в КП «Маневицькій ЦРЛ» проводилося з 5 липня 2020 року по 14 липня 2020 року, в КП «Волинська ОКЛ» з 14 липня 2020 року по 27 липня 2020 року (а.п. а.п. 35, 56 т.1).

Суд також вважає не доцільним стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого витрат на проведення МРТ 16 липня 2020 року, оскільки згідно електронного направлення №6902-4097-2161-8662 (а.п.63 т.1) ОСОБА_6 скеровано на обстеження з діагнозом «гіпертонія з ускладненням», «ознаки дисцикуляторної енцефалопатії», проте потерпілою стороною не надано суду доказів, що вказаний діагноз є наслідком неправомірних дій обвинуваченого.

Вказані суми стягнень на користь потерпілого ґрунтуються на положеннях статей 128, 129 КПК України і відповідають обставинам справи.

Речові докази, витрати на залучення експертів відсутні.

Арешт на майно не накладався, запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши покарання 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі статей75,76 КК Українизвільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Управління фінансів Маневицької районної державної адміністрації (р/р UA 818201720344300001000033409 ГУ ДКСУ у Волинській області, код ЄДРПОУ: 01983186) кошти в сумі 6565 гривень 95 копійок, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої особи. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації (р/р 31416544700001 ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, код отримувача 38009371) кошти в сумі 44042 гривні 32 копійки, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої особи.

Позов потерпілого задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 15000 гривень моральної шкоди та 2108 гривень 88 копійок матеріальної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речові докази, витрати на залучення експертів відсутні.

Арешт на майно не накладався, запобіжний захід не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя

Маневицького районного суду ОСОБА_1