Рішення

від 16.03.2022 по справі 682/1988/19

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/1988/19

Провадження № 2/682/6/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2022 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Маршал І.М.,

секретаря Захарчук С.П.,

за участі представника позивача адвоката Мукомел Л.А.,

представника відповідача адвоката Андрієвського О.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном. В обгрунтування позову вказувала, що є власником гаража відповідно до договору дарування від 13.09.1997 року. Гараж розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810600000:01:005:0101, що знаходиться в гаражному масиві по АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради за № 37 від 30.01.2019 року вказаному гаражу було присвоєно порядковий номер -010050101. Позивачка вказує, що зазначений гараж вона нікому не відчужувала та не здавала в оренду. В травні 2018 року позивачці стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 незрозуміло на яких підставах користується гаражем належним позивачці та вважає себе власником гаража. Позивачка вказує, що на її письмові вимоги звільнити приміщення гаража та передати від нього ключі відповідачка ніяким чином не відреагувала. З цих підстав позивачка просить усунути перешкоди в користуванні майном - гаражем, зобовязавши ОСОБА_2 звільнити спірний гараж від належного відповідачу майна та передати ключі від нього для позивачки.

Представник позивача адвокат Мукомел Л.А. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просила їх задоволити.

Представник відповідача адвокат Андрієвський щодо позову заперечив, вважає його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши учасників судового розгляду, представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0024 га, кадастровий номер 6810600000:01:005:0101, яка знаходиться за адресою м. Славута Хмельницької області, гаражний масив по АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації земельної ділянки16.05.2016. Дата державної реєстрації права власності 13.10.2017 .

Позивач стверджує, що саме на цій земельній ділянці був побудований її батьком гараж і подарований їй за договором від 13.09.1997 року.

За договором дарування гаража від 30.09.1997 року ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 - його дочка прийняла у дар силікатно-блочний гараж загальною площею 24,0 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 24,0 кв.м. Гараж належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право власності на гараж, виданого виконкомом Славутської міської ради 07.02.1997 року, Зареєстрованого в Славутському пункті БТІ №211.

Згідно Технічного паспорта на гараж по АДРЕСА_1 гаражний масив виготовленого БТІ 08.05.2018 року та плану подарованого позивачці батьком гаража та журналу внутрішніх обмірів він складається з самого гаража, площею 22, 8 кв.м. та підвалу, який посередині має перегородку- стіну, в результаті чого утворились два майже однакових по розміру приміщення площею 11,1 кв.м та 11.3 кв.м. Всього по гаражу з підвалом площа 45,2.

Згідно договору купівлі-продажу гаража від 15.05.2018 року ОСОБА_2 відчужила для ОСОБА_4 гараж, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Гараж з підвалом з силікатних блоків загальною площею 40,4 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,0030 га ( кадастровий номер земельної ділянки 6810600000:01:004:0112). Відчужуваний гараж належав продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Славутської міської ради 29.12.2011 року; право власності зареєстровано КП "Славутське БТІ" 17.01.2012 р в книзі 1 за номером запису 1253, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно - за реєстраційним номером 35811990. Вказане підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 123906330 від 15.05.2018.

Отже, ОСОБА_4 є власником гаража АДРЕСА_2 , щодо якого позивачка ОСОБА_1 вважає себе власником згідно предявленого позову.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 показала суду, що їй належить гараж, розташований в гаражному масиві по АДРЕСА_2 , який їй був подарований її батьком ОСОБА_3 . Цим гаражем вона користувалась до 2006 року після чого до гаража навідувався її син. Гараж нею не використовувався за призначенням, бо автомобіля вона не мала, тримала там різні коробки та речі. Документи на земельну ділянку під гаражем вона оформлювала пізніше , із цим їй допомагав знайомий ОСОБА_5 . Не користувалася гаражем впродовж 10 років, а коли стала цікавитися - виявила, що там хтось замінив ворота і замок. Вона зясувала, що то ОСОБА_2 вважає себе теж власником гаража. На якій точно вулиці розміщений гараж вона точно сказати не може, однак на її погляд це вулиця ( ряд) ближче до розташованих поряд житлових будинків. З чоловіком ОСОБА_6 вона перебуває в шлюбі, проте спільно вони не проживають і їй нічого не відомо про існування гаража, який він отримував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду, що він є товаришем сина позивачки ОСОБА_1 і на її прохання погодився допомогти їй виготовити технічну документацію на гараж та на приватизацію земельної ділянки під гараж. На цей гараж йому вказала позивачка, гараж знаходиться на гаражному масиві по АДРЕСА_3 чи 3 ряду. Зі слів ОСОБА_1 та її сина йому відомо, що гараж належить ОСОБА_1 та ним користувалися ОСОБА_7 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 (чоловік відповідачки) показав суду, що в 2003 році його знайомий ОСОБА_9 розповів йому про те що ОСОБА_6 (чоловік позивачки) продає недобудований гараж, який розташований в гаражному масиві по АДРЕСА_1 . Зустрівшись з ОСОБА_6 ОСОБА_8 домовився з ним про купівлю гаража, який знаходився за порядковим номером 6 у 3 ряду гаражів. Купівля-продаж вказаного гаража між сторонами нотаріально не оформлялась, оскільки в ОСОБА_6 не було документів на право власності на гараж, тому ОСОБА_8 передавши для ОСОБА_6 обумовлену сторонами суму коштів вартості гаража розпочав добудовувати вказаний гараж. Фактично гараж мав уже готових три стіни - з гаражів , які були побудовані з обох сторін та позаду - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 вже мали на той час побудовані гаражі , ОСОБА_6 побудував передню стіну, перекрив і поставив деревяні ворота. В 2003 році по тому, як він придбав у ОСОБА_6 гараж - він почав ним користуватися. На час придбання гаража в ньому не було підвального приміщення, а лише оглядова яма ( яка була закидана сміттям), ворота гаража були дерев`яними. ОСОБА_8 вичистив оглядову яму гаража від сміття, замінив дерев`яні ворота на металеві, застелив новий руберойд на даху гаража. Також він викопав невеличке бокове підвальне приміщення площею 21.9 кв.м.У 2009 році він розпочав оформлення гаража, отримав дозвіл на будівництво, оформили технічну документацію та документи на землю. На протязі 2009-2011 років на ім`я дружини ОСОБА_8 - ОСОБА_2 (відповідачки по справі) були виготовлені документи на земельну ділянку, на якій був розташований гараж, нею отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.0030 га. з кадастровим номером № 6810600000:01:004:0112 та свідоцтво про право власності на цей гараж.

Згідно цього державного акта перед гаражем, який належав дружині ОСОБА_8 - ОСОБА_2 розташована земля загального користування (проїзд), зліва розташований гараж, який належить ОСОБА_13 , справа розташований гараж, який належить ОСОБА_14 , а позаду гаража ОСОБА_2 розташований гараж, який належить ОСОБА_15 .

В 2010 році ОСОБА_2 цей гараж було продано гр. ОСОБА_4 в користування без нотаріального оформлення будь-якого правочину, а 15 травня 2018 року згідно договору купівлі продажу гаража ОСОБА_2 офіційно переоформила гараж на ім`я ОСОБА_4 , тобто продала останній.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що десь в 2003 році до нього звернувся знайомий ОСОБА_16 (чоловік позивачки, із якою той на той час не проживав - йому відомо, що ОСОБА_17 проживав у районі автопарку у матері) і попросив знайти покупця на його гараж. Він запропонував ОСОБА_8 купити гараж в ОСОБА_6 , на що той погодився. Після того, як ОСОБА_8 купив гараж у ОСОБА_6 свідок ОСОБА_9 допомагав ОСОБА_8 перекривати вказаний гараж новим руберойдом, робити нові ворота, так як попередні були дерев`яні, непридатні для користування. Гараж, якого ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_6 розташований на третій вулиці ( ряду гаражів) і по рахунку 6 чи 7 від лівого краю - вказав свідок.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав суду, що належний йому гараж знаходиться в тому ж секторі і на тій же вулиці, де був гараж ОСОБА_8 . Цей гараж був недобудований. ОСОБА_6 він біля гаража чи в гаражі не бачив ніколи, тай сам гараж був непридатний для використання за призначенням, автомобіль там не можливо було тримати. Лише коли власником став ОСОБА_8 , то він привів гараж у стан придатний для використання. Він як сусід по гаражу допомагав ОСОБА_8 робити нові ворота на гараж ( зварювальні роботи), викидати з ями сміття, відкачувати воду, а після розширяти її під підвал. Гараж знаходиться в 3 ряду, ближче до краю зліва

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав суду, що в нього з 1975 року є гараж, який розташований по АДРЕСА_2 . Свідок показав, що в свій час, орієнтовно 1975 року на земельній ділянці поряд з його гаражем почав будувати гараж ОСОБА_16 , земельна ділянка була виділена йому за рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради. ОСОБА_6 було втрачено примірник рішення виконавчого комітету про виділення йому земельної ділянки під будівництво гаража і ОСОБА_14 допоміг йому отримати копію цього рішення. Будівництво фактично полягало в тому, що положили плиту, гараж був без підвалу. Сусідами з його гаражем були ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Через певний час, у 80-х рр., гаражем почав користуватися ОСОБА_21 , який купив цей гараж в ОСОБА_6 . Свідок показав, що ОСОБА_8 вивіз сміття з вказаного гаража і почав там зберігати корма для тварин в результаті чого ще завелись гризуни, чим було створено незручності для сусідів, так як вони появились і в їх гаражах. Проте це тривало недовго. Він особисто жодного погодження як користувач і власник суміжних будівель та земельних ділянок для ОСОБА_1 не підписував.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що їй на праві власності належить гараж під № НОМЕР_1 , який розташований в третьому ряду гаражного масиву по АДРЕСА_1 , гараж має сині ворота, підвал і яма справа. Цей гараж вона придбала в ОСОБА_2 (відповідачки по справі) ще в 2010 році і користується ним до теперішнього часу. Нотаріально договір купівлі-продажу гаража було оформлено між сторонами 15 травня 2018 року. ОСОБА_1 вона не знає, вперше побачила у суді. Вона пригадує, що у 2015 році її мати розповідала їй, що до них додому прийшли двоє чоловіків, вдома була лише її матір, один з чоловіків назвався сином ОСОБА_1 , а інший її адвокатом. На їх прохання мати ОСОБА_4 надала їм документи на гараж, що в гаражному масиві по АДРЕСА_2 , вони їх сфотографували.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що в нього є гараж на території гаражного масиву по АДРЕСА_2 , який він побудував 1976 року. Поряд з його гаражем знаходиться гараж власником якого раніше була ОСОБА_22 . Цим гаражем користувався її чоловік ОСОБА_21 , який в ньому зберігав комбікорм. ОСОБА_2 продала вказаний гараж іншій особі. Свідок також показав, що рік чи два тому до його гаража під`їжав автомобілем молодий чоловік, як пізніше йому стало відомо це був син ОСОБА_1 , який в грубій формі сказав ОСОБА_13 , що той буде свідком в суді щодо спору по гаражу, бо цей гараж належить йому. Він відповів, що йому відомо, що цей гараж ОСОБА_11 , після він сказав цьому чоловіку, що потрібно бути ввічливим з старшими людьми, та він сів у автомобіль і поїхав геть. Через два дні цей чоловік знову приходив до гаража, але уже з своєю матір`ю ОСОБА_1 , яка сказала ОСОБА_13 , що гараж, який розташований поряд з його гаражем належав колись її чоловіку і що потрібно підтвердити в суді, що вона користувалась цим гаражем, але ОСОБА_13 відповів їй, що йому про це нічого не відомо. Також свідок показав суду, що ніколи раніше він не бачив поряд з сусідським гаражем ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду показав, що йому як мешканцю м. Славута знайома ОСОБА_1 , про те, що вона має гараж у гаражному масиві по АДРЕСА_3 йому відомо тривало, при цьому він допускає, що її чоловік ОСОБА_19 міг розпорядитися майном ( гаражем) без відома дружини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 - директор Комунального підприємства «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» суду показав, що до 2014 року загального доступу до публічної кадастрової карти не було і у м. Славута, як і у в цілому по державі було досить багато випадків, коли точки координат земельних ділянок оформлюваних до того періоду із технічних причин знаходилися не замісцем їх факичного розташування. По гаражному масиву по АДРЕСА_2 - там значна частина земельних ділянок зміщена за точками координат. Оглянувши документи на гаражі в судовому засіданні свідок вказав, що документацію на земельну ділянку ОСОБА_2 розробляв МПП "Кадастр" ( Попик), гараж на той час вже був побудований, був технічний паспорт на гараж і рішення міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Координати розташування цієї земельної ділянки на той час "закидали" не розробники технічки, а Славутське відділення Центру Державного земельного кадастру. Тут очевидно було допущено помилку при присвоєнні точок координат для земельної ділянки, на якій розташовувався гараж власником якого на той час була ОСОБА_2 і його було поміщено за точками коокрдинат в іншому місці. За документами на земельну ділянку ОСОБА_1 - вони по факту робили технічні документи на земельну ділянку під гаражем, на який їм фактично вказала ОСОБА_1 , згідно наданих замовником відомостей вони також вказують ПІП сусідів. Документів на право власності на сам гараж вони не перевіряли. І оскільки земельну ділянку, яка мала б знаходитися під гаражем ОСОБА_2 , було покладено в інших точках координат, то очевидно, що за Публічною кадастровою картою під цим гаражем( спірним) була вільна земельна ділянка і таким чином для ОСОБА_1 під тим гаражем і була оформлена земельна ділянка. Однак за технічними документами на гаражі - гараж ОСОБА_2 має розміри 4,47х5,9, гараж ОСОБА_1 має бути розмірами 3,9х5,85. Очевидною є помилка з точками кординат земельних ділянок, яку можна усунути шляхом внесення даних за обмінними файлами до Кадастрової карти.

Що ж стосується спірного гаража, який колись належав відповідачці ОСОБА_2 та на який претендує позивачка, то судом встановлено, що згідно архівного витягу із рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів Хмельницької області № 336 від 25.09.97 року гр. ОСОБА_6 (чоловіку позивачки), що проживав в АДРЕСА_4 , теж було виділено земельну ділянку тільки вже площею 30.00 кв.м. під будівництво гаража по АДРЕСА_3 . Чоловік позивачки ОСОБА_6 почав будувати на цій земельній ділянці гараж, але будівництво не закінчив, не отримав документів про право власності на гараж і в 2003 році фактично продав цей недобудований гараж для гр. ОСОБА_8 (чоловіка відповідачки), який добудував спірний гараж, певний час ним користувався, виготовив документи на вказаний гараж на ім`я своєї дружини ОСОБА_2 (відповідачки по справі), яка згодом продала цей гараж для ОСОБА_4 , про що свідчить наступне.

Так, 19.03.2009 року інженером архітектором була виготовлена схема розміщення земельної ділянки під гаражем. На цій схемі вказано, що земельна ділянка розташована в АДРЕСА_2 в третьому ряду гаражного масиву під № НОМЕР_1 .

24 квітня 2009 року згідно рішення сесії Славутської міської ради № 3.1-30/2009 відповідачці ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації, що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 30.00кв.м. по АДРЕСА_3 в гаражному масиві, гараж № НОМЕР_1 для будівництва індивідуального гаража за рахунок земель, які не надані у власність чи користування.

На підставі рішення Славутської міської ради за № 5.5-41/2010 від 26.03.2010 року ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.0030 га. з кадастровим номером № 6810600000:01:004:0112.

Отже, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, проаналізувавши покази свідків є підстави для висновків, що на території гаражного масиву по АДРЕСА_1 є два зовсім різних гаражі, один з яких колись побудував ОСОБА_3 (батько позивачки) та 30 вересня 1997 року подарував його своїй дочці ОСОБА_1 , а інший в свій час почав будувати ОСОБА_6 (чоловік позивачки) на земельній ділянці, отриманій ним 25 вересня 1997 року за рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів Хмельницької області, який він недобудованим в 2003 році продав ОСОБА_8 - чоловіку відповідачки ОСОБА_2 , яка в подальшому оформила право власності на вказаний гараж та в 2010 році продала його ОСОБА_4 .

Згідно висновку експерта № 03-138/21 про проведення земельно-технічної експертизи земельна ділянка з кадастровим номером 6810600000:01:004:0112 належить ОСОБА_2 , а земельна ділянка з кадастровим номером 6810600000:01:005:0101 належить ОСОБА_1 , координати цих ділянок не збігаються, що це різні земельні ділянки, які розташовані в різних місцях гаражного масиву і що накладення земельних ділянок та порушення землекористування не має.

Однак, ОСОБА_2 приватизувавши земельну ділянку на якій знаходиться спірний гараж та оформивши право власності на цей гараж після того, як він недобудованим був куплений її чоловіком ОСОБА_8 у ОСОБА_6 (чоловіка позивачки) та продавши в подальшому цей гараж ОСОБА_4 не знала, що працівниками МПП «Кадастр» під час розроблення ними документації на земельну ділянку під вказаним гаражем помилково в документах, виготовлених на ім`я ОСОБА_2 , вказано координати зовсім іншої земельної ділянки, тобто кадастровий номер, який мав би бути присвоєним по факту земельній ділянці належній на праві власності ОСОБА_2 , що під гаражем АДРЕСА_2 в третьому ряді гаражного масиву помилково було присвоєно зовсім іншій земельній ділянці і таким чином земельна ділянка належна ОСОБА_2 на якій знаходиться спірний гараж помилково залишилась не зареєстрованою з присвоєнням їй кадастрового номера, що в подальшому стало наслідком ще однієї помилки, а саме, 13.10.2017 року на вказану земельну ділянку було зареєстровано право власності ОСОБА_1 , яка до реєстрації права власності на стадії розроблення документації на цю ж саму земельну ділянку для набуття її у власність вважала її вільною, оскільки розробник документації за замовленням ОСОБА_1 помилки щодо не присвоєння раніше ції земельній ділянці кадастрового номера не виявив та не побачив, що земельна ділянка вже перебуває у власності ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд приходить до висновку, що позивачка заявила позовні вимоги до неналежного відповідача та обрала невідповідний правовідносинам спосіб захисту права, яке вважала порушеним.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265,268 ЦПК України, ст. ст. 316, 317, 391 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя Маршал І. М.