Постанова

від 29.06.2022 по справі 340/3306/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2022 року м. Дніпросправа № 340/3306/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року в адміністративній справі № 340/3306/21 (суддя І інстанції Жук Р.В.)

за позовом ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення шостої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " від 19 травня 2021 року № 1148";

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у його власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А 01.03) загальною площею 1,5 га за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Новоградівська сільська рада, за межами населеного пункту.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позов задоволений частково, а саме:

- визнано протиправним і скасовано рішення шостої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » від 19 травня 2021 року № 1148".

- зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А 01.03) загальною площею 1,5 га за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Новоградівська сільська рада, за межами населеного пункту, та прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування скарги зазначив, що відповідно до рішень ради від 26 лютого 2021 року № 156 та від 31 серпня 2021 року № 1866 земельна ділянка, на яку претендує позивач, включена до складу земельних ділянок, на яких створено громадські пасовища, та заплановано зміну її цільового призначення із земель для ведення особистого селянського господарства на землі загального користування під громадськими пасовищами. Апелянт вважає, що здійснив розпорядження землями комунальної власності шляхом зміни цільового призначення земельних ділянок, тому затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на яку претендує позивач, для ведення особистого селянського господарства є неможливим, оскільки земельна ділянка має інше цільове призначення.

У частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржене.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . (а.с. 11-13)

Рішенням Новоградівської сільської ради від 11.09.2020 № 965 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею до 1,5000 га - (пасовище), за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Новоградівська сільська рада за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Новоградівської сільської ради. Визначено подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області для розгляду та затвердження в установленому порядку. (а.с. 21)

На виконання вказаного наказу, між позивачем та ТОВ «Тектоареал» укладено договір від 20.11.2020 № 2225 на виконання робіт.

Згідно з висновком експерта державної експертизи від 17.12.2020 № 28434/88-20 розроблений проект землеустрою пройшов погодження. (а.с. 47-48)

Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за результатами розгляду проекту землеустрою видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7115673292020, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3520885600:02:000:0377. (а.с. 53)

26 лютого 2021 року відповідачем прийнято рішення № 156, яким створено громадські пасовища на території Кетрисанівської громади, затверджено положення про ці пасовища та надано дозвіл раді на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 5660 га пасовищ за рахунок земель комунальної власності не наданих у власність і користування, для створення громадських пасовищ. (а.с. 79-81)

У квітні 2021 року, після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач звернувся до відповідача із заявою про його затвердження та надання земельної ділянки йому у власність.

Рішенням Кетрисанівської сільської ради від 19.05.2021 № 1148 позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 3520885600:02:000:0377) у власність. Зазначено, що у зв`язку з метою уникнення загрози збільшення вітрових та водних ерозійних процесів на території Кетрисанівської сільської ради та, відповідно до рішення 5 сесії 8 скликання Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району від 26.02.2021 № 156 «Про створення громадських пасовищ на території Кетрисанівської сільської ради», земельні ділянки комунальної власності с/г призначення під пасовищами, які не надані у власність і користування та розташовані за межами населених пунктів на території Кетрисанівської сільської ради, відведено під громадські пасовища (КВЦПЗ 18.00). (а.с. 58-59)

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою. Відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища. Відсутні докази розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо. Рішення п`ятої сесії восьмого скликання відповідача від 26.02.2021 № 156 є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, а його прийняття не означає позитивного вирішення питання по суті. Належним способом захисту порушеного права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заявою є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає законність і обґрунтованість такого рішення в частині задоволення позову.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. «б» ч. 1 статті 81 ЗК України (тут і далі в редакції станом на час прийняття відповідачем оскарженого рішення 19 травня 2021 року) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом «а» частини третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Отже, громадянин/ка України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара із земель державної/комунальної власності.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

Згідно з частинами восьмою-десятою статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Наведені вище норми Земельного кодексу України визначають, що фактично єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише подання для затвердження проекту землеустрою, який не погоджений у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також у разі відсутності обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

У спірних правовідносинах на виконання вимог частини першої статті 186-1 Земельного кодексу проект землеустрою, розроблений на замовлення позивача, погоджений відповідним територіальним органом Держгеокадастру, а тому відповідач за приписами ч. 9 ст. 118 ЗК України повинен був прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачу.

Водночас посилання апелянта на рішення ради від 26 лютого 2021 року № 156 «Про створення громадських пасовищ на території Кетрисанівської сільської ради» є безпідставними, оскільки розроблення проекту землеустрою, його погодження, формування земельної ділянки та її реєстрація у Державному земельному кадастрі відбулись до прийняття цього рішення ради.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Отже, на час прийняття відповідачем рішення, яке зазначено підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою, земельна ділянка, на яку претендує позивач, вже була сформована з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Отримавши відповідне рішення уповноваженого органу, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а також розроблений і погоджений у передбаченому чинним законодавством порядку проект землеустрою, позивач мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, затвердження цього проекту та відведення земельної ділянки йому у власність, що є правомірним очікуванням щодо оформлення відповідного права власності на землю.

Натомість, намагаючись змінити цільове призначення земельної ділянки, яка вже сформована на замовлення позивача, відповідач фактично втручається в правомірні очікування позивача щодо набуття майна у власність, що в правовій державі є неприпустимим і порушує право позивача на мирне володіння майном, яке йому гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд вважає взагалі безпідставними доводи апелянта щодо прийняття ним рішення від 26 лютого 2021 року № 156, оскільки зазначеним рішенням лише затверджено загальне положення про громадські пасовища та надано самій собі дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 5660 га пасовищ без визначення конкретних земельних ділянок, які відносяться до таких пасовищ та без затвердження переліку таких ділянок. Отже, станом на час прийняття оскарженого рішення спірна земельна ділянка мала цільове призначення «для ведення особистого сільського господарства», відповідно не відносилась до земель загального користування з видом використання під громадськими пасовищами, а тому у відповідача також і з огляду на ці обставини станом на 19 травня 2021 року підстави для відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою відсутні.

Також безпідставними є і посилання апелянта на укладення радою 22 липня 2021 року договору з ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та прийняття 31 серпня 2021 року рішення № 1866, яким затверджений перелік земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, оскільки зазначені події відбулись вже після прийняття відповідачем оскарженого рішенні 19 травня 2021 року і не були підставою його прийняття, а тому правового значення для вирішення спору не мають.

З огляду на вказане апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що оскаржене рішення відповідача є протиправним і підлягає скасуванню.

Стосовно обраного судом способу захисту колегія суддів зазначає таке.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту для відновлення прав позивача у даній справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду не подавалась, тобто фактично він погодився з обраним судом способом його захисту, який в цілому відповідає приписам процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційний суд, враховуючи приписи ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає, що підстави для перегляду судового рішення в цій частині відсутні, і погоджує обраний судом спосіб захисту прав та інтересів позивача.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, то постанова суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року в адміністративній справі № 340/3306/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко