Постанова

від 29.06.2022 по справі 640/22597/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22597/21 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФ БІЗНЕС ГРУП" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, як адміністратора СЕА, що полягає у незабезпеченні збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину суми 410 498, 00 грн.

- зобов`язати Державну податкову службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину суми 410 498, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна податкова служба України звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2019 ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП» на розрахунковий рахунок ГУ ДПС у м. Києві № UA988999980000031113029026002 помилково перераховано кошти податку на додану вартість у розмірі 410 498, 00 грн.

У зв`язку із вказаною помилкою позивачем на адресу відповідача направлено лист вих. № 17-10/1 від 17.10.2019 з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП».

Листом від 22.10.2019 № 2992/10/26-15-04-01-18 відповідач повідомив позивача, що згідно інформаційних ресурсів ДПС України та відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України Позивачу нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань в розмірі 518, 60 грн., у зв`язку з чим повернення помилково перерахованих грошових коштів з бюджетного рахунку на розрахунковий рахунок платника в установі банку у розмірі 410498, 00 грн. можливе лише після проведення відповідних розрахунків в ІКП.

Враховуючи надану відповідь позивачем сплачено нараховані штрафні санкції в розмірі 518, 60 грн. та повторно подано заяву вих. № 08-11/1 від 08.11.2019 щодо повернення помилково перерахованих грошових кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП».

Відповідач листом від 12.11.2019 № 42788/10/26-15-04-01-18 повідомив позивача, про відсутність підстав для повернення переплати з податку на додану вартість у розмірі 410498, оо грн. з бюджетного ПДВ-рахунку на розрахунковий рахунок платника в банку.

27.11.2019 позивач повторно подав заяву про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

03.12.2019 ПДВ кошти в розмірі 410 498, 00 грн. повернуто, однак не на банківські реквізити, які зазначені в заяві про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошових зобов`язань та пені, а на ПДВ-електронний рахунок UA10899998038519000000343673 та зараховані як повернення ПДВ з бюджету.

Позивач на адресу відповідача направлено заяву вих. № 23-04/1 від 23.04.2021 в якій просив зарахувати помилково сплачені грошові кошти ПДВ у розмірі 410498, 00 грн. як не повернення з бюджету, а як поповнення ПДВ-рахунку ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП» та здійснити перерахунок ліміту OverDraft з ПДВ ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП»

Листом від 21.05.2021 відповідач щодо поповнення рахунку електронного адміністрування ПДВ та перерахунку Офердрафт відмовив у задоволенні поданої заяви.

Позивач вважає, такі дії відповідача протиправними, оскільки зарахування 03.12.2019 грошових коштів в розмірі 410 498, 00 грн. на рахунок СЕА, зазначена операція не призвела до збільшення реєстраційного ліміту позивача, а призведе до необхідності повторного поповнення цього рахунку. Крім того, позивач позбавлений можливості повернути зазначені грошові кошти з рахунку в СЕА ПДВ на поточний рахунок в установі банку. Зазначена сума не може бути використана позивачем для реєстрації податкових накладних та не може бути повернута на поточний рахунок Позивача в загальному порядку, передбаченому п. 200-1.6 ст.200-1 Податкового кодексу України, а отже, фактично є вилученою з господарського обліку.

Вважаючи протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у незабезпеченні організації системи електронного адміністрування податку на додану вартість суми податку на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ДФС як адміністратор системи електронного адміністрування ПДВ не виконала покладених на неї обов`язків щодо своєчасного відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем згідно з чинними нормами ПК України відомостей, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту, у тому числі із ПДВ.

Так, пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У разі коли платником податку після реєстрації податкової накладної виявлено помилковість виписки такої накладної або інші недоліки, законодавцем передбачено певний алгоритм дій для платників податків, направлених на усунення розбіжностей в податковому обліку платника у такому випадку.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем помилково, замість поповнення електронного рахунку ПДВ, було перераховано 410 498, 00 грн. на бюджетний рахунок з ПДВ. У подальшому вказану суму ГУ ДПС у м. Києві було повернуто позивачу, однак не на поточний рахунок платника податку, а на ПДВ-електронний рахунок.

Колегія суддів вважає, такі дії відповідача призвели до того, що на рахунку позивача в СЕА ПДВ обліковується «заморожена» сума грошових коштів 410 498, 00 грн., що підтверджується витягом про реквізити електронного рахунку. Зазначена сума не може бути використана для реєстрації податкових накладних та не може бути повернута на поточний рахунок в загальному порядку, передбаченому п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, а отже, фактично є вилученою з господарського обліку.

Так, згідно пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307, у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Таким чином, у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг, виявленого після завершення процедури реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та з метою виправлення допущеної помилки платник податків має право згідно пунктом 192.1 статті 192 ПК України скласти розрахунок коригування до помилково виписаної податкової накладної.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 200-1.2 статті 200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок № 569).

Даний порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

За визначенням п.2 Порядку № 569 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Згідно з п. 3 Порядку №569 періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством.

Реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних здійснюється виключно у межах реєстраційної суми, яка обчислюється за формулою, встановленою пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України та пунктом 9 Порядку № 569.

Відповідно п. 9 Порядку №569 платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: Накл= SНаклОтр + SМитн + SПопРах + SОвердрафт - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником податку у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з податку, суми податку, зазначеної у складених таким платником податкових накладних, зареєстрованих у реєстрі, яка визначається як різниця між: сумами податкових зобов`язань за операціями з постачання/надання товарів/послуг та отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, здійсненими після 1 липня 2015 року, та їх подальшого коригування згідно із статтею 192 Кодексу, задекларованими платником у податкових деклараціях з податку, з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них; сумами податку, зазначеними платником податку в податкових накладних, що складені за такими операціями (в тому числі податкових накладних, які не видаються отримувачу, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України), здійсненими після 1 липня 2015 року, та розрахунків коригування, складених починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстрованих в Реєстрі, до податкових накладних, складених до 1липня 2015 року.

За приписами п. 13 Порядку № 569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в реєстрі.

Таким чином, саме на відповідача покладається обов`язок щодо забезпечення автоматичного відображення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму непогашеного від`ємного значення податку на додану вартість.

Наведене свідчить про те, що система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні ДФС України, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відповідно до пп. 14.1.242 п. 14.1 ст. 14 ПК України технічний адміністратор електронного кабінету (далі - технічний адміністратор) - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних цих електронних сервісів.

Таким чином, СЕА ПДВ організована на централізованому рівні Державної податкової служби України, яка є її адміністратором, а відтак, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми при зміні значення будь- якого з показників формули, тобто на Державну податкову службу України покладається обов`язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму непогашеного від`ємного значення податку на додану вартість.

Приписами ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Статтею і Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої згідно із Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У зв`язку з тим, що ГУ ДПС у м. Києві було перераховано грошові кошти в сумі 410 498, 00 грн. з бюджетного рахунку ПДВ безпосередньо на ПДВ-електронний рахунок позивача, в подальшому це призвело фактично до неможливості використання грошових коштів в сумі 410 498, 00 грн. в СЕА, зокрема не збільшенні в системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину суми 410 498, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскільки грошові кошти в сумі 410 498, 00 грн. фактично є такими, що першочергово надійшли з рахунку позивача в СЕА, відповідачем протиправно не враховано при обчисленні показника ЕПопРах, що призвело до незбільшення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ «СТАФ БІЗНЕС ГРУП» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину суми 410 498, 00 грн.

При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

Л.В. Бєлова