Постанова

від 29.06.2022 по справі 640/22757/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22757/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві, третя особа: Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2020 року №443210-3313-2615, №443207-3313-2615, №443205-3313-2615 та №443213-3313-2615.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем невірно застосовано ставку податку у розмірі 1% замість вірного 0,03%, посилаючись на рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», а саме додатку 3 - Положення про плату за землю в м. Києві..

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 лютого 2020 року №443210-3313-2615 позивачці на підставі підпункту 543.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нараховане податкове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 19 863,53 грн. відповідно до пункту 287.5 статті 287, пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 лютого 2020 року №443107-3313-2615 позивачці на підставі підпункту 543.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нараховане податкове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 19 863,53 грн. відповідно до пункту 287.5 статті 287, пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 лютого 2020 року №443205-3313-2615 позивачці на підставі підпункту 543.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нараховане податкове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 19 863,53 грн. відповідно до пункту 287.5 статті 287, пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 лютого 2020 року №443213-3313-2615 позивачці на підставі підпункту 543.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нараховане податкове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 19 863,53 грн. відповідно до пункту 287.5 статті 287, пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України.

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв правомірно, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому положеннями п. 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 287.7. статті 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 286.5 зазначеної статті нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 ПК України.

Матеріали справи підтверджують, що відповідно до договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 16 червня 2009 року та витягів з Державного реєстру правочинів ОСОБА_1 з 16 червня 2009 року на праві приватної власності належать земельні такі земельні ділянки площею 0,1000 га:

- кадастровий номер 8000000000:66:457:0049, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кадастровий номер 8000000000:66:457:0047, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- кадастровий номер 8000000000:66:457:0046, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- кадастровий номер №8000000000:66:457:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Як видно із податкових повідомлень-рішень, відповідач визначив позивачу суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік по кожній із чотирьох земельних ділянок у розмірі 19 863,53 грн.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу). А землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 статті 14 ПК України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника чи землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У частинах 1 та 2 статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У розумінні положень п.п. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, п.п. 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.6 ст. 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

За приписами частини першої статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частинами другою-третьою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

ний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що фізична особа - власник земельної ділянки є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку ділянку та зобов`язана у порядку та строки, передбачені Податковим кодексом України, сплатити нараховану суму земельного податку.

При цьому, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, а підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

У справі містяться витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок: кадастровий номер 8000000000:66:457:0049, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:66:457:0047, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 8000000000:66:457:0046, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

кадастровий номер №8000000000:66:457:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .; площа- 0,1000 га кожна, нормативна грошова оцінка 1 986 363,32 грн. за кожну земельну ділянку, цільове призначення - «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва»; категорія земель - «Землі житлової та громадської забудови», про що свідчать Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Апелянт, не заперечуючи наявності у неї обов`язку зі сплати земельного податку, зазначає про невірне застосування відповідачем ставки податку у розмірі 1% замість вірного 0,03%, посилаючись на рішення Київської міської ради віл 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», а саме додатку 3 Положення про плату за землю в м. Києві.

Відповідно до пункту 5.1 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (додаток 3), ставки податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються залежно від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці №1 цього Положення.

Колегія суддів, встановила, що згідно з таблицею №1 зі ставками податку ставка земельного податку для земель житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва) з кодом 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 3» для фізичних осіб становить 1%.

Тобто, до земельних ділянок з кодом 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» застосовується ставка земельного податку для фізичних осіб 1%.

Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки цільове призначення земельних ділянок: кадастровий номер 8000000000:66:457:0049, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:66:457:0047, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 8000000000:66:457:0046, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; кадастровий номер №8000000000:66:457:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .- «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва»; категорія земель - «Землі житлової та громадської забудови».

Позивач також вказав у позовній заяві, відповідач вірно визначив земельні ділянки за кодом 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», але невірно застосував ставку податку у розмірі 1% замість 0,03%.

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу, що ставки податку у розмірі 0,03% у таблиці №1 до Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (додаток 3) не визначено. У свою чергу доводи позивача не ґрунтуються на нормах законодавства, а тому є помилковими.

Таким чином, суд вважає, що відповідач правомірно розрахував позивачу суму земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік за ставкою податку у розмірі 1%.

Як встановлено судом, нормативна грошова оцінка за кожну із чотирьох належних позивачу земельних ділянок складає 1 986 363,32 грн., відповідно, сума земельного податку за ставкою 1% становить 19 863,53 грн. (1 986 363,32 грн.*1%) за кожну земельну ділянку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2020 року №443210-3313-2615, №443207-3313-2615, №443205-3313-2615 та №443213-3313-2615 є правомірними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом вірно здійснено позивачеві розрахунок суми земельного податку.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

Л.В. Бєлова