Рішення

від 29.06.2022 по справі 420/4911/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4911/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ» (вул. Ізмаїльська, 69, м. Кілія, Одеська область, 68300) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №330765 від 24.01.2022 року, про стягнення з ТОВ «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.06.2022 року Клопотання Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про заміну відповідача задоволено, замінено відповідача, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, його правонаступником Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області у справі №420/4911/22.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постанова №330765 від 24.01.2022 року про накладення штрафу прийнята Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області на підставі акту Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30.11.2021 року, яким встановлено порушення ТОВ «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ» під час здійснення внутрішнього перевезення: відсутність картки водія та роздруківки даних роботи тахографа.

Представник позивача вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки під час оформлення акту від 30.11.2021 року не враховано Постанову КМУ №207, яка втратила чинність лише 04.02.2022 року.

Між тим, Постановою №207 затверджено виключний Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, яким не передбачено такі обов`язкові документи як картка водія та роздруківки даних роботи тахографа.

Крім того, Постановою №207 передбачено, що забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

Також представник позивача вважає застосування Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки під час оформлення акту від 30.11.2021 року Інструкцій №340 та №385 протиправним, оскільки вказані інструкції застосовуються виключно для міжнародних перевезень. Водночас, Постанова КМУ №207 має вишу юридичну силу над Інструкціями №340 та №385, що затверджені наказами Міністерства транспорту та зв`язку України.

Крім іншого представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначає, що представниками Укртрансбезпеки в акті від 30.11.2021 року вказано невірний номер посвідчення водія, за наявності правильного НОМЕР_1 , орган, що видав 9746, видане в Туреччині.

Між тим, незважаючи на здійснення 30.11.2021 року внутрішнього перевезення, представник вказує, що на час здійснення перевірки у водія була наявна індивідуальна контрольна книжка водія, відповідно до якої і здійснювався контроль за режимом роботи водія.

Таким чином, представник позивача вважає, що Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області безпідставно притягнуто ТОВ «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ» до адміністративно-господарської відповідальності.

Представнику відповідача ухвала суду від 28.03.2022 року про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету через підсистему «Електронний суд» 29.03.2022. Однак станом на 24.06.2022 року до суду відзив на позов не надійшов.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Спірні правовідносини щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті виникли між позивачем, який є суб`єктом господарювання ТОВ «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ» та суб`єктом владних повноважень Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області.

Судом встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ» здійснює вид діяльності, зокрема, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

30.11.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 203 км + 500 м проведено перевірку дотримання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_2 та причепу BENALU номерний знак НОМЕР_3 , що належать ТОВ «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ».

За результатами перевірки був складений акт №311925 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано, що водієм ОСОБА_1 здійснювалось перевезення вантажу рису згідно ТТН №1 від 30.11.2021 року (а.с.31). На момент перевірки у водія відсутні роздруківки даних роботи тахографа за 30.11.2021 року,відсутня особиста карта водія до цифрового тахографу, чим порушено статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Акт №311925 також підписано водієм (а.с.30).

24.01.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області, посилаючись на Акт №311925 від 30.11.2021 року винесено постанову №330765 про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн (а.с.32).

Частина 1 ст. 60 Закону «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III), яка зазначена у постанові №321207, встановлює відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно - господарських штрафів, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.3 ч.1 ст.60).

Дослідивши надані докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону №2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 6 Закону №2344-III визначено, що загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує, зокрема, нормативно-правове регулювання діяльності автомобільного транспорту.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Згідно з п.16 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).

Таким чином, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Пункт 21 вказаного Порядку передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У відповідності до вимог частин першої та другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Актом проведення перевірки транспортного засобу 30.11.2021 року підтверджується, що перевізник не забезпечив водія особисною карткою водія до цифрового тахографа, чим порушив ст. 48 Закону «Про автомобільний транспорт» (а.с.30).

Таким чином суд дійшов висновку, що 30.11.2021 року було здійснено перевезення вантажу транспортним засобом марки DAF номерний знак НОМЕР_2 , обладнаним цифровим тахографом, що також не заперечується сторонами.

Водночас, відповідно до акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №311925 від 30.11.2021 року зафіксовано відсутність на момент проведення перевірки роздруківки даних роботи тахографа за 30.11.2021 року (а.с.30).

Відповідно до ст. 34. Закону №2344-III (Вимоги до автомобільного перевізника) автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Суд враховує, що в силу вимог ст.34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен, окрім іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, та забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Отже, вказаними нормами передбачено обов`язок саме позивача, як перевізника, забезпечити умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства і на їх підтвердження забезпечити водія індивідуальною карткою водія для тахографа з огляду на наступне.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення №340 це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) №561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) №3821/85 та (ЄС) №2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) №3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення №340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (пункт 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв).

Крім того, в силу вимог підпункту 1.3 Положення №340 вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Отже, водії мають надавати інспектору для контролю тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт.

Суд вважає, що тахокарти входять до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, на рівні з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах. При цьому водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний своєчасно встановлювати, змінювати та заповнювати тахокарти, а також забезпечувати їх належне зберігання. Отже, зазначене свідчить, що відповідна карта водія має знаходитись в слоті тахографа для коректного відображення даних робочого часу та відпочинку водія. Без наявності картки водія, інспектор не може здійснити контроль дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водія та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом.

Позивачем до суду надано індивідуальну контрольну книжку водія ОСОБА_2 на листопад 2021 року форми, встановленої додатком 3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв. Відповідно до вказаної книжки, вона заповнена лише за три дні: 28.11.2021-30.11.2021 (а.с.11).

Суд вважає безпідставними доводи представника позивача, що індивідуальною контрольною книжкою водія належним чином здійснювався контроль за режимом роботи водія ОСОБА_2 , оскільки п. 6.3. Положення №340 поширюється лише на ті транспортні засоби, які не обладнані тахографом. Однак, згідно акту перевірки №311925 встановлена саме відсутність обов`язкових документів, що передбачені законодавством в разі обладнання тахографа.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі Інструкція №385).

Згідно пункту 1.3 Інструкції №385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 1.3 Інструкції №385).

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Суд також враховує, що згідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, в тому числі наявність чи відсутність індивідуальної картки водія для тахографа.

Як встановлено судом ні під час перевірки, ні на час розгляду даної справи позивач не мав та не надав належних доказів щодо забезпечення водія індивідуальною карткою водія для тахографа в ході здійснення 30.11.2021 року вантажного перевезення.

Щодо доводів представника позивача про застосування до спірних правовідносин виключно Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.02.2009 р. №207 (далі - Перелік №207), який втратив чинність 04.02.2022 року суд зазначає наступне.

Суд вважає, що незалежно від того, які вантажні перевезення виконує перевізник, внутрішні чи міжнародні, дотримання усіх вимог законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі щодо використання діючого та повіреного тахографу, зокрема вимог, передбачених Положенням №340 та Інструкцією №385 є необхідним.

Крім того, суд враховує, що в редакції від 04.10.2016 року Підпункт 4 пункту 5 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 01.06.2010 №340 передбачав, що на Державну службу України з безпеки на транспорті покладено забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Однак, пункт 5 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 01.06.2010 №340 виключено на підставі наказу Міністерства інфраструктури України №337 від 24.06.2021.

Зі змісту статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слідує, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами, зокрема, такими документами є протокол перевірки та адаптації тахографа.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 60 Закону №344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.

Між тим, щодо доводів представника позивача про зазначення в акті від 30.11.2021 року невірного номеру посвідчення водія, суд вважає, що вказане не може бути підставою для скасування акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, оскільки є опискою, що не спростовує порушення вчинене ТОВ «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ».

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОЛІНО-ХОЛДИНГ» (вул. Ізмаїльська, 69, м. Кілія, Одеська область, 68300, код ЄДРПОУ 37905021) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса

.