Рішення

від 29.06.2022 по справі 910/21678/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2022Справа № 910/21678/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.СПОРТ»

до Фізичної особи-підприємця Півня Юрія Васильовича

про стягнення 44 984,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.СПОРТ» (надалі - ТОВ «Л.СПОРТ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Півня Юрія Васильовича (надалі - ФОП Півень Ю.В.) про стягнення 44 984,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу товарів №030120 від 03.01.2020, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 30 793,83 грн., пені у розмірі 8 160,52 грн., 3% річних у розмірі 1 684,12 грн. та інфляційних у розмірі 4 346,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місця реєстрації ФОП Півень Ю.В. поштовим відправлення за №0105491836322, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місця реєстрації відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 05.01.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

03.01.2020 між ТОВ «Л.СПОРТ» (продавець) та ФОП Півень Ю.В. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №030120 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується прийняти та оплатити спортивний товар або інвентар (товар).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 5-ти (п`яти) днів з моменту поставки товару та підписання видаткової накладної шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 391 609,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000047 від 17.03.2020, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками.

Відповідачем сплачено позивачу за отриманий на підставі Договору товару 360 815,37 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати за отриманий на підставі Договору товар, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 30 793,83 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткова накладна №РН-0000047 від 17.03.2020) підтверджується передача позивачем та прийняття відповідачем товару на підставі Договору на загальну суму 391 609,20 грн.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за отриманий на підставі Договору товар 360 815,37 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору у відповідача наявна заборгованість з оплати отриманого на підставі Договору товару у розмірі 30 793,83 грн., а строк виконання такого зобов`язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 30 793,83 грн., за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Л.СПОРТ» про стягнення з ФОП Півень Ю.В. заборгованості у розмірі 30 793,83 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 160,52 грн., 3% річних у розмірі 1 684,12 грн. та інфляційних у розмірі 4 346,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 23.03.2020 до 13.12.2021.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку покупець зобов`язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку позивачем не враховано положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

В даному випадку, останній день строку оплати отриманого за видатковою накладною №РН-0000047 від 17.03.2020 товару припадає на 22.03.2020, який є вихідним днем, а відтак відповідач мав право здійснити оплату товару не пізніше 23.03.2020, тобто прострочення виконання зобов`язання почалось з 24.03.2020, а не 23.03.2020, як зазначає позивач.

Також, при розрахунку пені позивачем не враховано ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня за період з 24.09.2020 до 13.12.2021 нарахована позивачем безпідставно.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 737,27 грн. нараховану за період з 24.03.2020 до 23.09.2020.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 675,14 грн. та інфляційних у розмірі 4 346,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 24.03.2020 до 13.12.2021.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП Півень Ю.В. на користь ТОВ «Л.СПОРТ» заборгованості у розмірі 30 793,83 грн., пені у розмірі 2 737,27 грн., 3% річних у розмірі 1 675,14 грн. та інфляційних у розмірі 4 346,44 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 5 423,25 грн. та 3% річних у розмірі 8,98 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.СПОРТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Півня Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.СПОРТ» (03110, м. Київ, вул. Олексіївська, будинок 3; ідентифікаційний код 37243750) заборгованість у розмірі 30 793 (тридцять тисяч сімсот дев`яносто три) грн. 83 коп., пеню у розмірі 2 737 (дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 27 коп., 3% річних у розмір 1 675 (одна тисяча шістсот сімдесят п`ять) грн. 14 коп., інфляційні у розмірі 4 346 (чотири тисячі триста сорок шість) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 1 996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 33 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий