Постанова

від 29.06.2022 по справі 707/1919/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Черкаи

справа № 707/1919/20 провадження № 22-ц/821/125/22 категорія 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Захарченко А.Д.

учасники справи:

позивач: Черкаська окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ

відповідачі: Черкаська районнадержавна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,Головне управлінняДержгеокадастру уЧеркаській області

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шимановський Артем Володимирович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція Центрального округу

третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору на сторонівідповідачів: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва Інна Юріївна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шимановського Артема Володимировича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєєксєва Інна Юріївна про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.

<Текст 1>

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

11 вересня 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєєксєва І.Ю. про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п.3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Бавикіна В.І. № 21379299 від 18 травня 2015 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9700287 від 15 травня 2015 року та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18 травня 2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу № 1247 від 12 травня 2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останнього.

Позивач вказує, що виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням процедури встановленоїЗемельним кодексом УкраїнитаЗакону України «Про державний земельний кадастр»,Закону України «Про землеустрій», а незаконно було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, а відтак цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду, зайняті штучними водосховищами. Чинним законодавством України установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Таким чином, розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року, в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч ст. ст.20,58,59,84, ч. 9 ст.118,186-1 ЗК України,ст. 4 ВК України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст.21,152,155 ЗК України, ст. ст.16,21,391 ЦК України, підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Крім того, позивач зазначає, що спірним розпорядженням Черкаської РДА № 109 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_4 , фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст. ст.58,59 ЗК України.

Оскільки, при прийнятті розпорядження Черкаської РДА № 109, Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність та є порушенням вимог ч. 2ст. 123 ЗК України.

Також, позивач як на підставу позову, посилається на перебування спірної земельної ділянок в межах прибережної захисної смуги.

За таких обставин, позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Як наслідок незаконності та скасування розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року, на думку позивача підлягає визнанню незаконним та скасуванню свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18 травня 2015 року.

Крім того, позивач просив усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 . Скасувати державну реєстрацію права приватної власності. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2021 року змінено позивача у справі Черкаську обласну державну адміністрацію та залучено її правонаступника Будищенську сільську раду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року позовні вимоги позивача задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Усунуто перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати у справі, що складаються із судового збору у розмірі 9 459 грн., по 2 364 грн. 75 коп. з кожного.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що Черкаською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» був порушений порядок надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки оскільки було недотримано вимоги чинного на той час законодавства.

Суд вважав встановленим, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим.

Крім того, вище встановлені обставини справи свідчать про те, що оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогамЗК Україниє неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушеннямЗК УкраїнитаВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Крім того, суд встановив, що вимоги заступника прокурора, щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та визнання незаконним та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, також підлягають до задоволення, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження Черкаської РДА, яке в судовому порядку визнається незаконним та скасовується.

В даному випадку позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку відповідає інтересам суспільства.

Встановивши ту обставину, що зміна власника земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, можлива лише у випадку, визначеномустаттею 59 ЗК України, яку не застосовано у цій справі, суд дійшов висновку, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику, визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним.

Оскільки така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить до земель водного фонду, тому в задоволенні цієї вимоги суд відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Шимановський А.В. просить змінити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року шляхом його скасування в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував, що спірна земельна ділянка до передачі її у власність ОСОБА_2 від ОСОБА_1 взагалі не була віднесена до жодної з передбачених у ст. 19 ЗК України категорій земель, а мала лише визначений вид угідь, який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями.

Для віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду необхідно, щоб вона знаходилася безпосередньо під водним об`єктом, однак на момент проведення інвентаризації вона не була під водним об`єктом та не була частиною водної поверхні.

На підтвердження своїх позовних вимог, прокурор не надав будь-якої землевпорядної документації чи будь-якого рішення органу місцевого самоврядування чи іншого уповноваженого державного органу, яким би було встановлено спірній земельній ділянці цільове призначення землі водного фонду.

Крім того, Черкаська обласна державна адміністрація наділена повноваженнями контролю за діяльністю Черкаської районної адміністрації, яка зобов`язана інформувати вищестоящу організацію про свою діяльність, однак обласна адміністрація не використала свої безпосередні повноваження та не вчинила жодних дій для того, щоб довідатись про порушене право.

Також, Черкаській місцевій прокуратурі було достеменно відомо про факт відкриття кримінального провадження з 2016 року, однак до цього часу жодних дій щодо поновлення порушених прав держави не вчинялось, тому суд безпідставно не застосував до даних правовідносин строк позовної давності.

Крім того, ОСОБА_2 в даному випадку є добросовісним набувачем, який сам змушений шукати способи компенсації своїх витрат, що є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Всі вищеприведені доводи апеляційної скарги на думку представника ОСОБА_2 , адвоката Шимановського А.В. дають підстави для визнання рішення суду в частині задоволених позовних вимог незаконним.

Відзив на апеляційну скаргу

У поясненні, що надійшло від Черкаської окружної прокуратури зазначено, що доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Шимановського А.В. є необґрунтованими та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Вказано, що Черкаською РДА під час відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 було порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки в силу вимог ст. 4 Водного кодексу землі, зайняті штучними водосховищами, являються землями земель водного фонду. Крім того, Черкаською РДА винесено розпорядження № 109 від 27 квітня 2015 року про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок без дотримання процедури зміни цільового призначення землі та з перевищенням наданих законом повноважень, тому таке розпорядження підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

На думку Черкаської окружної прокуратури рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з слідуючих підстав.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Предметом спору у справі є визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 18 травня 2015 року, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018; скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018; усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 шляхом її повернення ОСОБА_2 ; визнання незаконним та скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор в обгрунтування позовних вимог зазначав, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 225 від 17 червня 2014 року надано дозвіл 7 громадянам, у тому числі ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, за рахунок у подальшому проінвентиризованого масиву загальною площею 0,8000 га.

В подальшому, розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Прокурор зазначив, що виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням процедури встановленої Земельним кодексом України та Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій», а відтак цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду, зайняті штучними водосховищами.

Крім того, вказано, що чинним законодавством України установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Таким чином, на думку прокурора розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч ст. ст. 20, 58, 59, 84, ч. 9 ст. 118, 186-1 ЗК України, ст. 4 ВК України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 21, 152, 155 ЗК України, ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Крім того, в позовній заяві зазначено, що як наслідок незаконності та скасування розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18 травня 2015 року видане ОСОБА_1 .

Спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 придбав ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу № 1247 від 12 травня 2016 року і відповідно до нього перейшло речове право на неї.

Оскільки спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту вибула з власності держави в особі уповноваженого органу Черкаської обласної державної адміністрації не з її волі, остання має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_2 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ.

Враховуючи те, що розпорядження Черкаської РДА № 109 від 24 квітня 2015 року є особливим видом правочину, обґрунтованим є необхідність застосування наслідків його недійсності, що полягає, в тому числі, у скасуванні права приватної власності за ОСОБА_2 на незаконно набуту земельну ділянку.

З доводами прокурора, приведеними в позовній заяві погодився суд першої інстанції під час вирішення спору та задовольнив позовні вимоги частково.

Свій висновок районний суд мотивував тим, що до передачі у власність громадянам, у тому числі і ОСОБА_1 земельної ділянки для потреб індивідуального дачного будівництва, остання мала в своєму складі землі водного фонду (штучні водосховища). На підставі викладеного районний суд погодився з доводами позивача про те, що розпорядженням Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року у приватну власність громадян, в тому числі ОСОБА_1 , фактично передану частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби, що суперечить ст. ст. 58, 59 ЗК України.

При прийнятті оскаржуваного розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховища (на момент відведення Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність. Твердження позивача, що спірна земельна ділянка межує з Кременчуцьким водосховищем, містить в своєму складі землі зайняті цим водосховищем та його прибережну захисну смугу, суд визнав обгрунтованими та доведеними.

На підставі вищевказаних обставин та наданих позивачем доказів, суд прийшов до висновку, що розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч вимог чинного законодавства на момент виникнення правовідносин, а тому, позовні вимоги в частині визнання вказаного розпорядження не законним та його скасування підлягає до задоволення.

Крім того, районний суд в своєму висновку зазначив, що оскільки на підставі оскаржуваного розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 18 травня 2015 року на спірну земельну ділянку та вказане розпорядження є незаконним, а тому вказане свідоцтво про право власності суд також визнав незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд вважав доведеним ту обставину, що спірна земельна ділянка до її незаконної передачі у приватну власність первинному набувачу перебувала у власності держави та відносилась до земель водного фонду щодо яких встановлений особливий режим охорони та використання, тому на думку суду перебування спірної ділянки у приватній власності громадянина для індивідуального дачного будівництва не лише порушує право власності на неї держави, а й унеможливлює контроль за збереженням земель водного фонду, їх раціональним використанням та забезпечення іншим громадянам конституційного права на доступ до таких земель (ст. 13 Конституції України, ст. ст. 58, 59 ЗК України).

Встановивши, що в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 1247 від 12 травня 2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвою І.Ю., до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, яка вибула з власності держави в особі уповноваженого органу Черкаської обласної державної адміністрації не з її волі, суд першої інстанції дійшов висновку, що остання має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_2 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд зазначив, що оскільки в межах заявленого предмету спору, як Черкаська РДА так і первинний набувач спірної земельної ділянки ОСОБА_1 могли і усвідомлювали, що вказана ділянка надається з порушенням чинного земельного та водного законодавства, а тому її кінцевий набувач ОСОБА_2 не може розраховувати на законне набуття такого наділу у власність.

Перевіряючи законність та обгрунтованість мотивів рішення суду першої інстанції, враховуючи наявні матеріали справи та обставини, що були встановлені під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду, виходячи з наступного.

Звертаючисьдо судуз позовом,прокурор вобгрунтування своїхвимог вказав,що спірна земельна належить до земель водного фонду і не могла надаватися ОСОБА_1 у приватну власність.

З огляду на зазначене, прокурор вважав, що відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки ОСОБА_2 також є неправомірним.

Апеляційний суд не може погодитися з такими доводами позовної заяви, з огляду на слідуючі обставини. Заявляючи позовні вимоги прокурор вказував на порушення Черкаською районною державною адміністрацією вимог Закону під час надання дозволу на розробку проектної документації на земельну ділянку, а в подальшому під час затвердження проекту землеустрою за ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка належить до земель водного фонду.

Під час розгляду справи суд враховує, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанцій) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами,а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Законодавством України чітко встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно ж до пункт «ґ» частини третьої статті 83 землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статі 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

За змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Відповідно до положень частини першої статті 60 ЗК України та частини першої статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходятьсяу прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею меншяк 3 гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Вищевказані положення Закону підлягають застосуванню, якщо буде безспірно доведено, що спірна земельна ділянка дійсно належить до земель водного фонду.

У справі, що переглядається апеляційним судом, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га належить до земель водного фонду.

Отже, така земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 .

До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20, наданого позивачем у підтвердження своїх вимог, у якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, згідно форми 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища).

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду з посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року 10-23-0.4-4752/2-20 за умови відсутності у матеріалах справи відповідної земельно-технічної експертизи є передчасним.

Така ж позиція була висловлена й Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року під час розгляду справи № 707/1933/20 під час розгляду спору за аналогічними правовідносинами.

Тому, для з`ясування всіх обставин справи та встановлення дійсного правового режиму спірної земельної ділянки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням сторони відповідача була призначена судова земельно-технічна експертиза.

Під час призначення експертизи, апеляційний суд врахував, що Закон передбачає можливість призначення експертизи на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності достатніх доказів, у тому числі, в даному випадку висновку експертизи, коли відсутні підстави безспірно стверджувати, що на момент прийняття оспорюваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» у частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018,спірна земельна ділянка належала до земель водного фонду. Крім того, в матеріалах справи були відсутні безспірні докази, що спірна земельна ділянка є частиною захисної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Наявність у матеріалах справи інформації Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ № 348/13 від 12 червня 2020 року, відповідно до якої земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби (а.с. 64 Т.1), без зазначення у ній розмірів та характеристик земельної ділянки та відповідних доказів, не може бути беззаперечним фактомналежності частини спірної земельної ділянки до Будище-Свидівської захисної дамби.

За наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи Черкаським відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України 16 червня 2022 року був складений висновок експерта № 119/1205-1206/22-23.

Згідно з вищезазначеним висновком експерта № 119/1205-1206/22-23 від 16 червня 2022 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:01:001:0018 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Крім того, згідно вказаного висновку експерта земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно ст. 60 Земельного кодексу та ст. 88 Водного кодексу України.

Роблячи висновок, експерт мотивував його тим, що поняття «прибережна захисна смуга» згідно ст. Водного кодексу України та «прибережна смуга» згідно ВБН 33-4759129-03-05-92 не є тотожними. Крім цього, п. 2.4 ВБН 33-4759129-03-05-92 не містить даних про те, що розміри прибережної захисної смуги для водосховищ обчислюються саме від лінії нормального підпірного рівня. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно листа Державного агентства водних ресурсів України № 5814/3/6/11-21 від 22 вересня 2021 року проект землеустрою «Щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон за запитуваній території» до Агентства на погодження не надходив. Таким чином, на час проведення експертизи було встановлено що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища відсутній.

Крім того, під час проведення експертизи експертом було встановлено, що частина земельної ділянки на якій знаходиться Будище-Свидівоцька захисна дамба не має меж та певного місця розташування, а відповідно до законодавства України межі даної дамби не встановлені Законом. Разом з тим, зовнішні межі спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 встановлені та мають відповідно до чинного законодавства установлені межі, певне місце розташування з визначеним щодо них права. Аналізуючи встановлені обставини експерт дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах ні Будище-Свидівоцької дамби, ні в нормативних розмірах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро.

Отже, згідно з висновком експерта спростовуються доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018 належить до земель водного фонду, а також, що вона є частиною захисної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

А тому, з огляду на вищевстановлені апеляційним судом обставини вбачається, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 225 від 17 серпня 2014 року було правомірно надано дозвіл громадянам в тому числі і ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Отже, станом на момент передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вона не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно розробленого проекту землеустрою), а розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації змінено лише вид угідь (який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями) на піски, що не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

За таких обставин, враховуючи вищевстановлені обставини справи, висновок експерта, який оцінений в сукупності з іншими доказами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором не доведено належними доказами неправомірність розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 225 від 17 серпня 2014 року про надання дозволів громадянам в тому числі і ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, як і не доведено факт незаконного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаської району за межами населеного пункту, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 (як добросовісного набувача), який законним шляхом набув спірне майно, а тому таке майно не може бути витребуване у нього є недоведеною належними та допустимими доказами.

Щодо представництва прокурора в даній справі.

Так, відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.

Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Законупрокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким закономнадано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

В справі, що є предметом розгляду апеляційного суду під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивач Будищенська сільська рада є розпорядником оспорюваної земельної ділянки, оскільки цільове призначення землі це землі рекреаційного призначення, а не землі водного фонду (як зазначено в позовних вимогах прокурора), тому прокурор мав право на звернення до суду з позовною заявою в інтересах позивача Будищенської сільської ради, однак встановивши цільове призначення земельної ділянки на момент виділення її відповідачу, а саме те, що вона відноситься до земель загального користування (угіддя піски), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора через недоведеність ним того факту, що вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий судовий розгляд, зміню рішення або ухвалює нове, це суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про її задоволення, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з Черкаської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 слід стягнути 14188 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого ним за подачу апеляційної скарги відповідно до квитанції № 75000 від 21 жовтня 2021 року (а.с. 57 Т.2) та 11326 грн. 20 коп. витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи, що підтверджується Актом здачі-приймання висновку експерта (а.с. 198 Т.2).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 190-191 Т.1) 26 листопада 2020 року Черкаським районним судом Черкаської області було задоволено заяву першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури про забезпечення позову та постановлено ухвалу, якою накладено арешт та заборону вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші право чини, стосовно земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за кадастровим номером 7124986000:01:001:0018, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції не вирішував питання про забезпечення позову, а відтак позбавлений можливості скасувати заходи забезпечення позову, накладені судом першої інстанції.

Апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити право особи щодо скасування забезпечення позову шляхом подачі відповідної заяви до суду першої інстанції, який розглядав вказане питання.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шимановського Артема Володимировича задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєєксєва Інна Юріївна про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації скасувати.

В задоволенні позовних вимог Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєєксєва Інна Юріївна про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації відмовити.

Стягнути з Черкаської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 14188 грн. 50 коп.

Стягнути з Черкаської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судової земельно-технічної експертизи у розмірі 11326 грн. 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2022 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко