Рішення

від 30.06.2022 по справі 240/18670/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2022 року м. Житомир справа № 240/18670/21

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" про накладення адміністративного арешту, стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест", в якому просить:

- накласти адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" податкову заборгованість в сумі 764071,68 гривень. Стягнення здійснити з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування заявлених вимог Головне управління ДПС у Житомирській області зазначило, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" рахується податковий борг в розмірі 764071,68 гривень, в тому числі: 492504,97 гривень з орендної плати з юридичних осіб (з яких: 458972,98 грн. - основний платіж, 21946,16 грн. - штрафна санкція, 11585,83 грн. - пеня) та 271566,71 гривень з податку на прибуток приватних підприємств. У зв`язку з тим, що вказаний борг товариством у добровільному порядку не сплачений, позивач просить стягнути його у судовому порядку. Крім того, у зв`язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, позивач на підставі пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках.

Ухвалою від 23 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/18670/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

17 вересня 2021 року до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" на позовну заяву, в якому позивач заперечував проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю.

Аргументуючи свою позицію товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" зазначило, що заявлений позивачем до стягнення у даній справі податковий борг в розмірі 764071,68 гривень складається з: боргу по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 492504,97 грн., нарахованого на підставі податкової декларації від 07.02.2019 №9014122801, податкового повідомлення-рішення від 06.11.2020 №0149625116 та податкового повідомлення-рішення від 10.01.2020 №0001605104, а також боргу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 271566,71 гривень, нарахованого на підставі податкової декларації від 27.02.2020 №9334937122. Разом з тим, відповідач вказує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №240/10977/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" на користь Головного управління ДПС у Житомирській області вже було стягнуто податковий борг у розмірі 595585,66 гривень, який складався з боргу по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 324018,95 грн., нарахованого на підставі податкової декларації, податкового повідомлення-рішення від 06.11.2020 №0149625116 та податкового повідомлення-рішення від 10.01.2020 №0001605104, а також боргу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 271566,71 гривень, нарахованого на підставі податкової декларації від 27.02.2020 №9334937122. Таким чином, оскільки в частині заявлених у даній справі позовних вимог щодо стягнення податкового боргу в розмірі 595585,66 гривень (324018,95 грн. - борг по орендній платі з юридичних осіб та 271566,71 гривень - борг з податку на прибуток приватних підприємств) вже є рішення суду, яке набрало законної сили, Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" просило закрити в цій частині провадження у справі. Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках, в даному випадку відсутні, а тому просив відмовити в задоволені позовних вимог в частині його застосування.

29 вересня 2021 року Головне управління ДПС у Житомирській області подало до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомило, що в позовній заяві управлінням були заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" податкового боргу в розмірі 764071,68 гривень за наступними платежами: 492504,97 гривень - орендна плата з юридичних осіб (в тому числі: 458972,98 грн. - основний платіж, 21946,16 грн. - штрафна санкція, 11585,83 грн. - пеня) та 271566,71 гривень - податок на прибуток приватних підприємств. Водночас, позивач зауважив, що вищезазначений податковий борг, який заявлений до стягнення у даній справі, частково складається з податкового боргу, з орендної плати з юридичних осіб, що визначений декларацією з плати за землю від 07.02.2019 №9014122801 та декларацією з плати за землю від 11.02.2020 №9020163812 (за 4 місяці в сумі 108828,40 грн.), а також податковими повідомленнями-рішеннями від 06.11.2019 №0149625116, від 10.01.2020 №0001605104 та податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств, що визначений декларацією з податку на прибуток підприємства від 27.02.2020 №9334937122, який був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/10977/20, та рішення в якій набрало законної сили 18.02.2021.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Житомирській області зазначило, що зменшує заявлені ним у даній справі позовні вимоги на суму боргу, стягнуту на підставі судового рішення у справі №240/10977/20, та просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" податкову заборгованість в сумі 254742,84 гривень (з яких: 217656,74 грн. орендна плата з юридичних осіб по декларації від 11.02.2020 №9020163812 (за 8 місяців); 27207,10 грн. - орендна плата з юридичних осіб по декларації від 11.02.2021 №9021369640 (за 1 місяць); 9879,05 грн. пеня). Стягнення здійснити з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків;

- накласти адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест".

Враховуючи закріплене у ч. 1 ст. 47 КАС України право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання, суд приймає заяву Головного управління ДПС у Житомирській області про зменшення позовних вимог до розгляду.

Ухвалою від 25 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд адміністративної справи №240/18670/21 по суті в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.6.1ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В п.п.16.1.4п.16.1ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1ст. 36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1ст.38 ПК України).

Згідно з п.п.14.1.156п.14.1ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 ПК України, контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Підпунктами 19-1.1.22 та 19-1.1.45 пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють функції з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, а також звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Головне управління ДПС у Житомирській області є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби України на території Житомирської області. Відтак, відповідно до покладених на нього завдань, Головне управління ДПС у Житомирській області здійснює в тому числі й функції з погашення податкового боргу.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" (код ЄДРПОУ 31968332) є платником податків та перебуває на обліку в Коростишівській державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Житомирській області, що підтверджується даними з АІС "Податковий блок".

З наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку сум податкового боргу, які не були задоволені боржником протягом строку, встановленого для їх погашення вбачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" обліковується податковий борг в загальному розмірі 254742,89 гривень, в тому числі: 244863,84 гривень з орендна плата з юридичних осіб та 9879,05 гривень пеня, стягнення якого і є предметом спору у даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Відносини з приводу нарахування та сплати орендної плати за землю врегульовані ст. 288 ПК України.

Згідно з п. 288.1 - 288.3 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п. 288.7. ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За приписами п.286.2. ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 11 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" подало до Коростишівської ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області податкову декларацію №9020163812 з плати за землю за 2020 рік, в якій самостійно визначило, що річний розмір грошового зобов`язання з орендної плати за землю складає 326485,14 гривень, а щомісячний платіж становить 27207,10 гривень (а.с.16-17).

Крім того, 11 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" подало до Коростишівської ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області податкову декларацію №9021369640 з плати за землю за 2021 рік, в якій самостійно визначило, що річний розмір грошового зобов`язання з орендної плати за землю складає 326485,14 гривень, а щомісячний платіж становить 27207,10 гривень (а.с.18-19).

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

З огляду на положення п. 54.1. ст. 54 ПК України, визначена Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" в деклараціях від 11.02.2020 №9020163812 та від 11.02.2021 №9021369640 суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю вважаються узгодженими.

Відповідно до п.287.1. та п.287.3. ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, з наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку судом встановлено, що частина визначеного в деклараціях від 11.02.2020 №9020163812 та від 11.02.2021 №9021369640 грошового зобов`язання з орендної плати за землю в розмірі 244863,84 гривень (з яких: 217 656,74 грн. по декларації від 11.02.2020 №9020163812 (за 8 місяців); 27207,10 грн. - по декларації від 11.02.2021 №9021369640 (за 1 місяць) відповідачем у строки встановлені ПК України сплачена не була (а.с.52).

Підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. ст.129 ПК України передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) здійснюється нарахування пені.

З наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що контролюючим органом відповідно до пп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України була нарахована Товариству з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" 9879,05 гривень, яка відповідачем у строки встановлені ПК України також сплачена не була (а.с.52).

Відповідно до п.176.1ст.176 ПК України одним із обов`язків платника податків є обов`язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

У визначені законом строки узгоджене податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 244863,84 грн. та пеня в розмірі 9879,05 грн. відповідачем сплачені не були, а тому у відповідності до пп.14.1.175 п.14. 1ст.14 ПК України сума 254742,89 грн. (244863,84 грн. + 9879,05 грн.) вважається сумою податкового боргу.

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" податкова вимога форми "Ю" від 06.11.2018 №195759-51 (а.с.26). Вказана вимога була отримана відповідачем 16.11.2018. Доказів оскарження цієї вимоги відповідачем матеріали справи не містять.

Згідно з п.59.5 статті59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.87.1. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.95.1 ,95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг в загальному розмірі 254742,89 гривень відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на встановлене, враховуючи норми п. 87.1ст. 87, п. 95.1, п. 95.4 ст. 95 ПК України, суд визнає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, податкового боргу в розмірі 254742,89 гривень такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо застосування арешту коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку, суд зазначає наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України .

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

При цьому, необхідно враховувати, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2019 р. у справі №813/4345/16, від 24.01.2019 р. у справі №809/161/13-а, від 19.09.2019 р. у справі №804/17275/14, від 17.09.2019 р. у справі №804/4273/13-а, і відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" на момент розгляду справи по суті наявний податковий борг в розмірі 254742,89 гривень.

При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 249705438) будь-яке нерухоме майно у Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" відсутнє (а.с.27).

Згідно інформації, зазначеної в акті від 03.09.2018 №72 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" на день складання даного акту було відсутнє майно, що може бути описане в податкову заставу (а.с.31).

При цьому, суд зауважує, що податковим органом було вжито всі можливі заходи для з`ясування наявності у відповідача майна, вартість якого є достатньою для погашення існуючого податкового боргу. Дана обставина підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене та враховуючи встановлений факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" податкового боргу поряд із відсутністю майна для його погашення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності боржника на рахунках в банку, та відповідно наявність підстав для їх задоволення.

Аналогічного правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2020 року у справі № №802/2067/15-а.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ: ВП 440967813) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" (вул. Польова, 11, с. Кам`яний Брід, Коростишівський район, Житомирська область, 10003; код ЄДРПОУ: 31968332) про накладення адміністративного арешту, стягнення податкової заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" (вул.Польова, 11, с. Кам`яний Брід, Коростишівський район, Житомирська область, 10003; код ЄДРПОУ: 31968332) податкову заборгованість в розмірі 254742,89 гривень (двісті п`ятдесят чотири тисячі сімсот сорок дві гривні вісімдесят дев`ять копійок) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест" (вул. Польова, 11, с. Кам`яний Брід, Коростишівський район, Житомирська область, 10003; код ЄДРПОУ: 31968332) на рахунках, відкритих у банківських установах, що обслуговують такого платника податків, в межах суми стягнення в розмірі 254742,89 гривень (двісті п`ятдесят чотири тисячі сімсот сорок дві гривні вісімдесят дев`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович