Постанова

від 03.07.2022 по справі 163/1528/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 163/1528/21 Провадження №33/802/379/22 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С.А. Категорія:повернення Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката Луціва Олега Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 травня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді справу за протоколом про порушення митних правил №0209/20500/21 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.483 МК України направлено до Волинської митниці для проведення додаткової перевірки у місячний строк з дня одержання матеріалів справи.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді від 26.05.2022 року адвокат Луців О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу.

Перевіривши подануапеляційну скаргуна відповідністьїї вимогамКУпАП,приходжу довисновку,що вонапідлягає поверненнюособі,яка їїподала знаступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 5 ст.529 МК України передбачено, що постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається КУпАП та іншими законами України.

Згідно з положеннями ст.7 КУпАП, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів іпосадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів.

У зв`язку з цим, главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який є вихідною гарантією захисту прав учасників провадження.

Так, відповідно до ч.2 ст.287 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року №2-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.294 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, положення ч.2 ст.294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене ч.1 ст.284 цього Кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього Кодексу, про закриття справи.

Таким чином, КУпАП не встановлює заборони або обмеження в реалізації права на оскарження до суду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, а навпаки, визначає порядок оскарження судових рішень.

Водночас, як вбачається із скарги, адвокат Луців О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на судове рішення, яким справу щодо ОСОБА_1 направлено до митного органу для проведення додаткової перевірки.

Враховуючи дану обставину, а також положення ст.ст.284, 294 КУпАП, рішення КСУ від 31.03.2015 року №2-рп/2015, вважаю, що постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 26.05.2022 року, не може бути предметом апеляційного оскарження, оскільки виходячи із практики ЄСПЛ апеляційний суд не може діяти у спосіб, не передбачений процесуальним законом, тобто в даному випадку здійснити перегляд судового рішення в порядку, не визначеному КУпАП.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29.10.2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява №23436/03), ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. theUnitedKingdom від 21.02.1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Виходячи зі змісту вказаних норм закону, прийняття апеляційної скарги до розгляду по суті на судове рішення, оскарження якого не передбачено положеннями законодавства не відповідатиме нормам діючого національного законодавства та правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ.

Таким чином, апеляційну скаргу адвоката Луціва О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26.05.2022 року, необхідно повернути особі, яка її подала.

На підставівищенаведеного,керуючись ст.ст.7,283,287, 288, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Луціва Олега Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 травня 2022 року, - повернути особі, яка її подала.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк