Постанова

від 26.06.2022 по справі 679/1499/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1499/21

Провадження № 22-ц/4820/900/22

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Філіпчук О.В.

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №679/1499/21 за позовом ОСОБА_1 до Нетішинського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Нетішинськогоміського судуХмельницької областівід 14березня 2022року (суддя Стасюк Р.М.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та його представника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді2021 ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом доНетішинського навчально-виховногокомплексу «Загальноосвітняшкола І-ІІступенів таліцей» Нетішинськоїміської радиХмельницької областіпро визнаннянезаконним таскасування наказупро відстороненнявід роботи,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу.

В обґрунтування позову зазначала, що з 30.08.2001 по даний час перебуває з відповідачем в трудових відносинах і працює на посаді вчителя музики.

Вказувала, що 02.11.2021 відповідач вручив їй повідомлення про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників освіти і до 05.11.2021 необхідно надати документ, що підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про наявність протипоказань до такої вакцинації. Одночасно попереджено, що у випадку ненадання вказаних документів позивачка буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

Зазначає, що наказом №216-К «Про відсторонення від роботи Людмили Очеретної» від 08.11.2021, її відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, а підставою зазначене вищевказане повідомлення.

Вважає даний наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відстороняючи її від роботи без збереження заробітної плати з причин ненадання документів про стан здоров`я, а саме проведених профілактичних щеплень проти СОVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, відповідач обмежує її у конституційному праві на працю та отриманні заробітку.

Крім того, як зазначає позивач щеплення проти COVID-19 не віднесено до переліку обов`язкових відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому відсторонення від роботи з підстав відсутності такого щеплення є незаконним та безпідставним.

Позивачка вказує на те, що вимога про обов`язковість профілактичного щеплення проти COVID-19 є фактично істотною зміною умов праці, що суперечить вимогам трудового законодавства.

Посилається на те, що з 04.11.2021 по 08.11.2021 хворів її чоловік, з яким вона проживає, йому ставилася підозра на COVID-19, а тому вона не стала робити в цей час щеплення проти COVID-19, оскільки могла бути хворою.

Вважає, що у роботодавця не було правових підстав відсторонювати її від роботи, примушуючи вакцинуватися від COVID-19.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 березня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що позивач не могла відмовитись від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, оскільки таке щеплення не набуло статусу обов`язкового профілактичного, при цьому, ні Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ні наказ МОЗ України №2153 від 04.10.2021, ні постанова КМУ №1236 від 09.12.2020 не визначають порядку відсторонення працівників в разі відсутності щеплення від певних хвороб. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачає можливість усунення від роботи не особу професія якого внесена до переліку професій, що підлягають обов`язковій вакцинації, а які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, і такому відстороненню має передавати подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, а не власна воля керівника роботодавця та кожному відстороненому від роботи працівнику виплачується допомога у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. В даному випадку, як зазначає апелянт, таке подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби стосовно позивача було відсутнє, хоча закон вимагає його наявності.

Крім того, зазначає, що тривале відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю вакцинації є суттєвим обмеженням права на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України. Судом при ухваленні рішення також не взято до уваги недоліки у наказі про відсторонення від роботи, зміст оспорюваного наказу не відповідає змісту наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153.

У відзиві на апеляційну скаргу Нетішинський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Нетішинського міськогосуду Хмельницькоїобласті від14березня 2022року -без змін,посилаючись прицьому нанеобгрунтованість доводівапеляційної скаргита правильністьвисновків судупершої інстанції.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу.

Представник відповідача Нетішинський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином. Директором НВК подано до апеляційного суду клопотання про слухання справи у відсутності представника НВК.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 30.08.2001 по даний час працює на посаді вчителя музики Нетішинського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей».

02.11.2021 ОСОБА_1 ознайомилася під підпис з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 (а.с. 7-8).

Згідно з повідомленням «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» від 02.11.2021, ОСОБА_1 попереджено про необхідність надання документу, який підтверджуватим отримання щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. Крім того, ОСОБА_1 попереджалась, що при ненаданні до 05.11.2021 одного із зазначених вище документів, з 08.11.2021 вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати (а.с. 10).

Відповідно до наказу директора НВК №216-К від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи Людмили Очеретної», виданого у відповідності до ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236, ОСОБА_1 , вчителя музики, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності у неї щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 11). З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 08.11.2021.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на законність відсторонення позивачки від роботи.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19,с причиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

При цьому, вакцинації підлягають усі працівники вказаних установ і закладів згідно зі штатним розписом. Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595. Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем.

Наказ МОЗ №2153 від 4 жовтня 2021 року, по суті, визнав обов`язковим щеплення від COVID-19 для певних професій, зокрема і для професії позивача.

Держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів загальної середньої освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числіі власне нещепленого працівника.

З 8 листопада 2021 року набули чинності зміни до постанови КМУ від 9 грудня 2020 року №1236, внесені постановою КМУ від 20 жовтня 2021 року №1096.Зокрема, пункт 41-6 доповнено нормою щодо відсторонення працівників: «Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щеплення, затвердженим наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 КЗпП, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» (мінімальна зарплата); відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили».

Статтею 46 Кодексу законів про працю України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

-появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

-відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

-в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою від ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що керівник навчальногозакладу,на якогопокладено обов`язокзабезпечення безпекиусіх учасниківосвітнього процесудіяв умежах своїхповноважень івідповідно довимог ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»,наказу МОЗУкраїни від04.10.2021№2153,ст.26Закону України«Про освіту»та ст.46КЗпП правомірноприйняв рішенняпро тимчасовевідсторонення позивачавід роботибез збереженнязаробітної платиз 08.11.2021на часвідсутності щепленняпроти COVID-19 і підстав для визнання оскаржуваного наказу незаконним та його скасування немає. Відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання допустити до роботи та стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час відсторонення від роботи.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров`я України №380 від 25 лютого 2022 року «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2022 року за № 256/37592, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» до завершення воєнного стану в Україні. Відповідно, керівником навчального закладу видано відповідний наказ та ОСОБА_1 допущена до роботи

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про невідповідність наказу про відсторонення від роботи вимогам діючого законодавства.

Не можуть прийматись до уваги і посилання в апеляційній скарзі на обмеження прав позивача у зв`язку з її відмовою від обов`язкового щеплення, оскільки індивідуальне право (інтерес) позивачки відмовитися від вакцинації, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших працівників закладу освіти, які таку вакцинацію провели у встановленому державою порядку. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваним наказом відповідача порушено конституційне право позивачки на працю, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не праця, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.

Норма ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» покликана захистити здоров`я та життя усіх працівників закладу освіти, у зв`язку з ускладненою епідемічною ситуацією, а перебування на роботі працівників, які не отримали профілактичні щеплення, в організованих колективах створює ризик виникнення спалахів коронавірусу, що є загрозою для життя та здоров`я не лише працівників закладу освіти та учнів, а й членів їхніх сімей, тобто працівник, який не отримав вакцинації проти COVID-19, не лише стає потенційно небезпечним для оточення, а й сам піддається підвищеному ризику захворіти, відвідуючи місця масового скупчення людей.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального права.

При вирішенні спору апеляційний суд враховує також практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, а саме у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти Covid-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, Theofanopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у подібних правовідносинах у справі № 337/3087/17 висловив позицію про те, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 липня 2022 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай